Постанова Львівський апеляційний суд № 448/207/26

Справа № 448/207/26 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І. Провадження № 33/811/685/26 Доповідач: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Мостиського районного Львівської області від 09 березня 2026 року, встановив: постановою судді Мостиського районного Львівської області від 09 березня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 85 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок, без конфіскації рушниць та інших знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих об`єктів тваринного світу. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. Відповідно до оскаржуваної постанови, 24.01.2026 року о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) в межах прикордонної смуги на відстані 2500 метрів від лінії державного кордону на напрямку 504 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Биків територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області за здійснення незаконного полювання, а саме: здійснював полювання без належного на те дозволу та, внаслідок чого було добуто три диких тварини, а саме: свиня дика. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 1 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2020, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.85 КУпАП. На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 09 березня 2026 року та провадження у справі закрити. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді зазначає, що він не був належними чином повідомлений про дату судового засідання, копію постанови йому не надсилали, а про її наявність він довідався з ЄДРСР після закінчення 10-денного терміну. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що дійсно він був внесений до списків на полювання, що проводилося легально іншими особами. Водночас стверджує, що фактично він прибув на місце події вже після того, як працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 затримали інших осіб. Стверджує, що він не брав безпосередньої участі у вистежуванні, переслідуванні чи добуванні тварин, а сама по собі присутність поруч із затриманими особами або наявність у списках не є доказом вчинення правопорушення саме ним. На думку апелянта, у матеріалах справи відсутні докази того, що саме він здійснював постріли або транспортував продукцію полювання. Окрім цього, звертає увагу, що згідно з постановою правопорушення вчинено о 19:30 год., проте він має беззаперечні фотодокази (фото з метаданими), що вже о 18:15 год. він перебував у відділку прикордонної служби після затримання. Вважає, що згадане свідчить про повну невідповідність матеріалів справи фактичним обставинам та неможливість вчинення ним правопорушення у час, вказаний судом. Наголошує, що подія мала місце 24.01.2026, тоді як протокол про адміністративне правопорушення серії ЗХРУ Ло000744Е був складений лише наступного дня - 25.01.2026. Також зауважує, що розгляду справи відбувся у його відсутності, жодної повістки чи телефонного дзвінка він не отримував, а відтак він був позбавлений можливості змінити свою позицію, надати додаткові докази або скористатися допомогою адвоката безпосередньо в суді, що є грубим порушенням права на захист. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі. Позиція апелянта щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП спростовується матеріалами справи, які судом першої інстанції були дослідженні в повному обсязі. Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наступним доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серій ЗхРУ №000744Е від 25.01.2026; протоколом про адміністративне затримання від 24.01.2026; довідкою щодо затримання 7 громадян України на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 Прикордонного загону від 24.01.2026, рапортом начальника віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) капітана ОСОБА_2 від 24.01.2026, рапортом старшого зміни прикордонних нарядів впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_3 від 24.01.2026; рапортом старшого інспектора прикордонної служби відділення моніторингу обстановки впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_4 від 24.01.2026 та іншими документами, доданими до протоколу. Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до диспозиції ч.2 ст.85 КУпАП відповідальність настає за повторне порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин. Статтею 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що полюванням є дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Дозвіл на добування - це документ (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на селекційний, діагностичний та науковий відстріл), який дає право на добування (в тому числі відлов) дикої тварини (тварин), а також право на використання (транспортування, перенесення, зберігання) продукції полювання; Незаконно добута продукція полювання - дика тварина чи її частина, добута (відловлена) чи набута будь-яким іншим шляхом з порушенням вимог цього Закону чи інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, що регулюють відносини у сфері користування природними ресурсами України. Статтею 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали в уповноваженому державному органі відповідний документ дозвільного характеру на право користування цією зброєю. До полювання прирівнюється: - перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (не нижче обласного рівня); - перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю. Згідно із ст. 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» документами на право полювання (для громадян України) є: - посвідчення мисливця; - щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; - дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); - відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; - паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» полювання може здійснюватися такими способами: - індивідуальне полювання; - колективне полювання; - колективне полювання з нагоничами (облавне полювання). Полювання може здійснюватися з використанням: - мисливської вогнепальної зброї; - собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів (за наявності паспортів на них); - сіток і пасток для відлову тварин живцем; - пасток для добування хутрових звірів з науковою метою та для переселення; - мисливських вишок; - пахучих неотруйних приманок. Полювання може здійснюватися з мисливською зброєю, що належить іншій фізичній особі або користувачу мисливських угідь, лише у присутності власника цієї зброї або уповноваженого працівника користувача мисливських угідь, за яким закріплена ця мисливська зброя, за умови наявності у власника зброї чи уповноваженого працівника користувача мисливських угідь відповідних документів дозвільного характеру, виданих уповноваженим державним органом. Згідно із ст. 17 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» добування мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою. За ліцензією здійснюється полювання на кабана, лань, оленів європейського та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, борсука, ондатру, куницю лісову. Ліцензії видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про тваринний світ» право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про тваринний світ» документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, а на території Автономної Республіки Крим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового та мисливського господарства відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Статтею 63 Закону України «Про тваринний світ» встановлено відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, а саме адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. З матеріалів справи, наявних рапортів та відеозапису вбачається, що 24.01.2026 ОСОБА_1 був затриманий працівниками прикордонної служби із впольованими дикими тваринами, при цьому не мав належного дозволу на полювання. За таких обставин суд вірно встановив, що ОСОБА_1 24.01.2026 здійснював полювання без належного на те дозволу та внаслідок чого було добуто три диких тварини, а саме: свиня дика, чим порушив вимоги п.1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 85 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 щодо розбіжностей у часі затримання та часі вказаному у протоколі, не може бути підставою для скасування постанови та не впливає на правильність висновків судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 85 КУпАП. З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, підстави для скасування постанови судді суду першої інстанції та закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.85 КУпАП відсутні. Отже, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції на відповідність вимогам КУпАП в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 85 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами. За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КУпАП України суддя апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність притягнення до відповідальності та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, а відтак постанову Мостиського районного суду Львівської області від 09 березня 2026 року, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Мостиського районного Львівської області від 09 березня 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 85 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ