Постанова 4807 № 314/349/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №314/349/24 Головуючий в 1 інст. Звєздова Н.С. Провадження №33/807/508/24 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2024 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кранта В.М., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кранта В.М. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 3 травня 2024 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП та провадження в справі закрито на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. В С Т А Н О В И В: Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 13 січня 2024 року о 15 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 , діючи спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , порушив правила полювання, яке мало наслідком незаконного добування тварин, а саме в мисливських угіддях Оріхівської РО УТМ в межах Комишуваської ТГ Запорізького району Запорізької області, неподалік від с. Новорозівка, у заборонений для полювання час, за допомогою вогнепальної зброї здійснив незаконне полювання без належного дозволу (відстрільної картки). Внаслідок правопорушення було незаконно добуто: заєць-русак у кількості 6 особин, куріпка сіра 1 одиниця. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст.12, ст.14, п.2,3 ч.1 ст.20 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», ст.22,23 Закону України «Про тваринний світ», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.85 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Крант В.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржуване рішення постановлено без додержання норм матеріального та з порушеннями норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП. Зазначає, що у зв`язку із закриттям провадження в справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та з урахування практики ЕСПЛ «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується. Вважає, що відповідно до вимог КУпАП наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а отже під час закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, оскільки провадження у справі не здійснюється. Таким чином вважає, що в оскаржуваній постанові місцевого суду резолютивна частина не відповідає положенням ч. 1 ст. 284 КУпАП, оскільки містить два взаємовиключних висновку щодо визнання ОСОБА_1 винним та закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням строку накладення на особу адміністративного стягнення, а тому підлягає скасуванню в частині визнання ОСОБА_1 винним. Крім того, сторона захисту не погоджується з висновками суду, що вилучена дичина була стріляною, оскільки в матеріалах справи відсутні, зокрема акти її огляду, експертні висновки, з яких можливо поза розумним сумнівом встановити, що дичина стріляна та стріляна саме у той час, коли її знайшли. Стосовно доказів у виді фотознімків вбитих зайців, куріпки та відеозапису події зазначає, що матеріали провадження не містять фіксації за допомогою безперервного відеозапису обшуку (огляду) автомобілів, які належать громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в яких було вилучено дичину, у кількості, зазначеній в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, на вказаному відеозапису відсутні дати та час його здійснення та не оголошуються ідентифікаційні ознаки транспортних засобів та особа, яка здійснює відео фіксацію. Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 з іншими особа здійснював дії, пов`язані з полюванням за допомогою вогнепальної зброї. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був затриманий з іншими особами під час транспортування дичини в багажному відділенні автомобіля, а отже дії ОСОБА_1 слід було кваліфікувати за ч. 1 ст. 85 КУпАП, яка передбачає саме транспортування незаконно здобутих тварин чи їх частин. Посилається на те, що інспектор ОСОБА_7 не мав відповідних повноважень щодо складання протоколу за ч. 2 ст. 85 КУпАП відносно ОСОБА_1 , оскільки останній не є спеціальним суб`єктом, який здійснює господарську діяльність. Вказує, що відповідно до приписів ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», полювання на кроля дикого та зайця-русака допускається з 1 листопада по січень включно, що виклює звинувачення того, що ОСОБА_1 полював у заборонений для цього час. При цьому, суд в своєму рішенні послався на Розпорядження голови Запорізької ОДА № 312 від 13 липня 2022 року, якого не існує. Акцентує увагу суду, що огляд транспортного засобу відбувся без відповідного дозволу суду, а тому проведений без дотримання вимог закону. На підставі вищевикладеного просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 3 травня 2024 року в частинні визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, в частинні закриття провадження в справі на підставі ст. 38, п. 7, ч. 1 ст. 247 КУпАП - залишити без змін. Вилучені речі та документи повернути ОСОБА_1 . Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, присутність його захисника адвоката Кранта В.М., який зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю остатнього, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку адвоката Кранта В.М., перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушень норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Позиція апелянта щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП спростовується матеріалами справи, які судом першої інстанції були дослідженні в повному обсязі. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, що відображено у протоколі про адміністративне правопорушення № 007752 від 13 січня 2024 року, де зазначено, що 13 січня 2024 року о 15 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 , діючи спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , порушив правила полювання, яке мало наслідком незаконного добування тварин, а саме в мисливських угіддях Оріхівської РО УТМ в межах Комишуваської ТГ Запорізького району Запорізької області, неподалік від с. Новорозівка, у заборонений для полювання час, за допомогою вогнепальної зброї здійснив незаконне полювання без належного дозволу (відстрільної картки). Внаслідок правопорушення було незаконно добуто: заєць-русак у кількості 6 особин, куріпка сіра 1 одиниця підтверджується: - квитанцією №008 від 14.01.2024 року на прийняття зброї та боєприпасів, згідно якої було вилучено зброю рушницю «ІЖ-27» 16 калібру номер НОМЕР_2 ; - описом знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, плавучих транспортних засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів, згідно якого у ОСОБА_1 вилучене посвідчення мисливця НОМЕР_3 від 07.08.2009 р.та мисливська зброя ІЖ-27 16 калібру № 9038956; - розрахунком розміру відшкодування збитків, згідно якого сума збитків склала 50 000 грн.; - розпискою голови Оріхівської РО УТМР про отримання дичини на зберіганні; - письмовими пояснення ОСОБА_4 , наданими по обставинам викладеним у протоколі, з яких випливає, що вони разом з ОСОБА_1 знаходились у рибальському будинку в степу поблизу с.Новорозівка Запорізького району Запорізької області та мали при собі мисливську зброю. - фотосвітлинами вбитої дичини зайців та куріпки з місця події; - відеозаписом події. Відповідно до протоколу, складеного старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська область) ОСОБА_7 , ОСОБА_1 визнав факти викладені в протоколі, про що поставив власний підпис. Пояснивши тільки, що знайшов дичину, між тим мав при собі мисливську зброю. При цьому, матеріали справи вказують на те, що ОСОБА_1 не скористався наданим йому правом на внесення до протоколу пояснень щодо незгоди з діями посадових осіб, які здійснили його затримання та вилучили у нього дичину та вогнепальну зброю. Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 85 КУпАП відповідальність настає за повторне порушення правил полювання, полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин. Статтею 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що полюванням є дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Дозвіл на добування - це документ (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на селекційний, діагностичний та науковий відстріл), який дає право на добування (в тому числі відлов) дикої тварини (тварин), а також право на використання (транспортування, перенесення, зберігання) продукції полювання; Незаконно добута продукція полювання - дика тварина чи її частина, добута (відловлена) чи набута будь-яким іншим шляхом з порушенням вимог цього Закону чи інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, що регулюють відносини у сфері користування природними ресурсами України. Статтею 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали в уповноваженому державному органі відповідний документ дозвільного характеру на право користування цією зброєю. До полювання прирівнюється: - перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (не нижче обласного рівня); - перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю. Згідно із ст. 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» документами на право полювання (для громадян України) є: - посвідчення мисливця; - щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; - дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); - відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; - паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» полювання може здійснюватися такими способами: - індивідуальне полювання; - колективне полювання; - колективне полювання з нагоничами (облавне полювання). Полювання може здійснюватися з використанням: - мисливської вогнепальної зброї; - собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів (за наявності паспортів на них); - сіток і пасток для відлову тварин живцем; - пасток для добування хутрових звірів з науковою метою та для переселення; - мисливських вишок; - пахучих неотруйних приманок. Полювання може здійснюватися з мисливською зброєю, що належить іншій фізичній особі або користувачу мисливських угідь, лише у присутності власника цієї зброї або уповноваженого працівника користувача мисливських угідь, за яким закріплена ця мисливська зброя, за умови наявності у власника зброї чи уповноваженого працівника користувача мисливських угідь відповідних документів дозвільного характеру, виданих уповноваженим державним органом. Згідно із ст. 17 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» добування мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою. За ліцензією здійснюється полювання на кабана, лань, оленів європейського та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, борсука, ондатру, куницю лісову. За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка, лисицю, шакала, куницю кам`яну, норку американську, тхора лісового. Відстрільні картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь. Ліцензії та відстрільні картки видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь. Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: - полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин); у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей; - полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу). Відповідно до ст. 22 Закону України «Про тваринний світ» право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про тваринний світ» документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, а на території Автономної Республіки Крим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового та мисливського господарства відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Статтею 63 Закону України «Про тваринний світ» встановлено відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, а саме адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. З матеріалів справи, пояснень свідка ОСОБА_7 , наданих в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що він як старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська область) з іншими посадовими особами виїхали на виклик, який надійшов зі служби 102 щодо браконьєрства. Під`їхавши до місця події, побачив, що було затримано компанію чоловіків, браконьєрів, які у воєнний час займались полюванням. Чоловіки були одягнуті у камуфляжний одяг. Було проведено огляд автомобіля «Нива» червоного кольору та вилучено 6 зайців, 1 куріпку та зброю. Після того, як все було зафіксовано, направились до ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області для складання протоколів. Підкреслив, що згідно Закону України «Про мисливське господарство та полювання» перебування зі зброєю в період заборони полювання прирівнюється до полювання, навіть якщо особу не було затримано безпосередньо під час самого полювання. За таких обставин суд вірно встановив, що ОСОБА_1 13 січня 2024 року о 15 годині 05 хвилин порушив правила полювання, яке мало наслідком незаконного добування тварин, а саме в мисливських угіддях Оріхівської РО УТМ в межах Комишуваської ТГ Запорізького району Запорізької області, неподалік від с. Новорозівка, у заборонений для полювання час, за допомогою вогнепальної зброї здійснив незаконне полювання без належного дозволу (відстрільної картки). Внаслідок правопорушення було незаконно добуто: заєць-русак у кількості 6 особин, куріпка сіра 1 одиниця. Доводи скарги, що відео фіксація події не є безперервною апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки положеннями п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що працівники, уповноважені здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання мають право проводити фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку як додаткові заходи для запобігання та розкриття порушень правил полювання та інших вимог, установлених цим Законом, отже застосовування технічних засобів відео фіксації у даному випадку, не є обов`язковим. При цьому, наявним у справі відеозаписом безперервно зафіксовано обставини, що мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, зокрема вилучення з транспортного засобу «Нива» тушок вбитої дичини зайця русака, які особисто достає водій автомобіля. Відсутність висловлювань від учасників події під час вилучення вбитої дичини, що вона були ними знайдена. Отже, доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 не здійснював полювання з іншими особами за допомогою вогнепальної зброї, а дичина була знайдена ними, суд апеляційної інстанції як і суд першої інстанції оцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Посилання апелянта, що огляд транспортного засобу відбувся без відповідного дозволу суду, а тому проведений без дотримання вимог закону не знайшли свого підтвердження, оскільки дії співробітників лісового та мисливського господарства не суперечать вимогам ст. 39 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а в матеріалах справи відсутні, та у судовому засіданні апеляційного суду не надано даних про те, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржував в установленому Законом порядку дії зазначених посадових осіб, які проводили огляд транспортного засобу. Твердження апелянта, що матеріалами справи не підтверджується загибель вилученої дичини внаслідок ураження із вогнепальної зброї спростовуються розпискою голови Оріхівської ро УТМР про прийняття на зберігання мисливських тварин, добутих під час незаконного полювання, а саме: дичини заєць-русак у кількості 6 одиниць та дичини куріпка сіра у кількості 1 одиниця з приміткою її стану «стріляна». З приводу доводів сторони захисту, що інспектор ОСОБА_7 не мав відповідних повноважень щодо складання протоколу за ч. 2 ст. 85 КУпАП відносно ОСОБА_1 , оскільки останній не є спеціальним суб`єктом, який здійснює господарську діяльність слід зазначити наступне. Так, пунктом 3 Положенням про Державну екологічну інспекцію України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. №275 закріплено, що одним із завдань Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу. Відповідно до п. 27 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (частина друга і п`ята статті 85, статті 85-1, 88-1, 90). Отже, старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська область) ОСОБА_7 є уповноваженою посадовою особою для складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 85 КУпАП. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідно до приписів ЗУ «Про мисливське господарство та полювання», полювання на зайця-русака допускається з 1 листопада по січень включно, що виклює звинувачення ОСОБА_1 в тому, що він полював у заборонений для цього час апеляційний суд до увагу не приймає, оскільки крім інкримінованого ОСОБА_1 незаконного здобування зайця-русака, в діях останнього наявні порушення у вигляді незаконного здобування куріпки-сірої, полювання на яку дозволено у жовтні-грудні. На твердження сторони захисту, що дії ОСОБА_1 слід було кваліфікувати за ч. 1 ст. 85 КУпАП, яка передбачає саме транспортування незаконно здобутих тварин чи їх частин апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 85 КУпАП відповідальність настає за порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання), яке не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання та в дозволі на їх добування. Відповідно до ч. 2 ст. 85 КУпАП передбачено відповідальність за повторне порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин. Оскільки судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 було незаконно добуто дичину: заєць-русак у кількості 6 особин та куріпка сіра 1 одиниця, апеляційний суд вважає, що старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська області) ОСОБА_7 правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 саме за ч. 2 ст. 85 КУпАП. Відтак доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи. На посилання захисника, що відповідно до вимог КУпАП наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а отже під час закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, оскільки провадження у справі не здійснюється слід зазначити наступне. Звертаючись до змісту оскаржуваної постанови, слід констатувати, що закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстави п. 7 ст. 247 КУпАП відносно ОСОБА_1 місцевий суд встановив усі фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, кваліфікував його дії. Наведений підхід відповідає принципу правової визначеності судового рішення, що є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Так дійсно, згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Разом з тим, у відповідності до ст. 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, чи винна дана особа в його вчиненні. Тобто для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. В протилежному випадку закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення має відбуватися з іншої, зокрема передбаченої п.1 ст. 247 КУпАП підстави. Отже, вищевказані вимоги закону щодо встановлення вини ОСОБА_1 та визнання його винуватим у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП судом виконані в повному обсязі. Питання наявності або відсутності вини, встановленої судовим рішенням в подальшому може суттєво вплинути на права і інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення (у даному випадку на стягнення шкоди з особи в цивільно-правовому порядку, чи відшкодування шкоди державі). З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, підстави для скасування постанови судді суду першої інстанції відсутні. Отже, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції на відповідність вимогам КУпАП в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 85 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Кранта В.М., подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 3 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, провадження в справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 314/349/24