Постанова 4808 № 352/1257/19

Справа № 352/1257/19 Провадження № 22-ц/4808/1047/21 Головуючий у 1 інстанції Гриньків Д. В. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д., секретаря Максимів Ю.В., з участю представника апелянта адвоката Клименка О.І. та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Семенціва В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, за апеляційною скаргою представника Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Гриньків Д.В. 22 квітня 2021 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 05 травня 2021 року, в с т а н о в и в : У червні 2019 Тисменицькою районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок подано позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.01.2019 року на території мисливських угідь Тисменицької районної організації УТМР ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без відповідних дозволів було відстріляно дикого кабана, чим останніми порушено законодавство України «Про охорону навколишнього природного середовища» та спричинено матеріальну шкоду. Цього ж дня за даним фактом було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 248 КК України. В подальшому кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, на підставі ст.110, п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито. З урахуванням положень ст. 43 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» та такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих у наслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну ним тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу, а відтак з відповідача слід стягнути 46 843,60 грн. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.214-219). Не погодившись з рішенням суду, представником Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок подано апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з`ясування та недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказує, що для відшкодування завданої шкоди необхідна одночасна наявність таких обставин як - неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. В судовому засіданні сторони визнали факт здійснення відстрілу кабана, однак відповідач та його представник заперечили те, що даний відстріл було здійснено відповідачем, а надання ним відповідних пояснень слідчому під час досудового розслідування пояснили як неправдиві свідчення особи з метою повернення належного йому майна. Зазначеним обставинам суд надав неправильну оцінку та не вказав причини не взяття їх до уваги. Доводи відповідача про те, що Тисменицька районна організація УТМР не є належним позивачем по справі, не відповідають дійсності, оскільки досудовим розслідуванням (з пояснень в якості свідка слідчого СВ Тисменицького ВП ГУНП Чемсака Я.Ю.) встановлено, що лісовий масив, в якому відповідач здійснив постріл знаходився в лісовому масиві на території Тисменицького району, який перебуває в користуванні Тисменицької районної організації УТМР. Зазначає, що лісові масиви не перебувають у користуванні жодного підприємства, а відповідно до Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам у користування для мисливства. В судовому засіданні представником позивача надано копію рішення Івано-Франківської обласної ради від 22.11.2012 року за №735-19/20212, відповідно до якого Тисменицька районна організація УТМР є користувачем мисливських угідь загальною площею 21140 га Тисменицького району. В даному випадку - лісові масиви, які не закріплені за певними користувачами відповідно до зазначеного рішення є мисливськими угіддями, користувачем яких є позивач. Тому суд неправильно не взяв до уваги, що відповідач здійснив постріл в лісовому масиві, який знаходиться на території Тисменицького району та є мисливськими угіддями відповідно до закону. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с.223-230, том.1) Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта адвоката Клименка О.І. та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Семенціва В.Я., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з положень ст.ст.22,30,43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», відсутності права користування відповідними мисливськими угіддями, у якому здійснено порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання (відстріл кабана) та, відповідно, і права на звернення з позовом до суду у порядку визначеному статтею 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». З такими висновками апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне. Судом встановлено, що 21.01.2019 року неподалік с. Терновиця Тисменицького району виявлено факт браконьєрства, а саме мертву тварину та дві мисливські рушниці. 21 січня 2019 року по даному факту СВ Тисменицьким відділом поліції ГУНП України в Івано-Франківській області порушено кримінальне провадження №12019090250000032 від 21.01.2019 року за ч.1 ст.248 КК України, з матеріалів якого встановлено та підтверджено факт незаконного відстрілу дикого кабана. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено,що 21.01.2019 року до Тисменицького ВП надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 21.01.2019 року о 14:10 год за адресою Тисменицький район с.Терновиця в полі, працівниками Тлумацького ВП спільно з єгерями виявлено факт браконьєрства,а саме мертву тварину кабана та дві мисливські рушниці. Зі змісту постанови слідчого Бабій О.О. надав наступні свідчення: що 21 січня 2019 року близько 11.00 год ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 під`їхали у поле біля с.Тарновиця, де дістали рушниці, після чого направилися до лісового масиву. В цей час, перебуваючи в лісовому масиві ОСОБА_1 на відстані 50 м побачив кабана та цілеспрямовано вистелив у кабана. Після чого кабан втратив швидкість, пробіг та впав на полі. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були біля кабана та побачили, що до них біжить єгер, ОСОБА_2 кинув рушницю та побіг до машини. Допитаний свідок ОСОБА_5 повідомив, що працював начальником Тлумацького ВП ГУНП і, прибувши на місце пригоди, встановлено, що туша кабана знаходиться на території Тисменицького району і тому було викликано оперативну групу з Тисменицького ВП ГУНП. Допитаний в якості свідка слідчий СВ Тисменицького ВП ГУНП ОСОБА_6 пояснив, що досудовим розслідуванням встановлено, що лісовий масив, в якому відповідач здійснив постріл в кабана знаходиться в лісовому масиві на території Тисменицького району, який перебуває в користуванні Тисменицької районної організації УТМР, тому організацію визнано потерпілим. Відповідач вказану постанову слідчого не оскаржив, в судовому засіданні визнав той факт, що під час досудового розслідування, будучи допитаним в якості свідка надав пояснення, що саме він здійснив відстріл кабана, від якого той загинув. Відповідно до висновку експерта за №СЕ-19/109/10-№60БЛ/19 від 20.03.2019, наданий на виконання ухвали суду про проведення балістичної експертизи, в ході проведення огляду місця події від 21 січня 2021 року, земельної ділянки неподалік с.Терновиця Тисменицького району було виявлено та вилучено предмет, схожий на рушницю № НОМЕР_1 . Окрім цього, оглядом місця події було вилучено тушку мертвого кабана, після чого лікарем ветеринарної медицини проведено розтин трупа тварини, під час якого останній вилучив з туші мертвого кабана одну кулю. Предмет, вилучений під час проведення огляду місця події, а саме земельної ділянки неподалік с.Терновиця Тисменицького району є вогнепальною гладкоствольною зброєю. Даний предмет є мисливською двоствольною (з блоком стволів, розташованих у горизонтальній площині), з внутрішнім розташуванням курків, рушницею «Иж-58», зі стволами 12-калібру, серії НОМЕР_1 , промислового виробництва. Рушниця придатна для використання (стрільби). Ознак втручання в конструкцію чи переобладнання не виявлено. Відповісти на питання про те, чи відстріляні частини кулі та пижів саме із предмету зовні схожого на рушницю № НОМЕР_1 , неможливо, у зв`язку із значною деформацією наданих на дослідження об`єктів (а.с. 99-111, том.1). Постановою слідчого від 25.03.2019 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019090250000032 від 21.01.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.248 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Копію постанови про закриття кримінального провадження направлено Тисменицькій районній організації УТМР для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 85 КУпАП (матеріали кримінального провадження №12019090250000032 від 21.09.2021 року щодо ОСОБА_1 ). Зі змісту постанови, в результаті незаконного полювання завдана матеріальна шкода в розмірі 40 000 грн, яка не є істотною, тому у даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст.248 КК України. У діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.85 КУпАП. Також зазначено, що перебуваючи в лісовому масиві ОСОБА_1 побачив на відстані близько 50 м напроти себе дикого кабана,в цей час дістав свою рушницю та цілеспрямовано вистелив у кабана. Після відстрілу побачив, що кабан, в якого він стріляв прискорився та відразу втратив швидкість, впав до землі. Підійшовши ближче до кабана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побачили, що кабан мертвий. Після цього близько 15.00 год на місце події приїхали працівника поліції, яким ОСОБА_1 зізнався у тому, що він вбив дикого кабана та добровільно видав свою мисливську рушницю. В ході досудового розслідування було встановлено суму нанесених збитків, яка становить сорок тисяч гривень, а об`єктивна сторона ч.1 ст.248 КК України, виражається в порушенні правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, що виключає в діях ОСОБА_1 ознаки кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.248 КК України. В діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1.ст.85 КУпАА (а.с. 10-13, том.1). Отже, дане кримінальне провадження стосовно відповідача було закрите виключно з підстав відсутності істотної шкоди, яка в даному випадку не перевищувала 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 07 травня 2019 року головою Тисменицької районної організації УТМР складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.85 КУпАП (а.с.7, том.1). Постановою Тисменицького районного суду №352/916/19 від 10.05.2019 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.85 КУпАП, закрито на підставі ст.36 КУпАП у зв`язку з закінчення строку накладення адміністративного стягнення. (а.с. 8 том.1). Вищезазначена постанова не оскаржувалася і набрала законної сили. Згідно ст.66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Статтею 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали в уповноваженому державному органі відповідний документ дозвільного характеру на право користування цією зброєю. До полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (не нижче обласного рівня); перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму. Статтею 14 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Громадяни відповідно до закону зобов`язані, зокрема відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу (п.4 ч.2 ст.10 ЗУ «Про тваринний світ»). Згідно п.9 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» виявлені тварини (або їх частини)та знаряддя добування таких тварин,законність набуття яких не підтверджена відповідними документами, вважаються незаконно добутими. Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України "Про тваринний світ" відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні, зокрема в порушенні правил використання об`єктів тваринного світу; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об`єктів тваринного світу. Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. За приписами ст. ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, згідно з рішеннями їх органів управління позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково. Що ж стосується висновку суду про відсутність права користування та розпорядження Тисменицької районної організації УТМР відповідними мисливськими угіддями , та,як наслідок, у даному випадку право на звернення з позовом до суду у порядку, визначеному Законом України «Про мисливське господарство та полювання», слід враховувати наступне. Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної і морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією. Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про мисливське господарство» органи державної влади здійснюють права власника щодо всіх мисливських угідь. Відповідно до статті 1 "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь. Згідно з частинами 1-3 статті 3 названого Закону мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Органи державної влади здійснюють права власника щодо всіх мисливських тварин, за винятком тих, які в порядку, установленому цим Законом та іншими актами законодавства, передані до комунальної власності чи приватної власності юридичних і фізичних осіб. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання ведення мисливського господарства» здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Положенням ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (далі Закон) передбачено, що користувачі мисливських угідь мають право на відшкодування збитків від порушників правил полювання за добуті незаконним шляхом тварини. Наказом Міністерства лісового господарства України №153 від 12.12.1996 року (чинним на час укладення договору) затверджено Типовий договір про умови ведення мисливського господарства. Вказаний Типовий договір укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь. Згідно рішення Івано-Франківської обласної ради №735-19/2012 від 23.12.2012 року «Про надання в користування мисливських угідь Тисменицькій районній організації УТМР» вилучено мисливські угіддя площею 3164 га з користування ДП «Івано-Франківський лісгосп» та 17976 га з користування мисливсько-риболовного виробничого підприємства обласної організації УТМР. Надано мисливські угіддя площею 21140 га строком на 15 років в відповідних межах землекористування в користування Тисменицькій районній організації УТМР (а.с.187-188, том.1). На виконання вимог частини третьої статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» між Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Тисменицькою районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок укладено Договір про умови ведення мисливського господарства від 06 грудня 2012 року, в якому теж значиться про надання рішенням Івано-Франківської обласної ради від 23 листопада 2012 року №735-19/2012 позивачу у користування виключно мисливські угіддя загальною площею 21 140 га. Термін дії договору до 23 листопада 2027 року (а.с. 187-188, том.1). Згідно умов Договору Тисменицька РО УТМР зобов`язується вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону «Про тваринний світ», Закону України «Про мисливське господарство та полювання», інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу,ведення мисливського господарства; здійснювати охорону державного та мисливського фонду (підпункти а,є пункту 2.2.) Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії журналу обліку бланків ліцензій, 21.01.2019 ліцензія Тисменицькою районною організацією УТМР відповідачу на відстріл кабана не надавалась (а.с. 181-184, том.1) Представником апелянта надано суду Статут громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» (а.с.28-44,том.2). Згідно п.2.1. головною метою товариства є охорона, відтворення, збереження, раціональне використання державного мисливського фонду в наданих у користування мисливських угіддях,захист спільних інтересів своїх членів,організація та проведення спільних інтересів своїх членів, організація та проведення полювання, любительського і спортивного рибальства, стендового спорту. Таким чином, позивач у встановленому законом порядку отримав у користування мисливські угіддя, а тому, як користувач наділений правом на цей позов і, відповідно, правом на відшкодування шкоди. У свою чергу, відповідач не мав жодного відповідного дозволу щодо використання об`єктів тваринного світу з метою ведення мисливського полювання допустив порушення законодавства у галузі мисливського господарства шляхом відстрілу дикої тварини. Доводи апеляційної скарги про те, що вина позивача не встановлена під час розгляду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 85 КУпАП, спростовуються матеріалами справи, оскільки постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2019 року провадження у справі № 352/916/19 закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, а не у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. За таких обставин, оскільки постанова про адміністративне правопорушення не оскаржена ОСОБА_1 і не скасована, тому вона є преюдиційною у даній справі. Крім того, матеріали кримінального провадження, як інші письмові докази, також свідчать про те, що саме ОСОБА_1 у лісовому масиві здійснено постріл з рушниці, в результаті якого загинула тварина. Таким, чином, з урахуванням викладених обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем майнової шкоди, заподіяної незаконним використанням об`єктів тваринного світу. Що стосується розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно ст.ст. 42, 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання несуть особи, винні у: порушенні правил полювання та здійснення інших видів використання мисливських тварин, правил регулювання їх чисельності; порушенні прав користувачів мисливських угідь. Притягнення порушників до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання. Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, здійснюється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в установленому порядку таксами, а за їх відсутності - за розрахунками користувачів мисливських угідь. Такси для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Кошти за відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у галузі ведення мисливського господарства та полювання, зараховуються на рахунок користувача мисливських угідь, якому заподіяні збитки. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства екології та природних ресурсів України №301/222 від 19.06.2017 року відповідно до яких встановлено розмір стягнення за незаконне добування або знищення за одну особину кабана -40 000 грн (а.с.16,том.1). З інформації головного управління статистики в Івано-Франківській області середня споживча ціна у квітні 2019 року 1 кг свинини становила 114,06 грн (а.с.17,том.1). Доказів про вагу відстріленого кабана матеріали справи не містять. Із матеріалів оглянутого кримінального провадження встановлено, що завідувачем Старокривотульської дільниці ветеринарної медицини Тисменицької районної держдавнох лікарні ветеринарної медицини Ільківим М.П. проведений 21 січня 2019 року розтин трупа тварини, про що складено відповідний протокол та акт відбору патологічного матеріалу від 22 січня 2019 року. Після розтину труп спалено разом зі шкірою у присутності голови Тисменицької районної організації УТМР Приймака В.І.. Дозвіл на знищення трупа тварини як речового доказу у справі, слідчим не надавався. Розмір збитків позивачем обчислений виходячи із ваги кабана у 60 кг, хоча доказів про вагу відстріленого кабана матеріали справи не містять. Отже, розмір шкоди слід обчислювати, виходячи із затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства екології та природних ресурсів України №301/222 від 19.06.2017 року такси за одну особину кабана в розмірі 40 000 грн. Таким чином, оскільки відсутність вини відповідачем не доведено, то відповідно, у нього виникає обов`язок з відшкодування шкоди з його вини, розмір якої визначено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищенаведене та положення ст. 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок майнову шкоду у розмірі 40 000 грн (сорок тисяч гривень). У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином до підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок судовий збір в розмірі 1640 грн (одна тисяча шістсот сорок гривень нуль копійок) - за подання позовної заяви та 2460,80 грн (дві тисячі чотириста шістдесять гривень вісімдесять копійок) за подання апеляційної скарги. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок задовольнити частково. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 , адреса проживання АДРЕСА_1 ), на користь Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (ЄДРПОУ: 37672223, адреса місцезнаходження: вул. Саєвича,5А, м. Івано-Франківськ, 76018) майнову шкоду у розмірі 40 000 грн (сорок тисяч гривень). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 , адреса проживання АДРЕСА_1 ), на користь Тисменицької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (ЄДРПОУ: 37672223, адреса місцезнаходження: вул. Саєвича,5А, м. Івано-Франківськ, 76018) судові витрати в розмірі 1640 грн (одна тисяча шістсот сорок гривень нуль копійок) - за подання позовної заяви та 2460,80 грн (дві тисячі чотириста шістдесять гривень вісімдесять копійок) за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 18 жовтня 2021 року.