Постанова Київський апеляційний суд № 761/39846/23

П ОС ТА НО ВА І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ 13 травня 2024 року м. Київ Справа 761/39846/23 Провадження№22-ц/824/8532/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Мандрики О.П. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби Україна», розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України», подану адвокатом Мороз Світланою Сергіївною, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав, - В С Т А Н О В И В: В жовтні 2023 р. ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України», в якому просила: визнати за нею майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що, що 19.08.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ВКФ Фарби України» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру. ОСОБА_2 належним чином виконала власні зобов`язання. В той же час відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в зв`язку з чим ОСОБА_2 була позбавлена можливості отримати у власність нерухомість. За договором про відступлення права вимоги від 10.02.2022 року до позивача перейшли права покупця за Договором купівлі-продажу від 19.08.2016 року. Після укладення договору відступлення права вимоги відповідач також не виконав власні зобов`язання, тому для захисту порушеного права позивач звернулася до суду з цим позовом. 27.11.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, сторони в договорі вказали лише запланований термін будівництва, що не може тлумачитись як кінцевий та остаточний термін, за сплином якого зобов`язання відповідача може вважатись порушеним або невиконаним. А тому відповідно відсутнє порушення умов договору з боку відповідача. Представник зазначає, що до правовідносин, які склалися між сторонами не підлягають застосуванню положення Закону України «Про інвестиційну діяльність». 04.12.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позові. 06.12.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (ЄДРПОУ 31108022, адреса: Київська область, м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, буд.125, офіс 15/4) про визнання майнових прав - задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» на користь держави судовий збір в сумі 6 781,32 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представником ТОВ «ВКФ Фарби України» адвокатом Мороз С.С. подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки не встановив обставин порушених прав позивача. Зазначає, що ТОВ «ВКФ Фарби України» заперечує факт допущення порушення строку виконання зобов`язання з огляду на не визначення сторонами у договорів конкретного строку завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію. Правом подачі відзиву у відповідності до вимог ст. 360 ЦПК України, сторона позивача не скористалась. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Від представника ТОВ «ВКФ Фарби України» адвоката Мороз С.С надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі скаржника. Також від представника позивача адвоката Мамаєва Д.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. За таких обставин та зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, суд першої інстанції вважав за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи. Оскільки рішення ухвалене за відсутністю учасників справи, то датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Встановлено, що 19.08.2016 р. між ТОВ «ВКФ Фарби України» (далі - Продавець) та ОСОБА_2 (далі - Покупець) було укладено Договір №114/2/ШК купівлі-продажу майнових прав, за яким об`єктом нерухомості, майнові права за яким передаються, є квартира, будівельний АДРЕСА_1 . Орієнтовна загальна вартість майнових прав складає 678 132,00 грн. Згідно довідки від 28.09.2016 року про фінансування 100% майнових прав по договору №114/2/ШК від 19.08.2016р. ОСОБА_2 сплатила продавцю 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості: квартира, будівельний АДРЕСА_3 . Згідно п. 2.4 Договору, плановий термін будівництва та введення в експлуатацію Об`єкта капітального будівництва - 4 квартал 2016 р. В зазначений строк будівництво не завершено, будинок не введено в експлуатацію. 10.02.2022 року між ТОВ «ВКФ Фарби України» (далі - Продавець), ОСОБА_2 (далі - Покупець) та ОСОБА_1 (далі - Сторона - 2) була укладена Угода про відступлення права вимоги за Договором від 19.08.2016 року №114/2/ШК купівлі-продажу майнових прав, за умовами якої Продавець погоджується, Покупець передає, а Сторона-2 приймає на себе права і обов`язки, що належать Покупцю, і стає Покупцем за Договором №114/2/ШК купівлі-продажу майнових прав, укладеним між ТОВ «ВКФ Фарби України» та ОСОБА_2 19.08.2016 року. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку. Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. У Постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт. Статтею ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо). У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, провадження № 14-606цс18, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17, провадження № 61-23546св19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8 цс23 зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 93 - 95). За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Встановивши, що ОСОБА_2 , права якої перейшли до позивача ОСОБА_1 на підставі Угоди про відступлення права вимоги від 10.02.2022 року, виконала свої зобов`язання за договором №114/2/ШК від 19 серпня 2016 року в повному обсязі, сплатила пайовий внесок у визначеній договором сумі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до завершення будівництва об`єкта нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_4 , та введення його в експлуатацію, позивачу як інвестору належать майнові права на цей об`єкт. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, висновок суду про те, що до завершення будівництва об`єкта нерухомості, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_5 , та введення його в експлуатацію позивачу, як інвестору належать майнові права на цей об`єкт, є правильним. Встановивши, що відповідач не виконував належним чином узятих на себе зобов`язань, а також, враховуючи, що будинок по АДРЕСА_5 на той час не було введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати позивачем пайових внесків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. До того ж, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував правову позицію, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду в аналогічних правовідносинах в постанові від 9 жовтня 2019 у справі №761/28769/13-ц. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що сторони при укладенні договору погодили лише орієнтовний термін будівництва, що не може тлумачитись як кінцевий та остаточний, а відтак відсутні підстави вважати, що права позивача порушені відповідачем, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення суду з огляду на таке. Пунктом 5.2.5 договору купівлі-продажу майнових прав від 19 серпня 2016 року встановлений обов`язок продавця ТОВ «ВКФ Фарби України» забезпечувати будівництво об`єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію в терміни, зазначені в п.2.4 даного договору. Відповідно до п.2.4 договору запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 4 квартал 2016 року. Відповідно до ч.2 ст.252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, у даному випадку сторони визначили термін будівництва та введення в експлуатацію, що охоплює конкретно визначений термін, а саме 4 квартал 2016 року, тобто жовтень, листопад грудень 2016 року. Водночас, в договорі відсутні умови, що вказаний в цьому договорі плановий термін прийняття будинку в експлуатацію може змінюватися. Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 виснував, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і такі, що свідчать про намагання виправдати фактичне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов договору. Апеляційний суд відхиляє як нерелевантні посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 369/6303/19 про те, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначено, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття о експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, отже, склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ «Петровський квартал» відсутній. Колегія суддів враховує, що в справі, на яку посилається апелянт, предмет позову був відмінним, саме стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що до спірних правовідносин не підлягали застосуванню положення Закону України «Про інвестиційну діяльність», оскільки інвестування та фінансування будівництва може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інституту спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, і матеріали справи не містять жодного доказу, який би наділяв позивача статусом інвестора будівництва, є такими, що суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем позовної давності при зверненні з такими вимогами до суду, колегія суддів зазначає наступне. Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що суд першої інстанції, з огляду на те, що кінцевий строк введення будинку в експлуатацію - 4 квартал 2016 року та з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, повинен був відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апеляційної скарги, оскільки пунктом 8.1. договору, укладеного між сторонами, визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором. З урахуванням пункту 8.1., укладеного між сторонами договору, в якому сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, та виходячи з того, що відповідач умов договору та своїх зобов`язань не виконав, оскільки у визначений в договорі термін не здав будинок в експлуатацію, то строк виконання зобов`язання не закінчився, а отже доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності є безпідставними. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.02.2021 у справі №607/1579/19 з тотожними обставинами. Інші доводи апеляційної скарги висновку суду про задоволення позову не спростовують та за своїм змістом є аналогічними доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ТОВ «ВКФ Фарби України», подану адвокатом Мороз С,С. без задоволення. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України», подану адвокатом Мороз Світланою Сергіївною - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна