Ухвала КАС ВС № 9901/309/21

УХВАЛА 30 серпня 2023 року м. Київ справа №9901/309/21 адміністративне провадження №П/9901/309/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Білак М.В., Жука А.В., за участю: секретаря судового засідання - Орел П.Ю. представника позивачки - адвоката Романенка Я.М. представника Президента України - Мовіле О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника Президента України Зеленського Володимира Олександровича - Мовіле Олександра Сергійовича про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: 30 липня 2021 року ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_2 ) звернулася до Верховного Суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Президента України (далі - відповідач) щодо не видання Указу про її ( ОСОБА_2 ) призначення на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду на підставі подання Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 04 липня 2019 року; - зобов`язати Президента України видати Указ про її призначення на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що Вища рада правосуддя рішенням від 04 липня 2019 року №1781/0/15-19 внесла Президенту України подання про призначення її на посаду судді, проте до цього часу відповідний указ не виданий. Позивачка стверджує, що Президент України допустив протиправну бездіяльність, яка обмежує її право доступу до професії. 04 серпня 2021 року ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Усенко Є.А. відкрите провадження в адміністративній справі №9901/309/21 та прийняте рішення про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів. 20 серпня 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , у якому просить суд залишити позов ОСОБА_2 без розгляду. Свою позицію обґрунтував тим, що позивачка пропустила місячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а тому в силу частини третьої статті 123 і пункту 8 частини першої статті 240 КАС України цю позовну заяву належить залишити без розгляду. До такого висновку дійшов відповідач з огляду на те, що рішення Вищої ради правосуддя від 04 липня 2019 року №1781/0/15-19 було опубліковано на офіційному сайті цього органу, а тому позивачка 11 липня 2019 року була обізнана про існування указаного рішення. До того ж, відповідач зауважив, що за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Звертав увагу на рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» та від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 9901/141/20. 28 березня 2023 року ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховноого Суду Усенко Є.А. клопотання Офісу Президента України та ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі для примирення сторін задоволено. Зупинено провадження у справі №9901/309/21 до 01 червня 2023 року для примирення сторін. 12 червня 2023 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №890/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є.А. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 09.06.2023 № 9), що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 13 червня 2023 року визначено склад суду: Єресько Л.О. (головуючий суддя), Мартинюк Н.М., Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М., ОСОБА_3. 15 червня 2023 року ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О. прийнято до свого провадження матеріали позовної заяви у справі № 990/309/21 (провадження №П/9901/309/21). 15 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Мартинюк Н.М., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., ОСОБА_3. поновлено провадження у справі № 990/309/21 (провадження №П/9901/309/21) та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Рішенням ВРП від 03 серпня 2023 року № 770/0/15-23 ОСОБА_3 звільнено із посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. На підставі цього рішення наказом Голови Верховного Суду від 03 серпня 2023 року № 2457-к суддю ОСОБА_3. відраховано зі штату Верховного Суду. У зв`язку із вищевказаним протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2023 року, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року №1454/078-23, замість судді ОСОБА_3. до складу колегії суддів для розгляду цієї справи визначено суддю Білак М.В. В судовому засіданні представник відповідача просив клопотання задовольнити та залишити позовну заяву без розгляду. У судовому засіданні представник позивачки проти задоволення указаного клопотання заперечував. Свою позицію стосовно клопотання відповідача представник ОСОБА_2 виклав у відповіді на відзив. Так, представник позивачки зазначив, що відомості про дату скерування Вищою радою правосуддя Президентові України подання про призначення ОСОБА_2 на посаду судді не опубліковано і позивачці про вказане не повідомлено. Зауважує, що лише після відкриття провадження у справі, 05 серпня 2021 року позивачці стало відомо про те, що подання Вищої ради правосуддя про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду надійшло до Офісу Президента України 15 липня 2019 року за № 139/31631-01. До того ж, представник позивачки наполягав, що предметом спору у цій справі є протиправна бездіяльність відповідача, яка є за своєю суттю триваючим порушенням, а тому застосування строків позовної давності до цього позову унеможливлюється. Вивчивши подане відповідачем клопотання, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників справи, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання з огляду на наступне. Предметом оскарження в цьому позові є протиправна бездіяльність Президента України, яка полягає у невиданні указу про призначення позивачки на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду за поданням Вищої ради правосуддя, внесеного згідно рішення від 04 липня 2019 року №1781/0/15-19. Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі з приводу призначення на посаду судді, врегульовані нормами Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі -"Закон"). Статтею 128 Конституції України передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 80 Закону призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів. Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів. Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради правосуддя. Стаття 118 КАС України передбачає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Частина перша статті 120 КАС України визначає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 120 КАС України). Частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Одночасно, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається зі змісту позову у цій справі, позивачка оскаржує саме протиправну бездіяльність Президента України щодо невидачі указу про її призначення на посаду, видати який в силу Закону відповідач має не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради правосуддя. Тож, предметом спору є триваюче порушення прав позивачки, у виді невиконання суб`єктом владних повноважень свого обов`язку протягом законодавчо визначеного строку. У свою чергу, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у виді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Тобто, порушення може вважатись тривалим у разі тривалого та безперервного невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язків, передбачених законом. У контексті цього питання варто наголосити, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку - суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку. У справі "Лелас проти Хорватії" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа ЄСПЛ "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. До того ж, в контексті порушеного питання Верховний Суд зауважує, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Така правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі №12-1393а17 і Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 27 лютого 2020 року у справі №800/304/17. З огляду на викладене, Суд відхиляє довід відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду з цим позовом, адже вбачає, що оскільки предметом оскарження є саме протиправна бездіяльність (неприйняття рішення протягом визначеного Законом строку), строк для звернення до суду із цим позовом ОСОБА_2 не пропустила. Враховуючи зазначене, у задоволенні клопотання представника Президента України Зеленського Володимира Олександровича - Мовіле О.С. про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду необхідно відмовити. Керуючись статтями 122, 241, 248 КАС України, Суд У Х В А Л И В: У задоволенні клопотання представника Президента України Зеленського Володимира Олександровича - Мовіле Олександра Сергійовича про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії у справі №9901/309/21 відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Повний текст ухвали складено 04 вересня 2023 року. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко М.В. Білак А.В. Жук Судді Верховного Суду