Постанова 4856 № 285/2738/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 285/2738/23 Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.О. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 10 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Департаменту патрульної поліції Сосонної Наталії Володимирівни про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : в травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до інспектора Департаменту патрульної поліції Сосонної Наталії Володимирівни, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Інспектора Департаменту патрульної поліції Сосонної Наталії Володимирівни серія 2АВ №01317342 від 28.09.2022, якою було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 640 грн за ч.1 ст. 122 КУпАП. Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08.05.2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам ч. 1 ст. 123 КАС України, а саме позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду або доказів одержання позивачем оскаржуваної постанови від 28.09.2022 року. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та прийняти постанову, якою направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Строк оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України. Відповідно до частини 2 вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Згідно з вимогами ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Зі змісту вищезазначених норм законодавства, які регулюють строк оскарження до суду постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановлено, що законодавець пов`язує початок перебігу строку для оскарження такої постанови з днем ухвалення (прийняття) такої постанови. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду із адміністративним позовом та визнання неповажними причини пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 286 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на звернення до суду із адміністративним позовом, причини пропуску строку на звернення до суду із адміністративним позовом зазначені у вказаній заяві не є поважними, а тому суд не знайшов підстав для поновлення строку на звернення до суду із адміністративним позовом. Як свідчать матеріали справи, позивач оскаржує постанову у справі про адміністративне правопорушення серія 2АВ №01317342 від 28.09.2022 року. Встановлено, що 28.09.2022 року в автоматичному режимі було зафіксовано порушення у сфері забезпечення дорожнього руху. З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом зазначив, що про оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення серія 2АВ №01317342 від 28.09.2022 року він дізнався з додатку "Дія" 23.03.2023 року. З метою отримання копії оскаржуваної постанови позивач звернувся до Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції та лише 27.04.2023 року позивач отримав лист від відповідача з оскаржуваною постановю, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 640 грн за ч.1 ст. 122 КУпАП. Аналіз норм статті 289 КУпАП і частини другої статті 291 КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Аналогічна правова норма закріплена також у частині другій статті 286 КАС України, відповідно до приписів якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Таким чином, строк для оскарження постанови обчислюється з моменту вручення або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про вручення. Отже, при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суд першої інстанції повинен з`ясувати та встановити дату отримання/вручення рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема у справах щодо правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі - виконання обов`язку щодо вручення постанови позивачу. Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції не дослідив вказаних вище обставин, на які позивач посилався в позові на обґрунтування дотримання ним строку звернення до суду із вказаним вище позовом, що свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність встановлених законом підстав для повернення позовної заяви. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.01.2020 в справі №755/7433/19. У справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішеннях у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви. Колегія суддів вважає, що обставини, наведені позивачем в обґрунтування апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку звернення до суду, свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Зважаючи на вищенаведене, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Частиною 3 ст. 312 КАС України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Департаменту патрульної поліції Сосонної Наталії Володимирівни про скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати. Справу направити до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.