Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 761/5939/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/5939/23 Суддя (судді) першої інстанції: Юзькова О.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Сорочка Є.О., при секретарі судового засідання Зіньковській Ю.В. за участю учасників судового процесу: від позивача (апелянта): Єфанова Н.В.; від відповідача: Гаврилюк Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення, В С Т А Н О В И В: Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вимогами про поновлення позивачеві строку для звернення з такою заявою та визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті. Вимоги мотивовані тим, що 02.01.2023 відповідачем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП . Представник позивача вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, оскільки порушено строки притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, на момент вчинення адміністративного правопорушення, позивач не був користувачем транспортного засобу. Також зазначає, що 06.02.2023 було направлено відповідачу адвокатський запит щодо отримання постанов. 09.02.2023 оскаржувана постанова надійшла на адресу представника. Копії постанов позивач отримав від свого представника і дізнався про їх існування і порушення своїх прав. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03.07.2023 залишено без задволення клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення з позовом до адмінітративного суду; залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення. Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, представник возивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що про існування постанови від 02.01.2023 серії АА № 00003360 позивач дізнався лише 09.02.2023. Так, 06.02.2023 позивач дізнався про те, що його банківські рахунки заблоковані через наявність виконавчого провадження, повязаного зі стягненням штрафу. Враховуючи, що позивач не отримував оскаржувану постанову, 06.02.2023 його представник - адвокат Єфанова Н.В. звернулась до відповідача з відпоідним адвокатським запитом. 09.02.2023 на електронну адресу адвоката надійшла копія постанови від 02.01.2023 серії АА № 00003360, копія поштового конверту і повідомлення. Апелянт наполягає на тому, що надана відповідачем до справи копія поштового повідомлення з відміткою про вручення оскаржуваної постанови позивачем не підписувалась, оскільки останній не отримував з поштового відділення жодного повідомлення про надходження на його ім`я будь-якої кореспонденції. Апелянт звертає увагу, що відповідачем не надано опису вкладення до поштового відправлення, яке було скеровано на адресу позивача, а тому, на думку останнього, неможливо довести, що відповідачем дійсно була направлена постанова від 02.01.2023 серії АА № 00003360. 01.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03.07.2023 у справі № 761/5939/23. Відповідач акцентував увагу на тому, що Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, заффіксовані в автоматичному режимі, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі - Інтрукція № 512), не передбачено вимог щодо направлення постанов з описом поштового вкадення. Також, відповідач зазначив, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом. Представник позивача у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила суд скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03.07.2023 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд скаргу залишити без задоволення, а судове рішення першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з такого. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не доведено поважність причин пропуску, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з даним позовом. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке. Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, положення процесуального закону пов`язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення. Відповідно до ст. 289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Тобто, приписи статті 289 КпАП України, як і статті 286 КАС України пов`язують початок перебігу строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення з моментом її отримання. Відтак, строк на оскарження такої постанови спливає через десять днів з дня її отримання особою, яка притягнута до відповідальності. Таким чином, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. Представник позивача стверджує, що про існування оскаржуваної постанови позивачеві стало відомо лише 09.02.2023 після отримання його представником відповіді відповідача на адвокатський запит. Поряд з цим, наведені доводи апелянта спростовуються наступним. 02.01.2023 уповноваженою особою відповідача винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі серія АА № 00003360, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпА.П та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000,00 грн. Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції № 512 передбачено, що копія постанови протягом трьох робочих днів вручається або надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення особі, щодо якої її винесено. Якщо копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто, то в постанові вказується дата її вручення і вона підписується особою, притягнутою до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2023 відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв`язку було направлено копію постанови серії АА № 00003360 від 02.01.2023 рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується копією поштового відправлення № 0315078847671. Зазначені обставини свідчать про дотримання відповідачем строків та порядку направлення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, встановлених Інструкцією №

512. У свою чергу, з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315078847671 вбачається, що 06.01.2023 поштове відправлення особисто вручено позивачеві. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що про існування оскаржуваної постанови позивачеві стало відомо у день отримання поштового відправлення № 0315078847671, а саме: 06.01.2023. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що позивач не ставив свій особистий підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0315078847671, з огляду на наступне. Згідно з п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. Пунктом 106 Правил передбачено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Враховуючи викладене у сукупності та зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів того, що рекомендоване поштове повідомлення було вручено з порушенням вищенаведених Правил, колегія суддів дійшла висновку, що початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом розпочався з 07.01.2023 та закінчився 16.01.2023. Разом з тим, адміністративний позов подано уповноваженим представником позивача лише 16.02.2023 через систему «Електронний суд», тобто поза межами встановленого ст. 289 КпАП України та ст. 286 КАС України десятиденного строку. Судовою колегією враховується, що питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19, де вказано на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами. Аргументуючи поважність пропуску десятиденного строку на оскарження спірної постанови, апелянт звертає увагу на те, що адвокатом 06.02.2023 було направлено адвокатський запит для отримання оскаржуваний постанови, поряд з цим вказані дії вчинялись останнім поза межами десятиденного строку оскарження постанови про адміністративне правопорушення. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Отже, підставою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України - є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду. У цьому контексті судова колегія зауважує, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33). Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20. Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, що належним чином відображено в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 122, 123, 242-244, 250, 286, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов Є.О. Сорочко Повний текст постанови складено 13.11.2023.