Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 366/1084/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 366/1084/22 Суддя (судді) першої інстанції: Гончарук О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Шелест С.Б. та суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 26 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_2 (далі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до суду з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради від 29.12.2020 №1 про визнання ОСОБА_2 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 186 КУпАП. Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 26 грудня 2022 року позов задоволено: скасовано постанову №1 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради від 29 грудня 2020 року про визнання ОСОБА_2 винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 186 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, про відмову у задоволенні позову. У судове засідання, призначене на 26.04.2023 апелянт, сторони та третя особа не з`явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином; від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, в силу положень частини другої статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 2 частини першої статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 23.11.2020 ДОП Іванківського ВП Вишгородської відділу ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Лещенком Я.Є. складений протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №209410 про порушення громадянкою ОСОБА_2 вимог статті 186 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У протоколі від 23.11.2020 зазначено, що 01.11.2020 року близько 12 год. 00 хв., за адресою с. Сукачі по вул. Соборна на території кладовища гр. ОСОБА_2 вчинила самоуправство, а саме на власний розсуд, всупереч встановленому порядку, демонтувала стіл дерев`яний на кладовищі, чим завдала матеріальної та моральної шкоди гр. ОСОБА_1 . Згідно із протоколом від 23.11.2020 гр. ОСОБА_1 має статус потерпілого. Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 29.12.2020 №1 гр. ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 186 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження. Вказуючи на протиправність зазначеної постанови, ОСОБА_2 09.08.2022 звернулась до Іванківського районного суду Київської області з позовом про її скасування. Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 15.08.2022 поновлено позивачу строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної постанови та, відповідно, наявності підстав для її скасування. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не з`ясовані усі обставини, що мають значення для розгляду справи, не встановлено вини позивача у вчиненні правопорушення, не досліджено будь-яких письмових доказів на підтвердження вчинення порушення позивачем, не допитано свідків та потерпілих даного правопорушення. Окремо суд першої інстанції зауважив, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Також суд першої інстанції зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням строків, встановлених статтею 254 КУпАП. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення ОСОБА_2 строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 29.12.2020 №1. Наполягає на правомірності та обґрунтованості постанови від 29.12.2020 №1 як такої, що прийнята Іванківською селищною радою Вишгородського району Київської області на підставі, в межах повноважень, наданих законом, та з дотриманням порядку її прийняття, що передбачений КУпАП. Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах зазначених доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 29.12.2020 №1, якою позивача визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 186 КУпАП. Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 286 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Згідно з усталеною практикою Верховного Суду строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положення статті 286 КАС України містять імперативну норму в частині подання позовної заяви щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Втім зважаючи на те, що КАС України не містить заборони на поновлення судом строку звернення до суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що вказаний процесуальний строк може бути поновлений судом за заявою позивача у разі наявності поважних причин його пропуску. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що із позовом про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка була прийнята 29.12.2020, позивач звернулась до суду через свого представника 09.08.2022. В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку звернення до суду представником позивача зазначено, що про прийняття оскаржуваної постанови позивачу стало відомо лише 05.08.2022, після отримання матеріалів справи про адміністративне правопорушення на адвокатський запит представника позивача від 11.07.2022. Суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі від 15.08.2022 визнав зазначені обставини достатніми для поновлення позивачу строку звернення до суду із вказаним позовом. Суд апеляційної інстанції критично оцінює зазначений висновок суду першої інстанції. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 23.11.2020 серії АПР18 209410 містить підпис позивача як особи, відносно якої його складено. Оскаржувана постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради від 29.12.2020 №1 так само містить підпис ОСОБА_2 про отримання оскаржуваної постанови (без зазначення дати). Позивачем та її представником у позовній заяві не заперечується факт підпису вказаних документів ОСОБА_2 . Неможливість належної реалізації позивачем її права на звернення до суду з позовом про оскарження зазначеної постанови представник позивача обґрунтовує тим, що позивач, підписуючи протокол від 23.11.2020 та постанову від 29.12.2020, перебувала у пригніченому стані та не усвідомлювала наслідків вчинених дій, оскільки за декілька місяців до цього трагічно загинула її онука 2016 р.н. та донька 1995 р.н. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у спірних правовідносинах зважаючи на тривалий пропуск строку звернення до суду (понад півтора роки) наведені обставини не можуть бути розцінені як поважні. Матеріали справи не підтверджують обставин того, що позивач у період з 29.12.2020 по 15.02.2022 (дата укладення договору на надання правової допомоги) вчиняла будь-які активні дії, спрямовані на захист свого порушеного права, як і не містять доказів на підтвердження існування таких обставин, які б унеможливлювали або ж суттєво ускладнювали можливість вчинення таких дій протягом усього пропущеного строку. Суд апеляційної інстанції зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. При застосуванні процесуальних норм слід уникати не тільки надмірного формалізму, а й надмірної гнучкості, яка може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду із вказаним позовом. Частиною четвертою статті 123 КАС України встановлено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №366/1084/22 оголошено перерву до 26.04.2023 для надання позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до суду, аніж ті, що зазначені при поданні позовної заяви та, відповідно, надати належні докази на їх підтвердження. 26.04.2023 представником позивача через електронну пошту подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що у період з червня 2020 року по листопад 2021 року тривало досудове та судове слідство у кримінальному провадженні щодо загибелі у ДТП дитини та онуки позивача, у якому ОСОБА_2 мала статус потерпілої. Весь цей час позивач перебувала у психологічно-пригніченому стані, не орієнтувалася у просторі та часі, приймала заспокійливі засоби, непритомніла. Представник позивача зазначив, що у період з 29.12.2020 по 15.02.2022 позивач постійно зверталася за медичною допомогою, на підтвердження чого надано виписку із медичної картки амбулаторного хворого від 19.04.2023 №049918. Так, зазначено, що 29.12.2020 позивач зверталася до сімейного лікаря, діагноз: гіпертонічний криз, АТ (артеріальна гіпертензія) ІІ ст., ДЕП (дисциркуляторна енцефалопатія); у період з 11.01.2021 по 25.01.2021 знаходилася на лікуванні в денному стаціонарі, діагноз: гіпертонічний криз, ДЕП, АТ ІІ ст.; 19.04.2021 зверталась до сімейного лікаря та невропатолога, діагноз: гіпертонічний криз, ДЕП, АТ ІІ ст., астеноневпротичний синдром; 10.05.2021 зверталась до сімейного лікаря, діагноз АТ ІІ ст., нервовий зрив, ДЕП ІІ ст.; 21.07.2021 знаходилась на лікуванні в денному стаціонарі з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ст., гіпертонічного кризу після нервового стресу; 15.09.2021 зверталася до невропатолога та сімейного лікаря з діагнозом ДЕП, АТ ІІ ст.; 28.09.2021 зверталась до сімейного лікаря, діагноз АТ ІІ ст., ДЕП ІІІ ст., 22.12.2021 зверталась до сімейного лікаря, діагноз: астеноневротичний синдром, нервовий зрив, АТ ІІ ст., гіпертонічний криз; 12.01.2022 зверталась до сімейного лікаря, діагноз: артеріальна гіпертензія ІІ ст., гіпертонічний криз, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст.; у період з 12.01.2022 по 27.01.2022 знаходилася на лікуванні в денному стаціонарі; 08.02.2022 зверталась до сімейного лікаря, діагноз: артеріальна гіпертензія ІІ ст., гіпертонічний криз, ДЕП; 15.02.2022 зверталась до невропатолога, діагноз: артеріальна гіпертензія ІІ ст., ДЕП ІІ ст. Розглянувши подане клопотання, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне. Так, суд апеляційної інстанції враховує, що погіршення фізичного або психологічного стану є обставиною, яка може ускладнювати належну реалізацію права особи на звернення до суду. Втім, зважаючи на тривалий пропуск позивачем строку звернення до суду (понад півтора роки) наведені обставини у спірному випадку не можуть бути розцінені як поважні. Положеннями статті 286 КАС України передбачені скорочені строки на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності - десять днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах апелянт як особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, об`єктивно розраховував на те, що після закінчення строку на апеляційне оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності спірні правовідносини стають сталими та те, що принцип юридичної визначеності (res judicata) буде дотриманий. Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що договір на надання правової допомоги між позивачем та її представником підписаний 15.02.2022, позаяк із даним позовом позивач звернулась через свого представника лише 09.08.2022. Судом апеляційної інстанції у спірних правовідносинах не встановлено наявності об`єктивних обставин, які у своїй сукупності унеможливили належну реалізацію права позивача на звернення до суду протягом більш як півтора року з моменту ухвалення оскаржуваної постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із даним позовом. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Частина четверта статті 123 КАС України передбачає, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи викладене, зважаючи на факт пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, а також визнання судом апеляційної інстанції неповажними причин пропуску зазначеного строку, що вказані при поданні позовної заяви, а також у клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 12.04.2023, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 КАС України. Керуючись статтями 123, 240, 241, 242, 286, 311, 319, 321, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 26 грудня 2022 року у справі №366/1084/22 скасувати. Позов ОСОБА_2 до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 29.12.2020 №1 залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до положень статей 272, 286 КАС України оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.Б. Шелест Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька