Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 739/2204/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 739/2204/23 Суддя (судді) першої інстанції: Чепурко В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2023 року (м. Новгород-Сіверський, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 24 лютого 2023 року серії ГБВ №118443 та закрити провадження у справі. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання про поновлення строку відмовлено, позовну заяву повернуто позивачеві. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, та відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України дана позовна заява підлягає поверненню. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що копія оскаржуваної постанови йому вручена не була, підпису на ній він не ставив, про її існування дізнався лише після відкриття виконавчого провадження, тому наявні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якого зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з вернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови від 24 лютого 2023 року серії ГБВ №118443 у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11.10.2023 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Костюченка Владислава Костянтиновича про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу та його представнику десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав. Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява була подана представником позивача до суду лише 09 жовтня 2023 року, тобто з пропуском строку, визначеного як частиною другою статті 286 КАС України, так і статтею 289 КУпАП. 18 жовтня 2023 року позивач подав клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яку мотивує тим, що йому не було відомо про існування вказаної постанови, а також, що вказаної постанови не отримував і підпису в ній не ставив. Крім того зазначає, що на його думку відповідна особа, яка підписала постанову, вчинила злочин, передбачений частиною першою статті 166 КК України, у зв`язку з чим він звернувся з відповідною заявою до ДБР. До вказаної заяви позивач додав заяву про кримінальне правопорушення, адресовану позивачем до ТУ ДБР про вчинення поліцейським кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 166 КК України, а також квитанцію про направлення зазначеної заяви засобами поштового зв`язку до ТУ ДБР. Розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність зазначених позивачем підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. З приводу вказаного клопотання суд першої інстанції вказав, що частиною першою статті 166 КК України передбачено відповідальність за злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки. Отже, вказана вище заява про кримінальне правопорушення не підтверджує факту звернення позивача ОСОБА_1 до правоохоронних органів саме з приводу підроблення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції вказав, що доводам позивача про те, що він не був обізнаний про винесення оскаржуваної постанови суд надав оцінку при розгляді попереднього клопотання про поновлення строку на подання позову, у задоволенні якого було відмовлено. Будь-яких нових доводів на обґрунтування необхідності поновлення зазначеного строку вказана заява не містить. За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи позивача на обґрунтування поновлення йому строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення судом є неповажними, тому у задоволенні відповідного клопотання необхідно відмовити. Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для проведення позовної заяви відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Аналогічно, згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. За приписами ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Разом із тим, колегія суддів вказує, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу оскаржуваної постанови. Позивач вказує, що дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 02.10.2023 після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Колегія суддів звертає увагу, що позивач у клопотаннях про поновлення строку заявляв про те, що підписи в постанові в справі про адміністративне правопорушення про отримання ним постанови йому не належать. Також колегія суддів звертає увагу, що відмінність підписів помітна візуально, якщо порівнювати підпис позивача у паспорті (а.с.8), на листі про отримання постанови про відкриття ВП (а.с.5) та підпис від імені позивача в постанові в справі про адмінправопорушення (а.с.7). Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обізнаність позивача з постановою від 24 лютого 2023 року серії ГБВ №118443 у справі про адміністративне правопорушення, оскільки зазначені обставини потребують більш детального вивчення (шляхом проведення почеркознавчої експертизи чи інших дій) при розгляді справи, тому на даному етапі процесуального руху справи твердження про пропуск позивачем строку звернення до суду є передчасним. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви відповідно до ч.2 ст.123 КАС України. Колегія суддів зазначає про помилковий висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, тому ухвала Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2023 року є передчасною та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2023 року - скасувати. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи направити до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 23.02.2024. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна