Ухвала КАС ВС № 300/4869/22

УХВАЛА 04 липня 2023 року м. Київ справа №300/4869/22 адміністративне провадження №К/990/21552/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №300/4869/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ТУ ССО у Івано-Франківській області), в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 та зобов`язати нарахувати та виплатити їй суми такої винагороди, починаючи з 24 лютого 2022 року до дня звільнення - 9 серпня 2022 року; - визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати їй доплати за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 24 лютого 2022 року до 15 липня 2022 року включно та зобов`язати нарахувати та виплатити їй доплату за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 24 лютого 2022 року до 15 липня 2022 року; - визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати їй грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2022 рік та зобов`язати нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2022 рік. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року відкрито провадження в цій адміністративній справі №300/3694/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою суду від 23 листопада 2022 року зупинено провадження в справі № 300/3694/22 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22. 29 листопада 2022 року суд ухвалою роз`єднав позовні вимоги. Ухвалив позовні вимоги ОСОБА_1 до ТУ ССО у Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 та зобов`язання нарахувати та виплатити суми такої винагороди, починаючи з 24 лютого 2022 року до дня звільнення - 9 серпня 2022 року - розглядати в межах провадження адміністративної справи № 300/3694/22. Виділив в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ТУ ССО у Івано-Франківській області про: - визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати доплати за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 24 лютого 2022 року до 15 липня 2022 року включно та зобов`язання нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 24 лютого 2022 року до 15 липня 2022 року; - визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2022 рік та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2022 рік. Виділеному самостійному провадженню було присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи № 300/4869/22. Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року поновлено провадження у даній справі № 300/4869/22. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року в адміністративній справі № 300/4869/22 скасовано і прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час згідно наказів від 24 лютого 2022 року №79о/с, від 26 лютого 2022 року №81о/с; - зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час згідно наказів від 24 лютого 2022 року №79о/с, від 26 лютого 2022 року №81о/с. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 14 червня 2023 року. У своїй касаційній скарзі скаржниця просить рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №300/4869/22 скасувати, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає наступне. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржниця, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, у касаційній скарзі скаржниця посилається пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, однак обов`язковими умовами посилання на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України є: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Скаржницею лише формально зазначено пункт, однак не наведено конкретну норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, не обґрунтовано висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржниці відповідна норма повинна застосовуватися. Разом з тим скаржницею не зазначено конкретної норми права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду. Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана також на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. Проте, належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в сукупності з пунктами частини другої та пунктами частини третьої статті 353 цього Кодексу щодо ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга не містить. З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржниці на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Наступною підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень, скаржниця зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки вказані скаржницею доводи потребують перевірки. Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку, передбаченого статтею 329 цього Кодексу, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Інші зазначені скаржницею підстави касаційного оскарження відхиляються Верховним Судом через їхню необґрунтованість. Керуючись статтями 327-331, 334, 335, 338 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №300/4869/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Витребувати з Івано - Франківського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №300/4869/22.

3. Встановити іншим учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з моменту вручення копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі для подання відзиву на касаційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії такого відзиву з доданими до нього документами іншим учасникам справи.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. .......................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду