Ухвала КАС ВС № 420/17988/24

УХВАЛА 02 грудня 2024 року м. Київ справа №420/17988/24 адміністративне провадження №К/990/42951/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панчошок Олександр Дмитрович, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/17988/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.04.2024 ВП НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панчошок О.Д., подав касаційну скаргу до Верховного Суду. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII. Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Спірні правовідносини у цій справі виникли у відносинах з приводу визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження у справі № 420/17988/24 з урахуванням особливостей статті 287 КАС України. За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Частиною 4 статті 272 КАС України передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 283-2, 287, 288 та 289-4 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Водночас частиною третьою статті 333 КАС України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Оскаржуючи судове рішення суду апеляційної інстанції, прийняте за правилами статті 287 КАС України, скаржник лише посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо виплати поліцейським доплати за службу в нічний час. Суд звертає увагу скаржника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Оскаржуючи судові рішення у справі щодо скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить належних доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у цій справі на підставі неповного та без всебічного з`ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження скаржник, крім іншого, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 300/4869/22. Однак скаржник не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. За обставинами цієї справи судом апеляційної інстанції установлено, що головне управління Національної поліції в Одеській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що на виконання судового рішення та вимог виконавчого провадження у справі №420/1268/23 проведено ОСОБА_1 нарахування та виплату доплати за службу в нічний час в період з 01.01.2020 року по 30.11.2022 року із розрахунку 852 години з відрахуванням податків та зборів. На підтвердження фактичного виконання вимог виконавчого документа боржником представлено державному виконавцю платіжні інструкції від 19 грудня 2023 року №661865 на суму 4417,49 грн., №661866 на суму 67,27 грн., №661867 на суму 807,26 грн., №661868 на суму 986,65 грн. У зв`язку із чим, Головне управління Національної поліції в Одеській області просило закінчити виконавче провадження ВП НОМЕР_1. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. від 30.04.2024 року ВП НОМЕР_1 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №420/1268/23, виданого Одеським окружним адміністративним судом, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. Боржником у виконавчому провадженні стверджується про фактичне у повному обсязі виконання судового рішення в адміністративній справі №420/1268/23. Стягувачем заперечується фактичне та у повному обсязі виконання вимог виконавчого документа. Такі заперечення обґрунтовуються незгодою із правильністю розрахунків доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2020 року по 30.11.2022 року. Стверджується про те, що нарахування доплати у сумі 4417,49 грн. (з урахуванням податків і зборів) не відповідає положенням пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року №988, якою передбачено, що доплата за службу в нічний час виплачується у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час і у випадку позивача має становити у розмірі 745500 грн. Спірним у цій справі є правомірність застосування боржником положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988 і Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 одночасно, у нерозривному зв`язку. Внаслідок чого, на думку позивача, відбулось заниження виплачених сум доплати за службу позивача в нічний. Натомість, за висновками суду апеляційної інстанції, правомірність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає перевірці за правилами статті 383 КАС України, тобто в окремому порядку судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції фактичне виконання вимог виконавчого документа боржник підтвердив належними і допустимим доказами, матеріали справи містять обґрунтування проведених розрахунків та що оспорювана постанова державного виконавця є законною, винесена у межах повноважень відповідача. Натомість предметом оскарження у справі № 300/4869/22 є, зокрема, бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 24 лютого 2022 року до 15 липня 2022 року включно та зобов`язання нарахувати і виплатити доплату за службу в нічний час в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 24 лютого 2022 року до 15 липня 2022 року на порушення вимог пункту 2 частини 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 3 квітня 2019 року №289. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 300/4869/22, скаржник не наводить належних обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі № 300/4869/22 є подібними. Скаржником не зазначено висновків, які сформульовані Верховним Судом щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та висновки суду апеляційної інстанції, які їм не відповідають. Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та окремі витяги з постанов Верховного Суду. Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту. Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. З огляду на те, що суддя Загороднюк А.Г. перебував на лікарняному, питання про відкриття провадження у справі вирішується у перший робочий день судді. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панчошок Олександр Дмитрович, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/17988/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з наведенням доводів та обґрунтувань про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження, з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк Судді Верховного Суду