LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС420/3094/19

від 31.07.2024 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу адвоката Трусова Анатолія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду …

УХВАЛА 31 липня 2024 року м. Київ справа №420/3094/19 адміністративне провадження №К/990/28603/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Білак М.В., Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу адвоката Трусова Анатолія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасувати наказів, поновлення на посаді, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідь), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 18 жовтня 2023 року за вхід.№35803/23, просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28 березня 2019 року №726 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області» в частині звільнення зі служби в поліції заступника начальника відділу поліції - начальника СКП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23 квітня 2019 року №460 о/с по особовому складу про звільнення зі служби в поліції заступника начальника відділу поліції - начальника СКП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 , за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника СКП Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2019 року до дня поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника СКП Роздільнянського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнення на його користь середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за один місяць; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести відповідні виправлення до трудової книжки серії НОМЕР_1 стосовно звільнення капітана поліції ОСОБА_1 . Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №420/3094/19 повернуто особі, яка її подала, на підставі пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 23 липня 2024 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга адвоката Трусова Анатолія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Так перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В обґрунтування скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 12 червня 2023 року у справі №380/1256/21, від 17 квітня 2024 року у справі №320/11315/22, від 08 березня 2024 року у справі №580/4268/20, від 13 грудня 2023 року у справі №826/1765/17. Проте, в касаційній скарзі не наведено, які саме конкретні норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, а також не зазначено який правовий висновок висловлено та не було враховано судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення по суті. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Разом з тим, скаржник не зазначає норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом, висновок щодо якої викладено Верховним Судом, не зазначає який саме висновок щодо застосування вищевказаних норм права викладено Верховним Судом у постанові та застосований судом апеляційної інстанції, на його думку, неправильно, не указує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Трусова Анатолія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасувати наказів, поновлення на посаді - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак О.А. Губська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»