Ухвала КАС ВС № 420/27084/24

УХВАЛА 19 січня 2026 року м. Київ справа №420/27084/24 адміністративне провадження №К/990/53436/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 грудня 2024 року заявив наступні позовні вимоги: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 26 червня 2024 року № 807 "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким до заступника начальника СКП Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді "звільнення з посади"; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 12 вересня 2024 року № 408 о/с "Про особовий склад" щодо призначення ОСОБА_1 на посаду дільничного офіцера поліції СПД № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 13 вересня 2024 року № 412 о/с "Про внесення змін до наказу ГУНП в Херсонській області від 12 вересня 2024 року № 408 о/с "Про особовий склад" в частині дати призначення; - поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на службі в поліції на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області з 12 вересня 2024 року; - стягнути з відповідача, Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) на користь позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 заробітну плату - грошове забезпечення, у вигляді різниці в заробітку, за час виконання нижчеоплачуваної роботи, в період з 12 вересня 2024 року по 26 вересня 2024 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року в задоволенні позовної відмовлено. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження. 17 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 18 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла вдруге касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 19 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла втретє касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку перебуванням у відпустці головуючого судді Загороднюка А. Г. (наказ від 09 грудня 2025 року №4849/0/6-25), судді Єресько Л. О. (наказ від 05 грудня 2025 року № 4825/0/6-25), судді Соколова В. М. (наказ від 10 грудня 2025 року № 4892/0/6-25) розгляд цієї скарги відбувся по виходу суддів з відпусток. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях, суди застосували норми права, а саме: - частину сьому статті 15 Дисциплінарного статуту НП України та пункти 3 - 4 розділу II Положення про дисциплінарні комісії в НП України, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2018 року № 893 без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 540/186/20; -частини четверту - шосту та восьму статті 19 Дисциплінарного статуту НП України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22; - частину першу статті 74, частину шосту статті 77 КАС України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 280/8987/20; - статтю 64 Закону України «Про Національну поліцію» без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 600/1876/22-а. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. В свою чергу, у вказаній скаржником постанові Верховного Суду у справі № 540/186/20, яку, на думку заявника, не було застосовано судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень щодо застосування норми права, взагалі не застосовувались норми прави, а саме: частина сьома статті 15 Дисциплінарного статуту НП України та пункти 3 - 4 розділу II Положення про дисциплінарні комісії в НП України, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №

893. Також у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 600/1876/22-а взагалі не застосовувались норми прави, а саме: стаття 64 Закону України «Про Національну поліцію». Отож, висновки висловлені Верховним Судом у зазначених справах, не можуть слугувати прикладом неправильного застосування указаних норм права судами попередніх інстанцій. Покликання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 420/14443/22 є необґрунтованим, оскільки у цій справі Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу особи на рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, зокрема, в частині скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Відтак, скаржник сам наводить рішення Верховного Суду, яке вирішено не на користь позивача, що є в даному випадку суперечливим та взаємовиключним. Також, необґрунтованим є посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 280/8987/20, оскільки предметом оскарження у цій справі було рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, яким скасовано рішення про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року «Про громадянство України». Натомість, предметом розгляду у цій справі є оскарження наказу, зокрема, про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді "звільнення з посади". Отже, предмет розгляду у цій справі та у справі №280/8987/20 не є подібними до спірних правовідносин, а висновки у цих справах висловлено у контексті обставин, установлених судами саме під час розгляду цих справ, що мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для них, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними. Ураховуючи наведене, суд вважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Наступною підставою касаційного оскарження судових рішень заявник указує пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України. Скаржник вказує, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування у відповідача письмового доказу. Пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: - суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; Суд зазначає, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із необґрунтовано відхиленим клопотанням про витребування доказів судами попередніх інстанцій, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. Також по тексту касаційної скарги скаржник указує, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів. Водночас, згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду. Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури. Окрім цього, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Отже, якщо скаржник вважає, що судом необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі автор скарги має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Доводи касаційної скарги в частині обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням представнику скаржника строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання доказів надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи. Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, - залишити без руху. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: - уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; - докази надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Суддя-доповіда судді А. Г. Загороднюк Л. О. Єресько В. М. Соколов