Ухвала КАС ВС № 360/703/24

ф У Х В А Л А 14 січня 2025 року м. Київ справа №360/703/24 адміністративне провадження № К/990/944/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 360/703/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУ НП в Луганській області), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Луганській області щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2018 рік - 14 діб, за 2022 рік - 23 доби та додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб; - зобов`язати ГУ НП в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки за 2015 рік - 03 доби, за 2018 рік - 14 діб, за 2022 рік - 23 доби та додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2016 рік - 14 діб, за 2017 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправну бездіяльність ГУ НП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані щорічні оплачувані відпустки (додаткові відпустки) за 2015 рік - 03 доби, за 2018 рік - 14 діб, за 2022 рік - 23 доби та додаткові відпустки зі збереженням заробітної плати за 2016 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб. Зобов`язано ГУ НП в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 3 дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, за 14 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік, за 23 дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, за 14 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2016 рік, за 14 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2019 рік, за 14 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2022 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 30 червня 2022 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ НП в Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною першою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Крім того, згідно із частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Луганській області щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити відповідну компенсацію. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню. Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, ГУ НП в Луганській області зазначає про те, що ця справа має виняткове значення для відповідача, а також те, що судами попередніх інстанцій цю справу помилково віднесено до справ незначної складності та розглянуто з порушенням норм процесуального законодавства, а саме за правилами спрощеного провадження. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє вказані доводи, оскільки допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Водночас заявником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її виняткового значення та суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. У свою чергу, посилання у касаційній скарзі на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, безпідставні, оскільки ця справа не підпадає під категорію справ, які згідно до частини четвертої статті 257 КАС України не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Доводи скаржника про те, що позивач є особою, яка відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище свідчить про те, що ця справа не відноситься до категорії малозначних справ, визначених частиною шостою статті 12 КАС України, водночас указане не виключає можливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження саме для швидкого вирішення справи, що передбачено частиною другою статті 12 та частиною другою статті 257 КАС України. Крім того, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі. При цьому, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень керувались висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: - від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19, від 27 травня 2021 року у справі № 640/20812/18, від 24 червня 2021 року у справі № 520/8054/2020, від 09 вересня 2021 року у справі № 360/3096/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 520/12296/2020, від 04 листопада 2021 року у справі № 440/5244/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 360/1874/20, у яких Верховний Суд зробив висновок про те, що положення Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки; - від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 620/1487/20, від 29 квітня 2021 року у справі № 200/602/20-а, від 26 травня 2021 року у справі № 360/1362/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 360/1874/20, від 21 грудня 2023 року справа № 300/4869/22, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що у випадку звільнення поліцейського учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за невикористані дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» та статтею 12 Закону № 3551-XII. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, водночас у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. На підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 360/703/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак В.Е. Мацедонська