Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/5029/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 р.Справа № 440/5029/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2022, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, по справі № 440/5029/20 за позовом ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Скасовано рішення Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 07.02.2020 "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 за позовом ОСОБА_1 ". Зобов`язано Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №440/5029/20 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 скасовано в частині зобов`язання Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду. У цій частині прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: зобов`язано Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018, від 11.06.2018, від 22.07.2020, з урахуванням висновків суду. У іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 залишено без змін. 30.06.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов`язання Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018 року, від 11.06.2018 року, від 22.07.2020 року з урахуванням висновків суду. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну відповідача та боржника у справі №440/5029/20 задоволено частково: замінено боржника у ході виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 з Бричківської сільської ради на Полтавську міську раду (код ЄДРПОУ 24388285; вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000); в задоволенні заяви про заміну відповідача у справі - відмовлено. 05.07.2022 ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду подано заяву на підставі ст. 382 КАС України з проханням зобов`язати Полтавську міську раду подати суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 і постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі № 440/5029/20 протягом 30 днів з дня отримання ухвали суду. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 по справі № 440/5029/20 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 по справі № 440/5029/20 та направити справу для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення по справі № 440/5029/20 ухвалено в 2021 році та відповідач обізнаний про зазначене рішення , а тому у нього є обов`язок виконувати рішення суду незалежно від того, чи було подано виконавчий лист на примусове виконання. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Приписами ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в п. 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені положеннями ст. 382 КАС України, частиною 1 якої визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу норм ст. 382 КАС України слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд. Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Використання у приписах вказаної статті словосполучення «суд, який ухвалив» дає підстави для висновку, що для встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення у справі повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 18.04.2022 по справі № 754/12702/14-а. Колегія суддів наголошує, що обов`язок подати звіт про виконання судового рішення може покладатися на суб`єкта владних повноважень як під час ухвалення судового рішення, так і після завершення розгляду справи по суті. Положення КАС України не містять обмеження щодо застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України, й після ухвалення рішення по справі. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що у суду відсутні правові підставі для встановлення судового контролю після вирішення справи по суті рішенням суду першої інстанції. У відповідності до матеріалів справи колегією суддів встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 скасовано в частині зобов`язання Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду. У цій частині прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено та зобов`язано Бричківську сільську раду Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018, від 11.06.2018, від 22.07.2020, з урахуванням висновків суду. У іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №440/5029/20 залишено без змін. 30.06.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов`язання Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно клопотань від 02.03.2018 року, від 11.06.2018 року, від 22.07.2020 року з урахуванням висновків суду. Таким чином, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №440/5029/20 набрала законної сили 20 вересня 2021 р.. Однак, в матеріалах справи відсутні докази про виконання відповідачем рішення суду, жодних доказів, що підтверджують дії щодо вживання заходів для надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем надані не були. Отже, на момент подання заяви позивачем відсутні докази виконання відповідачем судових рішень. Твердження суду першої інстанції щодо того, що позивач в обґрунтування вказаної заяви не наводить жодного аргументу, як і не надав суду жодних доказів, які б свідчили про невиконання рішення суду, колегія суддів вважає безпідставним з наступного. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. З матеріалів справи судом вбачається, що позивач 13.08.2021 року звертався до Полтавської міської ради із заявою про виконання рішення суду по справі №440/5029/20. (т.2 а.с. 73) У відповідь на зазначену заяву Полтавським міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру надано лист №01-04-01.2-07/2617/1 від 10.09.2021 в якому зазначено, що питання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки буде винесене на розгляд постійних комісій Полтавської міської ради. Між тим, будь-яких доказів виконання відповідачем зазначеного рішення або вживання можливих заходів з метою виконання судового рішення матеріали справи не містять. Суд першої інстанції не з`ясував того, чи дійсно загальний порядок виконання судового рішення дав очікуваний позитивний результат. Адже, лише за таких умов не виникає об`єктивна необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем взагалі вживалися можливі заходи з метою виконання судового рішення, а судом першої інстанції вказані обставини не досліджувалися. Крім того, факт видання судом виконавчого листа, не позбавляє сторону стягувача звернутись до суду із заявою про встановлення судового контролю у випадку наявності підстав та фактів невиконання на дату подання такої заяви рішення суду. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не проаналізував наведені позивачем обставини невиконання рішення суду у даній справі, що набрало законної сили. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду слід скасувати, оскільки така винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст. 382 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не наділений правом вирішити заяву позивача про встановлення судового контролю у справі по суті заявленого клопотання з огляду на те, що в силу вимог ч.1 ст. 382 КАС України зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення віднесено до повноважень суду, який ухвалив судове рішення. Використання у приписах вказаної статті словосполучення «суд, який ухвалив судове рішення» дає підстави для висновку, що для встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) і саме судом, який постановив відповідне рішення. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 286/766/17, які суд, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин. Разом з цим, суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що в силу ч.1 ст.382 КАС України зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення уповноважений лише суд, який ухвалив це судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду слід скасувати, оскільки така винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст. 382 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 по справі № 440/5029/20 скасувати. Справу №440/5029/20 за позовом ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії направити Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 18.05.2023 року