Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/5029/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 р.Справа № 440/5029/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 14.09.20 року по справі № 440/5029/20 за позовом ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бричківської сільської ради Полтавського району, третя особа: ОСОБА_2 , в якій просив: - скасувати рішення Бричківської сільської ради від 07 лютого 2020 року "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року за позовом ОСОБА_1 ", - визнати протиправним і скасувати рішення Бричківської сільської ради від 16 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 ); - зобов`язати Бричківську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно клопотань від 02.03.2018 року, від 11.06.2018 року, від 22.07.2020 року. Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, а саме:

1. До набрання законної сили рішенням суду у справі зупинити дію рішення Бричківської сільської ради від 16.06.2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 );

2. До набрання законної сили рішенням суду у справі заборонити Бричківській сільській раді вчиняти дії: - вчиняти будь-які дії, направлені на виконання рішення Бричківської сільської ради від 16.06.2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 ); - вчиняти будь-які дії щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовлених на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Бричківської сільської ради від 16 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 ), а також вчиняти дії щодо передачі земельної ділянки, яка є предметом цього рішення, у користування чи приватну власність фізичним або юридичним особам, а зокрема ОСОБА_2 ; - надавати ОСОБА_2 нові (інші) дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ( чи земельних ділянок), межі якої (яких) повністю чи частково збігаються з межами земельної ділянки, яка є предметом рішення Бричківської сільської ради від 16.06.2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 ). В обґрунтування заяви зазначено, що не зупинення рішення сільради від 16 червня 2020 року на час розгляду позову може завдати шкоду як позивачу, так і ОСОБА_2 .. У тому разі, якщо суд задовольнить позов ОСОБА_1 , але на той час ОСОБА_2 розробить проект землеустрою, затвердить його і отримає земельну ділянку у користування, то у ОСОБА_1 виникне потреба подавати додаткові позови скасовуючи "по ланцюгу" усі подальші рішення і договори, які будуть прийняті на підставі рішення Бричківської сільської ради від 16 червня 2020 року. Реалізація рішення від 16 червня 2020 року може призвести до того, що ОСОБА_2 оформить право користування на земельну ділянку, межі якої накладаються на межі вже перебуваючої у власності ОСОБА_1 ділянки. У разі затвердження проекту землеустрою позивач буде змушений звертатися до місцевих районних судів. крім того між ОСОБА_1 та Бричківською сільською радою існує спір щодо небажання сільської ради надавати ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо частково тієї самої ділянки, щодо якої дозвіл надано ОСОБА_2 . Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Бричківської сільської ради Полтавського району, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність її вимогам ст. 150 КАС України, просять ухвалу скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у разі реалізації рішення Бричківської сільської ради від 16 червня 2020 року позивач змушений буде подавати нові позови про оскарження вже права користування (оренди) у ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору оренди, тощо. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх обґрунтувань для задоволення заяви. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Поряд з тим, згідно з ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Отже, системний аналіз наведених вище норм діючого законодавства дозволяє дійти висновку про те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст.150 КАС України. З аналізу вищезазначеного слід зазначити, що приписи ст.150 КАС України передбачають, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є саме обґрунтована заява сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача). А під час розгляду клопотання щодо вжиття заходів для забезпечення позову суд, в свою чергу, повинен, виходячи з конкретних доказів, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Підстави забезпечення позову, визначенні статтею 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявник лише допускає, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення за результатами розгляду справи і ефективному захисту прав ОСОБА_1 та припускає можливе набуття у користування третьою особою спірної земельної ділянки. Наведені заявником обставини не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та витрат. Варто також зазначити, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №766/6141/16-а, постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року № 420/3397/19. Також, у постанові від 30 травня 2018 року, прийнятою у справі №826/5737/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу відповідними органами на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у обраний позивачем спосіб. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову. За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року по справі № 440/5029/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 25.01.2021 року