Постанова Велика Палата ВС № 9901/260/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 року м. Київ Справа № 9901/260/19 Провадження № 11-391заі21 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді-доповідача Желєзного І. В., суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Чумаченко Т. А., за участю: секретаря судового засідання Зейфман І. М., представників позивача - Яковлєвої А. В., Остапенка Є. С., представника Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л., розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Вищої ради правосуддяна рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року (у складі колегії суддів Пасічник С. С., Васильєвої І. А., Гончарової І. А., Хохуляка В. В., Юрченко В. П.), УСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач 1), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач 2), у якому просив: визнати протиправними і скасувати рішення ВККС № 1814/ко-18 від 10 жовтня 2018 року про відмову ОСОБА_1 в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та про внесення до ВРП подання з рекомендацією про його звільнення з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області та рішення ВРП № 1018/о/15-19 від 04 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області; поновити ОСОБА_1 в статусі, на посаді та в правах судді Господарського суду Дніпропетровської області з 05 квітня 2019 року, зобов`язавши ВРП повернути до ВККС подання № 21-6866/18 від 09 листопада 2018 року для перегляду ВККС у пленарному складі результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання із застосуванням інших засобів оцінювання відповідності судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді за критерієм компетентності.

2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачами з грубим порушенням установленого законом порядку оцінювання судді на відповідність займаній посаді спірні рішення є протиправними, невмотивованими й такими, що не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. На думку позивача, рішення від 10 жовтня 2018 року № 1814/ко-18 прийнято неповноважним складом Комісії, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) є підставою для його скасування.

4. Звернув увагу, що він складав іспит у незадовільному стані здоров`я від розладів сну на фоні перевтоми, для подолання наслідків яких за призначенням лікаря-психіатра перед іспитом з 10 квітня 2018 року приймав лікарські засоби, що мали побічний негативний вплив на пригнічення реакцій та, власне, виконання практичного завдання внаслідок зниження артеріального тиску, сонливості, розладу уваги, втрати концентрації.

5. Під час здійснення розгляду подання ВККС з рекомендацією щодо звільнення позивача із займаної посади ВРП не провела перевірки обґрунтованості рішення Комісії, а в самому оспорюваному рішенні від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19 Рада повністю повторила висновок доповідача, не оцінивши та не взявши до уваги наведених позивачем на свій захист доводів, а тому її рішення від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19 є немотивованим і згідно з положеннями пункту 3 частини другої статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) підлягає скасуванню.

6. На переконання позивача, відсутність передбаченої Конституцією України та нормами інших законодавчих актів процедури звільнення судді із займаної посади на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є порушенням принципу правової визначеності. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ВРП № 1018/о/15-19 від 04 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ВРП сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.

8. Свої висновки в частині задоволення позову суд першої інстанції мотивував тим, що в законодавстві немає чіткого механізму повідомлення суддею про неможливість, зокрема, за станом здоров`я складати іспит, для проходження якого він прибув, як і не визначено підстав, за яких особа має право заявити клопотання про відкладення кваліфікаційного оцінювання вже під час його проходження, адже обставина неприбуття учасника не створює для Комісії обов`язку з відкладення кваліфікаційного оцінювання.

9. Натомість суттєві вади здоров`я особи можуть унеможливлювати проходження нею кваліфікаційного оцінювання, тобто бути однією з ознак обставин непереборної сили - надзвичайною або невідворотною за таких умов подією (що підтверджена належними доказами), яка є об`єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи та пов`язана із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

10. ВРП у рішенні від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19 не навела жодних мотивів й обґрунтувань з приводу фізичного стану позивача та тієї обставини, чи міг він вплинути на якість виконання ним практичного завдання 13 квітня 2018 року, а також не надала оцінки наявним у її розпорядженні доказам, які підтверджують такі посилання позивача (копії заяв від 03 липня 2018 року та від 20 лютого 2019 року, в яких він повідомляв ВККС про свій незадовільний стан здоров`я під час іспиту, та медичних висновків Психосоматичного центру Обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова), чим, у свою чергу, порушила законодавчо встановлену вимогу щодо вмотивованості свого рішення про звільнення судді із займаної посади.

11. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що колегія у складі членів Комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка прийняла та підписала спірне рішення № 1814/ко-18 від 10 жовтня 2018 року, була повноважною. Також повноваженнями на проведення кваліфікаційного оцінювання був наділений ОСОБА_5 .

12. Вимога позивача поновити його в статусі, на посаді та в правах судді Господарського суду Дніпропетровської області з 05 квітня 2019 року, зобов`язавши ВРП повернути до ВККС подання № 21-6866/18 від 09 листопада 2018 року для перегляду у пленарному складі результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання із застосуванням інших засобів оцінювання відповідності судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді за критерієм компетентності, задоволенню не підлягає, оскільки ані Законом № 1402-VIII, ані Законом № 1798-VIII не передбачено повноважень ВРП на вчинення таких дій. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційних скаргах вимог

13. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року в частині, якою відмовлено в задоволенні позову, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

14. Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував у повному обсязі всіх обставин справи та не врахував, що відповідач 1 не сформував декілька колегій для перевірки завдань, виконаних суддями під час іспиту 13 квітня 2018 року, та не зробив розподілу практичних робіт між колегіями за допомогою спеціального програмного забезпечення, оскільки всі роботи перевіряла лише одна колегія, до складу якої входили ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Наведене свідчить про допущення відповідачем 1 порушення пункту 10 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04 листопада 2016 № 144/зп-16, та про відсутність у цієї колегії повноважень щодо проведення кваліфікаційного оцінювання в частині перевірки практичного завдання позивача.

15. Спірне рішення ВККС від 10 жовтня 2018 року № 1814/ко-18 прийняте колегією Комісії у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак цей склад колегії затверджений рішенням від 17 травня 2018 року № 111/зп-18 саме для проведення другого етапу кваліфікаційного оцінювання, до якого позивача допущено не було. Таким чином, колегія, утворена виключно для проведення другого етапу кваліфікаційного оцінювання, прийняла рішення за результатами його першого етапу (іспиту), тобто діяла не в межах своїх повноважень, що не враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного в частині рішення.

16. Крім цього, суд першої інстанції, задовольнивши вимогу позивача про скасування оскаржуваного рішення ВРП, не визначив способу відновлення порушеного права позивача, оскільки на законодавчому рівні не передбачено, яким чином відбувається поновлення судді на посаді в такому випадку.

17. В апеляційній скарзі ВРП просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року в частині, якою позов задоволено, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити в його задоволенні.

18. На переконання відповідача 2, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині задоволення позову, втрутився у дискреційні повноваження ВРП.

19. ВРП зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність її оскаржуваного рішення пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, оскільки воно містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, є вмотивованим та обґрунтованим.

20. ВРП правомірно ухвалила оскаржуване рішення про звільнення позивача з посади судді, оскільки він, незважаючи на наявність у нього нормативно визначеної можливості для непроходження кваліфікаційного оцінювання 13 квітня 2018 року, вирішив складати іспит, що свідчить про його власне волевиявлення.

21. На обґрунтування своєї позиції посилається також на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 9901/2/20. Рух апеляційної скарги

22. Ухвалами від 01 та 15 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду (суддя-доповідач Анцупова Т. О.) відкрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року відповідно.

23. Ухвалою від 22 жовтня 2021 року Велика Палата Верховного Суду (суддя-доповідач Анцупова Т. О.) призначила цю справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

24. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2023 року справу № 9901/260/19 (провадження № 11-391заі21) призначено судді-доповідачеві Желєзному І. В. Позиція позивача щодо апеляційної скарги ВРП

25. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача 2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

26. Зазначає про повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність його висновків, викладених у судовому рішенні в частині, якою позов задоволено. Натомість вважає помилковим посилання відповідача 2 в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 9901/2/20. Установлені судом першої інстанції обставини справи

27. Суд першої інстанції установив, що Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області, а постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 237-VI обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.

28. Рішенням Комісії у пленарному складі від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді за списком згідно з додатком 1, до якого за № 1202 включено позивача; встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди; залучено до роботи кваліфікаційної палати Комісії членів палати з питань добору і публічної служби суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_14., ОСОБА_2., ОСОБА_6., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_12. з метою проведення призначеного цим рішенням кваліфікаційного оцінювання окремих суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

29. Рішенням Комісії у складі кваліфікаційної палати із залученням палати з питань добору і публічної служби суддів від 02 березня 2018 року № 33/зп-18 визначено графік проведення іспиту: 13 квітня 2018 року - для суддів місцевих судів (господарська спеціалізація), у тому числі щодо позивача, встановлено мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

30. Згідно з рішенням ВККС у пленарному складі від 02 березня 2018 року № 37/зп-18 визначено склади колегій Комісії для перевірки практичних завдань, виконаних суддями під час іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих і апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема для перевірки практичних завдань з господарської спеціалізації призначено колегію у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .

31. Оскільки рішенням ВККС від 02 квітня 2018 року № 67/зп-18 вирішено ОСОБА_7 вважати обраним на посаду заступника Голови Комісії, а згідно із частиною шостою статті 94 Закону № 1402-VIII Голова Комісії та його заступник не можуть одночасно перебувати у складі однієї палати, 02 квітня 2018 року Комісією у пленарному складі прийнято рішення № 69/зп-18, яким внесено зміни до персональних складів палат та встановлено, що до кваліфікаційної палати ВККС входять ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , а до палати з питань добору і публічної служби суддів ВККС - ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16., ОСОБА_6 , ОСОБА_17.

32. Рішенням ВККС у пленарному складі від 02 квітня 2018 року № 75/зп-18 внесено зміни до рішення Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 та зазначено про залучення до роботи кваліфікаційної палати Комісії під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного цим рішенням, членів палати з питань добору і публічної служби суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 .

33. Рішенням ВККС у пленарному складі від 17 травня 2018 року № 111/зп-18 затверджено склади колегій Комісії для дослідження досьє і проведення співбесід у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного, зокрема, рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, у тому числі колегія Комісії 1: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . 34. 25 травня 2018 року Комісією у складі кваліфікаційної палати із залученням палати з питань добору і публічної служби суддів прийнято рішення № 118/зп-18 про проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного, зокрема, рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 (щодо ОСОБА_1 тестування призначено на 12 червня 2018 року).

35. Рішенням Комісії у складі кваліфікаційної палати із залученням палати з питань добору і публічної служби суддів від 07 червня 2018 року № 129/зп-18 затверджено кодовані результати складеного суддями 13 квітня 2018 року анонімного письмового тестування (додаток 1) та виконаного практичного завдання (додаток 2) у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, а також декодовані результати першого етапу оцінювання «Іспит» (додаток 3). Згідно з указаним рішенням позивач за результатами анонімного письмового тестування набрав 54 бали, а за результатами виконаного практичного завдання - 39,5 бала. 36. 03 липня 2018 року позивач направив на адресу ВККС заяву, в якій, посилаючись на незадовільний стан здоров`я під час проходження іспиту, просив: надати можливість повторно пройти (перездати) перший етап кваліфікаційного оцінювання «Іспит» у повному обсязі або лише другий етап іспиту - виконання практичного завдання, набрана кількість балів з якого була недостатньою для подальшого проходження кваліфікаційного оцінювання; надати дозвіл на подальше проходження кваліфікаційного оцінювання в повному обсязі; здійснити розгляд питання щодо можливості врахування результатів тестів особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, отриманих 12 червня 2018 року під час проходження етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та співбесіда». 37. 10 жовтня 2018 року ВККС у складі колегії: головуючого ОСОБА_2., членів Комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ухвалено рішення № 1814/ко-18, яким визначено, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 не склав іспит для суддів місцевих та апеляційних судів, призначений рішенням Комісії від 02 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовлено судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнано суддю Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 . 38. 20 лютого 2019 року позивач звернувся до ВККС із заявою про перегляд рішення від 10 жовтня 2018 року № 1814/ко-18 про звернення до ВРП з рекомендацією, скасування цього рішення та розгляд питання про повторне проходження позивачем першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів. 39. 11 березня 2019 року ВККС на цю заяву листом № 31кп-309/18 надано відповідь про те, що повноваження Комісії щодо перегляду та скасування її рішення від 10 жовтня 2018 року №1814/ко-18 Законом не передбачені.

40. Листом від 20 березня 2019 року № 31кп-309/18 позивача повідомлено про те, що 09 листопада 2018 року до ВРП направлено рішення про внесення подання з рекомендацією про звільнення його з посади судді. Проходження повторно етапу кваліфікаційного оцінювання «Складення іспиту» у зв`язку з набранням за результатом виконання практичного завдання менше мінімально допустимого бала нормативно-правовими актами не передбачено.

41. Розглянувши подання ВККС з рекомендацією про звільнення з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , ВРП 04 квітня 2019 року прийняла рішення № 1018/о/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України», згідно з яким позивача звільнено із займаної посади судді.

42. Наказом голови Господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2019 року № 198-К позивача відраховано зі штату Господарського суду Дніпропетровської області 13 травня 2019 року на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

43. Суд першої інстанції дослідив докази, в тому числі надані позивачем до ВККС і ВРП на обґрунтування доводів про стан його здоров`я на момент складання іспиту 13 квітня 2018 року, зокрема: довідку Психосоматичного центру Обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова від 10 квітня 2018 року (діагноз після огляду - розлад сну неорганічного походження); довідку Психосоматичного центру Обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова від 19 квітня 2018 року (висновок після огляду - на фоні прийнятої терапії сон повністю відновився). ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

44. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

45. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

46. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

47. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

48. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

49. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ рішеннями Комісії від 03 та 04 листопада 2016 року № 143/зп-16 та № 144/зп-16 відповідно затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення), а також Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

50. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

51. Як установив суд першої інстанції, рішенням ВККС від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді; встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди. Згідно з додатком 1 до цього рішення ОСОБА_1 включено до списку суддів, стосовно яких призначено проведення кваліфікаційного оцінювання. 52. 02 березня 2018 року Комісія рішенням № 33/зп-18, зокрема, визначила графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів, призначеного рішенням ВККС від 01 лютого 2018 року, на 13 квітня 2018 року для суддів місцевих судів (господарська юрисдикція), та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала в разі набрання суддею 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування, 50 і більше відсотків - від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

53. Частинами першою та другою статті 85 Закону № 1402-VІІІ установлено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

54. Відповідно до пункту 1 Порядку іспит - це встановлений законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.

55. Іспит проводиться Комісією з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 Порядку).

56. Пунктами 1 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється, зокрема, у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту.

57. Згідно з підпунктами 6.1-6.4 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

58. Відповідно до пунктів 7-9 глави 6 розділу ІІ Положення суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

59. Згідно з пунктом 10 розділу V Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

60. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Комісії у складі кваліфікаційної палати із залученням палати з питань добору і публічної служби суддів від 07 червня 2018 року № 129/зп-18 затверджено кодовані результати складеного суддями 13 квітня 2018 року анонімного письмового тестування (додаток 1) та виконаного практичного завдання (додаток 2) у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, а також декодовані результати першого етапу оцінювання «Іспит» (додаток 3), і згідно з указаним рішенням позивач за результатами анонімного письмового тестування набрав 54 бали, а за результатами виконаного практичного завдання -39,5 бала. 61. 10 жовтня 2018 року ВККС у складі колегії: головуючого ОСОБА_2. , членів Комісії ОСОБА_3., ОСОБА_4 ухвалила рішення № 1814/ко-18, яким визначено, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1. не склав іспит для суддів місцевих та апеляційних судів, призначений рішенням Комісії від 02 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовлено судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнано суддю Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

62. Відповідно до частин другої та третьої статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Комісії щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України. Рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

63. Пунктом 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII встановлено, що питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП у пленарному складі на підставі подання ВККС у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

64. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

65. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

66. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

67. Частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

68. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності (частина третя вказаної статті Закону).

69. Відповідно до частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

70. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

71. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

72. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 04 квітня 2019 року № 25 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.

73. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

74. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України», виходив з того, що воно є невмотивованим, оскільки у ньому не наведено жодних обґрунтувань з приводу незадовільного фізичного стану позивача та тієї обставини, чи міг він вплинути на якість виконання ним практичного завдання 13 квітня 2018 року, а також не надано оцінки наявним у розпорядженні відповідача доказам, що підтверджують такі посилання позивача.

75. Велика Палата Верховного Суду вважає наведений висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

76. Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення неявка судді для проходження кваліфікаціи?ного оцінювання у встановлені Комісією строки за відсутності поважних причин такоі? неявки є підставою для ухвалення рішення про непідтвердження здатності судді здіи?снювати правосуддя у відповідному суді або невідповідності судді заи?маніи? посаді. Поважними причинами неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання є обставини, настання яких не залежить від волі судді і які перешкоджають участі судді у кваліфікаційному оцінюванні та підтверджуються відповідними документами. Про причини неявки суддя зобов`язаний письмово повідомити Комісію протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу або припинення дії обставин, які були причиною неявки на кваліфікаційне оцінювання, а також звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.

77. Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку контроль за проведенням іспиту, координування та узгодження дій під час підготовки та проведення іспиту здійснюються повноважними суб`єктами з питань забезпечення організаціи?ноі? підготовки проведення іспиту та виконання функціи? адміністративно-розпорядчого характеру Комісіі? (далі - уповноважені представники), якими згідно з пунктом 7 розділу І Порядку є члени Комісії, інспектори Комісії, працівники секретаріату Комісії.

78. Таким чином, якщо стан здоров`я судді унеможливлює його явку на іспит, то він як учасник кваліфікаційного оцінювання має право звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання в порядку, передбаченому пунктом 13 розділу ІІІ Положення. Системний аналіз положень розділу ІІІ Порядку дає підстави для висновку, що якщо стан здоров`я судді як учасника кваліфікаційного оцінювання погіршився саме під час проходження іспиту, то він має право звернутися до уповноваженого представника ВККС для отримання допомоги. При цьому виникнення перед початком іспиту чи під час його складання ситуації, яка унеможливлює в конкретний момент часу продовження проходження особою відповідного етапу кваліфікаційного оцінювання, не вважається відмовою учасника від проходження іспиту.

79. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 9901/739/18.

80. Як убачається з матеріалів справи, позивач 13 квітня 2018 року прибув до місця проходження іспиту, оцінивши тим самим свій стан як такий, що дає йому можливість для складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. До відповідача із заявою щодо перенесення строків кваліфікаційного оцінювання до проходження іспиту не звертався та не реалізував надане йому пунктом 13 розділу ІІІ Положення право не проходити кваліфікаційне оцінювання цього дня у непрацездатному стані, що свідчить про його власне волевиявлення.

81. Також Велика Палата Верховного Суду з наданих позивачем / його представником у судовому засіданні пояснень встановила, що у день складання іспиту, а саме 13 квітня 2018 року, перед початком та безпосередньо під час його складання в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді позивач не повідомляв (як усно, так і письмово) про відмову від складання іспиту або окремих його стадій у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

82. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вперше до ВККС із заявою, в якій позивач, зокрема, повідомляв про незадовільний стан здоров`я під час проходження іспиту та просив надати можливість повторно пройти (перездати) перший етап кваліфікаційного оцінювання «Іспит» у повному обсязі або другий етап - виконання практичного завдання, ОСОБА_1 звернувся лише 03 липня 2018 року, тобто вже після ухвалення ВККС рішення від 07 червня 2018 року № 129/зп-18, яким затверджено кодовані результати складеного суддями 13 квітня 2018 року анонімного письмового тестування та виконаного практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, а також декодовані результати першого етапу оцінювання «Іспит».

83. Таким чином, позивач вирішив не використовувати нормативно закріплене право не проходити кваліфікаційне оцінювання, але коли дізнався про результат кваліфікаційного оцінювання, то почав наводити аргументи на захист своїх прав, щоб не зазнати негативних наслідків указаного результату. Така поведінка позивача не є добросовісною. Позивач знав зміст пункту 13 розділу ІІІ Положення, яке, як зазначено вище, надає судді право не з`явитись у призначений для кваліфікаційного оцінювання день для складання іспиту в разі наявності на те поважних причин, однією з яких може бути тимчасова непрацездатність. Це право збалансовує обов`язок пройти кваліфікаційне оцінювання у визначений ВККС період. Тобто воно спрямоване на забезпечення справедливого балансу інтересів тих суддів, які повинні пройти кваліфікаційне оцінювання, але не мають поважних причин не з`явитися для складання іспиту, з тими суддями, які теж повинні пройти кваліфікаційне оцінювання, але мають поважні причини не складати іспит у визначений для них день. Зазначеним правом позивач не скористався і за власним бажанням узяв участь у проведенні кваліфікаційного оцінювання та з`явився у визначений день для складання іспиту, результат якого його не задовольнив і зумовив настання негативних наслідків. Погоджуючись пройти відповідну процедуру оцінювання, позивач як суддя мав передбачати, що його наслідки можуть бути як позитивними, так і негативними. Він не міг не усвідомлювати наслідки, що можуть настати через негативний результат за кваліфікаційний іспит. Небажання позивача скористатися правом не з`явитися для складання іспиту в день його проведення з огляду на той стан, що міг бути оцінений як поважна причина такої неявки, не створює можливості повторно пройти кваліфікаційне оцінювання. Створення такої можливості було б невідповідним, непропорційним, несправедливим щодо інших суддів, які, як і позивач, теж отримали негативний результат за складання іспиту.

84. Такого ж висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 15 квітня 2021 року у справі № 9901/2/20 та від 07 липня 2022 року у справі № 9901/61/19, відступати від яких немає підстав.

85. Також позивач був (мав бути) обізнаний з тим, що відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку контроль за проведенням іспиту, координування та узгодження дій під час підготовки та проведення іспиту здійснюються уповноваженими представниками, якими згідно з пунктом 7 розділу І Порядку є члени Комісії, інспектори Комісії, працівники секретаріату Комісії.

86. Таким чином, у випадку оцінки позивачем свого стану здоров'я як незадовільного під час складання іспиту він повинен був повідомити про це уповноважених представників, однак відповідних дій не вчинив.

87. Саме по собі попереднє (перед складанням іспиту) звернення позивача до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова» ДОР, повідомлення про незадовільний стан здоров`я іншим особам, які не є уповноваженими представниками в розумінні положень пункту 7 розділу І Порядку (у тому числі особам, які були допитані судом першої інстанції як свідки), висновок експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» № 97 від 13 липня 2021 року, з урахуванням виявленої позивачем волі скласти іспит у визначений для нього день - 13 квітня 2018 року та відсутності його заяв (усних чи письмових), зареєстрованих уповноваженими представниками, про неможливість складення іспиту у зв`язку з незадовільним станом його здоров`я до та/або під час його проведення, -не спростовують тих фактів і обставин, які стали підставою для висновку ВККС про його невідповідність займаній посаді. Ураховуючи те, що позивач не тільки був ознайомлений з вимогами наведених вище нормативних актів, а й виявив бажання скласти іспит у визначений йому день (реалізувавши у такий спосіб своє право навіть у випадку, якщо стан його здоров`я був дійсно незадовільним), він як суддя мав передбачити, що наслідки такого оцінювання могли бути як позитивні, так і негативні.

88. Таким чином, оцінивши оскаржуване рішення відповідача 2 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це рішення є вмотивованим.

89. Надаючи оцінку доводам позивача, викладеним в апеляційній скарзі, щодо допущення відповідачем 1 порушення пункту 10 розділу V Порядку з огляду на те, що ним не було сформовано декількох колегій для перевірки завдань, виконаних суддями на екзамені 13 квітня 2018 року, та не зроблено розподілу практичних робіт між колегіями за допомогою спеціального програмного забезпечення, що, на думку позивача, свідчить про відсутність у колегії, до складу якої входили ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , повноважень щодо проведення кваліфікаційного оцінювання в частині перевірки практичного завдання позивача, - Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

90. Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку об`єктивність проведення іспиту забезпечується и?ого прозорістю, конфіденціи?ністю тестових запитань і практичних завдань, єдиною методикою встановлення и?ого результатів, рівністю умов у доступі до інформаціі? про и?ого процедуру, місце, час і тривалість проведення тощо.

91. Пунктом 5 цього розділу встановлено, що практичне завдання виконується шляхом підготовки учасником іспиту модельного рішення суду та/або продовження викладення запропонованого модельного судового рішення на підставі матеріалів модельноі? судовоі? справи відповідно до процесуального законодавства, чинного на момент и?ого виконання.

92. Для складення іспиту кожен и?ого учасник забезпечується усіма необхідними матеріалами (зошитами, бланками), визначеними цим Положенням. У разі проведення іспиту за допомогою автоматизованих систем и?ого проведення забезпечується спеціальним програмним комплексом. У такому випадку кожен учасник іспиту забезпечується необхідними технічними засобами та носіями (пункти 8, 9 розділу І Порядку).

93. Положеннями розділу V Порядку врегульовано процес опрацювання матеріалів складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

94. Зокрема, пунктом 2 розділу V цього Порядку встановлено, що опрацювання матеріалів виконання практичного завдання на паперових носіях складається з таких етапів: 1) відкриття сеи?ф-пакетів з матеріалами практичного завдання; 2) сканування зошитів для виконання практичного завдання; 3) перевірка виконаних учасниками іспиту практичних завдань; 4) вирішення питання щодо зошитів для виконання практичного завдання, які не вдалося розпізнати (комп`ютерним обладнанням не розпізнано код, не читається текст тощо (за наявності)); 5) розгляд протоколів реєстраціі? порушень та ухвалення відповідного рішення про врахування чи неврахування таких порушень при встановленні результатів практичного завдання (за наявності); 6) встановлення мінімально допустимого бала та результатів виконання практичного завдання, і?х оприлюднення; 7) визначення та оприлюднення переліку учасників іспиту, які отримали мінімально допустимии? і більшии? бал.

95. Пунктами 9-12 розділу V Порядку передбачено, що перевірка та встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання. Розподіл виконаних учасниками іспиту практичних завдань для перевірки колегіями здіи?снюється з використанням спеціального програмного комплексу. Перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні и?ого відповідності показникам методики оцінювання и?ого результатів. Зошит для виконання практичного завдання учасника іспиту, якии? відмовився від и?ого виконання, перевірці не підлягає. Результати виконаного учасником іспиту практичного завдання встановлюються членами Комісіі?, після чого шляхом визначення середнього арифметичного виводиться остаточна оцінка учасника іспиту за практичне завдання. Оцінка за практичне завдання виводиться шляхом округлення до наближеного цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5. Результати виконання практичного завдання оприлюднюються на офіціи?ному вебсаи?ті Комісіі? не пізніше наступного робочого дня після і?х встановлення.

96. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку про помилковість доводів позивача щодо порушення відповідачем 1 пункту 10 розділу V Порядку, оскільки необхідність використання спеціального програмного комплексу під час розподілу виконаних учасниками іспиту практичних завдань для перевірки колегіями не свідчить про обов'язок ВККС утворювати декілька колегій для перевірки практичних завдань суддів певної спеціалізації. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що завдання, яке перевірялось, було деперсоніфіковане (кодоване), що унеможливлювало встановлення особи автора. Наведене свідчить про помилковість доводів позивача щодо неповноважності колегії, яка здійснювала перевірку його практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання, як і виключає вплив будь-яких суб`єктивних чинників під час оцінки практичного завдання судді.

97. Щодо викладених в апеляційній скарзі доводів позивача, про те, що рішення ВККС від 10 жовтня 2018 року №1814/ко-18 прийнято її колегією у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , хоча цей склад колегії затверджений рішенням від 17 травня 2018 року № 111/зп-18 для дослідження досьє і проведення співбесід у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, до яких позивача допущено не було, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який відхилив їх з огляду на те, що колегії Комісії, створені в межах процедури кваліфікаційного оцінювання для дослідження досьє та проведення співбесід, також визначають відповідність судді займаній посаді та, відповідно, результат кваліфікаційного оцінювання загалом, адже формування та затвердження окремих колегій для визначення результатів кваліфікаційного оцінювання після проходження окремих його етапів законодавством не передбачено.

98. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи позивача щодо непослідовності практики ВРП під час ухвалення рішень за результатами розгляду подань ВККС про звільнення суддів на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, а відтак і щодо допущення ВРП відносно позивача дискримінації, оскільки вони виходять за межі предмета спору в цій справі, потребують дослідження та надання оцінки обставинам і доказам, якими керувалася ВРП під час ухвалення рішень, які не є предметом оскарження у цій справі, що є неприпустимим.

99. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВККС від 10 жовтня 2018 року № 1814/ко-18 у частині внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області прийнято на підставі, у межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом № 1402-VIII, і підстав для його скасування немає. Водночас і рішення ВРП від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і підстав для його скасування відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII також немає.

100. Оскільки позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наведених рішень Комісії та ВРП є безпідставними, то й позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 в статусі, на посаді та в правах судді Господарського суду Дніпропетровської області з 05 квітня 2019 року із зобов`язанням ВРП повернути до ВККС подання № 21-6866/18 від 09 листопада 2018 року для перегляду ВККС у пленарному складі результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання із застосуванням інших засобів оцінювання відповідності судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді за критерієм компетентності також задоволенню не підлягає.

101. Інші доводи та міркування позивача, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, а тому не можуть бути підставою для скасування в цій частині оскаржуваного судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

102. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (пункти 1, 2 частини першої статті 315 КАС України).

103. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

104. Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (пункт 4 частини першої статті 317 КАС України).

105. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 317 КАС України).

106. Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині вирішення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ВРП № 1018/о/15-19 від 04 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача 2 задовольнити: рішення суду першої інстанції в частині, якою задоволено цю позовну вимогу, скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Висновки щодо розподілу судових витрат

107. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

108. Оскільки Велика Палата Верховного Суду скасовує рішення суду першої інстанції в частині, якою задоволено позов та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ВРП сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн, та у цій частині ухвалює нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позову, проте не на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, то розподіл судових витрат, які полягають у сплаті судового збору, не здійснюється. Керуючись статтями 266, 308, 310, 316, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

2. Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя задовольнити.

3. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року в частині, якою задоволено позов та визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя № 1018/о/15-19 від 04 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ВРП сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн - скасувати.

4. В цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

5. В іншій частині, якою відмовлено у задоволенні решти позовних вимог, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді: Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук Г. Р. Крет Т. А. Чумаченко