Постанова Велика Палата ВС № 990/138/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ справа № 990/138/25 провадження № 11-432заі25 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого суддіПогрібного С. О., судді-доповідача Кривенди О. В., суддів Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., за участю: секретаря судового засідання Біляр Л. В., позивача ОСОБА_1 , представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Петренко Ю. В., розглянула в судовому засіданнісправу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційними скаргами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року (суддіОлендер І. Я., Юрченко В. П., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф.), УСТАНОВИЛА І. ФАБУЛА СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача

1. ОСОБА_1 у квітні 2025 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому з урахуванням заяв про зміну предмету та підстав позову, просив: - визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 за пунктом 62 додатка до цього рішення (код кандидата 0027830, бал 52,5) та за пунктом 97 додатка до цього рішення (код кандидата 0046164, бал 53,5); - визнати протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ; - зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (код кандидата - 0027830, код кандидата - 0046164) з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року, у складі екзаменаційної комісії, яка включатиме інших членів ВККС та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.

2. ОСОБА_1 обґрунтовував пред`явлений позов тим, що оскаржувані рішення суперечать частині другій статті 19 Конституції України, частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а також не відповідають встановленим критеріям оцінки виконання практичного завдання, що викладені у Методичних вказівках з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року (далі - Методичні вказівки).

3. ОСОБА_1 зазначав, що виконання практичного завдання полягало в складанні фрагменту мотивувальної та резолютивної частин постанови адміністративного суду апеляційної інстанції шляхом продовження тексту судового рішення (завдання), викладених у зошитах 1 та 2.

4. Відповідно до результатів виконання практичних робіт ОСОБА_1 отримав такі бали: перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника 0027830, кількість балів 52,5; друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника 0046164, кількість балів 53,5, що разом становить 106 балів, тобто є меншим за мінімально встановлений прохідний бал на рівні 112,5.

5. Позивач стверджував, що обидва судові рішення за викладеними обґрунтуваннями, змістом, аргументацією, посиланням на приписи права та резолютивними частинами відповідають модельним судовим рішенням Верховного Суду, що були опубліковані ВККС як зразки. Водночас позивачу є незрозумілим метод оцінювання Комісією його практичних завдань з огляду на те, що за перше практичне завдання він отримав 52,5 бала, а за друге - 53,5 бала.

6. Ознайомившись із виконаними практичними завданнями, які викладено у зошитах для виконання практичного завдання, та з екзаменаційною відомістю, позивач не виявив будь-яких зауважень чи невідповідності виконаних ним завдань Методичним вказівкам.

7. До того ж ОСОБА_1 вважав, що самий лише факт незазначення у Положенні про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженому рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24), Положенні про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженому рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 20/зп-25, вимог щодо обґрунтованості та вмотивованості ухвалених рішень за результатами оцінки практичного завдання не звільняє ВККС від обов`язку виконання приписів частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII. Позивач наполягав на тому, що недотримання цих приписів створює механізм зловживання Комісією дискреційними правами та робить їх необмеженими, внаслідок чого порушується принцип правової визначеності та верховенства права.

8. На думку позивача, виконані ним практичні завдання повністю відповідають вимогам статті 322 КАС України та Методичним вказівкам, а оскаржувані рішення Комісії не містять жодних мотивів протилежного.

9. У контексті доводів про процедурні порушення ОСОБА_1 зауважив про те, що за змістом екзаменаційних відомостей датами нарахування балів є 07, 09, 10 та 11 березня 2025 року. Водночас, за даними табеля обліку використання робочого часу (надані позивачу Комісією у відповідь на його запит на інформацію) член екзаменаційної комісії Пасічник А. В. 07, 09, 10 та 11 березня 2025 року перебував на лікарняному (відмітка «Л»); член екзаменаційної комісії Сабодаш Р. Б. 08 та 09 березня 2025 року обліковувався як такий, що перебував на вихідних (відмітка «В»); член екзаменаційної комісії Чумак С. Ю. 08 та 09 березня 2025 року обліковувався як такий, що перебуває на вихідних (відмітка «В»), а 10 березня 2025 року - як такий, що перебуває у відпустці (відмітка «ВП»). Отже, перевірку й оцінку практичних завдань ОСОБА_1 здійснювали члени екзаменаційної комісії у неробочі дні.

10. Позивач стверджував, що проведення перевірки практичних завдань членами екзаменаційної комісії (які є членами ВККС) у вихідний день, у період тимчасової непрацездатності та відпустки суперечить частині другій статті 19 Конституції України та Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженому рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент).

11. У додаткових поясненнях від 25 травня 2025 року позивач навів міркування стосовно способу захисту права, яке він вважав порушеним. Заявник стверджував, що найбільш дієвим способом захисту та відновлення його порушеного права буде зобов`язання ВККС за наслідками оцінювання виконаних практичних завдань визнати ОСОБА_1 таким, що успішно склав іспит з виконання практичного завдання з кількістю балів не нижче мінімального, та допустити ОСОБА_1 як кандидата на посади суддів апеляційних адміністративних судів, який успішно склав кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). Обставини справи, установлені судом першої інстанції

12. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) Комісія оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ (далі також - конкурс), із заявою про участь в якому звернувся ОСОБА_1 .

13. Рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах 172 кандидатів. Цим рішенням ВККС також встановила черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

14. Також рішенням від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу.

15. Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) Комісія призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема ОСОБА_1 , та визначила черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

16. Рішенням від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду. До тестування когнітивних здібностей допустила 132 кандидати, які успішно пройшли перший етап кваліфікаційного іспиту, зокрема й позивача.

17. Рішенням від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду допустила 105 кандидатів, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, зокрема позивача.

18. Цим рішенням ВККС також визначила особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Зокрема, встановила, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначила, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150 та встановила, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

19. Рішенням від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 Комісія затвердила склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах.

20. Згідно із графіком, визначеним рішенням від 22 січня 2025 року № 19/зп-25, Комісія 24 та 25 лютого 2025 року провела третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду, участь в якому 25 лютого 2025 року взяв ОСОБА_1 .

21. Рішенням від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 Комісія затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

22. Іншим рішенням від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 Комісія, зокрема: - затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0027830) отримав 52,5 бала, а за результатами другого (код кандидата 0046164) 53,5 бала, що в сумі становить 106 балів. - затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів; - відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів, зокрема й ОСОБА_1. Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

23. Рішенням від 27 жовтня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив частково: - визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ; - визнав протиправним і скасував пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ; - зобов`язав ВККС повторно оцінити практичні завдання, виконані ОСОБА_1 (перше судове рішення, індивідуальний код учасника 0027830, друге судове рішення, індивідуальний код учасника 0046164), з урахуванням Методичних вказівок.

24. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду мотивував своє рішення тим, що оцінювання виконаного практичного завдання має здійснюватися шляхом перевірки кожного визначеного Методичними вказівками елемента, зокрема мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації. Суд першої інстанції констатував, що такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об`єктивної оцінки якості роботи учасника, що, своєю чергою, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.

25. Такий підхід до оцінювання вимагає наявності належної доказової бази, яка дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, пересвідчитися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24) та Методичних вказівок, обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб`єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання. Суд першої інстанції наголосив, що у такому разі особливого значення набуває дотримання принципів належного документування результатів оцінювання та їх повноцінного відображення у матеріалах конкурсу, що є запорукою довіри до процедури відбору кандидатів на посаду судді.

26. Суд першої інстанції констатував, що у відомостях немає інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками елемент оцінювання. Ненаведення такої деталізації унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та підходів до оцінювання практичного завдання і не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень та, відповідно, чи не діяла вона свавільно. За таких обставин суд не має можливості пересвідчитись, чи була забезпечена послідовність, обґрунтованість і повнота оцінювання виконаного позивачем практичного завдання.

27. До того ж суд першої інстанції наголосив, що ВККС не надала жодних доказів на підтвердження того, що екзаменаційна комісія під час перевірки практичного завдання, виконаного позивачем, дотрималася положень Методичних вказівок. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування перед судом правомірності своїх рішень та не довів належними, допустимими та достовірними доказами правомірності оскаржуваних у цій справі рішень.

28. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що вмотивованість рішення ВККС та викладення його змісту в такий спосіб, що надає можливість надати оцінку дотриманню Комісією вимог Методичних вказівок, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а забезпечує дотримання принципу правової визначеності, натомість відсутність таких мотивів і оцінок за критеріями у рішенні свідчить про те, що оскаржуване в цій справі рішення в частині, що стосується позивача, не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування у відповідній частині.

29. Суд не надав оцінки доводам позивача щодо недотримання членами екзаменаційної комісії (які є членами ВККС) вимог частини другої статті 19 Конституції України та чинного законодавства, що регламентує їх діяльність і унеможливлює, на думку позивача, проведення перевірки практичного завдання у неробочі дні, оскільки дійшов висновку, що такі не є визначальними для правильного вирішення цієї справи.

30. Водночас із покликанням на статтю 6 Конституції України та статтю 2 КАС України суд першої інстанції зробив висновок, що проведення кваліфікаційного оцінювання суддів і визначення результатів іспиту є дискреційним повноваженням ВККС, у зв`язку з чим належним способом захисту порушених прав позивача обрав зобов`язати ВККС повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 (перше судове рішення, індивідуальний код учасника 0027830, друге судове рішення, індивідуальний код учасника 0046164), з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог апеляційних скарг

31. ВККС 21 листопада 2025 року з використанням засобів поштового зв`язку направила до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, згідно з якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

32. Позивач 02 грудня 2025 року направив через підсистему «Електронний суд» до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, згідно з якою просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у редакції уточненого позову від 29 квітня 2025 року. Узагальнені доводи апеляційноїскарги Комісії

33. На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначав, що Закон № 1402-VІІІ визначає проведення Комісією конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду. Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання стосовно кандидатів, допущених до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі. Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є складання кваліфікаційного іспиту, що поділяється на декілька етапів та проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Кандидат вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він, серед іншого, набрав не менше 75 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду. Отже, відповідно до вимог Закону № 1402-VІІІ якщо кандидат набрав менше 75 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду, він вважається таким, що не склав кваліфікаційний іспит.

34. Відповідач підкреслив, що з метою виключення будь-якої суб`єктивності під час здійснення перевірки практичних завдань у межах кваліфікаційного іспиту ВККС застосовує принцип анонімності, який встановлює, що члени екзаменаційної комісії не мають інформації про автора виконаного практичного завдання. Під час перевірки та оцінювання виконаних учасниками іспиту практичних завдань члени екзаменаційної комісії не мають доступу до перегляду титульної сторінки зошита для виконання практичного завдання, яка містить інформацію про згенерований під час реєстрації індивідуальний код учасника. Такий підхід забезпечує анонімність виконання практичного завдання та конфіденційність під час його перевірки й оцінювання, що є одним із ключових інструментів гарантування об`єктивності результатів іспиту.

35. ВККС доводила, що відповідно до пункту 5.5 Положення № 185/зп-24 кожен член екзаменаційної комісії після встановлення відповідності виконаного учасником іспиту практичного завдання показникам оцінювання, закріпленим у Методичних вказівках, виставляє один загальний підсумковий бал - індивідуальну оцінку, а після того, як усі члени екзаменаційної комісії оцінять практичне завдання, програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5.

36. Відповідач наполягав, що затверджені Комісією Методичні вказівки є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Зазначені вказівки містять орієнтовні показники оцінювання, елементів практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елементу в загальній оцінці (тобто можливу фактичну питому вагу бала у загальній оцінці роботи). Наявність орієнтовної шкали оцінювання (кількість балів за елемент оцінювання) покликана забезпечити єдиний підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти розподіл балів. ВККС наголосила, що Методичні вказівки застосовувалися до всіх осіб, які виконували практичні завдання, однаково і з цілковитою рівністю.

37. До того ж відповідач переконував, що затвердження цих Методичних вказівок не встановлює обов`язку для членів екзаменаційної комісії здійснювати поелементне нарахування балів, оскільки така деталізована процедура не визначена приписами законодавства. Спеціальний програмний комплекс, який Комісія використовує для цілей складання іспиту, автоматично формує екзаменаційну відомість оцінювання практичного завдання після виставлення (нарахування) індивідуальних оцінок членами екзаменаційної комісії.

38. Відповідно до паперових форм електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачем, кожний член екзаменаційної комісії ( Пасічник А. В. , Сабодаш Р. Б. та Чумак С. Ю.) виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що свідчить про дотримання Комісією порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання. Зокрема, за написання першого судового рішення членами екзаменаційної комісії ОСОБА_1 виставлено 53, 51 та 53 бали (остаточна оцінка 52,5 бала). За написання другого судового рішення - 55, 54, 52 бали (остаточна оцінка - 53,5 бала).

39. На переконання відповідача, відсутність істотних розбіжностей між індивідуальними балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання позивача, та виставлення балів у межах загальної кількості балів (75), що визначено Методичними вказівками, свідчить про дотримання цими членами комісії єдиних та уніфікованих підходів до оцінювання відповідно до затвердженої методики. Це підтверджує застосування Методичних вказівок та виключає наявність ознак суб`єктивності, упередженості або дискримінації під час проведення оцінювання.

40. Надалі з використанням функціоналу спеціального програмного комплексу, ВККС здійснила автоматичне обчислення підсумкового бала (остаточної оцінки) ОСОБА_1 шляхом визначення середнього арифметичного індивідуальних балів, виставлених членами екзаменаційної комісії, з округленням до найближчого цілого числа або числа з десятковим значенням 0,5. Підсумкові індивідуальні бали (остаточні оцінки) позивача були затверджені Комісією оскаржуваними рішеннями.

41. ВККС наголошувала, що затвердження таких підсумкових індивідуальних балів здійснено у повній відповідності до норм Положення № 185/зп-24, а також у межах повноважень Комісії, визначених Законом № 1402-VІІІ.

42. Водночас, за позицією відповідача, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час ухвалення оскаржуваного рішення не надав належної оцінки наведеним доводам (щодо вжиття Комісією заходів для забезпечення анонімності, зокрема подвійного кодування робіт, відсутності розбіжностей у виставлених балах кожним окремим екзаменатором) і доказам Комісії (екзаменаційним відомостям з оцінками трьох окремих членів екзаменаційної комісії), тому дійшов помилкового висновку про необґрунтованість виставлених екзаменаційною комісією балів та недотримання вимог Методичних вказівок. Суд першої інстанції не врахував, що Закон № 1402-VІІІ визначив межі дискреційних повноважень Комісії щодо проведення конкурсних процедур, зокрема, на зайняття посади судді апеляційного суду, та реалізації Комісією визначеного їй на підставі закону обов`язку встановити правила проведення кваліфікаційного оцінювання для участі у такому конкурсі та правила проведення однієї із таких стадій кваліфікаційного оцінювання, як іспит. Ці правила не встановлюють обов`язку для членів екзаменаційної комісії здійснювати поелементне нарахування балів за кожним елементом практичного завдання відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24.

43. Оскаржувані рішення Комісії містять усі обов`язкові елементи, зокрема підстави та мотиви, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи. У рішеннях викладено опис процедури, в якій брав участь позивач, наведено перелік основних рішень, що мають значення для проведення конкурсу, а також відповідне нормативно-правове регулювання та іншу релевантну інформацію, що в сукупності формує юридичні підстави для ухвалення відповідних рішень.

44. Зміст оскаржуваних рішень ВККС відповідає установленим критеріям, що застосовуються до подібного виду рішень, і містить достатній обсяг інформації для розуміння їх правових підстав та наслідків, відтак не потребують додаткового мотивування поза межами, прямо визначеними нормативно-правовими актами Комісії та правилами Закону № 1402-VIІІ.

45. Відповідач також звернув увагу, що рішення Комісії у частині необґрунтованості виставлених оцінок за виконання практичного завдання в межах конкурсних процедур (конкурс до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду тощо), оголошених відповідними рішеннями Комісії, вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у справах № 800/166/17, № 9901/948/18, № 9901/49/19, № 9901/60/19 та № 9901/90/19, і, переглянувши рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах № 800/166/17, № 9901/49/19, № 9901/90/19, Велика Палата Верховного Суду погодилася з його висновками щодо законності й обґрунтованості оспорюваних рішень ВККС. У цьому контексті ВККС зауважила, що встановлені механізми та принципи, які визначали та продовжують визначати порядок оцінювання результатів виконання практичних завдань в межах конкурсних процедур, проведених Комісією, не змінилися у зв`язку із затвердженням Положення № 185/зп-24. Узагальнений викладпозиції позивача щодо апеляційної скарги Комісії

46. Позивач 16 грудня 2025 року з використанням системи «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу Комісії, в якому просив залишити її без задоволення.

47. ОСОБА_1 стверджує, що наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи зводяться до спростування наявності підстав для скасування рішень Комісії, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, на підставі пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ.

48. На думку позивача, твердження Комісії в апеляційній скарзі про відсутність істотних розбіжностей між індивідуальними балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії позивачеві, як про гарантію дотримання членами комісії єдиних та уніфікованих підходів до оцінювання відповідно до затвердженої методики не розкриває мотивів виставлення кожним членом комісії того чи іншого бала за конкретний елемент оцінювання у практичному завданні позивача.

49. Водночас ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані рішення прийняті Комісією в умовах суттєвого порушення принципів справедливої процедури, правової визначеності та належного врядування.

50. ОСОБА_1 зауважує, що з набранням чинності 30 грудня 2023 року Закону України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», ухваленого Верховною Радою України 09 грудня 2023 року, редакція статті 85 (частини другої) зазнала змін. У чинній її редакції не передбачено можливості перегляду рішень Комісії щодо результатів виконаного учасниками іспиту практичного завдання.

51. Натомість повторна перевірка результатів виконаного практичного завдання виключно у разі встановлення розбіжностей між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала, відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24 (затвердженого Комісією на виконання зазначених вище вимог закону) не відповідає критерію «якості закону», принципу юридичної визначеності та виходить за межі дискреційних повноважень ВККС. Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

52. Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині мотивів протиправності рішень Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25, а також щодо обраного судом способу захисту його порушених прав шляхом зобов`язання ВККС повторно оцінити практичні завдання, виконані ним, з урахуванням Методичних вказівок.

53. Заявник стверджує, що ухвалене судом першої інстанції рішення в оскаржуваній частині не відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС України, оскільки було постановлено з порушенням статей 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, без повного та всебічного з`ясування усіх юридично значимих обставин спірних правовідносин.

54. На думку позивача, оскаржуване судове рішення в частині обраного судом способу захисту не направлене на ефективний захист та поновлення його прав.

55. Задовольнивши позов у визначений спосіб, суд першої інстанції не вирішив питання поновлення порушеного права позивача, а лише повернув у межі розсуду ВККС питання повторної оцінки його практичного завдання без конкретних запобіжників щодо занадто широкого розсуду. На думку позивача, це дає змогу ВККС тлумачити рішення суду широко та відповідно приймати будь-які рішення, які унеможливлять завершення ним саме цього етапу конкурсу, тобто реалізовувати повноваження свавільно.

56. Позивач наполягав, що він як учасник конкурсу, який сумлінно дотримався всіх процедур виконання практичного завдання, визначених Положенням № 185/зп-24 та Методичними вказівками, не повинен зазнавати ризиків додаткових незручностей в майбутньому, повторно опинившись в умовах недосконалої процедури проведення конкурсу (етапу), що мала місце не з його вини. Натомість ВККС порушила головний принцип у процесі реалізації дискреційних повноважень, що полягає у нормативній урегульованості їхнього застосування.

57. Висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що за встановлених у справі обставин суд позбавлений можливості пересвідчитись, чи була забезпечена ВККС послідовність, обґрунтованість і повнота оцінювання виконаного позивачем практичного завдання ОСОБА_1 , уважав помилковим. Доводив, що суд не тільки має право судового контролю, а й повноваження дійти висновку про відповідність виконаного ним практичного завдання процесуальним нормам КАС України, Положенню № 185/зп-24, Методичним вказівкам, що не є втручанням у дискреційні повноваження ВККС і не змушує суд виставляти бали за практичні роботи.

58. Позивач вважав, що в разі задоволення вимоги у заявлений ним спосіб ВККС на виконання рішення суду та в межах своїх повноважень зобов`язана буде оцінити практичні завдання повторно з урахуванням висновків суду та визначити кількість балів не менше мінімального, що не є втручанням у повноваження ВККС, не є підміною судом цього органу, але стане належним способом захисту порушеного права позивача.

59. Позивач зауважив, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки його доводам про те, що затверджений рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань у період з 26 лютого 2025 року до 11 березня 2025 року, на думку ОСОБА_1 , не був повноважним.

60. Позивач стверджував, що проведення перевірки практичних завдань членами екзаменаційної комісії (які є членами ВККС України) у вихідний день, у період тимчасової непрацездатності та відпустки суперечить частині другій статті 19 Конституції України та чинному законодавству, що регламентує їх діяльність.

61. В іншій частині висновків позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції. Узагальнений виклад позиції Комісії щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .

62. ВККС 26 грудня 2025 року з використанням засобів поштового зв`язку направила відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення.

63. Відповідач зазначає, що наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи зводяться до незгоди із нормами Закону № 1402-VІІІ, які врегульовують як процедуру конкурсу, так і порядок кваліфікаційного оцінювання, а також з наслідками, які настають у разі визнання учасника таким, що не склав відповідного етапу іспиту.

64. На думку відповідача, суб`єктивне несприйняття позивача та його незгода з приписами чинного законодавства, які врегульовують конкурсну процедуру, не можуть бути підставою для оскарження рішень Комісії.

65. Стосовно доводів позивача про перевірку виконаного ним практичного завдання неповноважним складом екзаменаційної комісії відповідач зазначає, що відповідно до підпунктів 5.5.1 та 5.5.2 пункту 5.1 розділу 5 Положення № 185/зп-24 практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії. До складу екзаменаційної комісії можуть входити члени Комісії та/або інші особи (судді, судді у відставці, науковці та/або інші фахівці у сфері права). Тобто екзаменаційна комісія - це спеціально утворена рішенням Комісії організаційна форма діяльності, основним завданням якої є перевірка практичних завдань. До складу екзаменаційної комісії можуть входити як і члени Комісії, так і інші особи.

66. Водночас ані норми чинного законодавства України, ані приписи нормативних актів, прийняті Комісією на основі положень Закону № 1402-VII, не передбачають нормування робочого часу екзаменаційної комісії, а також не встановлюють жодних заборон чи обмежень її роботи, зокрема щодо перевірки й оцінювання практичних завдань у вихідні, святкові дні та інший вільний від роботи час тощо. Також законодавство України не передбачає заборони на виконання завдань членами екзаменаційної комісії під час тимчасової непрацездатності чи відпустки за власною ініціативою у зв`язку з об`єктивною необхідністю перевірки практичних завдань у найкоротші терміни, що зумовлено нагальною потребою у якнайшвидшому заповненні вакансій в апеляційних судах для забезпечення ефективного функціонування судової системи.

67. Також, на думку відповідача, перевірка й оцінка практичних завдань екзаменаційною комісією у вільний від роботи час не порушує жодних прав чи інтересів ОСОБА_1 , не впливає на об`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не спричиняє негативних наслідків для учасників (кандидатів на посаду судді) конкурсу.

68. Додатково відповідач зауважив, що Комісія в короткий проміжок часу та в межах наданих законом повноважень проводить значний обсяг процедур одночасно, що зумовлює необхідність виконання покладених як і на Комісію загалом, так і на кожного окремого члена екзаменаційної комісії завдань як у межах, так і за межами встановленого робочого дня, який до того ж відповідно до пункту 192 Регламенту є ненормованим. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

69. Ухвалами від 27 листопада та 10 грудня 2025 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами ВККС та ОСОБА_1 , а ухвалою від 29 січня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

70. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційних скарг правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки. Право, застосоване судом

71. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

72. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

73. З огляду на частину першу статті 92 цього Закону ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

74. Верховна Рада України 09 грудня 2023 року схвалила Закон України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року.

75. Верховна Рада України 20 листопада 2024 року прийняла Закон України № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

76. Законом № 4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII викладено в такій редакції: «ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

77. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

78. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинних на час виникнення спірних правовідносин) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

79. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 793 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII).

80. Пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

81. Повноваженнями Комісії є, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

82. Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

83. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

84. Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

85. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

86. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, одинадцятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

87. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань.

88. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної).

89. Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду.

90. Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС.

91. Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він: 1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду; 2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду; 3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС.

92. Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

93. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

94. Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблено відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

95. Пункт 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).

96. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

97. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

98. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

99. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

100. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

101. Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

102. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

103. Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання, зокрема з адміністративної спеціалізації, та максимально можливу кількість балів, за якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме: 1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції, - 0-16; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, - 0-14; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, - 0 - 5; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, - 0 -10; 2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги, - 0 -10; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, - 0-5; строк і порядок набрання постановою законної сили, - 0-4; порядок і строк оскарження постанови, - 0-3; 3) дотримання стилістики судового рішення - від 0 до 5 балів; 4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

104. У примітці до Методичних вказівок визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Комісія не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

105. У цій справі позивач оскаржив рішення, яким ВККС, зокрема, затвердила результати виконання практичного завдання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), що мало наслідком визнання його (позивача) таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, та припинення його участі у зазначеному конкурсі. Щодо структури, змісту та мотивів оскаржуваного рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25

106. Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення № 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є: - затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту; - затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту; - затвердження загальних результатів іспиту.

107. Оскаржуваним рішенням від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 Комісія, зокрема: - затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0027830) отримав 52,5 бала, а за результатами другого (код кандидата 0046164) - 53,5 бала, що разом становить 106 балів; - затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів; - відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів, зокрема ОСОБА_1 .

108. Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).

109. Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.

110. Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.

111. Зазначену інформацію містить додаток 2 до оскаржуваного рішення Комісії.

112. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону № 1402-VIII).

113. З урахуванням приписів частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

114. Оскаржуване рішення Комісії складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту.

115. Рішенням від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 ВККС припинила участь позивача у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.

116. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Щодо повноважності складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання

117. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що затверджений рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, на думку позивача, у період з 26 лютого 2025 року до 11 березня 2025 року не був повноважним.

118. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сам по собі факт перебування окремих членів екзаменаційної комісії у відпустці чи у стані тимчасової непрацездатності в окремі дні не свідчить про неможливість здійснення ними перевірки виконаного практичного завдання. Перевірка і оцінка практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки тощо) не свідчить про необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків.

119. Перевірку робіт здійснює сформована ВККС екзаменаційна комісія у складі трьох членів Комісії. Статус екзаменаційної комісії, режим роботи цієї комісії та її членів не є тотожним статусу і режиму роботи самої ВККС. Організація роботи екзаменаційної комісії є дискреційним повноваженням ВККС та покладається нею на самих членів екзаменаційної комісії.

120. Водночас, Велика Палата Верховного Суду констатує, що ані загальне трудове законодавство України (зокрема, приписи Кодексу законів про працю України), ані спеціальне - Закон № 1402-VIII і Положення № 185/зп-24 не містить імперативної норми, яка б прямо забороняла особі (у цьому випадку - члену екзаменаційної комісії), що перебуває у стані тимчасової непрацездатності, здійснювати будь-яку діяльність, яка пов`язана із виконанням обов`язків, і якщо така діяльність: не суперечить медичним рекомендаціям; не погіршує стан здоров`я особи; не пов`язана з виконанням трудових обов`язків у примусовому порядку; здійснюється з власної ініціативи та волевиявлення особи; не суперечить посадовим обов`язкам.

121. Отже, за відсутності прямої законодавчої заборони або медичних обмежень, особа, яка перебуває у стані тимчасової непрацездатності, усвідомлюючи спроможність, може здійснювати певні дії/виконувати роботу.

122. Як встановив суд першої інстанції, перевірка практичного завдання позивача була проведена повноважним складом екзаменаційної Комісії, а виставлення оцінки здійснено відповідно до встановленої процедури індивідуального оцінювання кожним членом Комісії. До того ж відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що через тимчасову непрацездатність або перебування у відпустці окремі члени Комісії були фактично позбавлені можливості ознайомитися з роботою кандидата, здійснити її перевірку та сформувати власне професійне судження.

123. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що будь-хто з членів Комісії був позбавлений можливості особисто ознайомитися з виконаним позивачем практичним завданням, здійснити його перевірку чи виставити індивідуальний бал. Суд не встановив, а позивач не довів інших обставин, які б ставили під сумнів законність процедури оцінювання.

124. Матеріали справи свідчать, що перевірка практичного завдання ОСОБА_1 здійснювалася повноважним складом екзаменаційної комісії, а виставлення балів проведено відповідно до встановленої процедури індивідуального оцінювання кожним членом Комісії. Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

125. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними.

126. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

127. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

128. Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.

129. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у процедурах кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 9901/100/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/260/19 тощо).

130. Так, Верховний Суд наголошував на легітимній меті дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

131. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників і тоді здебільшого стосувалися обов`язковості фіксації / відображення міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.

132. Відхиляючи такі доводи скаржників, Верховний Суд констатував, що фіксацію / відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлювали відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників / критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначено приписами чинного законодавства про порядок кваліфікаційного оцінювання та його методологію.

133. Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки.

134. Як пояснила ВККС, згадані вказівки є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів за оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти критерії розподілу балів.

135. Отже, процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема і його перший етап - складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як процес еволюційний, тобто такий, що розвивається відповідно до визначених завдань, обумовлених метою його проведення, реагуючи на виклики, які виникають у практичній діяльності Комісії.

136. Однак позивач наполягає на тому, що затвердження Методичних вказівок зобов`язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування / висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно до шкали балів, визначеної згаданими вказівками.

137. Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивача, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККС стосовно нього та узгоджуватиметься з принципом належного урядування та застосування дискреції як виду правомірного рішення.

138. Тож Великій Палаті Верховного Суду потрібно надати відповідь на питання, чи змінився обсяг дискреції ВККС під час оцінювання виконаних учасниками кваліфікаційного іспиту практичних робіт у зв`язку із затвердженням Методичних вказівок.

139. Велика Палата Верховного Суду вважає, що затвердження Методичних вказівок загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі. Наведені висновки Велика Палата Верховного Суду зробила з огляду на таке.

140. Насамперед Велика Палата Верховного Суду погоджується із зауваженнями позивача про неодмінність і важливість дотримання суб`єктом владних повноважень установлених ним правил у нормативних документах, що регулюють його діяльність. Проте з огляду на пояснену Комісією мету затвердження Методичних вказівок та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККС ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.

141. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що, здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

142. Надаючи оцінку доводам позивача про обов`язок ВККС відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

143. Як зазначено вище, методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання - пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.

144. Цей порядок включає: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, у якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.

145. Тож практичне завдання оцінюється за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання загалом, а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.

146. Порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (Методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

147. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання.

148. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

149. За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками елементів оцінювання, абсолютно не підтверджує порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

150. Також саме собою ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок.

151. З огляду на їх назву та зміст Методичні вказівки за правовою природою є інструктивним і керівним документом передовсім для членів екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки таких робіт.

152. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки не містять.

153. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і слугують для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їх виконанні та оцінюванні.

154. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відтворити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

155. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

156. Нерозуміння позивачем критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є його суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням його особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії.

157. Фактично позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання, та наполягає, що складені ним проєкти судових рішень за формою та змістом відповідають вимогам процесуального закону.

158. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

159. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістовне наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення. Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантія об`єктивності його результатів

160. До того ж висловлені суб`єктивні сумніви позивача не можна визнати обґрунтованими й з огляду на анонімний спосіб складання практичного завдання.

161. Не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, члени екзаменаційної комісії не можуть виявити суб`єктивного ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

162. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

163. Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачем, кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККС порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

164. Посилання Комісії у скарзі на те, що немає істотних розбіжностей між індивідуальними балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання ОСОБА_1 , та виставленими балами в межах загальної кількості балів (75), що визначена Методичними вказівками, також є додатковим аргументом [однак не може бути основним і не єдино достатнім], який свідчить на користь того, що члени ВККС діяли в межах своїх повноважень та що немає надмірного суб`єктивізму окремих членів. Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

165. У контексті наведених вище доводів позивача Велика Палата Верховного Суду підсумовує: - результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою від 0 до 150 (позивач складав практичне завдання типу 2, тому шкала оцінювання за кожним завданням складала від 0 до 75 балів); - нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних вказівках; - Методичні вказівки за своїм змістом теж визначають сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання, визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

166. Також Велика Палата Верховного Суду вважає суперечливою позицію позивача, який, з одного боку, стверджує про брак чітких критеріїв оцінювання практичного завдання та непередбачуваність механізмів, а з іншого - про недотримання Комісією затверджених правил, зокрема Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок, через невідображення поелементного оцінювання його робіт.

167. Умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачу станом на момент, коли він погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

168. Навіть більше, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тому задоволення позову ОСОБА_1 з урахуванням того, що оскаржуване рішення Комісії стосовно нього не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

169. Відтак за обставинами справи, що переглядається, суб`єктивні сумніви позивача, обґрунтованості яких він не довів, не можуть превалювати над публічно проголошеними принципами проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посади суддів.

170. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури повинне втілюватися в порядку внесення змін до існуючого правового врегулювання. Суд же має реагувати на недотримання встановленого порядку, що призвело до порушення права учасника конкурсу, до того ж порушення реального.

171. Щодо необхідності наведення всебічного обґрунтування процесу оцінювання практичного завдання, то це об`єктивно недоцільно було б робити у рішенні, яке оскаржує позивач та яке стосується затвердження результатів кваліфікаційного іспиту щодо всіх осіб, які його складали, а потребувало б ухвалення персональних (індивідуальних) рішень щодо кожного окремого кандидата незалежно від того, був результат негативний чи позитивний. Наведеного позивач не міг не розуміти, як і того, що процедура кваліфікаційного оцінювання не встановлює такого типу рішень. Натомість започаткування такого підходу істотно змінило б строки, потрібні для проведення відповідних конкурсних (але не виключно) процедур, та насамперед потребувало б відповідних змін до нормативно-правового регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання.

172. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона не надає оцінки доцільності відповідних змін до нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо відображення балів поелементного оцінювання практичного завдання, позаяк не є суб`єктом, до компетенції якого належить упорядкування такої процедури. Натомість у межах апеляційного розгляду Велика Палата Верховного Суду дала відповідь на питання, чи вплинуло незазначення такої інформації [відповідно до чинного нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема і стадії кваліфікаційного іспиту] на права позивача як учасника цієї процедури, і відповідь на це питання є негативною.

173. Сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.

174. В обсязі встановлених у цій справі обставин з огляду на пред`явлений позов та відповідне правове регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що рішення Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 у частині, що стосується позивача, не є свавільним, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

175. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

176. Тож на сьогодні є сформована судова практика з вирішення подібних спорів. Підстав для відступу від наведених висновків не встановлено, оскільки з моменту його формування суспільний контекст не змінився, вад у попередньому правозастосуванні, які б зумовлювали потребу в перегляді усталеного підходу, не виявлено. Щодо обраного позивачем способу захисту права, яке він вважав порушеним

177. Суд як орган правосуддя не може під час розгляду спору щодо реалізації дискреційних повноважень адміністративного органу заміщати собою цей орган та зобов`язувати такий орган здійснювати обов`язки, не визначені приписами чинного законодавства.

178. У рішенні у справі «Вучкович та інші проти Сербії» Європейський суд з прав людини зазначив, що для того щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути спроможним безпосередньо виправити оскаржуваний стан справ і має пропонувати розумні перспективи успіху.

179. Тож вимога «зобов`язати ВККС визнати ОСОБА_1 таким, що успішно склав іспит з виконання практичного завдання з кількістю балів не нижче мінімального, та допустити його як кандидата на посади суддів апеляційних адміністративних судів, який успішно склав кваліфікаційний іспит до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах конкурсу, оголошеного рішенням комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» суперечить закону, унеможливлює метод об`єктивного критерію оцінки такої роботи, оскільки не буде дотримано обов`язкової умови анонімності роботи учасника. Це своєю чергою призведе до порушення прав інших учасників конкурсу та матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на невстановлення порушення відповідачем процедури проведення конкурсу та ухвалення оскаржуваного рішення з дотриманням пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

180. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справі № 990/165/25, від 08 квітня 2026 року у справі № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

181. До того ж Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що рішення Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 у частині, що стосується позивача, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, та не встановила розумних і справедливих підстав для визнання його протиправним і скасування. З огляду на викладене похідна вимога щодо зобов`язання Комісії визнати ОСОБА_1 таким, що успішно склав іспит з виконання практичного завдання з мінімальною кількістю балів, та допустити його як кандидата на посади суддів апеляційних адміністративних судів, який успішно склав кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання не підлягає задоволенню як така, що залежить від результату вирішення основної вимоги про скасування оскаржуваного рішення ВККС.

182. Наведеного суд першої інстанції не врахував, у зв`язку із чим зробив помилковий висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Щодо інших вимог позивача

183. ОСОБА_1 , крім оскарження рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 у частині, що його стосується, також просив: - визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), в частині, що стосується його; - зобов`язати ВККС визнати ОСОБА_1 таким, що успішно склав іспит з виконання практичного завдання з кількістю балів не нижче мінімального, та допустити як кандидата на посади суддів апеляційних адміністративних судів, який успішно склав кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

184. Рішенням від 27 жовтня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив частково: - визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ; - визнав протиправним і скасував пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ; - зобов`язав ВККС повторно оцінити практичні завдання, виконані ОСОБА_1 (перше судове рішення, індивідуальний код учасника 0027830, друге судове рішення, індивідуальний код учасника 0046164) з урахуванням Методичних вказівок № 228/зп-24.

185. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, зобов`язуючи провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань з урахуванням висновків суду, суд першої інстанції не врахував нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання та принципів кваліфікаційного іспиту, затвердженого порядку визначення результатів виконаного практичного завдання та установленої Комісією форми їх оприлюднення.

186. Суд першої інстанції не зважив на те, що повторна перевірка практичного завдання окремого учасника конкурсу - в умовах деперсоніфікації за відмінними від заздалегідь визначених для всіх правилами - знівелює таку особливість кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, і такі принципи, як неупередженість (у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи) та насамперед рівність умов учасників іспиту, які, своєю чергою, мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання практичних завдань.

187. Отже, такий застосований судом першої інстанції спосіб захисту, як зобов`язання ВККС повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 (перше судове рішення, індивідуальний код учасника 0027830, друге судове рішення, індивідуальний код учасника 0046164), з урахуванням Методичних вказівок не лише не встановлений законом, а й навпаки - суперечить йому та є непропорційним, оскільки йде всупереч таким основним принципам кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність та рівність учасників.

188. До того ж Велика Палата Верховного Суду повторює, що в ситуації коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, якщо суд установить, що було реальне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень.

189. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

190. Такого реального порушення прав позивача Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила, що є підставою для відмови в позові повністю. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

191. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржуване рішення ВККС відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості, ухвалене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для його скасування немає.

192. Натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та порушив норми процесуального права, визначивши спосіб захисту, який не відповідає закону, і відповідно дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду за результатами його апеляційного перегляду та ухвалення нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

193. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

194. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

195. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

196. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

197. Оскільки наведені в апеляційній скарзі ВККС доводи спростовують викладені в рішенні суду першої інстанції висновки, то апеляційна скарга Комісії підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови - про відмову в задоволенні позову.

198. Натомість апеляційну скаргу ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення. Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 990/138/25 в частині задоволення позовних вимог скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, згідно з яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні діївідмовити. У решті рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 990/138/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий С. О. Погрібний Суддя-доповідач О. В. Кривенда Судді: О. В. Білоконь Н. М. Мартинюк О. Л. Булейко Н. С. Стефанів М. М. Гімон Т. Г. Стрелець О. А. Губська О. В. Ступак А. А. Ємець М. Ю. Тітов В. В. Король І. В. Ткач М. В. Мазур В. Ю. Уркевич Постанову оформив суддя Погрібний С. О. у порядку частини третьої статті 321 КАС України.