Постанова Велика Палата ВС № 990/96/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ справа № 990/96/25 провадження № 11-355заі25 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Погрібного С. О., судді-доповідачкиГубської О. А., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю. за участю: секретаря судового засідання Дехтяренко О. В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Огнев`юк Т.В., представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Таркаєвої О. С., розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 березня 2025 року № 48/зп-25, № 49/зп-25 у частині, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2025 року (судді Єзеров А. А., Берназюк Я. О., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Чиркін С. М.), УСТАНОВИЛА І. ФАБУЛА СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача

1. Позивач 19 березня 2025 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 за пунктом 1 додатка до цього рішення, код кандидата 0000588, бал - 57,5, та за пунктом 81 додатка до цього рішення, код кандидата 0038893, бал - 48; - визнати протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ; - зобов`язати Комісію відновити участь ОСОБА_1 у конкурсі для кандидатів на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зі стадії перевірки практичних завдань у складі інших членів Комісії з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом та встановленням результатів виконання практичних завдань (код кандидата 0000588, код кандидата 0038893) на рівні показника не меншого за значення 56,25; - стягнути з ВККС відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 400 000 грн у спосіб перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України (далі - ЗСУ).

2. ОСОБА_1 обґрунтовував пред`явлений позов тим, що оскаржувані рішення Комісії стосовно нього у частині визначення результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду відповідач ухвалив з порушенням частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

3. Позивач, покликаючись на приписи статті 101 Закону № 1402-VIII, зазначав, що у рішенні Комісії мають бути викладені мотиви ухваленого рішення. Рішення Комісії щодо визначення негативних для особи результатів оцінки виконання практичного завдання в межах кваліфікаційного оцінювання не можуть бути умотивовані суто посиланням на показник арифметичного значення результату оцінювання, оскільки такого порядку та способу реалізації відповідного повноваження Комісії Закон № 1402-VIII не встановлює. Тому Комісія відповідно до статті 8 Конституції України повинна забезпечити базовий елементарний рівень правової визначеності для зацікавленої особи в частині обізнаності з істинними мотивами ухваленого рішення в частині викладення хоча б загальних причин ухваленого Комісією рішення про оцінку.

4. Оскаржувані рішення Комісії не відповідають вимогам умотивованості, оскільки не містять відомостей, яким саме приписам пункту 4 частини першої статті 322 КАС України та Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки), не відповідають виконані позивачем практичні завдання.

5. Позивач вважав, що практичні роботи виконав у повному обсязі, ці роботи містять всі необхідні елементи мотивувальної та резолютивної частин відповідно до вимог частини першої статті 322 КАС України, повністю відповідають вимогам цієї норми та правилам Методичних вказівок. Зазначав, що сформулював доводи, згідно з якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, виклав мотиви відхилення кожного аргументу, констатував яким саме учасником суспільних відносин та у який спосіб були порушені права (інтереси) приватної особи, не суб`єкта владних повноважень, відобразив висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

6. Оскаржувані рішення Комісії є невмотивованими, такими, що ухвалені з порушенням процедури кваліфікаційного оцінювання.

7. Оскаржувані рішення відповідача не містять мотивів про те, яким саме приписам пункту 4 частини першої статті 322 КАС України та Методичних вказівок не відповідають виконані позивачем практичні завдання, натомість, Комісія навела лише бали без відповідного обґрунтування.

8. Позивач вважав, що практичні роботи, які відповідають вимогам статті 322 КАС України та Методичним вказівкам, не можуть бути оцінені нижче за мінімальний прохідний бал, адже протилежне тлумачення суті, змісту та характеру кваліфікаційного оцінювання як засобу встановлення придатності особи до виконання функцій судді за критерієм професійної майстерності призводить до безмежної дискреції Комісії (до того ж у складі лише однієї колегії) в оцінюванні тих питань, які в цьому випадку чітко та однозначно унормовані приписами статті 322 КАС України.

9. Порушення процедури кваліфікаційного оцінювання призвело до виникнення обґрунтованого сумніву у реальності проведення оцінки кожним окремим членом Комісії у складі колегії з тих підстав, що члени Комісії під час перевірки робіт перебували на лікарняному та у відпустці, що позбавило їх можливості реально перевірити роботи позивача.

10. До того ж позивач посилався на те, що дії Комісії і ухвалені нею оскаржувані рішення заподіяли йому моральну шкоду, оскільки, отримавши лист Голови Комісії від 17 березня 2025 року № 21-1617/25 у відповідь на звернення позивача від 12 березня 2025 року, згідно з яким Голова Комісії одноосібно (замість Комісії як колегіального органу) вирішив питання про невстановлення підстав для повторної перевірки практичних робіт ОСОБА_1 та підстав для видачі йому копій практичних робіт, позивач зазнав психологічного стану тотальної та абсолютної беззахисності.

11. Позивач зауважив, що оскаржувані рішення Комісії суперечать вимогам статей 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та порушують право заявника на суддівську кар`єру шляхом: незабезпечення принципу правової визначеності як невід`ємної складової проголошеного статтею 8 Конституції України верховенства права; ухвалення в умовах відсутності чинних норм права, приписи яких відповідають вимозі якості закону та незапровадження суб`єктом владних повноважень хоча б яких-небудь запобіжників виправлення ймовірних власних помилок; незастосування об`єктивних стандартів оцінювання результатів виконання кандидатом практичних робіт; невикористання у якості стандарту якості виконання практичного завдання єдиної належної норми права, яка містить вимоги до компетентності судді апеляційного адміністративного суду - вміння складати проєкт процесуального документу, який відповідає усім вимогам статті 322 КАС України. Обставини справи, установлені судом першої інстанції

12. Комісія рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ, із заявою про участь в якому звернувся позивач.

13. Рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах 172 кандидатів, зокрема ОСОБА_1 , встановила черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

14. Комісія рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 затвердила методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, зокрема методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної спеціалізації, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу. Відповідно до методичних вказівок максимально можливий бал за кожне модельне судове рішення становить 75 балів.

15. Рішенням від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу. Тип 2 практичного завдання включає два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення.

16. Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) Комісія призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, зокрема позивачу, та визначила черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

17. Рішенням від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду. До тестування когнітивних здібностей ВККС допустила 132 кандидати, зокрема позивача, які успішно пройшли перший етап кваліфікаційного іспиту.

18. Рішенням від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду ВККС допустила 105 кандидатів, зокрема позивача, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту. Цим рішенням ВККС також визначила особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Зокрема Комісія встановила, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначила, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150 та встановила, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

19. Рішенням від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 Комісія затвердила склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Згідно з графіком, встановленим рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25, 24 та 25 лютого 2025 року ВККС провела третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду, участь в якому 25 лютого 2025 року взяв ОСОБА_1 .

20. Рішенням від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 Комісія затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

21. Під час підготовки до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах практичних завдань член Комісії - доповідач - не встановив розбіжностей у 20 і більше відсотків між найвищим і найнижчим балами.

22. Рішенням від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 Комісія, зокрема: - затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0038893) отримав 48 балів, а за результатами другого (код кандидата 0000588) - 57,5 бала, що у сумі становить 105,5 бала (додаток 1 до рішення); - затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, зокрема ОСОБА_1 , який не склав відповідний етап кваліфікаційного оцінювання (додаток 2 до рішення); - відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів, зокрема ОСОБА_1 .

23. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що є членом екзаменаційної комісії та членом Комісії, члени екзаменаційної комісії здійснювали перевірку практичних робіт самостійно, індивідуально, здійснюючи проставлення оцінок на робочому місці в Інформаційно-комунікаційній системі Комісії суддів. На підставі даних цієї системи сформовано екзаменаційні відомості. Відповідно до таких відомостей ОСОБА_3 нарахував бали за практичні роботи позивача 09 березня 2025 року, а ОСОБА_4 - 04 березня 2025 року та 05 березня 2025 року, тобто не в дні перебування у відпустках. Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

24. Рішенням від 10 вересня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив частково: - визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 додатка до цього рішення, код кандидата 0000588, бал 57,5 та згідно з пунктом 81 додатка до цього рішення, код кандидата 0038893, бал - 48; - визнав протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ; - зобов`язав ВККС провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (код кандидата 0000588, код кандидата 0038893) з урахуванням висновків суду; - у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

25. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду на обґрунтування ухваленого рішення навів такі аргументи.

26. Процес оцінювання практичного завдання мав складатись з таких етапів: кожний член екзаменаційної комісії перевіряє практичне завдання (модельне судове рішення) на предмет відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання - по 10 (десяти) елементам виставляється окрема кількість балів (підпункт 5.5.5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів затверджене рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24)). Це означає, що кожен член екзаменаційної комісії на першому етапі перевірки повинен був виставити 10 оцінок (визначити кількість балів по кожному з елементів, що підлягають оцінюванню); кількість балів, виставлених членом екзаменаційної комісії згідно з Методичними вказівками, підсумовується і визначається індивідуальна оцінка відповідного члену екзаменаційної комісії, виставлена за відповідну частину практичного завдання (окремо по кожному модельному судовому рішення); всі члени екзаменаційної комісії разом виводять остаточну оцінку учасника шляхом визначення середнього арифметичного балу на підставі індивідуальних оцінок.

27. Втім екзаменаційна комісія нарахувала бали (індивідуальну оцінку роботи), які не дають розуміння, якому критерію/критеріям не відповідає повністю чи в певній частині судове рішення, складене позивачем, зважаючи на Методичні вказівки. Зазначені відомості не містять інформації про кількість балів, виставлених за кожен із встановлених Методичними вказівками елементів оцінювання. Відсутність такої деталізації в екзаменаційних відомостях за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок, свідчить про недотримання членами екзаменаційної комісії ВККС рішення, яким затверджено Методичні вказівки з оцінювання.

28. Доводи позивача про перебування членів екзаменаційної комісії ОСОБА_4 10 березня 2025 року та ОСОБА_3 у період з 24 до 28 лютого 2025 року у щорічній основній відпустці і, відповідно, неможливість здійснювати перевірку робіт колегія суддів відхиляє, оскільки право на відпустку є суб`єктивним правом працівника, а факт перебування у відпустці не може свідчити про неможливість виконання своєї трудової функції. Самий лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки тощо) не свідчить про необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків.

29. Водночас суд першої інстанції взяв до уваги, що перевірку робіт здійснює сформована Комісією екзаменаційна комісія у складі трьох членів Комісії. Статус екзаменаційної комісії, режим її роботи та її членів не є тотожним статусу і режиму роботи самої Комісії. Організація роботи екзаменаційної комісії є дискреційним повноваженням Комісії та покладається нею на самих членів екзаменаційної комісії.

30. Стосовно сумнівів позивача щодо реальної можливості екзаменаційної комісії здійснити якісну перевірку практичного завдання у період перебування ОСОБА_3 на лікарняному з 03 березня 2025 до 11 березня 2025 року колегія суддів зазначила таке. Відповідач не заперечував цей факт. Водночас ОСОБА_3 провів нарахування балів за практичні роботи позивача 09 березня 2025 року, тобто в період тимчасової непрацездатності. Проте самий лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки, перебування на лікарняному тощо) не свідчить про необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків.

31. Проведення кваліфікаційного оцінювання суддів загалом та визначення результатів іспиту зокрема є дискреційним повноваженням ВККС, у зв`язку з чим в контексті правовідносин, що склалися в цій справі та обставин, встановлених під час її розгляду, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень ВККС стосовно ОСОБА_1 та зобов`язання ВККС провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань у складі інших членів ВККС та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.

32. Вимоги позивача, викладені у заяві про уточнення позову, про зобов`язання ВККС стосовно встановлення результатів виконання практичних завдань на рівні показника не меншого за значення 56,25 є дискреційними повноваженнями ВККС, суд не має втручатися в ці повноваження, тому у цій частині позову потрібно відмовити.

33. Позивач, звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди, не надав суду доказів на підтвердження того, що дії ВККС завдали йому моральну шкоду. Порушуючи питання у позові про відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн, позивач не навів розрахунок і складові цієї суми. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог апеляційних скарг

34. Позивач 29 вересня 2025 року з використанням системи «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2025 року, в якій просить змінити це рішення у частині задоволення позову, виклавши мотиви протиправності оскаржуваних рішень стосовно нього відповідно до вимог адміністративного процесуального закону та заявлених позивачем підстав і вимог, а в частині відмови у задоволенні позову - скасувати із ухваленням нового рішення про задоволення позову в редакції уточненого позову.

35. ВККС 03 жовтня 2025 року з використанням системи «Електронний суд» подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2025 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

36. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

37. Позивач стверджує, що перевірка практичних завдань 09 березня 2025 року здійснена у вихідний день та у день тимчасової непрацездатності члена Комісії ОСОБА_3 без будь-якого наказу про залучення до роботи у вихідний день та без доказів, що хвороба та ліки не вплинули на здатність виконувати експертну функцію. Перевірка 210 практичних завдань за один робочий день (9 та 10 березня) є фізично неможливою без порушення принципу належного урядування: за умови восьмигодинної безперервної роботи на одну роботу припадає 2,28 хвилини, що унеможливлює належну експертну оцінку.

38. Відповідач не надав доказів розмежування процедури на «стадію вивчення» та «стадію проставлення оцінки», а також не надав записів у журналі обліку розмножених документів з грифом «Для службового користування», тому твердження про «проставлення раніше зроблених оцінок» не доведене.

39. Члени екзаменаційної комісії не набули окремого статусу «екзаменатора», відмінного від статусу члена ВККС, а виконували службове завдання за посадою державної служби - на них повністю поширюються заборони статті 71 Кодексу законів про працю України та статті 56 Закону України «Про державну службу» щодо роботи у вихідні та дні непрацездатності.

40. Суд першої інстанції помилково кваліфікував оцінювання як дискреційні повноваження, хоча частина восьма статті 69 Закону № 1402-VIII стосується лише компетентності, а не доброчесності (де є «обґрунтований сумнів»), тому суд першої інстанції був зобов`язаний перевірити відповідність кожної роботи пункту 3 та 4 частини першої статті 322 КАС України, а не самоусунувся від такого контролю.

41. Перегляд результатів практичного завдання у пленарному складі ВККС є обов`язковим підетапом кваліфікаційного іспиту відповідно до частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII. Натомість Комісія цей підетап умисне проігнорувала, що є грубим порушенням правил конкурсу.

42. Рішення суду першої інстанції не відповідає частині п`ятій статті 242 КАС України, оскільки не містить мотивів відхилення кожної з підстав позову, не застосував правові висновки постанов Верховного Суду, на які посилався позивач, чим порушив принцип правової визначеності та належного урядування.

43. Протиправними рішеннями Комісії позивачу завдано моральної шкоди у виді глибоких психологічних страждань, розчарування та відчуття абсолютної беззахисності. Проте, суд першої інстанції проігнорував ці обставини та відмовив у стягненні 400 000 грн на ЗСУ без належного мотивування. Узагальнені доводи апеляційної скарги Комісії

44. В апеляційній скарзі ВККС покликається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та зробив необґрунтовані висновки щодо процедури оцінювання практичного завдання.

45. ВККС зазначила, що розробила та затвердила Положення № 185/зп-24 як компетентний і повноважний орган на виконання та відповідно до приписів Закону № 1402-VIII, згідно з яким визначено дискреційні повноваження ВККС як органу, відповідального за формування суддівського корпусу, щодо визначення та затвердження правил проведення одного з етапів кваліфікаційного оцінювання (іспиту), зокрема й порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів.

46. Кожний член екзаменаційної комісії після встановлення відповідності виконаного учасником іспиту практичного завдання показникам оцінювання, визначеним в Методичних вказівках, виставляє один загальний підсумковий бал - індивідуальну оцінку. Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії за допомогою певної програми виводиться остаточна оцінка учасника конкурсу шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5.

47. Методичні вказівки № 228/зп-24 є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Зазначені вказівки містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів за відповідний елемент в загальній оцінці (тобто можливу питому вагу бала в загальній оцінці роботи).

48. Водночас затвердження Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24 не встановлює обов`язку для членів екзаменаційної комісії здійснювати поелементне нарахування балів, оскільки така деталізована процедура не встановлена ні чинним законодавством, ані нормами Положення № 185/зп-24, затвердженого Комісією.

49. Наявність орієнтовної шкали оцінювання сприяє забезпеченню єдиного підходу до перевірки робіт та уніфікації оцінювання серед членів екзаменаційної комісії, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання, з урахуванням можливості зрозуміти критерії розподілу таких балів.

50. Спеціальний програмний комплекс, який використовує Комісія для цілей складання іспиту, автоматично формує екзаменаційну відомість оцінювання практичного завдання після виставлення (нарахування) індивідуальних оцінок членами екзаменаційної комісії та не передбачає функціоналу для фіксації балів за окремими елементами.

51. Кожен член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що випливає зі змісту екзаменаційних відомостей та відповідно підтверджує дотримання Комісією порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

52. Зобов`язання провести повторне оцінювання з урахуванням висновків суду порушує принцип анонімності оцінювання, ставить позивача в привілейоване становище порівняно з іншими кандидатами та виходить за межі повноважень суду. Узагальнений виклад позиції позивача щодо апеляційної скарги Комісії

53. Позивач 17 жовтня 2025 року з використанням системи «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу Комісії, згідно з цим відзивом просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ВККС.

54. Позивач зазначає, що у екзаменаційних відомостях та інших документах не наведено фіксації балів за кожним елементом оцінювання, визначеним Методичними вказівками, що унеможливлює перевірку обґрунтованості виставлених балів та підтверджує порушення процедури оцінювання.

55. Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про невмотивованість оскаржуваних рішень Комісії, оскільки вони не містять інформації про бали за окремими елементами практичного завдання, що порушує вимоги статей 92 та 101 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості рішень.

56. Позивач заперечує доводи Комісії щодо дискреційних повноважень, зазначаючи, що оцінювання практичного завдання є чітко регламентованою процедурою без дискреції, оскільки встановлює фіксовані критерії Методичних вказівок та вимоги статті 322 КАС України до змісту судових рішень.

57. Зобов`язання Комісії провести повторне оцінювання з урахуванням висновків суду відповідає принципам анонімності та об`єктивності, оскільки не порушує процедурних гарантій, а забезпечує ефективний судовий контроль за рішеннями суб`єкта владних повноважень.

58. Позивач зауважує про порушення принципу належного урядування, зокрема через можливу перевірку робіт у неробочий день, стан тимчасової непрацездатності екзаменатора та відсутність доказів об`єктивної перевірки великої кількості робіт.

59. Оскаржувані рішення Комісії не відповідають критеріям умотивованості та обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та порушують право позивача на доступ до професії судді. Узагальнений виклад позиції відповідача щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .

60. ВККС 12 листопада 2025 року з використанням системи «Електронний суд» подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , згідно з цим відзивом просила залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.

61. ВККС зазначила, що у роботах ОСОБА_1 розбіжності в балах за перше судове рішення склали 5 відсотків, за друге - 7 відсотків, що не досягло порогу для повторної перевірки, про що Комісія поінформувала позивача листом від 17 березня 2025 року № 21-1617/25.

62. Доводи позивача щодо порушення права «бути почутим» та незабезпечення однакових стандартів оцінювання є необґрунтованими, оскільки процедура затвердження кодованих результатів не встановлює обов`язкового перегляду за зверненням кандидата без встановлених підстав. Твердження позивача про сумніви в реальності перевірки робіт спростовуються екзаменаційними відомостями, де зафіксовано індивідуальні бали, виставлені кожним членом екзаменаційної комісії окремо за кожне практичне завдання позивача.

63. Щодо перевірки робіт у вихідні дні чи під час тимчасової непрацездатності одного з екзаменаторів, то Положення № 185/зп-24 не встановлює обмежень робочого часу екзаменаційної комісії, а законодавство не забороняє виконання завдань у вільний час з огляду на нагальну потребу швидкого заповнення вакансій у судах. Робочий день членів Комісії є ненормованим відповідно до Регламенту Комісії, а перевірка у вільний час не впливає на об`єктивність оцінювання та не порушує прав позивача.

64. Оскаржувані рішення Комісії відповідають вимогам підпунктів 6.3.2, 6.4.2 та 6.5.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24, містять обов`язкові елементи, зокрема індивідуальні результати кандидатів (коди, бали, результат етапу).

65. Брак підстав для оскарження підтверджується також частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII, яка обмежує підстави для скасування рішень за результатами кваліфікаційного оцінювання. Незгода позивача з балами базується на суб`єктивній самооцінці робіт та неправильному тлумаченні процедури оцінювання. Узагальнений виклад змісту клопотань позивача

66. Позивач 05 січня 2026 року з використанням системи «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду клопотання, у якому, повторюючи раніше наведені підстави позову, просив долучити до матеріалів справи копію рішення ВККС від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25.

67. У клопотанні позивач зазначив, що владні управлінські функції реалізовано неповноважним складом екзаменаційної комісії в особі члена ВККС, який перебував у стані непрацездатності внаслідок хвороби. ВККС не має дискреції у питанні перевірки результатів виконання практичного завдання в порядку частини восьмої статті 69 Закону № 1402-VIII, оскільки така дискреція не може бути делегована стороннім особам, а одне й те саме практичне завдання не може бути правомірно оцінене водночас у 56 і у 57 балів. Локальні підзаконні нормативно-правові акти Комісії в частині правил перегляду результатів перевірки практичного завдання, вимог до вмотивованості відповідного рішення та приводу для його перегляду (відмінність у 20 відсотків балів) суперечать статті 6 Конвенції та не відповідають вимозі «якості закону».

68. Позивач також послався на те, що під час конкурсу неодноразово змінювалися як правила, так і етапи (структура) конкурсу, а Комісія та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не забезпечили застосування норм національного закону в найбільш сприятливий для позивача спосіб у частині етапів конкурсу; розроблені Національною школою суддів України та затверджені Комісією практичні завдання мають істотні та екстраординарні дефекти в частині розподілу судових витрат, на підтвердження чого посилався на справи № 990/205/25, № 990/188/25, № 990/158/25, № 990/226/25, № 990/227/25, № 990/317/25, у яких Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду витребував ключі оцінювання; Комісія не забезпечила дотримання принципу належного урядування в частині проведення реальної перевірки практичного завдання, зокрема щодо неприпустимості фізичного знищення членами екзаменаційної комісії роздруківок практичних завдань, які підпадають під правила обігу документів з грифом «Для службового користування» та підлягають поверненню до ВККС, і щодо неприпустимості ведення членами екзаменаційної комісії власного неконтрольованого обліку результатів перевірки без співставлення змісту роздруківок із текстом практичних завдань у системі діловодства.

69. Обґрунтовуючи клопотання, позивач наголошував, що рішенням від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25 ВККС внесла зміни до Положення № 185/зп-24, якими, на його думку, запровадила обов`язок оцінювати практичне завдання за кожним передбаченим елементом у кількості балів, визначеній методичними вказівками. Заявник вважав, що це рішення є доказом приведення Положення № 185/зп-24 відповідно до статті 6 Конвенції в частині вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень і вимоги «якості закону», а отже підтвердженням невідповідності цим вимогам попередньої редакції Положення.

70. Положення № 185/зп-24 у редакції, чинній до внесення змін рішенням від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на частину третю статті 7 КАС України через його суперечність акту вищої юридичної сили - статті 6 Конвенції. На підтвердження цієї позиції заявник послався на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19, згідно з якими суд не застосовує нормативно-правові акти, що не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи є вони чинними на момент розгляду справи.

71. Також позивач, посилаючись на пункт 7 частини четвертої статті 246 та частину другу статті 2 КАС України, наголошував, що рішення про відмову в задоволенні позову приватної особи до суб`єкта владних повноважень має містити детальні відповіді щодо відповідності оскаржуваного волевиявлення кожному з критеріїв, зазначених у частині другій статті 2 КАС України, а невиконання судом цього обов`язку є відмовою у доступі до суду в розумінні статті 6 Конвенції. На підтвердження клопотання позивач додав копію рішення ВККС від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25 та квитанцію про надсилання його копії відповідачу.

72. Позивач 30 січня 2026 року з використанням системи «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду перелік клопотань сторони позивача, що об`єднує вісім клопотань.

73. Позивач просив передати повноваження на ведення судового засідання судді-доповідачці, зазначаючи, що суперечність між пунктом 1 частини десятої статті 45 Закону № 1402-VIII та частинами другою, третьою статті 196, частинами першою, другою статті 310 КАС України підлягає розв`язанню на користь норм процесуального закону, що в національному законодавстві немає визначення поняття «пленарне засідання апеляційного адміністративного суду», та, посилаючись на правовий висновок постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2025 року у справі № 380/15114/25, в якій із покликанням на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що вимога «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

74. Позивач заявив клопотання про відсутність довіри до судді Великої Палати Верховного Суду Погрібного С. О., обґрунтоване тим, що, на думку заявника, повний текст судового рішення виготовляється не судом, установленим законом у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки рішення ВККС від 28 липня 2017 року № 561/вс-17 та рішення Вищої ради правосуддя від 14 листопада 2017 року № 3668/0/15-17 підтверджують відповідність кваліфікаційним вимогам до судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а не Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а також тим, що під час виготовлення повних текстів судових рішень у справах № 990/171/25, № 990/218/25, № 990/221/25 та № 990/216/25 не застосовано приписи пункту 7 частини четвертої статті 246 КАС України.

75. Позивач заявив клопотання про відсутність довіри до судді Великої Палати Верховного Суду Стефанів Н. С. у зв`язку із заявленням нею самовідводу у справі № 990/171/25 за відсутності, як вважає заявник, реальної чи удаваної можливості позапроцесуального впливу професійного судді на діяльність державного органу.

76. Позивач просив надати йому час для промови тривалістю 15 хвилин, зазначаючи, що встановлення явно недостатнього для висвітлення кожної окремої підстави позову та апеляційної скарги часу для виступу є відмовою у доступі до суду в розумінні статті 6 Конвенції.

77. Позивач просив долучити до матеріалів справи як докази невідповідності закону оскаржуваних рішень відповідача: стенограму засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади від 21 жовтня 2025 року; рішення ВККС від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25; рішення ВККС від 05 листопада 2025 року № 197/зп-25; рішення ВККС від 18 грудня 2025 року № 374/зп-24, яке, на думку заявника, є доказом браку у відповідача дискреції під час реалізації управлінської функції в порядку частини восьмої статті 69 Закону № 1402-VIII, позаяк дискреційні повноваження не можуть бути делеговані стороннім особам.

78. Позивач заявив клопотання про забезпечення єдності судової практики в ідентичних спорах як процесуальної гарантії доступу до суду в розумінні статті 6 Конвенції, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Алехандро Латорре Атансе проти Іспанії» від 18 грудня 2025 року, за змістом якого суперечлива судова практика порушує право на справедливий суд, та просив забезпечити таку єдність шляхом допиту всіх членів екзаменаційної комісії (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2) або розгляду апеляційної скарги у справі № 990/96/25 по суті після дослідження у справі № 990/156/25 обставин допиту членів Комісії щодо умов перевірки практичних робіт, виконаних 25 лютого 2025 року.

79. Позивач також просив забезпечити єдність судової практики шляхом витребування всіх матеріалів практичних завдань, підготовлених Національною школою суддів України на замовлення відповідача для проведення кваліфікаційного іспиту, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справах № 560/1296/21 та № 580/4578/22. На думку заявника, ці матеріали є доказом того, що кожне практичне завдання складалося із завдання, ключа завдання, інструкції з оцінювання та судових рішень за результатами розгляду реальних справ, на основі яких розроблене завдання, а ключі оцінювання в частині розподілу судових витрат містять істотні дефекти. Заявник зазначав, що публічно оприлюднена позиція члена екзаменаційної комісії ОСОБА_4 та показання членів Комісії ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у справі № 990/156/25 свідчать про єдиний підхід, за яким судові витрати у справі за позовом прокурора не підлягають розподілу, а в ідентичному спорі у справі № 990/158/25 ключі оцінювання було витребувано.

80. До того ж позивач просив дозволити та забезпечити трансляцію перебігу судових засідань у справі № 990/156/25 в мережі Інтернет на каналі «Судова влада України» на платформі «YouTube» або на порталі «Судова влада України».

81. На підтвердження клопотання позивач додав стенограму засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України та квитанцію про надсилання копії клопотання відповідачу.

82. Позивач 03 березня 2026 року з використанням системи «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду клопотання, у якому просив долучити до матеріалів справи копію листа ВККС від 24 листопада 2025 року № Ш-9997/25, кваліфікувавши цей лист як доказ невідповідності оскаржуваних рішень відповідача вимогам статті 6 Конвенції та частини другої статті 2 КАС України, а також забезпечити ухвалення у справі судового акта з дотриманням пункту 7 частини четвертої статті 246, частини другої статті 2 та статті 322 КАС України в частині правової оцінки зазначеного листа.

83. Обґрунтовуючи клопотання, позивач зазначив, що неодноразово заявляв про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з посиланням на наявність одночасно кількох факторів, визначених частиною третьою статті 257 КАС України: значення справи для нього в контексті суддівської кар`єри; складність справи з огляду на істотну зміну структури, правил і процедур конкурсу на вакантну посаду судді відповідно до Закону № 1402-VIII у редакціях законів № 3511-IX та № 4072-IX; значний суспільний інтерес до формування персонального складу органів судової влади; характер доказів у справі, які з огляду на пункт 14 Переліку відомостей, що містять службову інформацію у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, затвердженого наказом Голови ВККС від 05 квітня 2017 року № 24, мають утаємничений характер і є фізично недоступними позивачу. Позивач також звертав увагу на приписи пункту 5 частини другої статті 180 КАС України щодо обов`язку суду в підготовчому засіданні роз`яснювати учасникам справи предмет доказування та необхідні докази, що, на його думку, не було реалізовано через розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

84. Пунктом 5 ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2025 року у цій справі у відповідача витребувано, зокрема, рішення та документи ВККС щодо оцінювання виконаних позивачем практичних завдань, а також оригінали та копії таких завдань (коди кандидата 0000588 та 0038893), однак ці докази відповідачем подано не було. Позивач зазначив, що, попри приписи частини четвертої статті 9 КАС України щодо обов`язку суду вживати заходів для з`ясування обставин справи з власної ініціативи, суд першої інстанції цього обов`язку не виконав і більше трьох разів відмовляв у витребуванні доказів за його клопотанням, зокрема, щодо ключа практичного завдання та інструкції з оцінювання. На підтвердження того, що умови завдання, ключ і інструкція з оцінювання є єдиним і неподільним обсягом практичного завдання, позивач послався на зміст листів ВККС від 30 листопада 2023 року № 21-3015/23 та від 23 липня 2024 року № 21-3988/24.

85. Позивач навів пояснення свідка ОСОБА_2 , який відмовився надавати пояснення щодо мотивів ухвалення оскаржуваних рішень з посиланням на статтю 63 Конституції України, але повідомив, що замість безперервної фіксації оцінки кожної практичної роботи в підсистемі «Іспит» вів власний письмовий накопичувальний підсумок результатів перевірених завдань, які згодом вносилися до інформаційного ресурсу Комісії. Позивач також послався на пояснення іншого члена екзаменаційної комісії, надані на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, про застосування ним аналогічного порядку фіксації результатів.

86. Позивач зазначив, що лист ВККС від 24 листопада 2025 року № Ш-9997/25 фіксує проміжки часу між проставленням оцінок практичній роботі позивача та практичній роботі іншого кандидата відповідними членами екзаменаційної комісії: ОСОБА_3 - 8 секунд та 9 секунд за двома записами, ОСОБА_2 - 36 секунд та 24 секунди за двома записами. На думку позивача, такі проміжки часу є явно недостатніми для ідентифікації конкретної практичної роботи серед раніше облікованих у власних накопичувальних підсумках членів комісії, а тому зазначений лист є доказом порушення відповідачем принципу належного урядування під час ухвалення оскаржуваних рішень.

87. Посилаючись на частини третю, четверту статті 308 КАС України, позивач доводив, що лист ВККС від 24 листопада 2025 року № Ш-9997/25 як документ не існував на момент розгляду справи судом першої інстанції, однак містить інформацію, яка вже була в розпорядженні відповідача станом на 09-10 березня 2025 року та підлягала наданню на виконання пункту 5 ухвали від 25 березня 2025 року, у зв`язку з чим неподання цього доказу до суду першої інстанції зумовлене обставинами, що об`єктивно не залежали від позивача. Позивач зазначив, що відсутність у матеріалах справи відомостей, засвідчених цим листом, є фактичною відмовою у доступі до суду в розумінні статті 6 Конвенції. На підтвердження клопотання позивач додав копію листа ВККС від 24 листопада 2025 року № Ш-9997/25 та квитанцію про надсилання його копії відповідачу.

88. Позивач 20 квітня 2026 року з використанням системи «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду заяву, в якій навів розгорнуту правову позицію щодо порядку розгляду справи апеляційним адміністративним судом та узагальнив підстави позову та апеляційної скарги.

89. Позивач доводив, що Велика Палата Верховного Суду як апеляційний адміністративний суд (суд факту) повинна перевірити оскаржуване рішення за всіма критеріями частини другої статті 2 КАС України, а не лише констатувати дотримання межі повноважень суб`єкта владних повноважень.

90. Позивач звернув увагу на те, що в раніше ухвалених постановах у подібних справах (зокрема № 990/171/25, № 990/221/25, № 990/216/25, № 990/157/25, № 990/218/25) суди задовольняли позови виключно з підстави неумотивованості рішення Комісії за сталою практикою про дискреційний характер її повноважень, втім позов у його справі обґрунтовувався принципово іншими підставами і не стосується нерозуміння критеріїв оцінювання чи суб`єктивних сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії.

91. Позивач доводив, що висновки про дискреційну природу повноважень Комісії підлягають зміні з огляду на відмінності нормативного регулювання цього конкурсу та у зв`язку з ухваленням Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 990/62/24, а також зазначав, що Комісія після подання позову двічі фактично визнала відсутність такої дискреції - рішеннями від 30 квітня 2025 року № 97/зп-25 та від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25, якими, відповідно, дозволено визначати бали за рішенням Комісії та запроваджено обов`язок поелементного оцінювання практичного завдання.

92. Позивач узагальнив доводи позову та апеляційної скарги, що зводяться до неповноважності складу Комісії 09 березня 2025 року внаслідок тимчасової непрацездатності члена Комісії ОСОБА_3 ; відсутності в Комісії дискреції щодо перевірки практичного завдання, оскільки дискреція не може бути делегована стороннім особам, а одне й те саме завдання не може бути правомірно оцінене водночас у 2,5 та у 75 балів; наявності дефектів практичних завдань у частині розподілу судових витрат; ігнорування передбаченого попередньою редакцією закону підетапу перегляду завдання у пленарному складі Комісії; порушень порядку обігу документів з грифом «Для службового користування»; ведення обліку результатів неконтрольованим накопичувальним підсумком без ідентифікації кожної роботи; застосування форми відомості із загальним підсумковим балом замість поелементного оцінювання; перевірки завдання у вихідний день без дозволу; невідповідності локальних актів Комісії статтям 6, 13 Конвенції; та порушення судом першої інстанції обов`язку з`ясування обставин справи і витребування доказів за частиною четвертою статті 9 КАС України.

93. На підтвердження окремих доводів позивач навів розрахунки часу перевірки 210 практичних завдань (від 2,28 до 6,85 хвилини на роботу залежно від умов), послався на пункти 52-54 постанови Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 160/7116/19 щодо тлумачення частини другої статті 19 Конституції України, на положення Переліку відомостей, що містять службову інформацію у ВККС, та Типової інструкції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 736, щодо обов`язковості журнальної фіксації обігу документів з грифом «Для службового користування», а також навів детальне розмежування критеріїв компетентності та доброчесності за частинами восьмою, дев`ятою статті 69 Закону № 1402-VIII, доводячи, що лише доброчесність може оцінюватися за внутрішнім переконанням.

94. Позивач просив застосувати до спірних відносин правові висновки постанов Верховного Суду щодо поняття дискреційних повноважень, щодо меж судового контролю за дискрецією Комісії та щодо принципу офіційного з`ясування обставин справи й активної ролі суду у витребуванні доказів. Позивач також послався на зміст листів ВККС від 30 листопада 2023 року № 21-3015/23 та від 23 липня 2024 року № 21-3988/24, з яких, на його думку, випливає, що умови завдання, ключ та інструкція з оцінювання є невід`ємними складовими єдиного практичного завдання, і зазначив, що, попри витребування цих матеріалів пунктом 5 ухвали суду першої інстанції від 25 березня 2025 року, вони станом на час подання заяви від відповідача не отримані, що є перешкодою в доступі до суду в розумінні статей 6, 13 Конвенції.

95. Позивач 12 травня 2026 року з використанням системи «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду клопотання, в якому наполягав, що дискреція органу владних повноважень можлива лише тоді, коли альтернативне рішення є законним і правомірним, а не лише відносно правильним.

96. Позивач повторно навів довід про те, що умови завдання, ключ і інструкція з оцінювання є невід`ємними складовими практичного завдання, послався на зміст листів ВККС від 30 листопада 2023 року № 21-3015/23 та від 23 липня 2024 року № 21-3988/24, а також на листи Національної школи суддів України від 05 вересня 2025 року № 12-01/1788 та від 02 вересня 2025 року № 12-01/2063, якими, за його твердженням, підтверджується, що кожне практичне завдання складалося із завдання, ключа, інструкції з оцінювання та судових рішень за результатами реальних справ, на основі яких воно розроблене.

97. Зазначені листи Національної школи суддів України та ВККС не були згадані в рішенні суду першої інстанції ані як прийняті, ні як відхилені доказі, а матеріали практичних завдань, розроблені на підставі правових висновків Верховного Суду у справах № 560/1296/21 та № 580/4578/22, судом не витребовувалися без належної мотивації. Позивач повторив посилання на пояснення свідка ОСОБА_2 щодо ведення власного накопичувального обліку результатів перевірки та на лист ВККС від 24 листопада 2025 року № Ш-9997/25 щодо часових проміжків між проставленням оцінок різним практичним роботам (від 8 до 36 секунд), вважаючи це доказом порушення відповідачем процедури належного урядування.

98. На цій підставі позивач просив витребувати у Національної школи суддів України всі матеріали практичних завдань, підготовлених на замовлення ВККС згідно з листами від 30 листопада 2023 року № 21-3015/23 та від 23 липня 2024 року № 21-3988/24, а також копію листа Національної школи суддів України від 05 вересня 2025 року № 12-01/1788. На підтвердження клопотання позивач додав копію рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 990/158/25 та квитанцію про надсилання клопотання відповідачу. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

99. Ухвалами від 08 жовтня та 22 жовтня 2025 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами ВККС та ОСОБА_1 відповідно, а ухвалою від 19 листопада 2025 року - призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

100. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційних скарг правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки. Право, застосоване судом

101. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

102. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

103. З огляду на частину першу статті 92 цього Закону ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

104. Верховна Рада України 09 грудня 2023 року схвалила Закон України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року.

105. Верховна Рада України 20 листопада 2024 року прийняла Закон України № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

106. Законом № 4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII викладено в такій редакції: «ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

107. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

108. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції Законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинних на час виникнення спірних правовідносин), конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

109. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 793 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII).

110. Пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

111. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

112. Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

113. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII). Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

114. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, одинадцятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної). Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду. Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС. Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він: 1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду; 2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду; 3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС. Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

115. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

116. Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблено відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

117. Пункт 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).

118. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

119. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

120. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

121. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

122. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

123. Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

124. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

125. Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання, зокрема з адміністративної спеціалізації, та максимально можливу кількість балів, за якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме: 1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції, - 0-16; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, - 0-14; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, - 0- 5; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, - 0-10; 2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги, - 0-10; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, - 0-5; строк і порядок набрання постановою законної сили, - 0-4; порядок і строк оскарження постанови, - 0-3; 3) дотримання стилістики судового рішення - від 0 до 5 балів; 4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

126. У примітці до Методичних вказівок № 228/зп-24 визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Комісія не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

127. У цій справі позивач оскаржив рішення, яким ВККС, зокрема, затвердила результати виконання практичного завдання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), що мало наслідком визнання його (позивача) таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, та припинення його участі у зазначеному конкурсі. Щодо структури, змісту та мотивів оскаржуваного рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25

128. Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення № 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є: - затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту; - затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту; - затвердження загальних результатів іспиту.

129. Оскаржуваним рішенням від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 Комісія, зокрема: - затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0038893) отримав 48 балів, а за результатами другого (код кандидата 0000588) - 57,5 бала, що у сумі становить 105,5 бала (додаток 1 до рішення); - затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, зокрема ОСОБА_1 , який не склав відповідний етап кваліфікаційного оцінювання (додаток 2 до рішення); - відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів, зокрема ОСОБА_1 .

130. Отже, в оскаржуваній позивачем частині рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 стосується затвердження декодованих результатів практичного завдання та загальних результатів іспиту.

131. Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).

132. Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.

133. Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.

134. Зазначену інформацію містить додаток № 2 до оскаржуваного рішення Комісії.

135. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону № 1402-VIII).

136. З урахуванням приписів частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

137. Оскаржуване рішення Комісії складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16.

138. Рішенням від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 ВККС припинила участь позивача у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.

139. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

140. Позивач в позовній заяві не посилався на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановила й Велика Палата Верховного Суду.

141. Умотивованим є рішення, в якому зазначені підстави, на яких воно ґрунтується.

142. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту ВККС належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.

143. Водночас позивач у своїх доводах акцентує увагу на порушеннях, які, на його думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки його практичного завдання. Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначення індивідуального бала

144. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними.

145. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

146. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

147. Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.

148. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд у складі верховного Суду, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у процедурах кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 9901/100/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/260/19).

149. Так, Верховний Суд наголошував на легітимній меті дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

150. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників і тоді здебільшого стосувалися обов`язковості фіксації/відображення міркувань/висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.

151. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд констатував, що фіксацію/відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань/висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників/критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначено приписами чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.

152. Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки № 228/зп-24.

153. Як пояснила ВККС, згадані вказівки є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти критерії розподілу балів.

154. Отже, процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема і його перший етап - складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як процес еволюційний, тобто такий, що розвивається відповідно до визначених завдань, обумовлених метою його проведення, реагуючи на виклики, які виникають у практичній діяльності Комісії.

155. Однак позивач наполягає на тому, що затвердження Методичних вказівок зобов`язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування/висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно до шкали балів, визначеної згаданими вказівками.

156. Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивача, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККС стосовно нього та узгоджуватиметься з принципом належного врядування та застосування дискреції як виду правомірного рішення.

157. Тож Великій Палаті Верховного Суду потрібно надати відповідь на питання, чи змінився обсяг дискреції ВККС під час оцінювання виконаних учасниками кваліфікаційного іспиту практичних робіт у зв`язку із затвердженням Методичних вказівок.

158. Велика Палата Верховного Суду вважає, що затвердження Методичних вказівок загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі. Наведені висновки Велика Палата Верховного Суду зробила з огляду на таке.

159. Насамперед Велика Палата Верховного Суду погоджується із зауваженнями позивача про неодмінність і важливість дотримання суб`єктом владних повноважень установлених ним правил у нормативних документах, що регулюють його діяльність. Проте з огляду на пояснену Комісією мету затвердження Методичних вказівок та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККС ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.

160. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що, здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

161. Надаючи оцінку доводам позивача про обов`язок ВККС відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

162. Як зазначено вище, методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання - пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.

163. Цей порядок включає: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, в якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.

164. Тож результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання загалом, а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.

165. Тож порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

166. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.

167. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

168. За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками елементів оцінювання, абсолютно не підтверджує порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

169. Також саме собою ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок.

170. З огляду на їх назву та зміст, Методичні вказівки за правовою природою є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки таких робіт.

171. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки не містять.

172. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і слугують для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їх виконанні та оцінюванні.

173. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відтворити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

174. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

175. Нерозуміння позивачем критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є його суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням його особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії.

176. Фактично позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання, та наполягає, що складені ним проєкти судових рішень за формою та змістом відповідають вимогам процесуального закону.

177. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

178. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістовне наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення. Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантіяоб`єктивності його результатів

179. До того ж висловлені суб`єктивні сумніви позивача не можна визнати обґрунтованими й з огляду на анонімний спосіб складання практичного завдання.

180. Не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, члени екзаменаційної комісії не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

181. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

182. Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачем, кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККС порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

183. Посилання Комісії у скарзі на те, що немає істотних розбіжностей між індивідуальними балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання ОСОБА_1 , та виставленими балами в межах загальної кількості балів (75), що визначена Методичними вказівками, також є додатковим аргументом [однак не може бути основним і не єдино достатнім], який свідчить на користь того, що члени ВККС діяли в межах своїх повноважень та що немає надмірного суб`єктивізму окремих членів. Щодо доводу про неухвалення Комісією рішення про перегляд результатів практичного завдання у пленарному складі

184. Позивач доводив, що перегляд результатів практичного завдання у пленарному складі ВККС є обов`язковим підетапом кваліфікаційного іспиту відповідно до частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII (у редакції Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII), а Комісія цей підетап стосовно нього умисно проігнорувала, що є грубим порушенням правил конкурсу.

185. Велика Палата Верховного Суду з цим доводом не погоджується.

186. Відповідно до частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII у зазначеній редакції Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі могла переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання. Зі змісту цієї норми випливає, що йдеться про дискреційне повноваження Комісії, реалізація якого не є автоматичною стадією кваліфікаційного іспиту для кожного учасника незалежно від обставин, а пов`язана з наявністю підстав для перегляду раніше прийнятого рішення.

187. Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначено, що підставою для повторної перевірки практичного завдання іншою екзаменаційною комісією є розбіжність між найвищим і найнижчим балами, виставленими окремими членами екзаменаційної комісії, у розмірі 20 і більше відсотків від максимально можливого бала.

188. Як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, розбіжність у балах, виставлених членами екзаменаційної комісії за перше судове рішення, виконане позивачем, становила 5 відсотків, за друге - 7 відсотків, тож в обох випадках істотно нижче встановленого порогу. Член Комісії - доповідач - під час підготовки до розгляду питання про затвердження кодованих результатів також не встановив розбіжностей у 20 і більше відсотків.

189. За таких обставин відсутність розбіжності, яка досягала б порогового значення, виключала виникнення в Комісії підстав для активації дискреційного повноваження щодо перегляду результатів практичного завдання позивача в пленарному складі. Незастосування Комісією цього повноваження за відсутності визначених локальним регулюванням підстав для його реалізації не може кваліфікуватися як порушення процедури кваліфікаційного іспиту чи ухилення від обов`язкового підетапу конкурсу. Щодо доводів про розмежування критеріїв компетентності й доброчесності

190. Позивач наполягав, що суд першої інстанції помилково кваліфікував оцінювання практичного завдання як дискреційне повноваження, оскільки частина восьма статті 69 Закону № 1402-VIII стосується виключно критерію компетентності, а категорія «обґрунтований сумнів» і відповідно дискреція за внутрішнім переконанням застосовні лише до критерію доброчесності (частина дев`ята статті 69 цього Закону).

191. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що предметом цієї справи є оцінювання практичного завдання як засобу встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності, а не критерію доброчесності.

192. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що дискреційний характер повноважень Комісії на цій стадії кваліфікаційного оцінювання не випливає із застосування Комісією категорії «обґрунтований сумнів», притаманної оцінюванню доброчесності за частиною дев`ятою статті 69 Закону № 1402-VIII, а ґрунтується на іншому правовому джерелі - на визначеному статтею 322 КАС України відкритому переліку оцінних, не формалізованих до рівня арифметичної формули критеріїв якості судового рішення (мотивованість, повнота відповіді на доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду встановленим обставинам тощо), застосування яких членами екзаменаційної комісії об`єктивно потребує елементу професійного розсуду. Тому відмінна правова природа категорій компетентності й доброчесності, на яку посилається позивач, не спростовує дискреційного характеру повноважень Комісії на стадії оцінювання практичного завдання та не змінює висновків, викладених вище.

193. Із цих підстав Велика Палата Верховного Суду відхиляє наведені доводи апеляційної скарги позивача. Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

194. У контексті наведених вище доводів позивача Велика Палата Верховного Суду підсумовує: - результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою від 0 до 150 (позивач складав практичне завдання типу 2, тому шкала оцінювання за кожним завданням складала від 0 до 75 балів); - нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних вказівках; - Методичні вказівки за своїм змістом теж визначають сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання, визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

195. Також Велика Палата Верховного Суду вважає суперечливою позицію позивача, який, з одного боку, стверджує про брак чітких критеріїв оцінювання практичного завдання та непередбачуваність механізмів, а з іншого - про недотримання Комісією затверджених правил, зокрема Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок, через невідображення поелементного оцінювання його робіт.

196. Умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачу станом на момент, коли він погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

197. Навіть більше, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тому задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням того, що оскаржуване рішення Комісії стосовно нього не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

198. Відтак за обставинами справи, що переглядається, суб`єктивні сумніви позивача, обґрунтованість яких він не довів, не можуть превалювати над публічно проголошеними принципами проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посади суддів.

199. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури повинне втілюватися в порядку внесення змін до існуючого правого врегулювання. Суд же має реагувати на недотримання встановленого порядку, що призвело до порушення права учасника конкурсу, до того ж порушення реального.

200. Щодо необхідності наведення всебічного обґрунтування процесу оцінювання практичного завдання, то це об`єктивно недоцільно було б робити у рішенні, що оскаржує позивач та яке стосується затвердження результатів кваліфікаційного іспиту щодо всіх осіб, які його складали, а потребувало б ухвалення персональних (індивідуальних) рішень щодо кожного окремого кандидата незалежно від того, був результат негативний чи позитивний. Наведеного позивач не міг не розуміти, як і того, що процедура кваліфікаційного оцінювання не встановлює такого типу рішень. Натомість започаткування такого підходу істотно змінило б строки, потрібні для проведення відповідних конкурсних (але не виключно) процедур, та насамперед потребувало б відповідних змін до нормативно-правового регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання.

201. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона не надає оцінки доцільності відповідних змін до нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо відображення балів поелементного оцінювання практичного завдання, позаяк не є суб`єктом, до компетенції якого належить упорядкування такої процедури. Натомість у межах апеляційного розгляду Велика Палата Верховного Суду дала відповідь на питання, чи вплинуло незазначення такої інформації [відповідно до чинного нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема і стадії кваліфікаційного іспиту] на права позивача як учасника цієї процедури, і відповідь на це питання є негативною.

202. Відповідно, сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.

203. В обсязі встановлених у цій справі обставин з огляду на пред`явлений позов та відповідне правове регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду виснує, що рішення Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 у частині, що стосується позивача, не є свавільним, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

204. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

205. Тож на сьогодні є сформована судова практика з вирішення подібних спорів. Підстав для відступу від наведених висновків не встановлено, оскільки з моменту його формування суспільний контекст не змінився, вад у попередньому правозастосуванні, які б зумовлювали потребу в перегляді усталеного підходу, не виявлено. Щодо сумнівів позивача в об`єктивності та реальності перевірки практичних завдань екзаменаційною комісією

206. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на доводи позивача про те, що нарахування балів за його практичні завдання одним із членів екзаменаційної комісії - ОСОБА_3 - відбулося 09 березня 2025 року, тобто у вихідний день та в період тимчасової непрацездатності цього члена Комісії (з 03 березня 2025 року до 11 березня 2025 року), без видання відповідного наказу про залучення до роботи у вихідний день та без доказів, що стан здоров`я і прийом ліків не вплинули на здатність виконувати експертну функцію оцінювання.

207. Позивач також зазначав, що перевірка великої кількості практичних завдань (близько 210) протягом обмеженого часу (09 та 10 березня 2025 року) є фізично неможливою без порушення принципу належного урядування, оскільки за умов восьмигодинного робочого дня на одну роботу припадало б лише близько 2,28 хвилини, що виключає можливість належної експертної оцінки.

208. До того ж позивач наголошував, що відповідач не надав доказів розмежування процедури оцінювання на «стадію вивчення» та «стадію проставлення оцінки», а також не подав записів у журналі обліку розмножених документів з грифом «Для службового користування», через що твердження Комісії про проставлення раніше зроблених оцінок залишається недоведеним.

209. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що право на відпустку є суб`єктивним правом працівника, а факт перебування у відпустці не свідчить про неможливість виконання трудової функції. Самий собою факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки тощо) не свідчить про необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків.

210. Суд першої інстанції також врахував, що перевірку робіт здійснює сформована Комісією екзаменаційна комісія у складі трьох членів Комісії. Статус екзаменаційної комісії, режим її роботи та її членів не є тотожним статусу і режиму роботи самої Комісії. Організація роботи екзаменаційної комісії є дискреційним повноваженням Комісії та покладається нею на самих членів екзаменаційної комісії.

211. Стосовно перевірки в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 суд першої інстанції констатував, що відповідач не заперечував цей факт. Водночас лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки, перебування на лікарняному тощо) не свідчить про необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків.

212. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цими висновками. Положення № 185/зп-24 не встановлює обмежень щодо робочого часу екзаменаційної комісії чи обов`язковості виконання оцінювання виключно в робочі дні. Законодавство про державну службу та працю не забороняє виконання завдань у вільний час за наявності нагальної потреби, зокрема з огляду на необхідність швидкого заповнення вакансій у судах.

213. Екзаменаційні відомості підтверджують, що кожен член екзаменаційної комісії виставив індивідуальні бали за кожне практичне завдання позивача окремо, а розбіжності в балах не досягали порогу для повторної перевірки. Самі по собі обставини часу нарахування балів не спростовують об`єктивності оцінювання та не свідчать про порушення процедури, встановленої Законом № 1402-VIII та Положенням № 185/зп-24.

214. Відсутність доказів розмежування стадій оцінювання чи записів у журналі не впливає на законність оскаржуваних рішень, оскільки нормативне регулювання не встановлює обов`язкового документального фіксування таких стадій чи окремих журналів для внутрішньої роботи комісії.

215. Отже, наведені доводи позивача не підтверджують порушення процедури кваліфікаційного оцінювання чи необ`єктивності перевірки його практичних завдань. Щодо обраного позивачем способу захисту права, яке він вважав порушеним

216. Суд як орган правосуддя не може під час розгляду спору щодо реалізації дискреційних повноважень адміністративного органу заміщати собою цей орган та зобов`язувати такий орган здійснювати обов`язки, не визначені приписами чинного законодавства.

217. У рішенні у справі «Вучкович та інші проти Сербії» ЄСПЛ зазначив, щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути спроможним безпосередньо виправити оскаржуваний стан справ і має пропонувати розумні перспективи успіху.

218. Тож вимога «зобов`язати Комісію відновити участь ОСОБА_1 у конкурсі для кандидатів на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів» суперечить закону, унеможливлює метод об`єктивного критерію оцінки такої роботи, оскільки не буде дотримано обов`язкової умови анонімності роботи учасника. Це своєю чергою призведе до порушення прав інших учасників конкурсу та матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на невстановлення порушення відповідачем процедури проведення конкурсу та ухвалення оскаржуваного рішення з дотриманням пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

219. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справі № 990/165/25, від 08 квітня 2026 року у справі № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

220. До того ж Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що рішення Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 у частині, що стосується позивача, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, та не встановила розумних і справедливих підстав для визнання його протиправним і скасування. З огляду на викладене похідні вимоги щодо зобов`язання Комісії відновити участь ОСОБА_1 у конкурсі для кандидатів на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів та щодо стягнення з ВККС відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 400 000 грн у спосіб перерахування коштів на підтримку ЗСУ також не підлягають задоволенню як такі, що залежать від результату вирішення основної вимоги про скасування оскаржуваного рішення ВККС.

221. Наведеного суд першої інстанції не врахував, у зв`язку із чим зробив помилковий висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Щодо інших вимог позивача

222. ОСОБА_1 , крім оскарження рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 у частині, що стосується нього, також просив: - визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 за пунктом 1 додатка до цього рішення, код кандидата 0000588, бал - 57,5, та за пунктом 81 додатка до цього рішення, код кандидата 0038893, бал - 48; - зобов`язати Комісію відновити участь ОСОБА_1 у конкурсі для кандидатів на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зі стадії перевірки практичних завдань у складі інших членів Комісії з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом та встановленням результатів виконання практичних завдань (код кандидата 0000588, код кандидата 0038893) на рівні показника не меншого за значення 56,25; - стягнути з ВККС відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 400 000 грн у спосіб перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України (далі - ЗСУ).

223. Рішенням від 10 вересня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив частково: - визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 додатка до цього рішення, код кандидата 0000588, бал 57,5 та згідно з пунктом 81 додатка до цього рішення, код кандидата 0038893, бал - 48; - визнав протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ; - зобов`язав ВККС провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (код кандидата 0000588, код кандидата 0038893) з урахуванням висновків суду; - у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

224. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, зобов`язуючи провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань з урахуванням висновків суду, суд першої інстанції не врахував нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання та принципів кваліфікаційного іспиту, затвердженого порядку визначення результатів виконаного практичного завдання та установленої Комісією форми їх оприлюднення.

225. Суд першої інстанції не зважив на те, що повторна перевірка практичного завдання окремого учасника конкурсу - в умовах деперсоніфікації за відмінними від заздалегідь визначених для всіх правилами - знівелює таку особливість кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, і такі принципи, як неупередженість (у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи) та насамперед рівність умов учасників іспиту, які, своєю чергою, мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання практичних завдань.

226. Отже, такий застосований судом першої інстанції спосіб захисту, як «зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (код кандидата 0000588, код кандидата 0038893) з урахуванням висновків суду», не лише не визначений законом, а й навпаки - суперечить йому та є непропорційним, оскільки йде всупереч таким основним принципам кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність та рівність учасників.

227. Позивач також просив стягнути з ВККС відшкодування завданої йому, ОСОБА_1 , моральної шкоди у розмірі 400 000 грн у спосіб перерахування коштів на підтримку ЗСУ.

228. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в разі, коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, коли суд установить, що мало місце реальне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень.

229. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

230. Такого реального порушення прав позивача Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила, що є підставою для відмови в позові повністю. Щодо клопотань позивача, заявлених під час апеляційного розгляду

231. Велика Палата Верховного Суду оцінила клопотання позивача від 05 і 30 січня, 03 березня, 20 квітня та 12 травня 2026 року з огляду на такі міркування.

232. Щодо клопотання від 03 березня 2026 року про долучення до матеріалів справи копії листа ВККС від 24 листопада 2025 року № Ш-9997/25, то Велика Палата Верховного Суду задовольнила його частково. Зазначений лист безпосередньо стосується позивача, оскільки фіксує час проставлення оцінок саме його практичній роботі, а тому підлягає долученню до матеріалів справи й оцінці по суті. Така оцінка наведена вище: самий лише факт перевірки роботи в неробочий час чи в період тимчасової непрацездатності екзаменатора не свідчить про необ`єктивність оцінювання, а зафіксовані в листі проміжки часу між проставленням оцінок різним практичним роботам цього висновку не спростовують. Натомість похідну вимогу позивача про забезпечення ухвалення судового акта з дотриманням пункту 7 частини четвертої статті 246 КАС України саме у зв`язку з цим листом Велика Палата Верховного Суду залишає без задоволення, оскільки відповідна оцінка вже надана судом у межах розгляду апеляційних скарг по суті.

233. Копії рішень ВККС від 17 грудня 2025 року № 218/зп-25, від 30 квітня 2025 року № 97/зп-25, від 05 листопада 2025 року № 197/зп-25 та від 18 грудня 2025 року № 374/зп-24, а також листи Національної школи суддів України від 05 вересня 2025 року № 12-01/1788 та від 02 вересня 2025 року № 12-01/2063 і матеріали справи № 990/158/25 не прийнято Великою Палатою Верховного Суду як доказ невідповідності закону оскаржуваних у цій справі рішень ВККС. Зазначені рішення Комісії є нормативними актами загального характеру, які визначають порядок проведення кваліфікаційного іспиту для невизначеного кола кандидатів і не стосуються персонально оцінювання практичного завдання позивача, виконаного 25 лютого 2025 року. Матеріали ж Національної школи суддів України та матеріали справи № 990/158/25 стосуються інших кандидатів, інших практичних завдань та інших конкурсних процедур, а тому не є належними доказами в розумінні статей 72, 73 КАС України щодо оцінки практичного завдання саме позивача в межах цієї справи. З цих підстав Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для долучення до матеріалів справи перелічених рішень Комісії та для витребування зазначених листів і матеріалів Національної школи суддів України.

234. На запитання суду під час судового засідання щодо наявності підстав для відводу позивач повідомив, що немає підстав для відводу. У зв`язку з цим клопотання про відсутність довіри до судді Погрібного С. О. та судді Стефанів Н. С. не може розглядатися як заява про відвід у розумінні статей 36-39 КАС України, а наведені в ньому доводи не спростовують законності складу суду, який розглядає цю справу.

235. Клопотання про встановлення порядку дослідження доказів Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення, оскільки в цій справі Велика Палата Верховного Суду переглядає рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. З огляду на колегіальний склад Великої Палати Верховного Суду порядок дослідження наявних у справі доказів визначається судом самостійно під час стадії ухвалення рішення у справі.

236. Клопотання про допит членів екзаменаційної комісії та про вирішення цієї справи з урахуванням обставин, які підлягають встановленню в іншій справі, Велика Палата Верховного Суду відхилила, оскільки предметом цього апеляційного перегляду є законність конкретних оскаржуваних рішень ВККС стосовно позивача, а обставини іншої справи з участю інших осіб не можуть визначати результат розгляду цієї справи.

237. Доводи позивача про необхідність відступу від сталої практики Великої Палати Верховного Суду щодо дискреційного характеру повноважень Комісії з підстав ухвалення постанови у справі № 990/62/24 та внесення Комісією подальших змін до власного регулювання відхиляються з мотивів, наведених у цій постанові, оскільки з часу формування зазначеної практики суспільний контекст не змінився, а вад у попередньому правозастосуванні не виявлено.

238. Інші доводи клопотань позивача від 05 січня, 30 січня, 03 березня, 20 квітня та 12 травня 2026 року не впливають на результат вирішення спору по суті. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

239. Велика Палата вважає, що оскаржуване рішення ВККС відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості, ухвалене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для його скасування немає.

240. Натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та порушив норми процесуального права, визначивши спосіб захисту, який не відповідає закону, і відповідно дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволених позовних вимог за результатами його апеляційного перегляду та ухвалення нового рішення - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

241. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

242. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

243. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

244. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

245. Оскільки наведені в апеляційній скарзі ВККС доводи спростовують викладені в рішенні суду першої інстанції висновки, то апеляційна скарга Комісії підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нової постанови - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

246. Натомість апеляційну скаргу ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення. Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. У решті рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі 990/96/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддяС. О. Погрібний Суддя-доповідач О. А. Губська Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко М. М. Гімон А. А. Ємець В. В. Король С. І. Кравченко О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк К. М. Пільков Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець О. В. Ступак М. Ю. Тітов І. В. Ткач В. Ю. Уркевич Постанову оформив суддя Погрібний С. О. у порядку частини третьої статті 321 КАС України.