Ухвала КЦС ВС № 501/4072/21

Ухвала Іменем України 17 березня 2023 року м. Київ справа № 501/4072/21 провадження № 61-1718ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі батька у спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу виконувати певні дії, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі батька у спілкуванні з дитиною, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: зобов`язувати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вихованні, зокрема й у спілкуванні за допомогою сучасних засобів технічної комунікації; визначити його участь як батька у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 у відеочаті скайп: (логін ІНФОРМАЦІЯ_2 , пароль 15Sophia12!) тричі на тиждень, кожного вівторка, четверга з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та неділю з 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., в день народження ОСОБА_4 - 15 грудня, а також у святкові дні: 19 грудня, 31 грудня, 01 січня, 07 січня, 08 березня, 01 травня, 09 травня, Великодень (Пасха) та Трійця, 28 червня, 24 серпня з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (у разі неможливості (офіційне підтвердження з боку ОСОБА_1 ) провести відеозв`язок ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 (наприклад хвороба), то визначити участь батька у спілкуванні з донькою по аудіозв`язку - телефонний зв`язок, дзвінок через мессенджери, скайп та інші - через аудіо комунікацію кожного дня не менше 1 год. без виключення без присутності матері. До досягнення дитиною шестирічного віку: один місяць літніх канікул та половину зимових канікул, з 17 год. 30 хв. по 19 год. 30 хв. щодня у будні дні, та з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. щосуботи та неділі за місцем проживання дитини, в присутності матері, з правом відвідування розважальних закладів, кафе, парків, атракціонів, кінотеатрів тощо, за умови своєчасного (не менше ніж за місяць, що передує його приїзду до України) попередження ОСОБА_1 про час такого приїзду. Після досягнення дитиною шестирічного віку - один місяць літніх канікул та половину зимових канікул взимку, з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. щодня за місцем проживання дитини, без присутності матері, з правом відвідування розважальних закладів, кафе, парків, атракціонів, кінотеатрів тощо, за умови своєчасного (не менше ніж за місць, що передує його приїзду до України) попередження ОСОБА_1 про час такого приїзду. Після досягнення дитиною десятирічного віку - один місяць літніх канікул та половину зимових канікул взимку за місцем проживання батька, в тому числі в Королівстві Нідерланди та/або російської федерації без присутності матері з покладенням на позивача обов`язку забезпечити безпечний виїзд і повернення дитини в Україну. Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що 14 лютого 2018 року між ним і ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_4 . Влітку 2018 року сім`я вирушила на постійне місце проживання в Нідерланди. З 2021 року сімейне життя між сторонами стало стрімко погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. 20 червня 2021 року ОСОБА_1 за його згодою разом з донькою повернулася в Україну і повідомила йому, що не має наміру повертатися до Королівства Нідерланди. З часом ОСОБА_1 стала чинити йому систематичні перешкоди у спілкуванні з донькою. Неодноразові його звернення до ОСОБА_1 з вимогою надати можливість поспілкуватися з дитиною за допомогою сучасних комунікаційних технологій натикалися на необґрунтований спротив ОСОБА_1 . Позасудові засоби врегулювання питання спілкування батька з дитиною за допомогою спеціально створеного скайп-аккаунта залишилися без відповіді. Незважаючи на те, що він проживає на значній відстані від доньки, він регулярно цікавиться її життям, самотужки розшукав дошкільний навчальний заклад, який відвідує дитина, налагодив зв`язок з адміністрацією закладу і в такий спосіб знайомиться із життям доньки. Йому не байдужа доля дитини, він у будь-який доступний спосіб сумлінно виконує батьківські обов`язки та прагне захистити свої батьківські права. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 листопада 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Службу у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу виконувати певні дії, в якому просила надати їй повноваження виконувати дії, а саме замовлення, отримання та підписання будь-яких заяв і документів щодо виїзду за кордон, в`їзду з кордону, реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання, подання документів до відділу освіти, виїзду на лікування, заїзду з лікування тощо, відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що батько дитини ОСОБА_2 є громадянином іншої держави - росії, яка є державою агресором, та мешкає в Королівстві Нідерланди, тобто за межами України, тому вона позбавлена права виконувати необхідні дії (замовлення, отримання та підписання будь-яких заяв і документів щодо виїзду за кордон, в`їзду з кордону, реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання, подання документів до відділу освіти, виїзду на лікування, заїзду з лікування тощо) стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2022 року, з урахуванням ухвали цього суду від 25 квітня 2022 року про виправлення описки, первісний позов задоволено частково. Визнано порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у спілкуванні з нею в такий спосіб: у відеочаті двічі на тиждень у вівторок та неділю з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. в присутності матері ОСОБА_1 ; на території України двічі на тиждень у вівторок та суботу з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Надано ОСОБА_1 право виконувати дії, а саме: замовлення, отримання та підписання будь-яких заяв і документів щодо виїзду за кордон, в`їзду з кордону, реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, подачі документів до відділу освіти, виїзду на лікування, заїзду з лікування тощо, відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 , визначивши своїм рішенням спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні дитини, суд першої інстанції посилався на сукупність встановлених фактичних обставин, стан здоров`я дитини, її вік, розпорядок дня та те, що ОСОБА_2 є громадянином російської федерації (країни агресора) і проживає в іншій країні. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року (повний текст якої складено 05 грудня 2023 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кокарєва А. П. задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2022 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2022 року в частині встановлення порядку побачень у формі спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відеочаті змінено, доповнено резолютивну частину цього рішення в частині спілкування у відеочаті після слів з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. словами «та у святкові дні - день народження ОСОБА_4 - 15 грудня, 19 грудня, 31 грудня, 08 березня, 1, 9 травня, Великдень (Пасха) та Трійця, 28 червня, 24 серпня з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., у разі неможливості провести відеозв`язок (хвороба дитини, за належного підтвердження) провести аудіозв`язок у зазначені дні та години у присутності матері». Це ж рішення в частині встановлення порядку побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України змінено, викладено резолютивну частину цього рішення в частині побачень на території України в такій редакції: «На території України у заздалегідь обумовленому місці з матір`ю дитини ОСОБА_1 , а після досягнення дитиною 10-ти річного віку в заздалегідь обумовленому місці як з матір`ю дитини ОСОБА_1 , так і з дитиною ОСОБА_3 з попередженням про таке побачення за місяць ОСОБА_2 , щомісяця - двічі на тиждень: вівторок та субота з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері до досягнення дитиною десятирічного віку, після досягнення дитиною десятирічного віку без присутності матері». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що за встановлених обставин відсутні підстави для відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо його спілкування з дитиною у відеочаті у святкові дні, день народження дитини, а також - щодо визначення зустрічей батька в період його перебування в Україні. Задоволення вказаних вимог відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, оскільки матиме більш систематичний характер, сприятиме формуванню емоційної прив`язаності доньки до батька. Також не підлягають задоволенню вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 , так як саме по собі посилання ОСОБА_1 на те, що батько дитини проживає за межами України, а тому вона позбавлена можливості виконувати певні дії стосовно малолітньої дитини, без доведення реальних перешкод у вчиненні таких дій не можуть бути достатніми підставами для задоволення заявлених нею вимог. 06 лютого 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Тітов В. Г. подав засобами електронного зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив: скасувати частково оскаржувану постанову апеляційного суду, змінити постанову в частині встановлення порядку побачень у формі спілкування, виклавши її в редакції, зазначеній в касаційній скарзі. Представник ОСОБА_1 - адвокат Тітов В. Г. також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. При цьому заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306309363878, представник ОСОБА_1 - адвокат Тітов В. Г. отримав зазначену ухвалу 04 березня 2023 року. На виконання вимог вказаної ухвали 02 березня 2023 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків її касаційної скарги, а саме - уточнену касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року з наведеними в ній підставами касаційного оскарження судового рішення. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що встановлюючи порядок спілкування батька з дитиною за допомогою інтернет-зв`язку годину по два рази на тиждень, суди попередніх інстанцій допустили порушення прав дитини, не врахували стан її здоров`я, негативний вплив у чотирирічному віці випромінювання екрану гаджета на її зір, не врахували бажання дитини на зустрічі в такому форматі, наявність технічних засобів, інтернету, електроенергії, можливості оплати за інтернет у матері дитини. Судом апеляційної інстанції також порушено норми процесуального права, що полягає в: неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме - викладених у висновку офтальмолога, в якому зазначено про обмеження щодо денної норми навантаження на зір дитини; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. При цьому апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 691/1100/17-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 134/1946/19. Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Судами встановлено, що з 14 лютого 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_3 . Малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дитини ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , російська федерація, фактично проживає: АДРЕСА_3 . Згідно з висновком офтальмолога від 28 січня 2022 року, лікар ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано суворий режим дозованого зорового навантаження з обмеженням навантаження перед екранами моніторів до 15 хв. на день. Висновком Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області рекомендовано визначити графік зустрічей та спілкування батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : у відеочаті двічі на тиждень у вівторок та неділю з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. у присутності матері ОСОБА_1 ; на території України двічі на тиждень вівторок та субота з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері ОСОБА_1 . Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Згідно з частиною другою статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною п`ятою статті 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом(стаття 153 СК України). Частинами першою, другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України). Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми від 15 травня 2003 року, ратифікованої Законом України від 20 вересня 2006 року № 166-V, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суди попередніх інстанцій в цій справі врахували принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків. Встановивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють батька можливості повноцінно спілкуватися з донькою, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність визначення порядку побачень ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Змінюючи рішення місцевого суду в частині встановленого часу побачень з дитиною, апеляційний суд погодився з визначеним судом першої інстанції способом участі батька у вихованні доньки та вказав, що такий спосіб має, перш за все, повною мірою відповідати якнайкращим інтересам дитини. Так, апеляційний суд вказав, що при визначенні порядку побачень батька з дитиною, суд першої інстанції не мотивував свого висновку щодо незадоволення вимог позивача про його спілкування з дитиною у відеочаті у святкові дні, день народження дитини, при визначенні зустрічей батька в період його перебування в Україні, не визначив у рішенні умови, за яких такі зустрічі мають відбуватися, зважаючи на стосунки сторін, що склалися, тоді як Орган опіки і піклування вважав за доцільне визначити такі способи участі батька у спілкуванні з дитиною за попередньою домовленістю з матір`ю та за бажанням дитини. Врахувавши межі заявлених вимог, фактичні обставини справи, а також інтереси дитини, стан її здоров`я, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність визначення: побачення у формі спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 у відеочаті у святкові дні: 19 грудня, 31 грудня, 8 березня, 1, 9 травня, Великдень (Пасха) та Трійця, 28 червня, 24 серпня, та день народження ОСОБА_4 - 15 грудня з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., у разі неможливості провести відеозв`язок (хвороба дитини, за належного підтвердження) провести аудіозв`язок у зазначені дні та години у присутності матері; побачення батька з малолітньою дитиною, в період його перебування на території України у заздалегідь обумовленому з матір`ю дитини місці, а після досягнення дитиною 10-ти річного віку у заздалегідь обумовленому місці як з матір`ю дитини так і з дитиною, з попередженням про таке побачення за місяць ОСОБА_2 , щомісяця - двічі на тиждень: вівторок та субота з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері до досягнення дитиною десятирічного віку, після досягнення дитиною десятирічного віку - без присутності матері. Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку побачень у формі спілкування батька з дитиною у відеочаті та в частині побачень на території України. При цьому апеляційний суд виходив з того, що такий спосіб участі батька у спілкуванні з малолітньою донькою відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки матиме більш систематичний характер, сприятиме формуванню емоційної прив`язаності доньки до батька. Наведені висновки апеляційного суду узгоджуються з правовими висновками щодо застосування статей 141, 153, 157, 159 СК України, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 127/4017/20, про те, що суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, та від 13 жовтня 2021 року у справі № 522/2593/19, про те, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Висновки апеляційного суду також узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 760/15242/19, згідно з якими: у § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо визначення способу участі у вихованні дитини насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Отже, висновки апеляційного суду в цій справі узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Доводи касаційної скарги з посиланням на постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 691/1100/17-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 134/1946/19, в яких касаційний суд вказав на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (у справі № 691/1100/17-ц - невстановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; у справі № 134/1946/19 - незабезпечення змагального цивільного процесу), зводяться до незгоди заявника з установленими судами обставинами і оцінкою доказів (оскільки суди попередніх інстанцій дали оцінку зібраним у справі доказам щодо стану здоров`я дитини, зокрема й висновку офтальмолога, на який заявник послалася у своїй касаційній скарзі), що в силу вимог статті 400 ЦПК України не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків. З огляду на необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі посилання заявника на недослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки за змістом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України вказана обставина може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 389 цього Кодексу). В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення суду. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі батька у спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу виконувати певні дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко