Ухвала КЦС ВС № 501/4072/21

Ухвала 20 лютого 2023 року м. Київ справа № 501/4072/21 провадження № 61-1718ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тітова В`ячеслава Георгійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі батька у спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу виконувати певні дії, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі батька у спілкуванні з дитиною, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: зобов`язувати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вихованні, зокрема й у спілкуванні за допомогою сучасних засобів технічної комунікації; визначити його участь як батька у спілкуванні з донькою, ОСОБА_3 у відеочаті скайп: (логін ІНФОРМАЦІЯ_2 , пароль ІНФОРМАЦІЯ_4) тричі на тиждень, кожного вівторка, четверга з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та неділю з 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., в день народження ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3, а також у святкові дні: 19 грудня, 31 грудня, 01 січня, 07 січня, 08 березня, 01 травня, 09 травня, Великодень (Пасха) та Трійця, 28 червня, 24 серпня з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (у разі неможливості (офіційне підтвердження з боку ОСОБА_1 ) провести відеозв`язок ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 (наприклад хвороба), то визначити участь батька у спілкуванні з донькою по аудіозв`язку - телефонний зв`язок, дзвінок через мессенджери, скайп та інші - через аудіо комунікацію кожного дня не менше 1 год. без виключення без присутності матері. До досягнення дитиною шестирічного віку: один місяць літніх канікул та половину зимових канікул, з 17 год. 30 хв. по 19 год. 30 хв. щодня у будні дні, та з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. щосуботи та неділі за місцем проживання дитини, в присутності матері, з правом відвідування розважальних закладів, кафе, парків, атракціонів, кінотеатрів тощо, за умови своєчасного (не менше ніж за місяць, що передує його приїзду до України) попередження ОСОБА_1 про час такого приїзду. Після досягнення дитиною шестирічного віку - один місяць літніх канікул та половину зимових канікул взимку, з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. щодня за місцем проживання дитини, без присутності матері, з правом відвідування розважальних закладів, кафе, парків, атракціонів, кінотеатрів тощо, за умови своєчасного (не менше ніж за місць, що передує його приїзду до України) попередження ОСОБА_1 про час такого приїзду. Після досягнення дитиною десятирічного віку - один місяць літніх канікул та половину зимових канікул взимку за місцем проживання батька, в тому числі в Королівстві Нідерланди та/або російської федерації без присутності матері з покладенням на позивача обов`язку забезпечити безпечний виїзд і повернення дитини в Україну. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22 листопада 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Службу у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу виконувати певні дії, в якому просила надати їй повноваження виконувати дії, а саме замовлення, отримання та підписання будь-яких заяв і документів щодо виїзду за кордон, в`їзду з кордону, реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання, подання документів до відділу освіти, виїзду на лікування, заїзду з лікування тощо, відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2022 року, з урахуванням ухвали цього суду від 25 квітня 2022 року про виправлення описки, первісний позов задоволено частково. Визнано порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та у спілкуванні з нею в такий спосіб: у відеочаті двічі на тиждень у вівторок та неділю з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. в присутності матері ОСОБА_1 ; на території України двічі на тиждень вівторок та субота з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Надано ОСОБА_1 право виконувати дії, а саме: замовлення, отримання та підписання будь-яких заяв і документів щодо виїзду за кордон, в`їзду з кордону, реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, подачі документів до відділу освіти, виїзду на лікування, заїзду з лікування, тощо, відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року (повний текст якої складено 05 грудня 2023 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кокарєва А. П. задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2022 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2022 року в частині встановлення порядку побачень у формі спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відеочаті змінено, доповнено резолютивну частину цього рішення в частині спілкування у відеочаті після слів з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. словами «та у святкові дні - день народження ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3, 19 грудня, 31 грудня, 08 березня, 1,9 травня, Великдень (Пасха) та Трійця, 28 червня, 24 серпня з 18 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., у разі неможливості провести відеозв`язок (хвороба дитини, за належного підтвердження) провести аудіозв`язок у зазначені дні та години у присутності матері». Це ж рішення в частині встановлення порядку побачень ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України змінено, викладено резолютивну частину цього рішення в частині побачень на території України в такій редакції: «На території України у заздалегідь обумовленому місці з матір`ю дитини, ОСОБА_1 , а після досягнення дитиною 10-ти річного віку в заздалегідь обумовленому місці як з матір`ю дитини ОСОБА_1 так і з дитиною ОСОБА_3 з попередженням про таке побачення за місяць ОСОБА_2 , щомісяця - двічі на тиждень: вівторок та субота з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері до досягнення дитиною десятирічного віку, після досягнення дитиною десятирічного віку без присутності матері». В іншій частині позовних вимог відмовлено. 06 лютого 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Тітов В. Г. подав засобами електронного зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить: скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і змінити постанову в частині встановлення порядку побачень у формі спілкування, виклавши її в редакції, зазначеній в касаційній скарзі. Представник ОСОБА_1 - адвокат Тітов В. Г. заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, посилаючись на те, що 04 січня 2023 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, він вже звертався з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, однак ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року його касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що в ній не було викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Копію вказаної ухвали Верховного Суду від отримав 03 лютого 2023 року. В зазначеній ухвалі було зазначено, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Враховуючи, що заявник вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказане судове рішення в межах передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, однак його касаційну скаргу було повернуто без надання йому можливості усунути недоліки його касаційної скарги, згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України, і після отримання (03 лютого 2023 року) ухвали Верховного Суду від 19 січня 2023 року про повернення касаційної скарги він в найкоротші строки подав до Верховного Суду нову касаційну скаргу, подане ним клопотання необхідно задовольнити і поновити ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року. При цьому Верховний Суд врахував закріплені в частині третій статті 2 ЦПК України основні засади (принципи) цивільного судочинства, а саме верховенство права та забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Разом з тим касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тітова В. Г. не містить наведених підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилання в касаційній скарзі на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України та доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Тітова В. Г. про те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності третьої особи - Служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом вказаної норми ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності учасника справи належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи (тобто учасник справи без якого розглянуто справу) обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Однак представник ОСОБА_1 - адвокат Тітов В. Г. вказав підставою касаційного оскарження не розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , інтереси якої він представляє, а розгляд справи за відсутності іншого учасника справи - третьої особи Служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області. Таким чином, доводи касаційної скарги не свідчать про оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 411 ЦПК України, оскільки Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тітова В. Г. необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Тітова В`ячеслава Георгійовича про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тітова В`ячеслава Георгійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук