Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/4042/22

10.01.23 33/812/10/23 Єдиний унікальний номер судової справи 490/4042/22 Номер провадження 33/812/10/23 Головуючий у місцевому суді: Дірко І.І. Категорія: ст.124 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2022 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців, ВСТАНОВИВ: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №325065, який надійшов на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва і був складений 07 вересня 2022 року, встановлено, що ОСОБА_1 07 вересня 2022 року о 15 год. 30 хв. керуючи транспортним засобом автомобілем марки і моделі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в місті Миколаєві по проспекту Центральному в районі будинку №158-А та в порушення п.п.«б» п.2.3, п.12.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв наїзд на електроопору. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців. Не погодившись із судовим рішенням, 21 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Також, разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав письмове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. В обґрунтування клопотання посилається на те, що не був повідомлений про розгляд справи, оскільки повідомлення було направлено йому судом не за адресою його місця проживання, а копію оскаржуваної постанови ним отримано в приміщені суду лише 12 грудня 2022 року. В судовому засіданні апеляційного суду від 10 січня 2023 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в межах розгляду питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Так, при розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо поновлення пропущеного строку. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Так у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У справі «Станьо проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту. Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»). Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» суд зазначив, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. До того ж, право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи). ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст.6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів. За положеннями ст.289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Так, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. За матеріалами даного провадження встановлено, що вони не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи. Оскаржувану постанову винесено Центральним районним судом міста Миколаєва 22листопада2022 року у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Копію судового рішення ОСОБА_1 отримав 12 грудня 2022 року, що підтверджується його підписом на відповідній заяві (а.с.8). Апеляційну скаргу подано через суд першої інстанції 21 грудня 2022 року. Згідно ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вказаний строк підлягає поновленню, оскільки справа розглянута у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності без належного її повідомлення, а апеляційна скарга подана протягом дев`яти днів з дати отримання копії постанови. З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2022 року задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова