Постанова 4812 № 487/6548/19

02.09.21 33/812/306/21 Єдиний унікальний номер судової справи 487/6548/19 Номер провадження 33/812/306/21 Головуючий у місцевому суді: Кузьменко В.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2021 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Серебрякової Т.В. із секретарем судового засідання Хомином І.В., за участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - Сорочана Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання захисника ОСОБА_1 Сорочана Єлисея Васильовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2019 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, ВСТАНОВИВ: Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2019 року встановлено, що 24 серпня 2019 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого останній 24 серпня 2019 року о 22 год. 20 хв., в місті Миколаєві по вулиці 6-та Слобідська, №9, керував транспортним засобом скутером Honda DIO 34, без реєстраційного номеру, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, виражене тремтіння пальців рук). Відповідно до встановленого законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 Сорочан Є.В. просить скасувати постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2019 року, та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови посилаючись на те, що про наявність постанови суду ОСОБА_1 дізнався лише 10 серпня 2021 року після ознайомлення його захисником з матеріалами справи. Заява мотивована тим, що судове рішення ухвалено за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Копія судового рішення не вручалась та поштою не направлялась. В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник - Сорочан Є.В. підтримали доводи, викладенні в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Так, при розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо поновлення пропущеного строку. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Так у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У справі «Станьо проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту. Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»). Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» суд зазначив, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. До того ж, право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи). ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст.6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів. Як убачається з матеріалів даної справи, постанова Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2019 року винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, вся поштова кореспонденція у справі надсилалась за адресою, відмінною від адреси місця реєстрації ОСОБА_1 . З матеріалами справи захисник ОСОБА_1 Сорочан Є.В. ознайомився 10 серпня 2021 року. Апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 12 серпня 2021 року. Згідно ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вказаний строк підлягає поновленню, оскільки справа розглянута у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи та його результати. З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 Сорочану Єлисею Васильовичу строк на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова