Постанова 4812 № 490/378/23

26.04.23 33/812/156/23 Єдиний унікальний номер судової справи 490/378/23 Номер провадження 33/812/156/23 Головуючий у місцевому суді: Лященко В.Л. Категорія: ст.124 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Українець С.В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Чепари Василя Федоровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., ВСТАНОВИВ: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №140930, який надійшов на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва і був складений 29 грудня 2022 року, встановлено, що ОСОБА_1 29 грудня 2022 року близько 14 год. керуючи транспортним засобом автомобілем марки та моделі KIA MOHAVE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Миколаєві на перехресті доріг вулиць Нікольської та Шнеєрсона, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись по другорядній дорозі на надав перевагу у русі транспортному засобу автомобілю марки і моделі KIA SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі по вулиці Нікольській у напрямку вулиці Московська (натепер Маріупольська), внаслідок чого транспортні засоби зіткнулись, отримавши механічні пошкодження та було завдано матеріальні збитки. Такими діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.«б» п.2.3, п.16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП. Постановою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 496 грн. 20 коп. Не погодившись із судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Чепара В.Ф. 21 березня 2023 року подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2023 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Одночасно захисник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 участі не приймав, копію постанови не отримував, а про її наявність дізнався після 15 березня 2023 року, коли його захисник ознайомився з нею в Єдиному державному реєстрі судових рішень. В судовому засіданні апеляційного суду від 26 квітня 2023 року захисник Українець С.В. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. В судовому засіданні ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що інформація про розгляд справи в суді першої інстанції була офіційно опублікована в мережі інтернет. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в межах розгляду питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Так, при розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо поновлення пропущеного строку. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Так у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У справі «Станьо проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту. Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»). Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» суд зазначив, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. До того ж, право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи). ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст.6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів. За положеннями ст.289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Так, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. За матеріалами провадження встановлено, що оскаржувану постанову винесено суддею Центрального районного суду міста Миколаєва 16 лютого 2023 року. За такого строк на апеляційне оскарження вказаної постанови закінчувався 27 лютого 2023 року включно (26 лютого 2023 року вихідний). Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що при розгляді справи судом першої інстанції 16 лютого 2023 року ОСОБА_1 участі не брав. При цьому, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи. У справі наявна лише довідка суду про недоставлення SMS-повідомлення. До того ж, зі вказаної довідки вбачається, що SMS-повідомлення помилково направлено на номер, який не відповідає номеру телефону ОСОБА_1 , що вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення та письмових поясненнях останнього. Доказів отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови матеріали справи теж не містять. Згідно ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. За наведених обставин, враховуючи, що розгляд справи проводився без участі особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та без належного його повідомлення про час та місце судового засідання, а також з точки зору дотримання права особи, що подала апеляційну скаргу, на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причини та такий строк підлягає поновленню. З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Чепари Василя Федоровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2023 року задовольнити. Поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Чепарі Василю Федоровичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова