Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/4042/22

10.01.23 33/812/10/23 Єдиний унікальний номер судової справи 490/4042/22 Номер провадження 33/812/10/23 Головуючий у місцевому суді: Дірко І.І. Категорія: ст.124 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2022 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, громадянина України, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців, ВСТАНОВИВ: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №325065, який надійшов на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва і був складений 07 вересня 2022 року, встановлено, що ОСОБА_1 07 вересня 2022 року о 15 год. 30 хв. керуючи транспортним засобом автомобілем марки і моделі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в місті Миколаєві по проспекту Центральному в районі будинку №158А та в порушення п.п.«б» п.2.3, п.12.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв наїзд на електроопору. В результаті ДТП вищевказаний транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Постановою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2022 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що внаслідок помилки в зазначенні його адреси працівником поліції він був позбавлений можливості приймати участь у судовому розгляді справи в суді першої інстанції, та, як наслідок, не були розглянуті та прийняті до уваги певні обставини ДТП, які мають суттєве значення при визнанні його вини у скоєні адміністративного правопорушення. Так, під час керування транспортним засобом він раптово почув себе погано, запаморочилося в голові і він втратив свідомість, та саме внаслідок цього наїхав на електроопору. Після ДТП ним отримано медичну допомогу і встановлено факт втрати свідомості під час керування транспортним засобом. Чи зазначив поліцейський вказане у протоколі не пам`ятає, оскільки перебував ще в стресовому стані після втрати свідомості. У зв`язку з цим вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки цей склад характеризується вчиненням саме умисних дій, спрямованих на порушення певних положень ПДР, які перебувають в причинному зв`язку з подією ДТП. В судовому засіданні апеляційного суду від 10 січня 2023 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційною скарги. При цьому, останній фактично не заперечував самого факту порушення ним ПДР, проте, вказуючи на свій стан здоров`я та посилаючись на раптову втрату свідомості під час керування транспортним засобом, вважав ці обставини підставою для закриття провадження у справі. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 апеляційний суд приходить до наступного. За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого додержання законності. Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. При цьому, диспозиція ст.124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на пп.«б» п.2.3 та п.12.1 ПДР. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог пп.«б» п.2.3 та п.12.1 ПДР, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції. Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та п.1.1 ПДР єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється названими Правилами. Так, пп.«б» п.2.3 ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі. Згідно з п.12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За положеннями вказаної статті, протокол про адміністративне правопорушення та пояснення свідків є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №325065, який надійшов на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва і був складений 07 вересня 2022 року, встановлено, що ОСОБА_1 07 вересня 2022 року близько 15 год. 30 хв. керуючи транспортним засобом автомобілем марки і моделі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в місті Миколаєві по проспекту Центральному в районі будинку №158А та в порушення п.п.«б» п.2.3, п.12.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв наїзд на електроопору. В результаті ДТП транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп.«б» п.2.3, п.12.1 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.124 КУпАП, порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853. Вказаний протокол ОСОБА_1 власноручно підписав без будь-яких зауважень, зазначивши лише про те, що пояснення надасть у суді. Вищевказані обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненням ОСОБА_1 та даними схеми місця ДТП, де зображена ділянка дороги, на якій сталась ДТП та зафіксовані дані, які дають можливість визначити організацію дорожнього руху на ній. При цьому, в схемі зазначено розташування транспортного засобу вже після ДТП. До того ж, в схемі зазначено що внаслідок ДТП автомобіль марки і моделі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , зазнав механічних пошкоджень, а саме пошкоджена передня центральна та передня права частини транспортного засобу. Дана схема місця ДТП підписана водієм ОСОБА_1 . Зауважень з приводу її складання в протоколі не відображено. Ставити під сумнів достовірність зазначених в ній даних у суду підстави відсутні. Крім того, в письмових поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що він керуючи транспортним засобом автомобілем марки і моделі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Центральному в місті Миколаєві не впорався з керуванням свого автомобіля та з`їхавши з дорожнього полотна здійснив зіткнення з опорою. Від медичної допомоги відмовився та її не потребував, оскільки шкоди здоров`ю не завдано. Транспортний засіб отримав технічні пошкодження, а саме: передня права та передня центральна частина транспортного засобу. Водієм також зазначено про власну необережність, а також, що пояснення написано власноруч та претензій останній не має. За такого, зазначені вище докази, що наявні в матеріалах справи, переконливо доводять, що невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам пп.«б» п.2.3, п.12.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками, а тому ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Таким чином, твердження ОСОБА_1 про недоведеність його винуватості у зазначеному правопорушенні, а також доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є безпідставними. Стосовно розгляду справи за відсутністю особи, що притягується до адміністративної відповідальності, то апеляційний суд виходить з того, що хоча справа про адміністративне правопорушення і розглянута у відсутність ОСОБА_1 , але процесуальні права останнього, в тому числі право на доступ до правосуддя, поновлені шляхом звернення до апеляційного суду. Тому доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про порушення процесуальних прав, з огляду на положенням КУпАП, не є слушними. Твердження ОСОБА_1 про те, що постанова суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки судом не враховано той факт, що він не впорався з керуванням транспортним засобом внаслідок втрати свідомості, а тому відсутня його вина у вчинені ДТП, яка має полягати саме у вчинені умисних дій, спрямованих на порушення ПДР апеляційний суд не приймає до уваги. Так, ОСОБА_1 надано до суду апеляційної інстанції копію карти виїзду швидкої допомоги №187 від 07 вересня 2022 року та довідку Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Миколаївської обласної ради, як на доказ втрати свідомості під час події, що мала місце 07 вересня 2022 року. Також, з копії карти виїзду швидкої допомоги вбачається, що в анамнезі зазначено, що зі слів матері ОСОБА_1 в нього періодично буває втрата свідомості через наявну хворобу. Разом з тим, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не підтвердив дані про наявність у нього хвороби, яка була зазначена у вищевказаних медичних документах, а наполягав на тому, що втрата свідомості сталася раптово. Втім, з вказаних медичних документів ОСОБА_1 неможливо встановити, коли саме відбулася втрата свідомості останнім: під час керування транспортним засобом чи після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, не визначено і причинно-наслідкового зв`язку, а саме, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме через втрату свідомості ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом. З письмових пояснень ОСОБА_1 також убачається, що він не зазначав про раптову втрату свідомості під час керування транспортним засобом, а навпаки власноруч зазначив, що подія сталася внаслідок його власної необережності та медичної допомоги він не потребує. За такого, пояснення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він втратив свідомість раптово під час керування транспортним засобом, не узгоджуються із поясненнями останнього, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення. Інші посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не містять обставин, які не були б з`ясовані районним судом та могли б потягнути невірне вирішення справи, а за такого, не впливають на висновки суду, щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, так як є фактичною, переоцінкою по іншому, доказів, які вже були досліджені та оцінені судом. Істотних порушень суддею районного суду норм матеріального чи процесуального права, порушення принципів повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, порушення прав учасників судового розгляду, порушення положень КУпАП, Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі на які посилається особа, яка подала апеляційну скаргу, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, при апеляційному перегляді не встановлено. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84). З огляду на зазначене викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Таким чином оскаржувана постанова районного суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строк на 6 (шість) місяців залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова