Постанова 4855 № 620/4338/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4338/22 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України" по Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від "29" серпня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України" по Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми ) про визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И Л А: Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України" звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ленько Андрія Миколайовича про відкриття виконавчого провадження № 69032507, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду: 1) належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог пунктів 4, 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України; 2) доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи копії належним чином оформленої позовної заяви; 3) оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн.; 4) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску; 5) клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з дотриманням вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від "29" серпня 2022 р. позовну заяву повернуто позивачу з підстав пропуску останнім строку звернення до суду з цією позовною заявою та не поданням ним заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Позивач не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та повернути справу для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що ним дотримано строк звернення до суду, оскільки вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме: 01.06.2022 направлено лист відповідачу про добровільне виконання судового рішення, однак відповіді на звернення позивача надано не було, лише в телефонному режимі 27.06.2022 орган виконавчої служби повідомив про оскаржувані постанови. Тож, на думку скаржника, саме 27.06.2022 йому стало відомо про порушення прав та неможливість досудового врегулювання спору. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. У судове засідання з апеляційного розгляду справи учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не прибули, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване судове рішення відповідає, а викладені в апеляційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне. Спірні правовідносини у цій справі склались з приводу законності постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. На стадії апеляційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом. За змістом частин першої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Отже, у спірних правовідносинах, як правильно визначено судом першої інстанції, встановлено десятиденний строк звернення до суду з позовом, який починає свій перебіг з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.05.2022 відповідач, розглянувши заяву ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду, ухвалив: постанову про відкриття виконавчого провадження № 69032507 за виконавчим листом № 620/18738/21, виданим 11.05.2022 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення; постанову від 17.05.2022 № 69032507 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 258 грн. 36 коп.; постанову від 17.05.2022 № 69032507 про стягнення виконавчого збору в сумі 26 000 грн. 30 травня 2022 року Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» отримала лист від 17.05.2022 № 4742 з вказаними постановами. Листом від 01.06.2022 № 33/45-878 Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» повідомила Відділ примусового виконання рішень, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 620/18738/21 виконане до відкриття виконавчого провадження шляхом виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, тому підстави для стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та виконавчого збору відсутні. Із цим позовом Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» звернулося до суду 30 червня 2022 року. Як зазначалося, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 позовна заява судом залишалася без руху з наданням строку для усунення її недоліків у зв`язку з тим, що суд першої інстанції, з-поміж іншого, встановив, що позивач звернувся до суду з цим позовом із пропущенням десятиденного строку, встановленого положеннями статті 287 КАС України. На усунення недоліків позовної заяви позивач подав до суду першої інстанції уточнену позовну заяву. Суд першої інстанції констатував пропущення позивачем строку звернення до суду, разом з тим, поважних причин пропуску такого строку не встановив та повернув позов позивачу. У оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено можливості досудового порядку вирішення спору під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення позивача з листом від 01.06.2022 до Відділу примусового виконання рішень не позбавляло його права звернутися до суду з адміністративним позовом у межах строку, передбаченого частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав 30.05.2022, а звернувся 30.06.2022, то останній пропустив десятиденний строк звернення до суду, передбачений ст. 287 КАС України. Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо строку звернення до суду з позовом, необхідно вказати таке. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду. Обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, наведені ним у суді першої інстанції, та про які йдеться в апеляційній скарзі, належним чином оцінені судом першої інстанції та правильно визнані неповажними, оскільки вони не відповідають вказаним критеріям в їх сукупності. Посилання скаржника на здійснення ним дій щодо досудового врегулювання спору є безпідставним, оскільки справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби віднесені до окремої категорії термінових адміністративних справ і статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені особливості щодо їх розгляду, а отже ця категорія справ не передбачає можливість досудового врегулювання спору. Оскільки відлік десятиденного строку, встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, починається із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, то позивач дізнавшись 30.05.2022 (лист відповідача від 17.05.2022 № 4742) про порушення, на його думку, прав та інтересів мав звернутися до суду з позовом у десятиденний строк, натомість звернувся до суду поза межами цього строку (30.06.2022). Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що звернення Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернігівській області" з листом від 01.06.2022 № 33/45/878 «Про виконання судового рішення» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) не позбавляло його права звернутися до суду з адміністративним позовом у межах строку, передбаченого частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені позивачем пояснення про те, що від дізнався про порушення своїх прав лише 27.06.2022 в телефонному режимі, у зв`язку з чим відсутності обставин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не відповідають дійсності. Можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з цим позовом залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб`єктивний характер. Будь-яких поважних причин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, судом у цій справі не встановлено. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм чинного законодавства України при ухваленні оскаржуваного рішення із дотриманням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України" по Чернігівській області залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від "29" серпня 2022 р. - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий суддя Судді: Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків