Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/102/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 р.Справа № 480/102/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бершова Г.Є. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Мороза М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 28.01.20 року по справі № 480/102/20 за позовом ОСОБА_1 до Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: 30.12.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Роменський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якому просив суд : - визнати поважною причину пропуску строку оскарження постанови державного виконавця Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Япринцевої В.М. від 25.02.2016 р. із зиправленнями, внесеними постановою старшого державного виконавця Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Горгуц О.В. від 16.12.2019 р., про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у виконавчому провадженні № 49592498; - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Япринцевої В.М. від 25.02.2016 р. у виконавчому провадженні № 49592498 про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у виконавчому провадженні № 49592498 у розмірі 4437,46 грн., зміненому на 44370,46 грн. по становою старшого державного виконавця Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Горгуц О.В. про виправлення помилки у процесуальному документі від 16.12.2019 р.; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Романського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Горгуц О.В. від 16.12.2019 р. про відкриття виконавчого провадження № 60893750 з примусового виконання постанови № 49592498 від 25.02.2016 року про стягнення з мене виконавчого збору в розмірі 44370,46 грн. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 25.02.2016 із виправленнями, внесеними постановою старшого державного виконавця Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Горгуц О.В. від 16.12.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження №49592498 повернуто позивачу. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає , що судом належним чином не враховано наступне : після отримання ним 16.12.2019 р. постанови від 25.02.2016 р. державним виконавцем мало бути вирішене питання про внесення де неї змін щодо розміру виконавчого збору на виконання постанови начальника Роменського МРВ ДВС Бабія А.В. від 12.12.2019 р.; до вирішення питання про внесення зазначених змін окреме оскарження постанови про стягнення виконавчого збору без урахування змін, що мали бути внесені, було передчасним та не являлось ефективним засобом захисту його законних прав та інтересів; постанова начальника Роменського МРВ ДВС Бабія А.В. від 12.12.2019 р. про скасування постанови від 27.12.2017 року про закінчення виконавчого провадження з підстав необхідності виправлення арифметичної помилки, допущеної при винесенні постанови від 25.02.2016року, була оскаржена ним в порядку цивільного судочинства з посиланням на те, що виконавчий збір не підлягає стягненню з нього, і разі задоволення вказаної скарги відпадала необхідність оскаржувати постанову від 25.02.2016 р.; постанова про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016, яку змінено постановою державного виконавця від 16.12.2019 р. у частині розміру виконавчого збору з 4437,46 на 44370,46 грн., отримана ним 28.12.2019 р., строк звернення до суду після збільшення розміру виконавчого збору не пропущений. Враховуючи наведене вважає, що суд дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило мій доступ до правосуддя з метою захисту його законних прав та інтересів щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору з урахуванням його істотного збільшення унаслідок внесення змін до оскаржуваної постанови. Просить суд апеляційної інстанції ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою. Відповідачі повідомлялись на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Визнаючи неповажними зазначені в клопотанні підстави пропуску строку звернення до суду в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016 та повертаючи позовну заяву в цій частині , суд першої інстанції виходив з того , що позивач про порушення своїх прав, свобод чи інтересів постановою від 25.02.2016 про стягнення виконавчого збору дізнався 16.12.2019. До суду звернувся 30.12.2019, тобто з пропуском встановленого законом строку. Не повідомив суду обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому оскаржити постанову від 25.02.2016 у визначений законом строк. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного. Згідно вимог ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частинами 1 та 4 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Встановлені ст.270 КАС України особливості обчислення процесуальних строків до справ, визначених ст.287 КАС України, не поширюються. За правилами ч.ч.1 та 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Отже, Кодекс адміністративного судочинства України, встановлюючи наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду, визначив окрему підставу повернення позовної заяви. Аналіз наведених норм свідчить, що повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку. При цьому, підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом є виключно обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації нею свого права та підтверджені належним чином. Тобто такі обставини повинні виключати будь-яку практичну можливість особи бути обізнаною з існуванням певних фактів, щоб вона не повинна була і не могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів до певного моменту. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 807/867/16. Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»). У рішеннях Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 р. по справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 р по справі «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Більш того, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ наголосив на тому, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенцію та практику ЄСПЛ є джерело права. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного спору є визнання протиправною та скасування постанови від 25.02.2016 із виправленнями, внесеними постановою старшого державного виконавця Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Горгуц О.В. від 16.12.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження №49592498 , тобто дана справа належить до категорії термінових і особливості звернення з таким позовом та прийняття його розгляду судом визначаються ст. 287 КАС України, якою регламентовано скорочений десятиденний процесуальний строк на судове оскарження. З даним позовом до суду позивач звернувся 30.12.2019р. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 позовну заяву було залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду з позовом. Запропоновано подати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку. 15.01.2020 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду. В ній він вказує, що про існування постанови від 25.02.2016 дізнався 16.12.2019, отримавши її особисто у відділі ДВС. 17.12.2019 звернувся зі скаргою на постанову начальника Роменського МРВ ДВС від 12.12.2019, якою скасовано постанову від 27.12.2017 про закінчення виконавчого провадження та зобов`язано старшого державного виконавця виправити арифметичну помилку у постанові від 25.02.2019 про стягнення виконавчого збору. У задоволенні скарги ухвалою суду від 27.12.2019 було відмовлено. Ухвала мотивована тим, що рішення начальника відділу може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства. Виконавчий збір, визначений постановою державного виконавця від 25.02.20165 збільшено х 4437,46 до 44370,46 грн. постановою державного виконавця від 16.12.2019 про виправлення помилки у виконавчому документі. Вказане вплинуло на можливість оскарження постанови про стягнення виконавчого збору. Постанови від 16.12.2019 про виправлення помилки у процесуальному документі та про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016 отримав 28.12.2019. Зазначає, що строк на оскарження постанов пропущений з поважних причин та просить його поновити. Колегією суддів встановлено , що 08.12.2015 було відкрито виконавче провадження ВП №49592498 з виконання виконавчого листа №2/585/729/19, виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 443 704,60 грн. 27.12.2017 виконавче провадження ВП №49592498 було закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з визнанням судом мирової угоди в процесі виконання рішення. 17.12.2017 виконавче провадження ВП №49592498 було закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з визнанням судом мирової угоди в процесі виконання рішення. Начальником Роменського міськрайонного відділу виконавчої служби ГТУЮ в Сумській області здійснена перевірка виконавчого провадження №49592498. Нею встановлено, що при винесенні постанови від 25.02.2016 про стягнення виконавчого збору була допущена арифметична помилка - стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 4437,46 грн., а не 44370,46 грн. Виконавчий збір не стягнуто. При закінченні виконавчого провадження державний виконавець порушив вимоги ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження". У зв`язку з цим постановою від 12.12.2019 визнано дії державного виконавця такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Скасовано постанову від 27.12.2017 про закінчення виконавчого провадження. Доручено державному виконавцю виправити арифметичну помилку у постанові від 25.02.2016 про стягнення виконавчого збору та провести інші виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" . 16.12.2019 державним виконавцем винесена постанова ВП №49592498 про виправлення помилки у процесуальному документі - у пункті 2 постанови змінено суму виконавчого збору на 44370,46 грн., а також постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №49592498. Постановлено виділити в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 23, 24). Позивач як в позові так і в апеляційній скарзі вказує , що постанова від 25.02.2016 про стягнення виконавчого збору в розмірі 4437,46 грн. була отримана ним лише 16.12.2019 р., що не заперечується відповідачем та не спростовується матеріалами справи. Того , ж дня позивач отримав постанову начальника Роменського МРВ ДВС Бабія А.В. від 12.12.2019 р., якою, зокрема, зобов`язано старшого державного виконавця МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Горгуц О.В. виправити арифметичну помилку допущену при винесенні постанови від 25.02.2016 року про стягнення виконавчого збору. Позивач вказує , що до вирішення питання про виправлення чи не виправлення помилки в постанові від 25.02.2016 про стягнення виконавчого збору в розмірі 4437,46 грн., оскарження постанови від 25.02.2016 про стягнення виконавчого збору не було ефективним способом захисту його законних прав та інтересів, оскільки унаслідок внесення відповідних виправлень міг істотно змінитись розмір виконавчого збору. Копію постанови державного виконавця від 16.12.2019 р., якою внесено виправлення до постанови про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016 - змінено суму виконавчого збору з 4437,46 на 44 370,46 грн., позивач отримав 28.12.2019 р., що не заперечується відповідачем та не спростовується матеріалами справи. Колегія суддів звертає увагу на те , що саме після отримання вказаної постанови та ознайомлення з нею позивач дізнався про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі у розмірі 44370,46 грн. Позивач вказує , що таке істотне збільшення розміру виконавчого збору шляхом внесення виправлень до постанови від 25.02.2016 про стягнення виконавчого збору в розмірі 4437,46 грн. свідчить про порушення його законних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до адміністративного суду. За відсутності такого збільшення він можливо і не оскаржував би постанову державного виконавця від 25.02.2016 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 4437,46 грн., оскільки такий розмір виконавчого збору є меншим розміру судових витрат, які він має понести у даній справі. Тобто , враховуючи вище встановлене та те , що позивачем оскаржується постанова від 25.02.2016, то строк , встановлений ч. 2 ст. 287 КАС України , повинен рахуватися саме з дня, коли позивач отримав постанову державного виконавця від 16.12.2019 р., якою внесено виправлення до постанови про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016р., а саме з 28.12.2019р. В даному випадку , колегія суддів дійшла висновку , що позивач , отримавши 28.12.2019р. постанову державного виконавця від 16.12.2019 р., якою внесено виправлення до постанови про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016р., своєчасно ,у строки , встановлені ч.2 ст. 287 КАС України , 30.12.2019р. звернувся до суду з даним позовом . Наведене не враховано судом першої інстанції при обчислені строку звернення до суду з даним позовом та при вирішенні питання щодо неповажності підстав пропуску строку звернення до суду в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016 із виправленнями, внесеними постановою старшого державного виконавця Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Горгуц О.В. від 16.12.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження №49592498, що призвело до невірного повернення позивачу позову в цій частині. За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позову в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 25.02.2016 із виправленнями, внесеними постановою старшого державного виконавця Роменського МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області Горгуц О.В. від 16.12.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження №49592498 внаслідок порушення норм процесуального права, в зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року по справі № 480/102/20 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя З.Г. Подобайло Судді Г.Є. Бершов А.М. Григоров