Постанова 4851 № 480/4133/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 р. Справа № 480/4133/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 25.11.19 року по справі № 480/4133/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.02.2019 № Ф-7155-54 про сплату боргу (недоїмки). В позовній заяві ОСОБА_1 також зазначила, що вона пропустила строк В позовній заяві, позивач просила суд поновити їй строк звернення до суду з тих причин, що використала своє право на досудове врегулювання спору та отримавши відповідь на свою скаргу, вона звернулася до суду з даним позовом. Вважає, що пропустила 10-денний строк звернення до суду з поважних причин. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 позовна заява була залишена без руху з тих підстав, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними. Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду. На виконання вказаної ухвали суду позивачем було подано клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та його поновлення, в якій зазначено, що строк звернення до суду пропущений нею з поважних причин, оскільки отримавши відповідь на скаргу до ДПС України (13.09.2019) позивач дізналася, що погіршився стан здоров`я її матері. Тому в період з 14.09.2019 по 22.09.2019 вона здійснювала догляд за матір`ю в с. Чернеччина Охтирського району, а 24.09.2019 погіршився стан здоров`я самого позивача. Тому ОСОБА_1 не мала можливості вкластися в 10-денний термін для подання позовної заяви після отримання рішення ДПС України. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - повернуто позивачу. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. В апеляційній скарзі позивач просив, зокрема, скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу №480/4133/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що обмежило його право доступу до правосуддя. Наголошує на тому, що пропустила 10-денний строк звернення до суду з поважних причин, про що нею було зазначено в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та надані в якості доказів консультаційні висновки лікаря від 25.07.2019 року, 27.07.2019 року. Також, посилається на тяжку хворобу матері, яка проживає в селі та через стан здоров`я лікувалась в домашніх умовах та не мала можливості звернутися лікаря через необхідність їхати до районного центру. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку звернення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала поважних причин пропуску строку звернення до суду. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст.122 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У частині 3 цієї статті зазначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Таким чином строк на оскарження спірної вимоги складає 10 календарних днів. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. При цьому, слід враховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для повернення адміністративного позову, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (ст.129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Статтею 8 Загальної декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний судовий захист закріплено також в ст.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 №475/97-ВР. За змістом п.1 ст.6 конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 конвенції необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна, як учасниця конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження в адміністративних справах визначається КАС України та іншими законами, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність процесуальних прав і обов`язків правовідносин та гарантій їх реалізації. Згідно зі ст.2 КАС України закріплює завданням адміністративного судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. З огляду на зазначені норми, колегія суддів звертає увагу на те, що норма КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Проте поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з позовом, необхідно враховувати, що причина пропуску строку є поважною, якщо воно відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Колегія суддів вважає, що погіршення стану здоров`я позивача та її матері ускладнювали можливість здійснення процесуальних дій, незалежно від волі позивача, протягом строку, який пропущено. На підтвепрдження зазначеного факту були надані довідки лікарів. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не мала можливості протягом 10-ти днів подати позовну заяву після отримання рішення Державної податкової служби України. Позовна заява була подана 15.10.2019 р., - першого робочого дня, - після офіційного вихідного дня 14.10.2019 р. Отже зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є поважними. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.). У Рішенні у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року). З огляду на вищевикладене у сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому, враховуючи межі розгляду судом апеляційної інстанції та його повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Згідно зі ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала через порушення норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 по справі № 480/4133/19 - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський