Постанова 4855 № 760/13469/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/13469/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого органу міста Києві Бердара Миколи Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 (звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича та просила: - скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича від 21 червня 2018 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин; - скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича від 09 липня 2018 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин; - зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича відізвати повідомлення до Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ознаками статті 382 КК України. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколу Миколайовича скасувати постанову від 21 червня 2018 року у виконавчому провадженні № 56547909 про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання рішення суду без поважних причин. Визнано неправомірною та зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколу Миколайовича скасувати постанову від 09 липня 2018 року у виконавчому провадженні № 56547909 про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання рішення суду без поважних причин. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколу Миколайовича відізвати повідомлення до Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ознаками статті 382 КК України. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, стягувач подав апеляційну скаргу. Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу стягувача задоволено частково, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року скасовано, провадження у цивільній справі за скаргою закрито. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року передано цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича до Окружного адміністративного суду міста Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року даний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича від 21 червня 2018 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича від 09 липня 2018 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, третя особа (стягувач) - ОСОБА_1 - звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 06 червня 2018 року по 18 вересня 2018 року жодних постанов державних чи приватних виконавців про відкриття або закриття виконавчих проваджень не отримувала, у тому числі, не отримувала постанов приватного виконавця Бердара М.М. про відкриття виконавчого провадження та двох постанов про накладання на неї штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин. За твердженням позивача, копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 56547909 вона отримала лише 18 вересня 2018 року в офісі приватного виконавця Бердара М.М. Про існування двох постанов про накладання штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин позивача не була обізнана. Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання, сам по собі не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, у матеріалах виконавчого провадження № 56547909 відсутні докази повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та надання йому строку 10 днів для добровільного виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва. Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника, оскільки такою підставою є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду. За відсутності доказів про отримання/обізнаність боржником про відкриття виконавчого провадження, неможливо встановити невиконання рішення суду без поважних причин, адже вказане пов`язується зі спином строку на добровільне виконання рішення суду, за умови обізнаності боржника про надання такого строку. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що мотивувальна частина рішення суду базується на відсутності доказів у матеріалах виконавчого провадження №56547909 повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та надання йому строку 10 днів для добровільного виконання рішення Солом`янського районного суду м.Києва, що не відповідав фактичним обставинам справи. В матеріалах справи міститься копія виконавчого провадження № 56547909, в якому міститься власноручний підпис скаржника про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копії постанов виконавчого провадження. В той же час, приватним виконавцем Бердаром М.М. для огляду в судовому засіданні були надані матеріали виконавчого провадження № 56547909 та було повідомлено під аудіозапис судового засідання про той факт, що скаржник відвідувала офіс приватного виконавця, ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження, отримала копії постанов. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до норм статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (ч.4). Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення (ч.6). Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи (ч.7). На виконання вимог зазначеної статті та враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, дану справу терміново призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що позивач апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови в задоволенні позову не подавала, то апеляційний перегляд рішення здійснюється лише в межах апеляційної скарги третьої особи в частині задоволення позову. З матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2014 року, близько 10 години 20 хвилин, в м. Києві на перехресті бульвару Чоколівський та вулиці Уманська, ОСОБА_1 , рухаючись автомобілем марки «Фольксваген», при поданні сигналу світлофором, що забороняє рух, не зупинився перед розміткою 1.12, виїхав на перехрестя та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 8.7.3 (е). 8.10 Правил дорожнього руху. Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року, яка була залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року, ОСОБА_1 визнано винним за статтею 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень в дохід держави. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 152184 гривень 66 копійок майнової шкоди, 1500 гривень на відшкодування моральної шкоди, 960 гривень витрат ні магнітно-резонансну томографію, 1500 гривень витрат на проведення звіту про визначення вартості матеріального збитку автомобіля та 1790 гривень 05 копійок судового збору. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року рішення Солом`янського районного суду м. Києві від 03 лютого 2016 року в частині відшкодування моральної шкоди змінено, збільшено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 1500 гривень до 5000 гривень. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 10 травня 2016 року старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасовим Є.В. відкрито виконавче провадження № 51039877 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 загального боргу у відшкодування шкоди в сумі 161434 гривень 71 копійок. 21 червня 2018 року державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконавче провадження № 51039877 закрито у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. 04 червня 2018 року Солом`янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 760/5062/15-ц, яким ОСОБА_2 було зобов`язано після сплати ОСОБА_1 коштів на відшкодування майнової шкоди передати ОСОБА_1 пошкоджений автомобіль марки «Toyota Yaris», 2006 року випуску. 06 червня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердар М.M. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 760/5062/15-ц. 21 червня 2018 року приватним виконавцем Бердар М.М. була винесена постанова про накладання на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певну дію. 09 липня 2018 року приватним виконавцем Бердар М.М. була винесена постанова про накладання на неї штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певну дію. 10 липня 2018 року приватним виконавцем Бердар М.М. було направлено повідомлення до Шевченківського управління поліції міста Києва про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 статті 382 КК України. 21 квітня 2019 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції Ковальчуком Д.О. була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 . З огляду на те, що ОСОБА_2 у період з 06 червня 2018 року по 18 вересня 2018 року жодних постанов державних чи приватних виконавців про відкриття або закриття виконавчих проваджень, а також про накладання на неї штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, вона не отримувала та про їх існування не знала, позивач звернулася до суду з даним позовом та просить скасувати постанову приватного виконавця Бендара М.М. від 21 червня 2018 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, скасувати постанову приватного виконавця Бердара М.М. від 09 липня 2018 року про повторне накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, зобов`язати приватного виконавця Бердара М.М. відізвати повідомлення до Шевченківського управління поліції м.Києва про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ознаками статті 382 КК України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходила з такого. Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1, 2 ч.1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1 статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктами 1, 16 ч.3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. У відповідності до п.1 ч.1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Абзацом 1 ч.6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно ч.1 статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404-VІІІ. Тож постанова про накладення штрафу виноситься виконавцем стосовно боржника у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду, а тому, вирішуючи питання про накладення штрафу, виконавець повинен був встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання, їх поважність. В оскаржуваному рішенні суду вірно зауважено, що з аналізу наведених приписів Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Отже, аби встановити, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, слід з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Сам по собі факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин такого невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Як вірно зазначено судом першої інстанції, з матеріалів виконавчого провадження № 56547909 вбачається, що відповідачем направлено позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження від 06 червня 2018 року на вказану у виконавчому документі адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням, однак, поштові повідомлення, направлені приватним виконавцем на адресу ОСОБА_2 , повернуто з відміткою «за закінченням строку зберігання». Тобто, наразі в матеріалах виконавчого провадження немає доказів отримання такої постанови боржником, що є порушенням статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки без таких доказів неможливо встановити, від коли почав обраховуватися десятиденний строк на виконання судового рішення. Водночас, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника. Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду. Таким чином, виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й переконатися в отриманні боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк. Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, за відсутності доказів про обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження неможливо встановити невиконання рішення суду без поважних причин, адже вказане пов`язується зі спином строку на добровільне виконання рішення суду. Накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Отже, така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин в строк, встановлений державним виконавцем. Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи міститься копія виконавчого провадження № 56547909, в якому міститься власноручний підпис позивача про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та вчасне отримання копії постанов виконавчого провадження, критично оцінюється судом, виходячи з наступного. Так, колегією суддів встановлено, що в матеріалах даної справи міститься заява ОСОБА_2 , подана 21 серпня 2020 року до приватного виконавця виконавчого органу міста Києві Бердара М.М., про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 56547909 та надання копій постанов про накладення штрафів (т.1 а.с. 21). Згідно напису Бердара М.М. копії вказаних постанов було видано 26 серпня 2020 року. В той же час, в матеріалах виконавчого провадження, на що посилається апелянт, міститься розписка ОСОБА_2 про те, що 18 вересня 2018 року вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 56547909 (т.1 а.с. 130). Разом з тим, на переконання колегії суддів, по-перше, отримання позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 56547909 жодним чином не свідчить про її обізнаність та отримання нею копій постанов про накладення штрафів за невиконання рішення в межах того ж виконавчого провадження № 56547909. По-друге, отримання ОСОБА_2 18 вересня 2018 року копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 56547909, тобто, вже після накладення приватним виконавцем Бердарем М.М. штрафів постановами від 21 червня 2018 року та від 09 липня 2018 року, є самостійним свідченням про порушення її прав. Щодо посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 пропустила строк звернення до суду на оскарження дій приватного виконавця Бердара М.М., то колегія суддів також з ним не погоджується, оскільки фактично позивач дізналася про порушення своїх прав лише 26 серпня 2020 року, при отриманні оскаржуваних постанов. Протилежного ані відповідачем, ані апелянтом суду не доведено. Посилання апелянта на провадження у справі №760/24286/18 також є недоречним, оскільки воно жодним чином не доводить вчасного повідомлення відповідачем позивача про відкриття виконавчого провадження № 56547909 та, відповідно, про накладення штрафів за невиконання рішення суду без поважних причин. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2022 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків