Постанова 4855 № 320/12149/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12149/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кордюкова Ж.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 08.02.2023 старшого державного виконавця Гончарова Ю.В. Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу на ОСОБА_1 у сумі 3 400 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 матеріали справи №320/12149/23 за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, передано на розгляд Голосіївського районного суду м. Києва. Роз`яснено сторонам, що за правилами ч.8 ст.29 КАС України, передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.02.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови та відкрито провадження у справі. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2024 закрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови. Роз`яснено позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до Голосіївського районного суду міста Києва з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї адміністративної справи належить до предметної юрисдикції Київського окружного адміністративного суду. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляцій скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2024 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позивач вказує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено таку підставу для закриття провадження у справі як порушення правил підсудності. Крім того, оскільки ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 матеріали справи № 320/12149/23 за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, передано на розгляд Голосіївського районного суду м. Києва, Голосіївський районний суд зобов`язаний прийняти таку справу до свого провадження та розглянути її. Тим більше, що підстави вказані в ухвалі суду про закриття провадження існували на момент прийняття справи до розгляду та відкриття провадження у справі, разом з тим, суд першої інстанції відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду. Також, суд першої інстанції закрив провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Водночас, вказана справа має бути розглянута саме за правилами адміністративного судочинства. Позивач вважає, що оскаржувана ухвала про закриття провадження порушила його право на розумність строків розгляду справи та отримання судового рішення за результатами розгляду заяви по суті, оскільки за позовом, поданим ще у лютому 2023 року станом на сьогодні не розглянуті по суті позовні вимоги. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 09.10.2024. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. 09.10.2024 в судове засідання представники учасників справи не з`явились, були повідомлені належним чином, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до наступного. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є постанова про накладення штрафу від 08.02.2023 ВП № НОМЕР_1 за невиконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/1253/22 в частині встановлення графіку перебування дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір?ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 19 год. 30 хв. щотижня кожного понеділка, середи, п?ятниці, а також другої, четвертої та п?ятої суботи та неділі місяця з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по АДРЕСА_1 , без присутності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , накладено штраф на боржника на користь держави у розмірі 3 400 грн. За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Частини 1 та 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII встановлюють, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Керуючись ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За визначенням, що міститься у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пункт 1 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На виконання ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства. А також, спеціальний суб`єктний склад спору, у якому однією зі сторін як правило, є фізична особа. Тобто, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Так, на даний час Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2021 у справі № 2610/27695/2012 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 682/3112/18, в якій, зокрема, оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, про те, що відповідно до частини 2 статті 74 Закону № 1404-VIII скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 2610/27695/2012 зазначила, що поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону № 1404-VIII, і штрафу, передбаченого ст. 549 Цивільного кодексу України мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Колегія суддів обізнана, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIIІ - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII. Як наслідок, оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Оскільки, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, тобто в порядку адміністративного судочинства. В той же, час як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 матеріали даної справи № 320/12149/23 передано на розгляд Голосіївського районного суду м. Києва з підстав не підсудності адміністративному суду. Ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 направлена сторонам 01.05.2023 (том 1 а.с. 80-84). Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана ухвала не оскаржувалась сторонами у справі. Оскаржуваною ухвалою закрито провадження та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї адміністративної справи не належить до юрисдикції Київського окружного адміністративного суду Колегія суддів не надає правової оцінки законності передачі Київським окружним адміністративним судом справи № 320/12149/23 до Голосіївського районного суду м. Києва, оскільки вказані обставини не оскаржуються сторонами в рамках даної справи. Крім того, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 сторонами у справі не оскаржена. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Відтак, колегія суддів враховує, що після отримання справи № 320/12149/23 Голосіївський районний суд міста Києва також був позбавлений можливості на законодавчому рівні надавати оцінку предметній юрисдикції даної справи, адже зазначене прямо заборонено положеннями статті 30 КАС України. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала про передачу справи за підсудністю є незаконною та підлягає скасуванню. Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про закриття провадження було передчасно прийнято таке рішення, оскільки суд першої інстанції, у спірному випадку (наявність ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023) застосував відповідні процесуальні наслідки (закриття провадження та ще одна передача спору до іншого суду), порушив право позивача на доступ до правосуддя та розумний строк розгляду даної справи. Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права звернення із позовною заявою та розгляд його справи у розумний строк судом, а тому наявні підстави для його скасування та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у даній справі. Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 5, 6, 283, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови направити до Голосіївського районного суду м. Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді Т.Р. Вівдиченко І.О. Грибан