Постанова 4855 № 640/29464/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29464/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., за участі позивача ОСОБА_1 та його представник Дубчак Л.С., відповідача Єрмакової О.А. , представника апелянта ОСОБА_3 - Кіщенко І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Єрмакової Олени Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення В С Т А Н О В И В: 29.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Єрмакової О.А. про визнання протиправною (незаконною) та скасування постанови про накладення штрафу від 11.11.2020 року у ВП № 47970225, винесену старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірна постанова є необґрунтованою, оскільки підстави щодо накладення штрафу за позивача за невиконання судового рішення відсутні. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 11.11.2020 року у ВП № 47970225, винесену старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова від 11.11.2020 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки: відповідачем в порушення приписів Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон України №1404-VIII) не надано боржнику 10-денний строк для добровільного виконання рішення суду, що унеможливлює у подальшому вчинення відповідачем дій щодо перевірки виконання боржником рішення суду після закінчення строку для добровільного виконання; жодних належних та допустимих доказів повторного невиконання боржником рішення суду не надано; виконавчі дії вчинені відповідачем з порушенням норм Закону України №1404-VIII; ненадання боржнику строку для добровільного виконання рішення суду виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафу за невиконання такого рішення суду. Апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 , яка не була залучена судом до участі у справі, вважає, що ухвалене рішення впливає на її права та обов`язки, оскільки судове рішення про її вселення до квартири боржника є невиконаним, вона є стягувачем у виконавчому провадженні, тому не залучення її до участі у справі є порушенням судом процесу. У судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача також підтримала доводи апеляційної скарги. Позивач та представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що спірним у справі № 640/29464/20 є саме постанова від 11 листопада 2020 року у ВП № 47970225 про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн. (а.с.18) Судом встановлено, що на виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 19.06.2015 №753/14070/14 старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою Оленою Анатоліївною 04 листопада 2020 року було вселено ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в ізольовану кімнату площею 21,5 кв.м., що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 , про що було відповідачем складено акт державного виконавця від 04.11.2020. Цього самого дня, 04 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою Оленою Анатоліївною винесено постанову про закінчення виконавчою провадження ВП №47970225, в якій зазначено про те, що рішення суду виконано, про що свідчить акт державного виконавця, постанови про стягнення виконавчого збору та витрати виконавчого провадження виділено в окремі виконавчі провадження. 10 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою Оленою Анатоліївною винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №47970225 відповідно до п. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження»» та зазначено, що до відділу надійшла заява стягувача про відновлення виконавчого провадження, оскільки боржник перешкоджає перебуванню стягувачів за адресою: .м. Київ. вул. Харківське шосе, 152. кб.2. 11 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою Оленою Анатоліївною винесено постанову про накладення штрафу у ВП № 47970225, згідно якої за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 1 700 грн. 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 ознайомився на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України «Автоматизована система виконавчого провадження» з постановою про накладення штрафу від 11 листопада 2020 року після чого поштою 23 листопада звернувся до суду з позовом. Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо наявності підстав у ОСОБА_3 для оскарження даного судового рішення колегія суддів зазначає наступне. 22.01.2021 року стягувачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було подано дві заяви про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача для надання пояснень щодо виконання судового рішення, проте суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні, про що було винесено відповідну Ухвалу суду 25. 01.2021 року. Між тим, згідно ч. 2 ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Враховуючи обставини, при яких відповідачем було винесено спірну постанову, колегія суддів вважає, що розгляд цього спору може вплинути на права та інтереси апелянта, оскільки вона є стягувачем у виконавчому провадженні та безпосередньо зацікавлена у виконані судового рішення, хоча предметом спору є постанова державного виконавця про застосування до боржника штрафу і цей акт індивідуальної дії безпосередньо не стосується апелянта. Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає розгляду по суті. Проте, колегія суддів вважає, що доводи апелянта з приводу протиправності спірної постанови не підтверджені належними та допустимими доказами. В рамках розгляду цієї адміністративної справи, перевірці підлягає дотримання старшим державним виконавцем Єрмаковою О.А. норм чинного законодавства, зокрема приписів статті 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ). Відповідно до ст. 1 Закону № № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1, 2 ч.1 ст. Закону № 1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.1 статті 18 Закону №№ 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 ч. 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Згідно п.1 ч.3, абз.1 ч.4 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до ч.ч. 1,2,3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Ст. 75 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404- VIII. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що відновлюючи 10.11.2020 виконавче провадження за заявою стягувача, державний виконавець зобов`язаний у постанові про відновлення виконавчого провадження встановити боржнику 10-денний строк для добровільного виконання рішення немайнового характеру, тому прийшов до висновку про порушення прав позивача. Крім того, приймаючи на наступний день після відновлення виконавчого провадження, а саме 10.11.2020 постанову про накладення штрафу державний виконавець не пересвідчився у виконанні боржником судового рішення. Постанова про накладення штрафу обґрунтовується лише заявою стягувача від 06.11.2020 про невиконання боржником судового рішення. Враховуючи вищевказані обставини, колегія судді дійшла висновку, що правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем і апелянтом не доведено належними та допустимими доказами невиконання позивачем станом на 11.11.2020 судового рішення про вселення апелянта. Колегія судді зазначає, що застосування до позивача штрафу повинно бути підтверджено відповідними доказами, а саме актом державного виконавця, інформацією поліції про виклик, тощо. Надані апелянтом докази не є безспірними доказами на підтвердження перешкод позивачем проживання апелянта у квартирі АДРЕСА_1 . З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. Проте, колегія суддів вважає, що рішення суду скасуванню не підлягає, оскільки відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. На думку колегії суддів розгляд цієї справи судом першої інстанції без залучення стягувача можливий, оскільки спір стосується правомірності акту індивідуальної дії. Залучення апелянта до участі у справі, на думку колегії судді не був обов`язковим, а з огляду на принцип доступ до правосуддя апеляційна скарга підлягала розгляду по суті. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Повний текст виготовлено 17.03.2021. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Єрмакової Олени Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель