Постанова 4851 № 520/13934/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 р.Справа № 520/13934/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 26.02.21 по справі № 520/13934/2020 за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправним та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_2 , з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови від 14.07.2020 про накладення штрафу, винесені державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 56298905, стосовно подій, що мали місце 02.07.2020, 06.07.2020, 07.07.2020, 11.07.2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 14.07.2020 р. про накладення штрафу, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим С.М. в межах виконавчого провадження № 56298905, стосовно подій, що мали місце 02.07.2020 року. Визнано протиправною та скасовано постанову від 14.07.2020 року про накладення штрафу, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим С.М. в межах виконавчого провадження № 56298905, стосовно подій, що мали місце 06.07.2020 року. Визнано протиправною та скасовано постанову від 14.07.2020 року про накладення штрафу, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим С.М. в межах виконавчого провадження № 56298905, стосовно подій, що мали місце 07.07.2020 року. Визнано протиправною та скасовано постанову від 14.07.2020 року про накладення штрафу, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим С.М. в межах виконавчого провадження № 56298905, стосовно подій, що мали місце 11.07.2020 року. Стягнуто на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 34952393). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участь у справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що оскаржуване рішення суду першої інстанції щодо скасування постанов від 14.07.2020 про накладення штрафів на боржника безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 як стягувача за виконавчим провадженням, але ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі № 520/13934/2020 клопотання ОСОБА_1 про залучення його в якості третьої особи залишено без задоволення. Незаконно відмовивши ОСОБА_1 в задоволенні його клопотання про залучення в якості третьої особи до участі в розгляді даної справи, суд першої інстанції допустив грубе процесуальне порушення, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Вказує, що позов ОСОБА_2 містить чотири позовних вимоги про скасування чотирьох постанов державного виконавця, однак судовий збір при цьому позивачем сплачено як за одну позовну вимогу в розмірі 840 грн 80 коп. Стверджує, що суд першої інстанції не врахував вимоги діючого законодавства та прийшов до неправильного висновку про те, що у відповідача не було передбачених законом підстав для прийняття постанов від 14.07.2020 про накладення на ОСОБА_2 штрафів, що у свою чергу призвело до помилкового скасування оскаржуваних постанов про накладення штрафу, як заходу примусового виконання рішення суду. У зв`язку з цим, суд першої інстанції поверхнево та неповно дослідив обставини цієї конкретної справи, що достовірно підтверджують цілеспрямованість та умисність невиконання рішення суду боржником та, як наслідок, необхідність застосування заходів примусового виконання рішення в інтересах стягувача. У додаткових поясненнях до апеляційної скарги посилається на необхідність врахування в межах розгляду цієї справи рішення Європейський Суд з прав людини у справі заявника "Ген проти України". Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору. Третя особа - ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити. Позивачка в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити в її задоволенні. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконанні у Шевченківському відділі ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавчий лист № 638/12278/15-ц, виданий Дзержинським районним судом м. Харкова 27.04.2018. 03.05.2018 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 56298905 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа по вказаній справі. Як встановлено в ході розгляду справи, 14 липня 2020 відповідачем винесені постанови про накладення штрафу на позивача у подвійному розмірі за невиконання судового рішення в частині: "обрати способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 до 19-00 за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових дні, що припадають на понеділок та четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_2 ) якщо цей день припадає на понеділок та четвер другого тижня вересня місяця" стосовно подій, що мали місце 02.07.2020, 06.07.2020 ; "встановити час спілкування батька, ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 щотижнево по вівторкам з 18-00 до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових дні, що припадають на понеділок та четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_2 ) якщо цей день припадає на понеділок та четвер другого тижня вересня місяця" стосовно подій, що мали місце 07.07.2020 року; "обрати способом участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_2 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за відсутності матері ОСОБА_2 , незалежно від місця перебування дитини» стосовно подій, що мали місце 11.07.2020 року". Вказані постанови винесенні на підставі актів державного виконавця від 02.07.2020, 06.07.2020, 07.07.2020, 11.07.2020. Судовим розгляду встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження №56298905 відносно позивача державним виконавцем неодноразово виносились постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, зокрема 18.05.2018, 25.02.2019, 01.03.2019, 05.03.2019, 24.03.2020. Не погоджуючись із оскаржуваними постановами про накладення штрафу від 14.07.2020 року стосовно подій, що мали місце 02.07.2020, 06.07.2020, 07.07.2020, 11.07.2020, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не має право в разі невиконання рішення суду виносити у відношенні боржника необмежену кількість постанов про накладення на нього штрафу. Суд першої інстанції виснував, що в разі повторного невиконання того ж судового рішення державний виконавець повинен виносити постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, після чого має вчиняти ряд інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу. Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на таке. Порядок виконання рішень немайнового характеру внормовані розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII). За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VIII). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 1,16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII). Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостої статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Зі змісту цих норм витікає, що за процедурою виконання виконавчого документу немайнового характеру виконавець, за наслідками перевірки стану його виконання у випадку встановлення його невиконання у передбачені законом строки, накладає стягнення у вигляді штрафу, а у випадку повторного невиконання - штрафу у подвійному розмірі. Таким чином оцінка судом постанов виконавця про накладення стягнення у вигляді штрафу у виконавчих провадженнях по виконанню виконавчих документів немайнового характеру безпосередньо пов`язана із оцінкою стану виконання такого виконавчого документу, а тому безумовно зачіпає права та інтереси стягувача у такому виконавчому провадженні, як особи, на користь якої це виконання має бути здійснено. З огляду на матеріали справи, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі залишено без задоволення. Такий висновок суд першої інстанції вмотивував тим, що предметом даного позову є акти індивідуальної дії владного суб`єкта, якими накладено штраф на ОСОБА_2 , тобто грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за невиконання судового рішення, прийняте державним виконавцем на підставі приписів Закону України "Про виконавче провадження", а отже безпосередньо стосується позивача та владного суб`єкта, який прийняв оскаржуваний акт, через що відсутні підстави для залучення третьою особою ОСОБА_1 . Крім того, суд першої інстанції виснував, що заявником не наведено, які саме права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_1 може вплинути рішення у цій справі та не надано на підтвердження цього факту належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАСУ доказів. Втім колегія суддів не погоджується з таким висновком та вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції щодо скасування постанов від 14.07.2020 про накладення штрафів на боржника безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 як стягувача за виконавчим провадженням та сам факт того, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, в рамках якого оскаржуються дії державного виконавця про накладення про накладення штрафу, є достатнім доказом того, що рішення у справі може вплинути його інтереси незалежно від результатів розгляду справи. Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України. При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав. На порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції помилково не залучено до участі у справі як третьої особи - ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , а тому результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на його права та інтереси як учасника виконавчого провадження. Зокрема, в залежності від результату розгляду цієї справи у стягувача з`явиться законний інтерес та право вимоги до державного виконавця про вчинення інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення. Аналогічна правова позиція щодо необхідності обов`язкового залучення до участі у справах про оскарження постанов про накладення штрафів в рамках виконавчого провадження всіх сторін виконавчого провадження (як стягувача, так і боржника) висловлена Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2021 року у справі № 640/9564/20, що враховується судом апеляційної інстанції в силу приписів статті 242 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. За таких обставин, оскільки вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України, не залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1 має наслідком скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення судом апеляційної інстанції з наданням можливості ОСОБА_1 скористатися своїми правами, передбаченими статтею 49 КАС України. Як наслідок, протокольною ухвалою суду від 22.07.2021 ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Надаючи правову оцінку заявленими вимогам позивачки з урахуванням доводів третьої особи про правомірність оскаржуваних постанов, колегія суддів зазначає таке. Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регулюється положеннями статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", частиною 2 якої визначено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. Згідно частин 3, 4 ст. 64-1 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. З положень вказаної статті випливає, що в разі невиконання боржником судового рішення про встановлення побачення дитини державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", та в разі повторного невиконання того ж судового рішення виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, після чого вчиняє ряд інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу. Тобто, дана стаття фактично передбачає, що в разі невиконання рішення суду, державний виконавець може своїми постановами накласти на боржника штраф. Підставою для задоволення позовних вимог слугував висновок суду про відсутність у державного виконавця права виносити у відношенні боржника необмежену кількість постанов про накладення на нього штрафу та після накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, виконавець зобов`язаний вчинити ряд інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком та вважає, що судом не повно з`ясовано всі обставини цієї справи. В даному випадку колегія суддів акцентує увагу на тому, що внаслідок невиконання судового рішення після накладення на боржника штрафу в подвійному розміру у державного виконавця виникає обов`язок вжити інші заходи, спрямовані на примусове виконання відповідного судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу, зокрема внести подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, винести вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та вжити інші заходи примусового виконання рішення, в тому числі звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Учасниками справи не заперечується та обставина, що за невиконання боржником рішення суду в частині побачення дитини з батьком державний виконавець винесено постанову від 18.05.2018 про накладення на боржника штрафу, потім за невиконання того ж рішення постановами від 25.02.2019, 01.03.2019, 05.03.2019, 24.03.2020 повторно накладав на боржника штраф у розмірі 3 400,00 грн. Згодом, за невиконання судового рішення, в рамках того ж виконавчого провадження № 56298905 державний виконавець виніс чотири оскаржувані постанови від 14.07.2020 про накладення на боржника штрафу в розмірі 3 400,00 грн. Колегія суддів, дослідивши витяги з електронної копії матеріалів виконавчого провадження, з`ясувала, що після накладення на ОСОБА_2 штрафу в подвійному розмірі постановами від 25.02.2019, державним виконавцем вжито інші заходи, спрямовані на примусове виконання судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу, зокрема 01.03.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника; 24.02.2020 державним виконавцем направлено відповідне повідомлення до правоохоронних органів (Шевченківський відділ поліції ГУНП в Харківській області) щодо наявності ознак злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України в діях боржника ОСОБА_2 ; постановою ВП № 56298905 від 02.04.2020 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до закінчення існуючих обставин; направлено подання до Дзержинського районного суду м. Харкова щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (т. 1, ас. 139). З наведеного вбачається, що державним виконавцем вчинено всі залежні від нього заходи, спрямовані на виконання судового рішення, але такі дії не призвели до реального та систематичного виконання боржником судового рішення. Матеріалами справи підтверджено, що незважаючи на застосовані до боржника заходи, останнім рішення суду систематично не виконується, що підтверджується актами державного виконавця від 02.07.2020, 06.07.2020, 07.07.2020, 11.07.2020. Отже, в даному випадку накладення на ОСОБА_2 штрафів в подвійному розмірі за систематичне невиконання судового рішення після вжиття всіх інших заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу, не суперечить правовій природі статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", адже такі дії розцінюються судом як "інші заходи примусового виконання рішення", в тому числі ті, що передбачені п.9 розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (надалі - Інструкція № 512/5). Так, у п.9 розділу 9 вказаної Інструкції зазначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону. Враховуючи те, що в даній справі державним виконавцем вжиті всі можливі від нього заходи примусового виконання рішення, накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" слід вважати додатковим фінансовим тягарем для боржника, що буде стимулювати виконувати рішення суду про встановлення побачення з дитиною своєчасно, належним чином та систематично. Судова колегія відхиляє посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №520/6943/19, оскільки спірні правовідносини та зумовлене ними нормативно-правове обгрунтування не є релевантними до обставин цієї справи. Так, у справі, що переглядалася судом касаційної інстанції, державний виконавець, приймаючи необмежену кількість постанов про накладення штрафу, не вживав заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", в той час як в цій справі, що переглядається, державний виконавець наклав на боржника штрафи в подвійному розмірі після того, як вжив всі інші заходи, спрямовані на примусове виконання відповідного судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу. Відтак, винесення відповідачем у відношенні позивача постанов про накладення штрафу від 14.07.2020 в межах ВП №56298905, стосовно подій, що мали місце 02.07.2020, 06.07.2020, 07.07.2020, 11.07.2020 є обґрунтованим та таким, що узгоджується з приписами статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції № 512/5. Застосування таких заходів вочевидь буде більш результативним, адже, як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі заявника "Ген проти України", "розміри цих санкцій були досить значними, щоб мати мати належний примусовий вплив на В." За таких обставин, колегія суддів сприймає в якості належних доводи заявника апеляційної скарги та враховує в першу чергу висновки викладені в рішенні Європейський Суд з прав людини у справі заявника "Ген проти України", що стосуються безпосередньо обставин цієї справи. Досліджуючи питання поважності причин невиконання ОСОБА_2 рішення суду, за невиконання якого відповідачем застосовано штрафи оскаржуваними постановами, колегія суддів виходить з такого. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення У розумінні Закону України "Про виконавче провадження" поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Аргументи ОСОБА_2 про те, що починаючи з 07 квітня 2020 року у відповідача не було законних підстав для проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 56298905 з посиланням на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова, якою скасовано постанову державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 03.05.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56298905, колегія суддів відхиляє, адже, як підтверджено матеріалами справи, державним виконавцем було своєчасно подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду, що відтерміновує дату набрання такої ухвали законної сили до моменту та за наслідками апеляційного перегляду справи. До того ж, колегія суддів ураховує, що постановою Харківського апеляційного суду від 22.09.2021 змінено ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.04.2020 та у задоволенні скарги ОСОБА_2 в частині скасування постанови державного виконавця від 03.05.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56298905 відмовлено. При цьому, як вбачається з матеріалів ВП № 56298905 до заяви ОСОБА_2 від 23.04.2020 (отримана відділом державної виконавчої служби 24.04.2020) про закриття виконавчого провадження долучена завірена підписом ОСОБА_2 копія ухвали від 07.04.2020 з відміткою про те, що судове рішення не набрало законної сили. Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні законні підстави для закриття виконавчого провадження, а відтак проведення виконавчих дій та винесення оскаржуваних постанов в межах ВП 56298905 02.07.2020, 06.07.2020, 07.2020 та 11.07.2020 було правомірним. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність підстав для визнання поважними причин невиконання судового рішення, у зв`язку з чим зважає про відсутність підстав для задоволення вимог позову. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 по справі № 520/13934/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задовольння. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко