Постанова Полтавський апеляційний суд № 638/977/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 638/977/21 Номер провадження 22-ц/814/2579/22Головуючий у 1-й інстанції Яковлева В.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М., секретар Клименко Я.О., за участю представника відповідача Староженка А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 01 липня 2021 року, постановлене суддею Яковлєвою В.М. (повний текст складено 05 липня 2021 року), по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, в с т а н о в и в: 26.01.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що у квітні 2018 року на підставі ст.214 КПК України звернувся до прокуратури із заявою про кримінальні правопорушення, вчинені слідчим прокуратури Харківської області Басовим С.В. Оскільки упродовж 24 годин відомості про злочин не були внесені до ЄРДР, він був вимушений звернутися до Червонозаводського районного суду м.Харкова зі скаргою на неправомірну бездіяльність посадової особи прокуратури, за наслідками розгляду якої, ухвалою суду від 16.05.2018, уповноважену особу прокуратури зобов`язано внести відповідні відомості до ЄРДР, викладені у заяві від 02.04.2018. 21.08.2018 посадовою особою прокуратури внесено відомості про злочин до ЄРДР №42018220000000955, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.364, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України. У межах указаного кримінального провадження слідчими неодноразово приймалися рішення про його закриття, які скасовувалися слідчими суддями Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17.12.2018, 24.04.2019, 24.07.2019, 23.08.2019, із зазначенням у судових рішеннях конкретних недоліків досудового розслідування, які залишаються не усунутими. У грудні 2019 року матеріали кримінального провадження №42018220000000955 направлені до СУ ТУ ДБР в м.Полтаві для проведення досудового розслідування. Його розслідування доручено слідчому Либань А.М., який неодноразово допускав бездіяльність, залишаючи без розгляду заявлені ним, позивачем, клопотання в порядку ст.220 КПК України про визнання його потерпілим та допит в якості потерпілого, у тому числі на виконання ухвали суду від 16.04.2020. 18.06.2020 та 25.08.2020 він вкотре звертався до слідчого Либань А.М. із клопотаннями: виконати ухвалу суду від 16.04.2020; допитати його в якості потерпілого та видати пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого, а 17.07.2020 про призначення судово-психологічної експертизи з метою встановлення розміру компенсації моральної шкоди, спричиненої злочинними діями. Однак слідчий Либань А.М., порушивши вимоги КПК України, не розглянув такі клопотання. 25.09.2020 позивач звернувся до начальника першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР в м.Полтава із клопотанням про відсторонення слідчого ОСОБА_2 від розслідування у кримінальному провадженні, про результати розгляду якого його також не повідомили. Зазначає, що незаконними діями і бездіяльністю слідчого, надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразовим прийняттям слідчим рішень про відмову в задоволенні його клопотань, позивачу спричинена моральна шкода. Розмір завданої шкоди, спричиненої надмірною тривалістю та неефективністю кримінального провадження, позивачем оцінено в 303 750,00 грн., що обраховується з урахуванням критеріїв глибини та тривалості психологічних страждань, їх видів (сором, приниження, страх, розпач), а також суттєвості вимушених змін в житті. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.07.2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю. Судові витрати віднесено за рахунок держави. Із рішенням районного суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Із підстав попередньо викладених у позовній заяві доводить підставність відшкодування на його, позивача, користь моральної шкоди, зумовленої фактом систематичного прийняття слідчим рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки його заяв про злочин, ігнорування його доводів про протиправну бездіяльність та надмірну тривалість досудового розслідування. Вважає, що районний суд безпідставно викладене до уваги не прийняв, взявши за основу оскаржуваного рішення відзив відповідача на позов. Тим самим, районний суд постановив рішення, яке по суті суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка обов`язкова для врахування, що викладена у справах №638/14009/17 від 08.04.2020, №638/6363/19 від 16.09.2020, №638/9834/18 від 17.09.2020, №638/14007/17 від 23.09.2020, №638/14008/17 від 02.12.2020, №646/8234/19 від 10.03.2021, №754/10071/17 від 26.04.2021. Просить врахувати вимоги ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а також позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №916/1423/17 від 03.09.2019, за змістом якої надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо. Вважає, що відповідач не виконав вимог ст.81 ЦПК України та не спростував відповідальність держави за завдану в даному випадку моральну шкоду та презумпцію неправомірності тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні. Заперечує висновки районного суду про недоведеність завданої йому моральної шкоди та спростовує їх ухвалами суддів-слідчих від 17.12.2018, 24.04.2019, 24.07.2019, 23.08.2019 та 16.04.2020, якими встановлено не виконання слідчим визначеного ст.2 КПК України завдання кримінального судочинства, а отже порушення його конституційних прав. Також вважає, що районний суд безпідставно залишив поза увагою наявні у справі виписки із медичної картки стаціонарного хворого, у якому йому протипоказані психо-емоційні навантаження у зв`язку із черепно-мозковою травмою. Просить врахувати, що матеріали кримінального провадження перебувають на виконанні слідчого Либань А.М. у грудні 2019 року, натомість суд першої інстанції, дійшовши висновку, що позивачу надано відповіді стосовно розгляду його заяв, посилався на листи, які надсилалися до грудня 2019 року та підписані іншими слідчими. Вважає, що наслідком постановлення такого рішення є подальше допущення бездіяльності відповідачем, винесення ним незаконних постанов про закриття кримінального провадження та порушення положень Конституції України та КПК України. 17.08.2021 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає доводи апеляційної скарги такими, що не ґрунтується на доказах та зводяться до незгоди останнього з прийнятими процесуальними рішеннями слідчого у кримінальному провадженні, який за змістом ст.40 КПК України є процесуально самостійною особою і втручання в його діяльність забороняється. Звертає увагу, що приєднана позивачем медична довідка датована 20.09.2017, тобто задовго до виникнення спірних правовідносин, а тому не підтверджує доводи, наведені ним у апеляційній скарзі. Також наголошує, що наразі у провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова та Харківського апеляційного суду перебуває 33 справи за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м.Полтаві про компенсацію моральної шкоди. Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду. У суді апеляційної інстанції представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Із підстав запровадження в Україні воєнного стану та активних бойових дій на території Харківської області, позивач повідомлявся про час та місце розгляду справи в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, з використанням засобів мобільного зв`язку за вказаним ним у апеляційній скарзі номером телефону. Вирішуючи питання розгляду справи за даної явки, колегія суддів приймає до уваги наступне. За правилами статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в умовах воєнного стану не припиняється. Відповідно до ч.2 ст.379 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Із огляду на викладені норми закону, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справу без участі позивача, що не призведе до порушення його права на справедливий суд у межах розумних строків судового провадження. При цьому колегія суддів приймає до уваги положення статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.08.2018 листом прокуратури Харківської області від 29.08.2018 №15/3-7615, останньому повторно повідомлено, що на виконання ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16.05.2018 до ЄРДР 21.08.2018 внесено відомості за №42018220000000955, №42018220000000956, №42018220000000957, №42018220000000958, №42018220000000959 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України. Про результати виконання указаної ухвали суду на адресу ОСОБА_1 27.08.2018 за №15/3-76-15 направлено повідомлення, яке передбачено п.1 ч.2 ст.60 КПК України. Крім того повідомлено, що відповідно до даних комп`ютерного програмного комплексу «Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України» кримінальне провадження №42018000000001732 від 17.07.2018, станом на 29.08.2018 до прокуратури не надходило./а.с.54/ Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42018220000000955 від 21.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України закрито постановою слідчого від 19.10.2018 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, копія постанови надіслана ОСОБА_1 листом старшого слідчого Малінка В. від 24.10.2018 №17/1-735-18./а.с.53/ 01.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Харківської області зі скаргою щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження, за результатами розгляду якої листом від 16.11.2018 №15/1-738-18 скаржника повідомлено про відсутність підстав для скасування прийнятого рішення. Роз`яснено вимоги ст.81 КПК України, відповідно до якої відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а також ст.ст.303-307 КПК України - скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду./а.с.52/ Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17.12.2018 (справа №646/7746/18) скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого управління прокуратури Харківської області радника юстиції Малінка В.Є. від 19.10.2018 про закриття кримінального провадження №42018220000000955 від 21.08.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України. Матеріали кримінального провадження №42018220000000955 від 21.08.2018 повернуто до прокуратури Харківської області для відновлення досудового розслідування, в ході якого необхідно усунути неповну досудового розслідування та недоліки, викладені у мотивувальній частині даної ухвали (не з`ясовано та не перевірено всіх обставин, які зазначені в заяві про вчинення кримінального правопорушення, не допитано заявника./а.с.50-51/ 26.12.2018 на особистому прийому в прокуратурі Харківської області прийнято спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про: виконання вимог ст.39 КПК України щодо організації належного досудового розслідування за кримінальним провадженням №42018220000000955; на підставі вимог ч.2 ст.21 КПК України зобов`язати слідчого Малінку В.Є. негайно виконати у повному обсязі ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17.12.2018; зобов`язати слідчого Малінку В.Є. припинити саботаж вимог ст.19 Конституції України та ігнорування вимог КПК України, активізувати розслідування по кримінальному провадженню №42018220000000955 і допитати заявників у якості потерпілих; про прийняте рішення за заявою повідомити належним чином повною та обґрунтованою відповіддю./а.с.49/ Листом прокуратури Харківської області від 04.01.2019 №17/1-735-18 на запит від 26.12.2018 ОСОБА_1 повідомлено, що матеріали указаного кримінального провадження направлено прокурору процесуальному керівнику для вирішення питання про визначення підслідності за ДБР. Також роз`яснено порядок оскарження дій, бездіяльності слідчого або прокурора в порядку ст.ст.303,304 КПК України./а.с.48/ Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури області Малінки В.Є. від 16.01.2019 кримінальне провадженням №42018220000000955 закінчено на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, про що ОСОБА_1 повідомлено листом від 22.01.2019 №17/1-735-18./а.с.48/ Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24.04.2019 (справа №646/7746/18) скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого управління прокуратури Харківської області радника юстиції Малінка В.Є. від 16.01.2019 про закриття кримінального провадження №42018220000000955. Матеріали даного кримінального провадження повернуто прокурору Харківської області для відновлення досудового розслідування, в ході якого необхідно усунути неповну досудового розслідування та недоліки, викладені у мотивувальній частині даної ухвали (не досліджено та не надано оцінку матеріалам кримінального провадження №42017000000000303, досудове розслідування у якому здійснював слідчий Басов С.В./а.с.46/ 27.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до процесуального прокурора прокуратури Харківської області Чопко М. із клопотанням в порядку вимог ст.ст.28,36 КПК України, за результатами розгляду якого листом прокуратури від 05.06.2019 №15/1-735-18 скаржника повідомлено про закриття кримінального провадження №42018220000000955 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, постанова слідчого від 20.05.2019./а.с.43/ Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24.07.2019 (справа №646/7746/18) скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого управління прокуратури Харківської області радника юстиції Малінка В.Є. від 20.05.2019 про закриття кримінального провадження №42018220000000955 від 21.08.2018 за ч.1 ст.364, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України./а.с.42/ 02.08.2019 на особистому прийомі прокуратури Харківської області прийнято клопотання №1 ОСОБА_1 про призначення у справі судово-психологічної експертизи,а 19.08.2019 скаргу на бездіяльність слідчого та порушення ним вимог ст.220 КПК України./а.с.39, 41/ Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 23.08.2019 (справа №646/7746/18) скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано слідчого у кримінальному провадженні №42018220000000955 (старшого групи слідчих) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.08.2019 в порядку, передбаченому ст.220 КПК України./а.с.38/ На виконання указаної ухвали суду листом прокуратури Харківської області від 09.09.2019 №15/3-5010-19 ОСОБА_1 повідомлено, що його клопотання в порядку ст.220 КПК України не розглянуто, оскільки слідчим, у провадженні якого перебувало зазначене кримінальне провадження 29.08.2019 прийнято рішення про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України./а.с.27-32, 37/ Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10.10.2019 (справа №646/7746/18) скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від .29.08.2019 про закриття кримінального провадження №42018220000000955 від 21.08.2018./а.с.22/ 03.01.2020 ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до слідчого ТУ ДБР в м.Полтаві Либань А.М. про направлення окремого доручення відповідній оперативній службі Харківської області про допит його в якості потерпілого по кримінальному провадженню №42018220000000955 та видачі пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого. Про прийняте рішення повідомити в порядку, передбачено ст.220 КПК України./а.с.21 Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 16.04.2020 (справа №554/1185/19) скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано слідчого ТУ ДБР , розташованого у м.Полтаві Либаня А.М. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.01.2020, поданого в рамках кримінального провадження №42018220000000955./а.с.19/ 25.05.2020, 18.06.2020, 28.07.2020, 25.08.2020, 25.09.2020 ОСОБА_6 надсилав слідчому Либань А.М. клопотання в порядку ст.220 КПК України./а.с.7-18/ Постановою старшого слідчого відділу СВ УУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, Либань А.М. від 03.08.2020 закрито кримінальне провадження №42018220000000955 від 21.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України./а.с.103-105/ За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.01.2020 щодо надання доручення оперативному підрозділу у кримінальному провадженні №42018220000000955, слідчим ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, Либань А.М. скаржнику повідомлено, що відповідно до ст.220 КПК України він не наділений правом заявляти клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій під час досудового розслідування./а.с.128-129/ Постановою слідчого Либань А.М. від 22.05.2020 у задоволенні клопотання заявника ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42018220000000955 від 21.08.2020 відмовлено, про що повідомлено заявника листом від 29.05.2020 №І-5550/15-02-1./а.с.130-131/ Відмовляючи у задоволенні позову та стягненні моральної шкоди, завданої органом досудового розслідування, районний суд виходив із того, що позивачем не доведено наявність складових для відшкодування моральної шкоди. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту невиконання або неналежного виконання посадовими особами прокуратури та органу досудового розслідування службових обов`язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні або притягнення цих осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством. Тоді як проведення слідчих процесуальних дій в рамках кримінального провадження та реалізація права заявника на їх оскарження, не свідчать про незаконність дій прокуратури відносно нього. При цьому скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора), зокрема про закриття кримінального провадження, не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, не свідчить про протиправність дій або бездіяльність органу досудового розслідування, не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб. Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди із рішенням суду та переоцінки доказів. Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди (статті 1173,1174 ЦК України). Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, статті 1173 та 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України. У відповідності до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Наведені норми процесуального права позивачем не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди, судам першої та апеляційної інстанцій не надано. Доводи апеляційної скарги є ідентичними підставами позову та фактично зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції та цитуванням практики Верховного Суду, яка не створює преюдицію у цій справі, та містить загальні висновки щодо вибору і застосування норм права до спірних правовідносин. При вирішенні заявленого позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із таких підстав цивільно-правової відповідальності, як: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та дійшов правомірного висновку про відсутність сукупності зазначених складових, які є обов`язковими для деліктних правовідносин. Із матеріалів справи убачається, що позивач пов`язує підстави позову про відшкодування моральної шкоди із тривалим та неефективним досудового розслідування кримінального провадження №42018220000000955. Оцінка ефективності досудового розслідування обґрунтована позивачем тим, що слідчими органу досудового розслідування не проведено усього обсягу необхідних слідчих дій, а саме: не залучено його до участі у справі в якості потерпілого, не допитано та не вручено пам`ятку із правами та обов`язками, не вирішено питання призначення експертизи, не надано у строки, визначені ст.220 КПК України, вмотивованих відповідей на заявлені ним клопотання. Натомість, постановами слідчого від 19.10.2018, 16.01.2019, 20.05.2019, 29.08.2019, 03.08.2020 вирішувалося питання закриття кримінального провадження. Колегія суддів приймає до уваги, що з огляду на позицію Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №686/27885/19, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчого та прокурора сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Тоді як постанови слідчих органу досудового розслідування про закриття кримінальних проваджень оскаржені позивачем до суду та скасовані, що свідчить про реалізацію ним права на оскарження процесуальної діяльності слідчого в порядку статей 303-308 КПК України і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України. При цьому, лише незгода позивача з прийнятими слідчими процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження. Наведена правова позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 18.12.2019 у справі №554/7971/18, від 21.12.2019 у справі № 285/3475/18, від 22.01.2020 у справі №454/1403/17, від 19.03.2020 у справі № 686/13212/19. Такий висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії» та від 09.02.2007 у справі «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі. Рішення про визнання протиправною бездіяльності слідчих органу досудового розслідування при винесенні постанов про закриття кримінального провадження компетентними органами не приймалося. Отже, протиправна бездіяльність органу досудового слідства позивачем не доведена. Наявні у справі ухвали суддів слідчих, якими скасовано постанови про закінчення кримінального провадження не спростовують правильність таких висновків, оскільки згідно ч.2 ст.307 КПК України це не входить до повноважень суддів слідчих. Підстав вважати, що слідчим проігноровано клопотання позивача спростовуються наявними у справі доказами та зводяться до незгоди останнього із отриманими відповідями, зокрема, від 14.01.2020 №і-287/15-02-1, за змістом якої ОСОБА_1 роз`яснено, що відповідно до ст.220 КПК України він не наділений правом заявляти клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій під час досудового розслідування. Роз`яснено, що результати розгляду вказаного звернення можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом./а.с.128-129/ Доводи апеляційної скарги позивача, що рішення суду вмотивовано посиланням на листи відповідача, які передували передачі матеріалів кримінального провадження слідчому Либань А.М (грудень 2019 року), колегія суддів до уваги не приймає. По-перше, відповідна переписка надана самим позивачем як додатки до позову, обґрунтованого подіями 2018 року; по-друге, суд оцінив докази в сукупності та дійшов вмотивованого висновку про його недоведеність, зокрема, як правильно зазначив у відзиві на апеляційну скаргу відповідач медична довідка датована 20.09.2017, тобто задовго до виникнення спірних правовідносин, а тому не підтверджує доводи, наведені ним у апеляційній скарзі. Апеляційний суд приймає до уваги наведену позивачем у апеляційній скарзі позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №916/1423/17 від 03.09.2019, згідно якої надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Разом із цим, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Такими чином саме по собі посилання позивача на позицію Великої Палати Верховного Суду не звільняє його від обов`язку довести належними та допустимими доказами неправомірність бездіяльності органу досудового розслідування, наявність шкоди та причинний зв`язок між ними. Доводи апеляційної скарги з посиланням на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є загальними та такими, що не спростовують висновки районного суду. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Інші доводи позивача є ідентичними підставам звернення до суду, нічим не підтверджені та є його власними судженнями і оцінкою подій. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення районного суду є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга без задоволення Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 01 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07.09.2022. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця В.М. Триголов