Постанова 4814 № 554/2884/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/2884/20 Номер провадження 22-ц/814/1714/21Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С. Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І., за участю секретаря судового засідання - Міщенко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гольник Л.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, слідчий СВ Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області Савельєв Д.В., про відшкодування моральної шкоди УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, в якій просить стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 80 291,00 грн. за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. В обґрунтування позовних вимог вказував, що у провадженні слідчого слідчого відділу Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. перебуває кримінальне провадження № 42018170000000302 від 06.11.2018 року за ч. 1 ст. 397 КК України. В межах кримінального провадження він має процесуальний статус потерпілого. Зазначав, що слідчим не було проведено розшукових (слідчих) дій для встановлення особи, якій в даному кримінальному провадженні можливо повідомити про підозру, злочин залишається нерозкритим. Проте, 28.01.2020, 14.02.2020 року скасовувалися постанови про відмову у задоволенні клопотань у кримінальному провадженні № 42018170000000302 відповідно до ухвал Октябрського районного суду м. Полтави, що вказує, на думку позивача, про протиправну бездіяльність посадових осіб та надмірну тривалість досудового розслідування. Позивач вважає, що протиправною бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування щодо проведення необхідної перевірки та розгляду його клопотань, як потерпілого у кримінальному провадженні, надмірною тривалістю досудового розслідування, неодноразовим закриттям кримінального провадження йому завдало моральних страждань, оскільки він постійно перебував в напруженому психологічному стані, у нього з`являлося відчуття постійної тривоги, хвилювання, нервові розлади, безсоння, викликало у нього дискомфорт та почуття несправедливості. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21 квітня 2021 року у задоволені позову відмовлено у повному обсязі. короткого змісту вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 прохав скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу Вказує, що місцевим судом не було звернуто уваги на ту обставину, що ухвали слідчого судді від 28.01.2020 року та від 04.02.2020 року не виконано, що вказує, на його думку, на протиправну бездіяльність посадових осіб та на надмірну тривалість досудового розслідування. Зазначає, що суд належним чином не з`ясував, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань. Зазначив на порушення вимог ст.13 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та правові висновки Великої палати Верховного Суду у справі № 916/1423/17, висновки Верховного Суду у справі № 585/724/19, № 464/3789/17. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом в провадженні слідчого СВ Полтавський відділ поліції ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018170000000302 від 06.11.2018 року за ч. 1 ст. 397 КК України. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави Бугрія В.М. від 28.01.2020 та від 14.02.2020 року задоволені скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. від 24.10.2019 року про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 , постанови слідчого від 24.10.2019 року скасовані та зобов`язано слідчого СВ Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.10.2019 (а.с.41-43; 44-46). Суд також установив, що у кримінальному провадженні № 42018170000000302 від 06.11.2018 року за ч. 1 ст. 397 КК України ОСОБА_1 має процесуальний статус заявника про кримінальне правопорушення. На час розгляду судом справи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018170000000302 триває. Встановивши зазначені обставини місцевий суд дійшов висновку про недоведеність факту бездіяльності посадових осіб досудових органів, надмірної тривалості досудового розслідування , в зв`язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Перевіривши законність та обґрунтованість позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги апеляційних суд дійшов таких висновків. Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, з урахуванням правил про відшкодування шкоди, передбачених ст.ст.1173, 1174 ЦК України. Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, статті 1173 та 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України. У постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18), від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц (провадження № 61-18855св18), у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (провадження № 61-4165св18), від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц (провадження № 61-40480св18), від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), , від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 638/9834/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17, сформовано правовий висновок, зокрема про те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності прокурора, слідчого під час досудового розслідування сама по собі не може свідчити про незаконність його діяльності як такої, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, у разі задоволення таких скарг, становить достатню справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Місцевий суд належним чином проаналізував наявні в матеріалах справи докази, зокрема ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28 січня 2020 року, якою було скасовано постанову слідчого СВ Полтавського ВПГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. від 24.10.2019 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018170000000302, та зобов`язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.10.2019 року; та ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2020 року, якою було скасовано постанову слідчого СВ Полтавського ВПГУНП в Полтавській області Савельєва Д.В. від 24.10.2019 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018170000000302, та зобов`язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.10.2019 року. Аналіз змісту зазначених ухвал не дає підстави для висновку щодо надмірної тривалості досудового розслідування та заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди та про те, що допущенні слідчим процесуальні порушення суттєво вплинули на порушення нормальних життєвих стосунків позивача. У відповідності до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Розслідування кримінального провадження із 2018 року саме по собі також не може свідчити про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, і не є підставою вважати, що в даному випадку наявне порушення вимог ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод в аспекті «ефективності національного засобу правового захисту». Скасування судом постанов слідчого про відмову в задоволенні клопотань є належним відновленням порушених прав ОСОБА_1 . Та обставина, що на даний час досудове розслідування не завершено та жодній особі не повідомлено про підозру, не свідчить про наявність протиправних дій чи бездіяльності слідчих органів. Доводи ОСОБА_1 про те, що він зазнав моральної шкоди, яку він оцінює саме у грошовому виразі, також висновків місцевого суду не спростовує. Апеляційний суд не вбачає підстав для відступу від зазначених вище висновків Верховного суду. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених під час апеляційного розгляду справи, відсутні. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 квітня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 липня 2021 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук