Постанова 4873 № 910/6158/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" липня 2022 р. Справа№ 910/6158/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Коротун О.М. секретар судового засідання: Вайнер Є.І. за участю представників сторін: від позивача: Косих С.І.; від відповідача-1: ліквідовано; від відповідача-2: не з`явились; від третьої особи-1: Іванова Н.С., Романюк С.П.; від третьої особи-2: Іванов М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 (повний текст складено 20.09.2021) у справі №910/6158/21 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) до 1. державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича

2. Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо"

2. ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2021 року Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (далі - позивач, Укрсоюзсервіс) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича (далі - відповідач-1) та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (далі - відповідач-2), в якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 41265522 від 24.05.2018 року о 12:57:16, номер запису на право власності: 26304673, прийняте державним реєстратором Київської філії КП "Новозаводське" Мартенівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповичем Ігорем Віталійовичем про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс загальною площею 7425,5 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ямська, будинок 72 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тісо" (код ЄДРПОУ 23536097). В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем-1 порушено вимоги статей 2, 3, 10, 18, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Тісо" на майновий комплекс площею 7425,5 кв.м прийнято без належних документів, які мають посвідчувати набуття права власності, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 закрито провадження в частині відповідача-1 - державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича. Позов Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 41265522 від 24.05.2018 року о 12:57:16, номер запису на право власності: 26304673, прийняте державним реєстратором Київської філії КП "Новозаводське" Мартенівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповичем Ігорем Віталійовичем про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс загальною площею 7425,5 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ямська, будинок 72 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тісо". Закриваючи провадження в частині відповідача-1, суд послався на п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що Комунальне підприємство "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області припинило діяльність 19.02.2019. Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що загальна площа нежитлової будівлі "Г" безпідставно збільшена на 902,8 кв.м, оскільки, збільшена не за рахунок частини неврахованої загальної площі цієї будівлі, а за рахунок приєднання до неї окремої двоповерхової будівлі, що знаходиться за іншою адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-а та належить позивачу і є державною власністю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд дійшов хибного висновку про те, що в управлінні позивача перебуває будівля площею 904 кв.м та те, що майновий комплекс ТОВ «Тісо» збільшився на 902,8 кв.м за рахунок зазначеної площі. Скаржник стверджує, що позивач звернувся з позовом до неналежних відповідачів, оскільки належним відповідачем у даній справі повинна бути особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно. На думку третьої особи, відповідачем у справі повинно бути Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо". Апелянт зазначає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки у межах заявленої вимоги про скасування рішення без одночасного визнання, зміни чи припинення відповідних речових прав, що є обов`язковим відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», стверджуване право не може бути захищено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що позивач не здійснює повноваження власника державного майна у спірних правовідносинах. Скаржник стверджує, що суд без вирішення питання щодо набуття та припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна ухвалив рішення про скасування рішення відповідача-1, яке вичерпало свою дію і міститься у закритому розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення суперечить вимогам ч. 7 ст. 14, ч. 3 ст. 26, п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не може бути виконано, оскільки на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть бути внесені будь які записи. Узагальнені доводи відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу 01.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вимоги апеляційної скарги не зачіпають інтересів, прав та обов`язку Департаменту та просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника. Узагальнені доводи відзивів позивача на апеляційні скарги У свою чергу, заперечуючи проти апеляційних скарг, Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) у своїх відзивах, наданому до суду 16.11.2021 та 22.11.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують державні повноваження Укрсоюзсервісу. Позивач вказує, що реєстраційні дії на підставі судових рішень, проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником, що прямо вказано у статті 311 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однак, підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1666-VIII передбачено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом № 1952-IV, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21 та справу призначено на 29.11.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 залишено без руху апеляційну ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/6158/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 разом з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21. Повідомлено учасників справи, що апеляційні скарги розглядатимуться у судовому засіданні 29.11.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 залучено до участі у справі ОСОБА_1 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Розгляд справи № 910/6158/21 відкладено на 20.12.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 продовжено строк розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/6158/21 та відкладено розгляд справи на 31.01.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 відмовлено у задоволенні заяви Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) про забезпечення позову. Протокольною ухвалою колегія суддів у судовому засіданні 31.01.2022 залишила без розгляду клопотання Укрсоюзсервіс про долучення доказів від 17.12.2021 та пункт 1 клопотання від 26.01.2022, в якому позивач просив зобов`язати приватного нотаріусуа Київського міського округу Розумову О.І. надати копії документів, які зазначені в п. 1.2.3 іпотечного договору від 29.01.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 оголошено перерву до 09.02.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 оголошено перерву у розгляді справи № 910/6158/21 до 14.03.2022. Судове засідання призначене на 14.03.2022 не відбулося у зв`язку з введенням воєнного стану із 24.02.2022 строком на 30 діб, через військову агресією Російської Федерації проти України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 910/6158/21 на 30.05.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи №910/6158/21 відкладено на 04.07.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у задоволенні клопотання Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) про залучення Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача відмовлено. Протокольною ухвалою у судовому засіданні 04.07.2022 колегія суддів ухвалила залишити без розгляду клопотання про витребування документів від 27.05.2022 та клопотання про витребування доказів від 01.07.2022. Залишаючи без розгляду вказані клопотання, колегія суддів виходила з наступного. За змістом статті 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу; якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 та 01.11.2021 про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21 встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даних ухвал, попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України. За змістом статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Колегія суддів вказує, що позивач подав вказані клопотання з пропуском строку встановленого в ухвалах про відкриття провадження від 18.10.2021 та 01.11.2021. Крім того, заяв про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу вказаних клопотань позивачем подано не було. Явка представників сторін 01.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника. Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа Комунальне підприємство "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за ідентифікаційним кодом 41170741 припинило діяльність - 19.02.2019. Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та беручи до уваги, що явка учасників справи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача-2. Позиції учасників справи Директор та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" у судовому засіданні 04.07.2022 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 04.07.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2020 заперечував проти доводів апеляційних скарг з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу, просив їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Постановами Ради Міністрів УРСР від 11.02.1991 та Кабінету Міністрів України від 18.09.1993 № 750 на Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) покладено функції з управління державним майном підприємств та організацій побутового обслуговування населення України. Наділення Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) функціями з управління державним майном підтверджується листом Управління правового забезпечення секретаріату Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 36-6, а також роз`ясненням Міністерства юстиції України від 04.10.2005 № 19-45-2973, в якому вказано, що позивач є органом управління державним майном державних підприємств, зокрема, майном Державного підприємства "Завод "Побутмаш" (колишній Київський дослідно-експериментальний завод), який до 1991 року знаходився за адресою: м. Київ, вул. Ямська,

72. Відтак, з 11.02.1991 позивач є органом управління Державного підприємства "Завод "Побутмаш" та його нерухомим майном. Після переводу Державного підприємства "Завод "Побутмаш" у новозбудовані виробничі приміщення по вул. Кіровоградській у м. Києві, частина приміщень заводу по вул. Ямській,72 була передана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву в оренду ТОВ "Тісо" і за ними залишилась адреса: м. Київ, вул. Ямська, 72, а інша частина приміщень була закріплена за позивачем, як органом управління заводу "Побутмаш", і для них була встановлена адреса м. Київ, вул. Ямська, 72-а. 08.04.1992 за актом передачі основних фондів Державне підприємство "Завод "Побутмаш" передало Укрсоюзсервісу, як органу управління його майном, з балансу на баланс виробничий корпус площею 840 кв.м (з урахуванням сходових клітин - 904 кв.м) за адресою: м. Київ, вул. Ямській,72-а. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 у справі №40/35 у 2012 році цілісний майновий комплекс у складі двоповерхової будівлі площею 904 кв.м з обладнанням і устаткуванням передано на баланс Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс), що підтверджується актом приймання передачі від 03.07.2012. Звертаючись з позовом, позивач вказав, що в листопаді 2018 дізнався про прийняття рішення відповідачем-1 щодо включення двоповерхової нежитлової будівлі площею 904 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-а, яка є державною власністю і належить Українському союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс), як органу управління державним майном, до майнового комплексу, який належить ТОВ "Тісо" за адресою: м. Київ, вул. Ямська,

72. Позивач зазначив, що відповідач-1 в один і той же день і час - 24.05.2018 року о 12:41:09 - прийняв два рішення: 1) провів державну реєстрацію права власності за ТОВ "Тісо" майнового комплексу загальною площею 6522,7 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ямська,72, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 у справі № 5011-62/6746-2012; 2) провів державну реєстрацію права власності за ТОВ "Тісо" майнового комплексу загальною площею 7425,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ямська,72, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 у справі № 5011-62/6746-2012, технічного паспорту на будинок від 16.01.2018 і довідки про показники об`єкта нерухомого майна № 041118 від 04.11.2018, які видані ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості". Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на майновий комплекс загальною площею 7425,5 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ямська, будинок 72 за ТОВ "Тісо", позивач вказав, що означене рішення не відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки довідка ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості" від 04.11.2018 № 041118, яка стала підставою для збільшення площі майнового комплексу ТОВ "Тісо" на 902,8 кв.м за рахунок площі двоповерхової будівлі, за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-а, не може бути належним документом для державного реєстратора для проведення реєстрації права власності. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 закрито провадження в частині відповідача-1 - Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича. Позов Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) - задоволено. Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України). Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України). Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З огляду на положення частин 1, 2 статті 20 Цивільного кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Згідно із частинами 1 - 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Отже, за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Частинами 1, 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Звертаючись з позовом, Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) заявив вимоги до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Проте, оскільки спір у цій справі стосується цивільних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на спірне майно, то належним відповідачем у ній є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо". Таким чином, державний реєстратор та Департамент, до яких позивач пред`явив позов, не є належними відповідачами у цій справі. Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у зв`язку з пред`явленням позову до неналежних відповідачів. Крім того, стосовно заявленого позивачем способу захисту його прав, а саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Однак, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час звернення з позовом), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Тому, починаючи з 16.01.2020, такий спосіб захисту, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 06.04.2021 у справі №915/1890/19. Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позовних слід відмовити також у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту. Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21 слід скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс), з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21 підлягають задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21 слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати З урахуванням задоволення апеляційних скарг, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на позивача у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо" звертаючись з апеляційними скаргами заявили про стягнення з Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) судових витрат. Також, апелянти подили до Північного апеляційного господарського суду клопотання від 01.07.2022 та 04.07.2022, в яких просять долучити до матеріалів справи докази витрат на правничу допомогу. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність вирішення даного питання у судовому засіданні в порядку, передбаченому статтями 221, 244 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/6158/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути з Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) (01106, м. Київ, вул. Пугачова, будинок 17; ідентифікаційний код 00017437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" (03150, м. Київ, вул. Ямська, будинок 72; ідентифікаційний код 23536097) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Стягнути з Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) (01106, м. Київ, вул. Пугачова, будинок 17; ідентифікаційний код 00017437) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва. Призначити до розгляду заяви ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" щодо вирішення питання розподілу судових витрат (правничої допомоги) на 05.09.2022 о 12 год. 30 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1а, зал судового засідання № 7). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 05.07.2022. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Коротун