Постанова 4873 № 910/6158/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" травня 2023 р. Справа№ 910/6158/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Євсікова О.О. Демидової А.М. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників: від позивача: Косих С.І. від відповідача-1: не з`явився від відповідача-2: не з`явився від третьої особи-1: не з`явився від третьої особи-2: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у справі № 910/6158/21 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) до:

1. Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича;

2. Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо";

2. ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича і Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо", ОСОБА_1 , в якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 41265522 від 24.05.2018 о 12:57:16, номер запису на право власності: 26304673, прийняте Державним реєстратором про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс загальною площею 7425,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Тісо". Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2021 закрито провадження в частині Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича. Позов Укрсоюзсервіс задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 41265522 від 24.05.2018 о 12:57:16, номер запису на право власності: 26304673, прийняте Державним реєстратором про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс загальною площею 7425,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Тісо". Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2021 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та ТОВ "Тісо" щодо вирішення питання розподілу судових витрат (правничої допомоги) відмовлено. Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі № 910/6158/21 скасовано, справу № 910/6158/21 у частині розгляду заяв ТОВ "Тісо" і ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, направлено на розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постановою Верховного Суду від 31.01.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 залишено без змін. В постанові Верховний Суд зазначив, що висновки апеляційної інстанції щодо неподання заявниками детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами під час здійснення представництва заявників у суді апеляційної інстанції та розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), не узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо необхідності зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги та дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 матеріали справи передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у визначеному складі суду призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.04.2023. У зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1466/23 від 24.04.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи №910/6158/21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Євсіков О.О., Демидова А.М., Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 прийнято заяви ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" щодо вирішення питання розподілу судових витрат (правничої допомоги) у справі №910/6158/21, призначені до розгляду на 25.04.2023, новим складом суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 розгляд справи відкладено на 09.05.2023. У судове засідання 09.05.2023 з`явився представник позивача, який надав свої пояснення і просив відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1 та ТОВ "Тісо" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Відповідачі та треті особи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляд справи. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяв у цій справі за відсутністю представників вказаних учасників. У вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 16.11.2022 у справи № 922/1964/21. Так, у вказаній постанові зазначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України). Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також викладено висновок щодо обчислення розміру гонорару та змісту детального опису робіт про таке. За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI). Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства. Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (ч. 13 ст. 129 ГПК України). З матеріалів справи вбачається, що третьою особою-1 - ТОВ "Тісо" до суду було подано апеляційну скаргу, яка містила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла або які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розмірі 30 000, 00 грн. Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 44 000 грн ТОВ "Тісо" подало: договір про надання правової допомоги від 01.10.2021; додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 01.10.2021; додаток №2 до договору про надання правової допомоги від 05.01.2022; акт виконаних робіт від 20.12.2021 на суму 30 000 грн; акт виконаних робіт від 08.02.2022 на суму 8 000 грн; акт виконаних робіт від 08.06.2022 на суму 6 000 грн; прибутковий касовий ордер №1/10-21 на суму 30 000 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера №8/02-22 від 08.02.2022 на суму 8000 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера №8/06-22 від 08.06.2022 на суму 6000 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.10.2021; свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю (серія КВ №000127). Зазначені докази направлені іншим учасникам справи, що підтверджується долученими до матеріалів справи описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками Укрпошти. Так, за умовами пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 01.10.2021, укладеного між Івановою Н.С. (адвокат) та ТОВ «Тісо» (клієнт), адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта надалі в суді та здійснювати діяльність адвоката згідно з умовами договору з усіма правами представника у судовому спорі у справі №910/6158/21 щодо подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2021 та супровід справи у суді апеляційної інстанції. У пункті 1.1 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2021 сторони передбачили, що сума гонорару адвоката за виконання робіт наведених у п. 1.1 та 1.2 договору у суді апеляційної інстанції становить 30 000 грн. Пунктом 2 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2021 визначено, що обсяг робіт погоджений сторонами: попередня консультація та формування правової позиції - 1000 грн; підготовка апеляційної скарги, формування додатків до неї та подання його до суду - 20000 грн; представництво клієнта у суді апеляційної інстанції - 9000 грн. Водночас, у пункті 1.1 додатку №2 до договору про надання правничої допомоги від 05.01.2022 сторони встановили, що сума гонорару адвоката за виконання робіт наведених у п. 1.1 та 1.2 договору у суді апеляційної інстанції становить 38 000 грн. Пунктом 2 додатку №2 до договору про надання правничої допомоги від 05.01.2022 визначено, що додатковий обсяг робіт погоджений сторонами: підготовка заперечень на клопотання про доручення доказів та направлення їх до суду апеляційної інстанції й учасникам справи - 5 000 грн; представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (1 судове засідання) - 3 000 грн. На виконання договору про надання правової допомоги від 01.10.2021 сторонами складено акт виконаних робіт від 20.12.2021, відповідно до якого адвокатом Івановою Н.С. було надано ТОВ «ТІСО» такі послуги: попередня консультація та формування правової позиції - 1 000 грн; підготовка апеляційної скарги, формування додатків до неї та подання його до суду - 20 000 грн; представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції - 9 000 грн. Загальна вартість виконаних робіт (послуг) без ПДВ становить 30 000 грн. На виконання договору про надання правової допомоги від 01.10.2021 сторонами складено акт виконаних робіт від 08.02.2022, відповідно до якого адвокатом Івановою Н.С. було надано ТОВ «ТІСО» такі послуги: підготовка заперечень на клопотання про долучення доказів та направлення їх до суду апеляційної інстанції й учасникам справи - 5 000 грн; представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (судове засідання від 31.01.2022) - 3000 грн. Загальна вартість виконаних робіт (послуг) без ПДВ становить 8 000 грн. На виконання договору про надання правової допомоги від 01.10.2021 сторонами складено акт виконаних робіт від 08.06.2022, відповідно до якого адвокатом Івановою Н.С. було надано ТОВ «ТІСО» такі послуги: представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (судове засідання від 09.02.2022, 30.05.2022) - 6000 грн. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ становить 6 000 грн. Повноваження адвоката Іванової Н.С. підтверджуються копіями ордеру на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Іванової Н.С., які наявні у матеріалах справи. Судом встановлено, що заявлені витрати пов`язані з розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції. В матеріалах справи наявні докази вчинення представником третьої особи дій, вказаних в актах. Отже надані адвокатом послуги є документально доведеними та підтвердженими. Звертаючись з апеляційною скаргою третя особа-2 - ОСОБА_1 вказав, що загальна сума витрат на правову допомогу, які сторона понесла або які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 35 000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 65 000 грн ОСОБА_1 подав: договір про надання правової допомоги від 04.10.2021; додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 04.10.2021; додаток №2 від 25.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 04.10.2021; акт виконаних робіт від 20.12.2021 на суму 35 000 грн; акт виконаних робіт від 08.06.2022 на суму 20 000 грн; прибутковий касовий ордер на суму 35000 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера №30/05-1 від 30.05.2022 на суму 20000 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04.10.2021; свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю (№3984). Зазначені докази направлені іншим учасникам справи, що підтверджується долученими до матеріалів справи описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками Укрпошти. Так, за умовами пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 04.10.2021, укладеного між Івановим М.В. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт), адвокат приймає на себе обов`язки, представляти права і законні інтереси клієнта надалі в суді та здійснювати діяльність адвоката згідно з умовами договору з усіма правами представника у судовому спорі у справі №910/6158/21 щодо подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2021 та супровід справи у суді апеляційної інстанції. В додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 04.10.2021 сторони передбачили, що сума гонорару адвоката за виконання робіт у суді апеляційної інстанції становить 35 000 грн. Обсяг робіт погоджений сторонами: попередня консультація та формування правової позиції - 3000 грн; підготовка апеляційної скарги, формування додатків до неї та подання його до суду - 20000 грн; представництво клієнта у суді апеляційної інстанції - 12000 грн. У пункті 1.1 додатку №2 до договору про надання правничої допомоги від 04.10.2021 сторони встановили, що сума гонорару адвоката за виконання робіт наведених у п. 1.1 та 1.2 договору у суді апеляційної інстанції підлягає збільшенню на 10 000 грн. Таким чином, загальна сума гонорару становить 45 000 грн. Пунктом 2 додатку №2 до договору про надання правничої допомоги від 04.10.2021 визначено, що додатковий обсяг робіт погоджений сторонами: підготовка заперечень на клопотання про доручення доказів та направлення їх до суду апеляційної інстанції й учасникам справи - 5000 грн; представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (1 судове засідання) - 5000 грн. На виконання договору про надання правової допомоги від 04.10.2021 сторонами складено акт виконаних робіт від 20.12.2021, відповідно до якого адвокатом Івановим М.В. було надано ОСОБА_1 такі послуги: попередня консультація та формування - 3000 грн; підготовка апеляційної скарги, формування додатків до неї та подання його до суду - 20000 грн; представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції - 12000 грн. Загальна вартість виконаних робіт (послуг) без ПДВ становить 35 000 грн. На виконання договору про надання правової допомоги від 04.10.2021 сторонами складено акт виконаних робіт від 08.06.2022, відповідно до якого адвокатом Івановим М.В. було надано ОСОБА_1 такі послуги: підготовка заперечень на клопотання про долучення доказів та направлення їх до суду апеляційної інстанції й учасникам справи - 5000 грн; представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (судове засідання від 31.01.2022, 09.02.2022, 30.05.2022) - 15 000 грн. Загальна вартість робіт (послуг) становить 20 000 грн. Повноваження адвоката Іванова М.В. підтверджуються копіями ордеру на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Іванова М.В., які наявні у матеріалах справи. Судом встановлено, що заявлені витрати пов`язані з розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції. В матеріалах справи наявні докази вчинення представником третьої особи дій, вказаних в актах. Отже надані адвокатом послуги є документально доведеними та підтвердженими. Позивачем подані клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених ТОВ "Тісо" та ОСОБА_1 у зв`язку із апеляційним розглядом справи № 910/6158/21. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що заявлені третіми особами витрати на правничу допомогу неспівмірні з реальністю адвокатських витрат, наведеним переліком робіт, значенням справи для сторін, ціною позову та складністю справи. Також позивач вказав, що дана справа має важливе для нього значення. У зв`язку з цим, позивач просить зменшити розмір заявлених витрат «як мінімум на 80 %» та відмовити у відшкодуванні тих витрат, які не підтверджені документами про оплату. Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17. Таким чином, оцінивши доводи позивача про неспівмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представниками третіх осіб роботи у суді апеляційної інстанції, а також про невідповідність критерію реальності таких витрат, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки суми, визначені за надання консультацій, формування правової позиції, підготовку апеляційних скарг та участі представників ТОВ "Тісо" і ОСОБА_1 у судових засіданнях, є неспівмірними зі складністю справи, часу, об`єктивно необхідного для їх надання. Отже, проаналізувавши надані адвокатами Івановою Н. С. та Івановим М. В. відповідні послуги, а також подані позивачем клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, у яких останній обґрунтовано зазначає про складність самої справи, ціну позову та співмірність заявлених до відшкодування сум з виконаною роботою адвокатами в суді апеляційної інстанції, колегія суддів, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з позивача на користь ТОВ "Тісо" 20 000 грн та на користь ОСОБА_1 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Заяви ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції задовольнити частково. Стягнути з Українського союзу об`єднань, підприємств і організації побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) (04107, місто Київ, будинок 17, вулиця Пугачова, код ЄДРПОУ 00017437) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у справі №910/6158/21. Стягнути з Українського союзу об`єднань, підприємств і організації побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) (04107, місто Київ, будинок 17, вулиця Пугачова, код ЄДРПОУ 00017437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" (03150, м. Київ, вул. Ямська, будинок 72, код ЄДРПОУ 23536097) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у справі №910/6158/21. Доручити господарському суду міста Києва видати накази. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст додаткової постанови складено - 15.05.2023. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді О.О. Євсіков А.М. Демидова