Постанова Одеський апеляційний суд № 947/28933/21

Номер провадження: 22-ц/813/4874/22 Справа № 947/28933/21 Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Цюри Т.В., суддів Гірняк Л.А., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» на ухвалу Київського районного суду Одеської області від 28 вересня 2021 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УкрСоцбанк в особі правонаступника Акціонерне товариство "Альфа-Банк", Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та визнання права власності в порядку спадкування за законом,- ВСТАНОВИВ: 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Акціонерного товариства "УкрСоцбанк в особі правонаступника Акціонерне товариство "Альфа-Банк", Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та визнання права власності в порядку спадкування за законом (а.с.3-9). Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову у якій ОСОБА_1 просила суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме: садових будівель загальною площею 269,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0460 га, кадастровий номер: 5110136900:39:001:0028 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони АТ «Альфа Банк» відчужувати вищевказане нерухоме майно до вирішення судом даного спору (а.с.43-44). 28 вересня 2021 року ухвалою Київського районного суду заяву позивачки ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: садові будівлі ( складові частини об`єкта нерухомого майна: садовий будинок А; сараї Б, Д; навіс В; вбиральня Г ) загальною площею 269,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0460 га, кадастровий номер: 5110136900:39:001:0028 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони АТ «Альфа Банк» вчиняти будь-які з відчуження садових будівель загальною площею 269,7 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0460 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ,а і заборони органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, в тому числі будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на вказані об`єкти нерухомого майна до вирішення спору судом. Копію ухвали направлено для виконання до АТ «Альфа Банк», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради. (а.с.46-48). Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Байрамов О.В. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2021 року скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити (а.с.101-103). 02 грудня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху (а.с.117). 13 грудня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито провадження по справі (а.с.125). 21 грудня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду справу призначено до розгляду. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 16.06.2022 року сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідковим листом про сповіщення щодо призначення дати судового засідання по справі. В свою чергу, 14 червня 2022 року Одеським апеляційним судом отримано клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у якому представник повідомляє, що ОСОБА_1 бажає приймати участь у судових засіданнях через свого представника, проте, адвокат наразі перебуває у іншому місті та не може приймати участь у судових засіданнях тому просить відкласти розгляд справи на дату після закінчення дії воєнного стану. Проте вказана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року до 24 серпня 2022 року. В Україні продовжується агресія РФ і тривають воєнні дії, а відтак відкладення розгляду справи на період дії воєнного стану, буде суперечить завданням цивільного судочинства. При цьому суд враховує, що відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Також слід зазначити, що згідно з розпорядженням голови Одеського апеляційного суду №1 від 02.03.2022 в Одеському апеляційному суді запроваджено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, відповідно до якого робота суду апеляційної інстанції здійснюється шляхом здійснення розгляду термінових справ, зокрема, пов`язаних із питаннями обороноздатності держави, забезпеченням режиму воєнного стану, мобілізації, розглядом клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів та інших питань, які потребують термінового вирішення, а також тимчасово (на час воєнного стану) обмежено допуск в приміщення суду осіб, які не є учасниками судових засідань. Разом із тим, зазначеним розпорядженням, з огляду на обмеження подання учасниками провадження заяв про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або небезпеку для життя, розгляд справ дозволено продовжити без участі учасників провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду або в режимі відеоконференції. Водночас, вищезгаданим розпорядженням рекомендовано учасникам судового провадження утриматися від відвідування приміщення суду та подавати заяви про проведення судових засідань в режимі відео-конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Посилання сторін, що вони не можуть взяти участь у судовому засіданні через введення на території України воєнного стану не є підставою для відкладення розгляду справи. Одеський апеляційний суд працює в режимі воєнного стану, розглядає справи за розкладом та обробляє поштову кореспонденцію кожного дня. Таким чином, приймаючи до уваги розумний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, відсутність клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а само по собі введення в країні воєнного стану без конкретизації причин неможливості розгляду справи, не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду, зазначеним вимогам відповідає частково, з огляду на таке. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку наявне достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у володінні відповідача та у користуванні позивача на момент пред`явлення позову, може бути відчуженим і у разі задоволення позову, це значно ускладнить виконання судового рішення або зробить виконання судового рішення неможливим. Проте, апеляційний суд не може повністю погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, за змістом ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується:забороною вчиняти певні дії. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Однак, судом першої інстанції вищевказані вимоги законодавства не були дотримані в повній мірі. Такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з наступного. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач, при поданні заяви, зазначає про об`єктивні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, оскільки спірне майно, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно перебуває на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46917342 від 17.05.2019 у власності за АТ «Укрсоцбанк» і під час розгляду справи відповідач може відчужити спірне майно на користь третіх осіб, а відтак невжиття таких заходів забезпечення позову значним чином ускладнить виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, чим будуть значно порушені права та інтереси позивача. Звертаючись до суду із вказаною апеляційною скаргою, апелянт наголошує на тому, що позивачем не було жодним чином доведено обставин, на які він посилається при поданні заяви про забезпечення позову, а судом першої інстанції не враховано положень ст.81 ЦПК України щодо доведення обставин, і цим, на думку апелянта, було порушено законні інтереси АТ «Укрсоцбанк». Крім того, апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 не є спадкоємицею померлої, а тому не може звертатися із відповідними заявами. Апеляційний суд, відхиляючи зазначені доводи апеляційної скарги, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовними вимогами, окрім іншого , просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 зазначеного нерухомого майна, що було , як вона вважає незаконно зареєстровано після смерті спадкодавця, яка являлась її донькою, за АТ «Укрсоцбанк» в особі правонаступника АТ « Альфа-банк», тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку наявне достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у володінні відповідача та у користуванні позивача на момент пред`явлення позову, може бути відчуженим, що значно ускладнить виконання судового рішення або зробить виконання судового рішення неможливим у разі задоволення позову. В свою чергу, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час звернення позивача із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила суд лише накласти арешт на нерухоме майно, вказане в заяві, шляхом заборони саме АТ «Альфа-Банк» відчужувати нерухоме майно. Колегія суддів наголошує, що інших вимог прохальна частина заяви про забезпечення позову не містить. Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Згідно з ч. 1, 3, 8, та 10 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, резолютивна частина містить положення про заборону органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, в тому числі будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на вказані в ухвалі об`єкти нерухомого майна до вирішення спору судом. Однак, вказаної вимоги щодо заборони вчинення певних дій, ОСОБА_1 в заяві не заявлялись, а тому суд першої інстанції , вийшовши за межі вимог заяви , прийшов до помилкового висновку про необхідність застосування зазначеного виду забезпечення позову, у зв`язку з чим ухвала суду підлягає зміні, шляхом виключення посилання «...і заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, в тому числі будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на вказані об`єкти нерухомого майна». В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги щодо не наведення мотивів застосування вказаного виду забезпечення позову знайшли своє часткове підтвердження матеріалами справи, в той час як інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згдіно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» - задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду Одеської області від 28 вересня 2021 року про забезпечення позову - змінити, шляхом виключення посилання суду в резолютивній частині «...і заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, в тому числі будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на вказані об`єкти нерухомого майна». В іншій частині ухвалу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 27.06.2022 року. Головуючий суддя Цюра Т.В. Судді: Гірняк Л.А. Сегеда С.М.