Постанова Київський апеляційний суд № 753/21270/20

Справа № 753/21270/20 Головуючий 1 інстанція- Коренюк А.М. Провадження № 22-ц/824/2873/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 23 червня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., за участю секретаря Малашевського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 18 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У грудні 2020 року АТ «Укрсиббанк» звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 22 грудня 2015 року між банком і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11477725000, за умовами якого банк надав позичальниці ОСОБА_2 кредит на особисті потреби у розмірі 905302,93 грн. строком до 22 жовтня 2041 року із розрахунку 20,90 % річних, а позичальниця зобов`язалася повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Поручителем позичальниці за кредитним договором є співвідповідач ОСОБА_1 , який за договором поруки № 263967 від 22 грудня 2015 року зобов`язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань по поверненню кредиту в повному обсязі. Вказував, що за умовами кредитного договору позичальниця ОСОБА_2 мала повертати кредит та проценти щомісячними ануїтетними платежами у розмірі 15823 грн. до 20 числа кожного місяця, однак не виконує цих обов`язків, починаючи із березня 2020 року припинила повернення кредиту, має прострочену заборгованість як за тілом кредиту, так і за процентами. Вимога банку про повне дострокове повернення кредиту з огляду на невиконання зобов'язань за кредитним договором від 01 вересня 2020 року, залишена ними без задоволення. У зв'язку з наведеним, посилаючись на ст.ст.1050, 1054 ЦК України та умови кредитного договору, просив достроково стягнути солідарно із відповідачів як позичальника і поручителя на користь банку борг за кредитним договором станом на 25 листопада 2020 року в розмірі 987730,54 грн., який включає тіло кредиту -853886,23 грн. та проценти за період із 20 лютого по 19 листопада 2020 року - 133230,10 грн., а також 614,21 грн. - заборгованість за відсотками за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін тасудовий збір. Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 18 травня 2021 року - 2 - позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» 987730,54 грн. боргу за кредитним договором, 14815,96 грн. судового збору, а всього - 1002546,50 грн. Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 09 липня 2021 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована тим, що суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження, що не відповідає приписам ст.ст.19, 274 ЦПК України, оскільки ціна позову складає 987730,54 грн., а тому справа мала розглядатися тільки в загальному порядку. Суд розглянув справу за його відсутності без належного повідомлення про день розгляду справи, про наявність рішення він випадково дізнався із ЄДРСР. Таке є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, його прав, на що вказує ЄСПЛ у своїх рішеннях. Вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам закону, розрахунок процентів здійснений невірно, заперечує проти суми боргу за кредитом. Судом не враховано, що Подільським районним судом м.Києва розглядається справа № 758/9343/18 за позовом ОСОБА_2 до АТ «УкрСибббанк» про скасування неправомірно нарахованих процентів за кредитним договором, укладеним 20 червня 2008 року, рішення у якій може вплинути на розгляд даної справи, оскільки отриманий 22 грудня 2015 року відповідачкою ОСОБА_2 кредит у розмірі 905302,93 грн. призначений для погашення боргу за попереднім кредитом, отриманим у 2008 році. Судом залишено поза увагою незаконність вимоги банку від 01 вересня 2020 року про дострокове повернення кредиту, оскільки відповідачка неодноразово зверталася до банку із заявами про реструктуризацію боргу, які не вирішені. Вважає кредитний договір незаконним та таким, що має бути розірваний, оскільки відповідачка ОСОБА_2 фактично не отримувала кредит, а банк перевів кошти на інші рахунки для погашення боргу за попереднім кредитом та прощення. Окрім того, кредитний договір від 22 грудня 2015 року є несправедливим та укладеним під впливом обману з боку банку, що виразилося у поверненні кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів, хоча позичальниця настоювала на стандартній схемі, бо ануїтетні платежі приносять прибуток банку вдвічі більше ніж стандартна схема. Несправедливим є додаток № 1 «тарифи банку», які передбачають 6 додаткових комісій, що суперечить ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Обман полягає у тому, що банком була невірно визначена заборгованість у за попереднім кредитом у сумі 83420,22 долари США, що спонукало позичальницю укласти договір споживчого кредиту від 22 грудня 2015року. Позивач АТ «УкрСиббанк» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив вимоги банку, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час розгляду справи, до суду не з`явився, напередодні, тобто 22 червня 2022 року, через канцелярію подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням в країні воєнного стану та високою загрозою для життя і здоров`я людей. Відповідно до ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені стороною причини неявки буде визнано поважними. Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки - 3 - відповідача ОСОБА_1 з таких міркувань. По-перше, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року до 24 серпня 2022 року. Водночас введення военного стану на території України не є перешкодою для діяльності органів держави (за виключенням окупованих територій), в тому числі судів. По-друге, Київський апеляційний суд функціонує у звичному режимі. В апеляційному суді мається обладнане приміщення (укриття) цивільного захисту, до якого у випадку оголошення стану повітряної тривоги прибувають працівники суду і відвідувачі для убезпечення їх життя і здоров`я, про що розміщене відповідне оголошення. Про стан повітряної тривоги у м.Києві відбувається оголошення за допомогою гучного зв`язку, яким обладнане кожне приміщення апеляційного суду, в тому числі зали судових засідань. Наведене свідчить про відсутність перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, в тому числі усунення загроз їх життю. По-третє, колегія суддів враховує, що, подаючи заяву про відкладення, відповідач особисто з`явився в Київський апеляційний суд до приміщення прийому громадян (відповідна відмітка міститься на заяві), що у свою чергу свідчить про нещирість його доводів про загрозу життю і здоров`ю в апеляційному суді. По-четверте, відповідач ОСОБА_3 не був позбавлений можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням положень ст.212 ЦПК України, що узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду: від 08 липня 2021 року у справі № 675/1538/19 та від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17. По-п`яте, відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Дана справа не знаходить свого вирішення більше півтора року, що не відповідає встановленим процесуальним законом строкам і свідчить про порушення розумних строків її розгляду, причиною чого в тому є відкладення розгляду справи в апеляційному суді за клопотанням відповідача. І по-шосте, відхиляючи клопотання про відкладення справи суд враховує, що відповідач подав апеляційну скаргу, в якій грунтовно і змістовно виклав свою позицію щодо незаконності і необгрунтованості судового рішення та наявності підстав для його скасування. Окрім того, обгрунтування вимог та інша аргументація відповідача викладена у інших - 4 - докуметах, зокрема заяві про перегляд заочного рішення, заявах та клопотаннях, які містяться у справі. З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, а вказані у його заяві про відкладення розгляду причини неявки визнати неповажними. Представник позивача АТ «УкрСиббанк» подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідачка ОСОБА_2 також належним чином повідомлена про розгляд справи, не з`явилася, причин неявки не сповістила, заяви про відкладення не подала, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. При цьому апеляційний суд враховує, що відповідачка ОСОБА_2 не подавала до суду першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає, оскільки дана справа помилково розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до положень частин 4 та 6 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду в тому числі малозначних справ, до яких відносяться: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; Згідно п.5 ч.4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегією суддів встановлено, що ціна позову (розмір боргу за кредитним договором) в даній справі становить 987730,54 грн., що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (525500 грн.) і унеможливлює її розгляд в порядку спрощеного провадження. Згідно положень ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права. Відповідно до п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та - 5 - ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. З огляду на приписи п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, поскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, на що посилається в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про розгляд судом справи за його відсутності та без належного повідомлення як підставу для скасування рішення, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідач повідомлявся судом про розгляд справи рекомендованим листом з повідомленням за місцем його реєстрації ( АДРЕСА_1 ), який не було вручено з підстав відсутності відповідача за місцем проживання, про що поштою зроблено відповідну відмітку на конверті та прикладено печатку (а.с.46-47). Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду. Окрім того, вирішуючи спір, суд допустив наступні порушення норм матеріального права. Судом встановлено, що 22 грудня 2015 року між АТ «УкрСиббанк» і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 1147772500, згідно якого банк надав позичальниці ОСОБА_2 кредит на особисті потреби, а саме: для погашення боргу за укладеним між ними договором про надання споживчого кредиту № 11362874000 від 20 червня 2008 року у розмірі 905302,93 грн. строком до 22 жовтня 2041 року із розрахунку 20,90 % річних, а позичальниця зобов`язалася повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий позичальницею в банку (п.2.4 цього договору). Умовами кредитного договору, а саме пунктами 2.5-2.8 передбачено, що погашення кредиту та процентів має здійснюватись позичальницею шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів у розмірі 15823 грн. до 20 числа кожного місяця згідно графіку платежів (додаток № 1 до договору). Згідно умов цього договору Правила споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк», оприлюднені у офіційному виданні «Голос України» № 85 від 13 травня 2011 року, є невідємною частиною цього договору, а позичальниця ознайомилась і погодилась із цими правилами (преамбула, п.5.1 договору). Відповідно до пунктів 5.1-5.2 розділу І Правил споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» («Голос України» № 85 від 13 травня 2011 року) у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі шляхом направлення відповідної вимоги. Термін дострокового повернення кредиту вважається таким, що настав на 32-й день з дати одержання позичальником вимоги, а у випадку неотримання - на 41-й день з дати направлення такої вимоги. Поручителем позичальниці ОСОБА_2 за кредитним договором є відповідач ОСОБА_1 , який за договором поруки № 263967від 22 грудня 2015 року зобов`язався - 6 - відповідати перед банком за виконання позичальницею зобов`язань по поверненню кредиту в повному обсязі. Також, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не виконувала в повному обсязі обов`язків по поверненню кредиту, покладених на нього кредитним договором, починаючи із березня 2020 року припинила повернення кредиту та процентів, в результаті чогоу неї виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту та процентам. 01 вересня 2020 року АТ «УкрСиббанк» направив відповідачам письмову вимогу про повне дострокове повернення кредиту у зв`язку із невиконанням зобов`язань за договором, яка залишена ними без задоволення. Наведені обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальниця ОСОБА_2 не виконує передбачених кредитним договором обов`язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має прострочену заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для захисту прав кредитора і дострокового стягнення боргу солідарно з відповідачів на користь банку в повному обсязі. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам ст.ст.1054, 1050 ЦК України. Проте, стягуючи на користь банку борг за кредитним договором станом на 25 листопада 2020 року суд неправильно застосував норми матеріального права. Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору погашення кредиту і процентів мало відбуватися періодичними платежами у розмірі 15823 грн., а строк остаточного повернення кредиту визначений 22 жовтня 2041 року. Однак, у зв`язку із припиненням погашення кредиту банк відповідно до вимог закону (ч.2 ст.1050 ЦК України) та пунктів 5.1-5.2 розділу І Правил споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» змінив строк остаточного виконання основного зобов`язання, направивши відповідачам вимогу від 01 вересня 2020 року про дострокове повернення всієї суми кредиту на 32-й день з дати одержання вимоги, а у випадку неодержання - на 41-й день з дати направлення такої вимоги. Докази про отримання цієї вимоги відповідачами у справі відсутні. Отже, банк відповідно до вимог закону (ч.2 ст.1050 ЦК України)та умов кредитного договору змінив встановлений кредитним договором строк виконання основного зобов`язання,заявивши вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, яке з огляду на неотримання вимоги настає з 41 дня від її направлення, тобто із 11 жовтня 2020 року. Стягуючи борг за процентами в розмірі 133230,10 грн., суд першої інстанції погодився із наведеним банком обрахунком процентів станом на 19 листопада 2020 року, хоча строк кредитування закінчився 11 жовтня2020 року у зв`язку із зміною банком строку виконання зобов`язання. При цьому суд не врахував, що право банку нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом 11 жовтня 2020 року строку кредитування, а нарахування процентів поза межами строку дії договору (строку кредитування) суперечить закону, зокрема ст.1048 ЦК України. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 31 жовтня 2018 року усправі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), де Велика Палата вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після - 7 - спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц. Отже, суд невірно застосував положення ст.1048 ЦК України, що призвело до невірного вирішення спору в частині стягнення процентів. Зазначені порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору. При цьому, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незаконності рішення в частині стягнення процентів поза межами строку кредитування, проте, перевіряючи законність судового рішення за апеляційною скаргою, колегія суддів керується наступним. Відповідно до приписів ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Отже, дана норма покладає на суд прямий обов`язок вирішити справу у відповідності із приписами норм матеріального права незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи, що при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме - ч.1 ст.1048 ЦК України, колегія суддів згідно ч.4 ст.367 ЦПК України вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги з метою дотримання вимог закону. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матріалах справи, ухвалене з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позовАТ «УкрСиббанк» підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. - 8 - Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Судом встановлено, що на підставі договору про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 1147772500 від 22 грудня 2015 року відповідачка ОСОБА_2 отримала в АТ «УкрСиббанк» кредит у розмірі 905302,93 грн. строком до 22 жовтня 2041 року із розрахунку 20,90 % річних за користування коштами, який зобов`язалася повернути та сплатити проценти, однак починаючи із березня 2020 року припинила повернення кредиту. Вимога АТ «УкрСиббанк» про дострокове повернення кредитних коштів від 01 вересня 2020 року, направлена відповідачам, залишена ними без задоволення. Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки. Поручителем ОСОБА_2 за кредитним договором є відповідач ОСОБА_1 на підставі двох договорів поруки № 263967 (основний борг) і № 263967 (проценти та інші платежі), укладених 22 грудня 2015 року. Відповідно до п.3.1 обох договорів поруки строк її дії встановлено у 36 років з дати укладення цих договорів. За таких обставин, права кредитора АТ «УкрСиббанк» підлягають захисту шляхом стягнення на його користь суми боргу за кредитним договоромсолідарно з обох відповідачів. З огляду на наданий банком розрахунок станом на 25 листопада 2020 року борг за тілом кредиту становить 853886,23 грн., який включає суму дострокового стягнення, з чим апеляційний суд погоджується. Розрахунок боргу є обгрунтованим, оскільки повністю відповідає різниці між наданим кредитом 905302,93 грн. і сумою сплачених позичальницею щомісячних ануїтетних платежів на погашення тіла кредиту - 51416,70 грн. із січня 2016 року і до 20 лютого 2020 року включно (а.с.29). Щодо розміру процентів, то з урахуванням зміни банкомвстановленого кредитним договором строку виконання основного зобов`язання, який настав 11 жовтня 2020 року, суд стягує нараховані проценти станом по 10 жовтня 2020 року включно у розмірі 103748,87 грн. В іншій частині вимог, в тому числі у стягненні підвищених процентів суд відмовляє як таких, що не грунтуються на законі. Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір від 22 грудня 2015 року не відповідає вимогам закону, є несправедливим та укладеним під впливом обману з боку банку, що виразилося у поверненні кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів, хоча позичальниця настоювала на стандартній схемі, а обман полягає у тому, що банком була невірно визначена заборгованість у за попереднім кредитом у сумі 83420,22 долари США, що спонукало позичальницю укласти договір, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані. Такі доводи апеляційної скарги щодо укладання договору під впливом обману суперечать ст.204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину і згідно якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. В установленому законом порядку договір про надання споживчого кредиту,укладений 22 грудня 2015 року між АТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 , недійсним - 9 - підстав укладення його під впливом обману не визнаний і його презумпція правомірності скаржником не спростована, а відтак ставити під сумнів правомірність укладеного договору у суду підстав немає. Окрім того, даний договір не є нікчемним, тобто недійсним в силу вказівки закону. Відхиляючи дані доводи колегія суддів враховує, що відповідач не позбавлений парва подати позов про визнання договору недійсним на загальних підставах. Посилання скаржника на додаток № 2 «Тарифи банку», які передбачають 6 додаткових комісій, що на його думку суперечить ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», не спростовують висновків апеляційного суду про наявність підстав для стягнення боргу за тілом кредиту та процентами, оскільки банк просить стягнути борг, який включає тільки тіло кредиту та проценти. Будь-які вимоги щодо стягнення комісій відсутні. Відхиляючи дані доводи, колегія суддів також враховує, що згідно наданого банком розрахунку боргу, який відповідачем не спростований, усі сплачені позичальницею кошти зараховані виключно на погашення тіла кредиту та процентів. Будь-яких платежів в рахунок комісій банком не зараховувалося. Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок процентів здійснений невірно судом частково враховано. В апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_1 заявлене клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи без визначення питань та експертної установи. Напередодні, тобто 22 червня 2022 року, одночасно із поданням заяви про відкладення розгляду відповідачем подано заяву про призначення судово-економічної експертизи щодо правильності розрахунку боргу, проведення якої доручити КНДІСЕ. Заява мотивована тим, що з наявних у справі матеріалів неможливо перевірити правильність здійснення позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює повне встановлення судом усіх обстаивн справи. Колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність даного клопотання і його відхилення з наступних підстав. По-перше, розрахунок боргу, є належним і допустимим доказом наявності боргу та його розміру. Наданий позивачем розрахунок боргу є чітким, зрозумілим та носить доступний характер, в тому числі містить усю необхідну інформацію щодо періоду та розміру виникнення боргу. Зокрема, вказаний у розрахунку борг за тілом кредиту 853886,23 грн. повністю відповідає різниці між сумою наданого кредиту 905302,93 грн. і сумою усіх сплачених позичальницею за період із січня 2016 року і до 20 лютого 2020 року включно щомісячних ануїтетних платежів на погашення тіла кредиту - 51416,70 грн. (а.с.29). Це ж стосується боргу за процентами, з якого вбачається, що останній платіж на погашення процентів позичальниця здійснила 20 лютого 2020 року і на той час не мала заборгованості по процентам, а борг виник із дати нездійснення нею наступного платежу, тобто із 20 березня 2020 року (а.с.30-31). Розрахунок боргу містить розмір щомісячного нарахування процентів за період із 20 березня 2020 року та загальну суму, що враховано апеляційним судом при визначенні розміру боргу за процентами. По-друге, чіткість та зрозумілість розрахунку боргу спростовує доводи клопотання про неможливість перевірити правильність здійснення позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором та у свою чергу свідчить про відсутність підстав для призначення експертизи, проведення якої обумовлюється необхідністю застосування спеціальних знань, чого в даній справі не встановлено і відповідачем не доведено. По-третє, у випадку, якщо відповідач вважає, що наданий банком розрахунок невірний, зокрема, що він невірно відображає сплачені позичальником кошти, чи відображає у іншому (меншому) розмірі, або розміру процентів, то згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які - 10 - вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач був зобов`язаний його спростувати, надавши свій розрахунок чи інші, передбачені ст.76 ЦПК України докази, на його спростування, чого відповідачем не зроблено. Посилаючись на необхідність призначення експертизи відповідач фактично не спростував обрахунок боргу, не вказав які суми і за які періоди вказані невірно і в чому це полягає, а якщо вони мають бути іншими, то у зв`язку з чим. Самі лише посилання на неналежність даного доказу, як помилково важає відповідач, не є достатніми підставами для призначення експертизи. Відхиляючи дане клопотання колегія суддів враховує, що діюче процесуальне законодавство надає стороні широке коло можливостей для надання доказів чи спростування доказів, наданих іншою стороною, в тому числі згідно ст.106 ЦПК України відповідач мав можливість провести експертне дослідження за власною ініціативою на спростування розрахунку боргу, проте не зробив цього. При цьому апеляційний суд враховує, що відповідач мав таку можливість з червня 2021 року, коли подав заяву про скасування заочного рішення. Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наведене у своїй сукупності свідчить про відсутність підстав для призначення судової екпертизи. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом того факту, що Подільським районним судом м.Києва розглядається справа № 758/9343/18 за позовом ОСОБА_2 до АТ «УкрСибббанк» про скасування неправомірно нарахованих процентів за кредитним договором, укладеним 20 червня 2008 року, рішення у якій може вплинути на розгляд даної справи, оскільки отриманий 22 грудня 2015 року відповідачкою ОСОБА_2 кредит у розмірі 905302,93 грн. призначений для погашення боргу за попереднім кредитом, отриманим у 2008 році не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки не пов`язані з ним і не впливають на формування судом правових висновків в даній справі. Встановлено, що ОСОБА_2 отримано кредит, який остання має повернути. Мотиви (мета) отримання позичальницеюкредиту у розмірі 905302,93 грн. не мають правового значення для вирішення спору щодо його повернення кредитору. Доводи апеляційної скарги про те, що судом залишено поза увагою незаконність вимоги банку від 01 вересня 2020 року про дострокове повернення кредиту, оскільки відповідачка неодноразово зверталася до банку із заявами про реструктуризацію боргу, які не вирішені безпідставні. Вимога банку про дострокове повернення кредиту грунтується на приписах ст.1050 ЦК України і є законною і обгрунтованою, оскільки як вбачається із розрахунку боргу позичальниця ОСОБА_2 здійснила останнй платіж на погашення кредиту 20 лютого 2020 року, після чого оплати не проводила. Борг виник з наступного місяця, тобто із 20 березня 2020 року і станом на момент направлення вимоги банку у вересні 2020 року не погашала кредит півроку, маючи істотний борг. Щодо реструктуризація кредиту, то таке є правом, а не обов`язком банку. Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір є незаконним та таким, що має бути розірваний, оскільки відповідачка ОСОБА_2 фактично не отримувала кредит, а банк перевів кошти на інші рахунки для погашення боргу за попереднім кредитом та прощення необгрунтовані і не спростовують наявність підстав для стягнення боргу. При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що згідно умов кредитного договору кошти надавалися ОСОБА_2 для погашення боргу за попереднім кредитним договором, з чим позичальниця погодилася. При цьому кредитні коштинадавалися шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на поточний - 11 - рахунок № НОМЕР_1 , відкритий позичальницею в банку (п.2.4 цього договору). Такі умови кредитного договору погоджені позичальницею, а тому вона має дотримуватися принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17). Решта доводів апеляційної скарги враховані судом при скасуванні судового рішення і ухваленні нового. Даючи оцінку доводам сторні, викладеним у апеляційній скарзі та відзиві, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. У зв`язку із скасуванням рішення і ухваленням нового про часткове задоволення позову, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, суд покладає на відповідачів витрати позивача по оплаті судового збору за подання позову пропорційно розміру задоволених вимог. Окрім того, суд покладає на позивача витрати відповідача по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 18 травня 2021 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити частково. Стягнути із солідарно з ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (міцезнаходження: 04070 м.Київ, вул.Андріївська 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) борг за кредитним договором № 11477725000 від 22 грудня 2015 року у розмірі957635 гривень 10 коп. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі по 7200 гривень з кожного. - 12 - Стягнути із Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 667 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: