Постанова 4824 № 755/5434/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2022 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 755/5434/21 номер провадження: 22-ц/824/1803/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - Голікової Оксани Володимирівни на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 рокуу складі судді Гончарука В.П., у справі за позовом акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»(далі - АТ АБ «Укргазбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 07 червня 2018 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом подання заяви - договору укладено договір про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк» та договір №2019/ОВР/053-000600. За умовами даного договору банк відкрив відповідачу картковий рахунок та субрахунок за програмою кредитування: «Універсальна картка «Домовичок», на якому встановлено орієнтовна сума кредиту 10 000 грн 00 коп., можливу суму кредиту - 300 000 грн 00 коп., пільговий період 30 днів, відсоткова ставка 30,00% річних, відсоткова ставка на пільговий період 0,00001% річних, відсоткова ставка на прострочену заборгованість 48,00 %, строк дії договору 12 місяців. Позивач вказував, що банк взяті на себе зобов`язання за договором виконав, видав відповідачу платіжну картку, відкрив рахунок/субрахунок, виконував розрахунково-касове обслуговування, надав кредитні кошти у встановленому договором ліміті. Однак, відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 24 березня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 44 078 грн 40 коп. З урахуванням наведеного, ПАТ АБ «Украгазбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 44 078 грн 40 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ПАТ АБ «Украгазбанк» відмовлено. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник АТ АБ «Укргазбанк» - Голікова О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що 12 лютого 2017 року тарифним комітетом АТ АБ «Укргазбанк» затверджено правила відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками АТ АБ «Укргазбанк», які розміщено на офіційному сайті www.ukrgasbank.com (надалі - Правила). Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Правил, договір вважається укладеним, якщо клієнт належним чином заповнив та підписав заяву - договір, а банк прийняв її без зауважень та відкрив рахунок і субрахунок. У разі, якщо обраний клієнтом і зазначений у заяві-договорі пакет передбачає можливість отримання клієнтом кредиту у формі дозволеного овердрафту, укладений відповідно до цих Правил договір є одночасно договором банківського рахунку та кредитним договором у розумінні положень ЦК України. У заяві - договорі зазначаються окремі реквізити для кредитного договору як окремої складової частини заяви-договору. Вказує, що 07 червня 2018 року між банком та відповідачем шляхом подання заяви -договору №2018/І_С/053-001159 укладено договір про приєднання до Правил та договір №2018/ОВР/053-000600. Оскільки обраний клієнтом пакет передбачає можливість отримання клієнтом кредиту у формі дозволеного овердрафту, то договір є одночасно договором банківського рахунку та кредитним договором згідно з пунктом 3.3 Правил. Також у заяві-договорі (розділ 4 «Паспорт споживчого кредиту») зазначені окремі реквізити для кредитного договору як окремої складової частини кредитного договору. Зазначає, що на підставі укладеного договору банк відкрив клієнту картковий рахунок та субрахунок за програмою кредитування: «Еко-кредитка», на якому встановлено орієнтовну суму кредиту - 10 000 грн 00 коп., можливу суму кредиту - 300 000 грн 00 коп., відсоткова ставка 30,00% річних, відсоткова ставка на пільговий період 0,00001% річних, відсоткова ставка на прострочену заборгованість 48,00%, строк дії договору 12 місяців. Зазначена інформація вказана в розділі 4 заяви - договору «Паспорт споживчого кредиту». Крім того, згідно з пунктом 2.1 заяви-договору, ця заява-договір разом з Правилами, Тарифним планом (надалі - Тарифи), умовами банківських продуктів/пакетів, які розміщені на сайті банку, є договором комплексного банківського обслуговування, укладеним між АТ АБ «Укргазбанк», реквізити якого визначені у Правилах та клієнтом, реквізити якого зазначені у цій заяві - договорі. Згідно з пунктами 3.3, 3.4 заяви - договору відповідач підтвердив, що з діючими Тарифами на момент підписання цього договору, які є невід`ємною частиною Правил, ознайомлений та цілком згоден, ним отримано примірник Тарифів на обслуговування платіжної картки, що діють на дату укладення цього договору шляхом завантаження з офіційного сайту банку. Вказує, що банк взяті на себе зобов`язання за договором виконав та видав клієнту платіжну картку, про що свідчить підпис відповідача у розділі «Розписка про отримання платіжної картки» заяви-договору, відкрив рахунок/субрахунок, виконував розрахунково-касове обслуговування, надав клієнту кредитні кошти у встановленому договором ліміті. Однак відповідач зобов`язань за договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 24 березня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 44 078 грн 40 коп., яка складається із: поточної заборгованості по кредиту у розмірі 16 913 грн 47 коп.; простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 15 811 грн 26 коп.; поточної заборгованості за процентами у розмірі 913 грн 02 коп.; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 10 440 грн 40 коп. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк», суд першої інстанції помилково виходив із відсутності у матеріалах справи заяви - договору №2018/ОВР/053-000600, на яку посилається позивач. Суд першої інстанції не врахував, що у позовній заяві банк посилається саме на договір №2018/ОВР/053-000600, який є складовою частиною заяви - договору №2018/І_С/053-001159, оскільки пунктом 3.3 Правил передбачено, що якщо обраний клієнтом і зазначений у заяві-договорі пакет передбачає можливість отримання клієнтом кредиту у формі дозволеного овердрафту, укладений відповідно до цих Правил договір є одночасно договором банківського рахунку та кредитним договором у розумінні положень ЦК України. У заяві - договорі зазначаються окремі реквізити для кредитного договору як окремої складової частини заяви-договору. Тобто в даному випадку договір №2018/ОВР/053-000600 є окремою складовою частиною заяви - договору №2018/І_С/053-001159 із зазначенням окремих реквізитів для кредитного договору в розділі «Паспорт споживчого кредиту». Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд враховує, що відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Крім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, ЄСПЛ в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У рішеннях ЄСПЛ у справі «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі», де ЄСПЛ вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року № 3236/03, § 41 «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Дана справа не знаходить свого вирішення майже рік, що не відповідає встановленим процесуальним законом строкам її розгляду. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 44 078 грн 40 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно із положеннями ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати, в тому числі, на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ АБ «Украгазбанк», суд першої інстанції виходив із його недоведеності. Зокрема, суд зазначив, що згідно наявних у справі доказів 07 червня 2018 року між банком та ОСОБА_1 шляхом подання заяви-договору укладено договір про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк» №2018/І_С/053-001159. Разом з тим, ПАТ АБ «Укргазбанк» в позовній заяві, розрахунку заборгованості та вимозі про дострокове повернення кредиту посилався на заяву - договір № 2019/ОВР/053-000600, яка відсутня у матеріалах справи. Тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що саме кредитний договір №2019/ОВР/056-000600 від 07 червня 2018 року був укладений з відповідачем, оскільки матеріали справи містять розбіжності між обґрунтуванням позову та доказами на підтвердження кредитної заборгованості. Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого. Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України). За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. З матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2018 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом подання заяви - договору №2018/І_С/053-001159 укладено договір про приєднання до Правил та договір №2018/ОВР/053-000600. За умовами даного договору банк відкрив відповідачу картковий рахунок та субрахунок за програмою кредитування: «Універсальна картка «Домовичок» (в рамках ЗКП), на якому встановлено орієнтовна сума кредиту 10 000 грн 00 коп., можливу суму кредиту - 300 000 грн 00 коп., пільговий період 30 днів, відсоткова ставка 30,00% річних, відсоткова ставка на прострочену заборгованість 48,00 %, строк дії договору 12 місяців. Вказані обставини підтверджуються копією заяви - договору №2018/І_С/053-001159 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк» від 07 червня 2018 року (а.с.9), копією паспорта відповідача (а.с.6-8), розрахунком заборгованості (а.с.27-28), випискою про рух коштів по рахунку відповідача (а.с.25-26). Зі змісту заяви - договору №2018/І_С/053-001159 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк» від 07 червня 2018 року вбачається, що в даному випадку договір №2018/ОВР/053-000600 є окремою складовою частиною заяви - договору №2018/І_С/053-001159 із зазначенням окремих реквізитів для кредитного договору в розділі «Паспорт споживчого кредиту». Таким чином наявні у справі документи у своїй сукупності є достатніми доказами того, що 07 червня 2018 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 шляхом подання заяви - договору №2018/І_С/053-001159 укладено договір про приєднання до Правил та договір №2018/ОВР/053-000600 та, відповідно, існування між сторонами кредитних правовідносин, які ґрунтуються на умовах кредитного договору від 07 червня 2018 року №2018/ОВР/053-000600. Однак, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що у справі відсутній кредитний договір №2019/ОВР/056-000600 від 07 червня 2018 року. Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Вирішуючи позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що даний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав. Як зазначалося вище, 07 червня 2018 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 шляхом подання заяви-договору №2018/І_С/053-001159 укладено договір про приєднання до Правил та договір №2018/ОВР/053-000600. З розрахунку заборгованості тавиписки з особового рахунку відповідача, які додані банком до позовної заяви, вбачається, що відповідач використовував кредитні кошти і здійснював погашення кредиту. Останнє погашення кредиту відбулося 28 лютого 2019 року на суму 0 грн 22 коп., після чого оплати на погашення кредиту відповідачем не проводились (а.с.27-28). Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до банку та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит». Тобто, між сторонами існують кредитні правовідносини, які ґрунтуються на умовах кредитного договору від 07 червня 2018 року №2018/ОВР/053-000600. Позивачем на підтвердження укладення договору, наявності заборгованості та її розміру надано суду розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку відповідача. Як вбачається з розрахунку заборгованості, він підписаний заступником директора операційного департаменту банку, скріплений печаткою, містить дані про складові кредитного договору, а саме: поточна та прострочена заборгованість за наданим кредитом, заборгованість за поточними та простроченими процентами. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами вказаний вище розрахунок заборгованості за кредитним договором, що є його процесуальним обов`язком відповідно до вимог ч.1ст.81 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з положеннямист.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Отже, з урахуванням наведених вище обставин і дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником кредитних коштів, які не повернуті в добровільному порядку, є обґрунтованими і підлягають до задоволення. Такі висновки узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17за позовом банку до громадянина про стягнення боргу за кредитним договором від 18 лютого 2011 року, де Велика Палата, погодившись із судовими рішеннями про стягнення із боржника непогашеного тіла кредиту, зазначила, що хоча укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить розміру і строку повернення кредиту, однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, і необхідність їх захисту через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Визначаючи розмір боргу за тілом кредиту, який підлягає стягненню з відповідача на користь банку, колегія суддів керується наданим банком розрахунком (а.с.27-28), з якого вбачається, що за період з 23 серпня 2018 року по 24 березня 2020 року відповідачем використано кредитних коштів у розмірі 32 724 грн 73 коп., що складається із поточної та простроченої заборгованості по кредиту (16 913 грн 47 коп. + 15 811 грн 26 коп.). За цей же період відповідачем внесено на погашення кредиту грошові кошти у розмірі 5 930 грн 49 коп. Таким чином борг за неповернутим кредитом складає різницю у розмірі 26 794 грн 24 коп., який і підлягає стягненню на користь банку. При цьому колегія суддів враховує, що з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що повернуті позичальником кошти банк безпідставно зарахував на погашення процентів, що невірно, оскільки вказаний банком розмір процентів не обумовлений договором і не може бути застосований. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ АБ «Украгазбанк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, стягнувши з відповідача на користь банку борг за неповернутим кредитом у розмірі 26 794 грн 24 коп. з наведених вище підстав. Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ АБ «Украгазбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 поточної заборгованості за процентами у розмірі 913 грн 02 коп. та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 10 440 грн 40 коп. задоволенню не підлягають з таких підстав. Згідно з ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.1 ст.1054 та ч.1 ст.1048 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Застосування конструкції договору приєднання та його умови, у переважній більшості випадків, розроблює підприємець (у даному випадку АТ АБ «Укргазбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Отже, до даних правовідносин неможливо застосувати правила ч.1 ст.634 ЦК України, так як Правила відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», у редакції, які додано до позовної заяві, не погоджувалися відповідачем та ним не підписані. При цьому, додані до позову Правила не містять підпису Голови Правління у відповідній графі останнього аркуша. Також апеляційний суд враховує, що із доданого до позову копії витягу із протоколу №080818 від 08 серпня 2018 року вбачається, що цей протокол складений після підписання відповідачем заяви - договору від 07 червня 2018 року, містить відмітку «службова інформація», що ставить під сумнів ознайомлення відповідача із зазначеною інформацією. Будь-яких доказів ознайомлення відповідачем із змістом цього витягу позивачем не надано. При цьому, колегія суддів зазначає, що проценти за користування коштами можуть бути визначені, як за домовленістю сторін у договорі, так і встановлені законом (ст.1048 ЦК України). Підставами позову в даній справі банк зазначив стягнення саме процентів, визначених договором, що не знайшло свого підтвердження. Водночас вимог про стягнення процентів за користування коштами, встановлених законом, позивачем не заявлялося. Як зазначалось вище, наявні у матеріалах справиПравила відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», до яких приєднався ОСОБА_1 на підставі заяви від 07 червня 2018 року, не є доказом узгодження між сторонами істотних умов кредитного договору, що вказує на відсутність між сторонами домовленості про їх розмір, що у свою чергу свідчить про безпідставність застосування банком у розрахунку процентів за користування коштами. Доводи апеляційної скарги про те, що процентна ставка та порядок нарахування процентів, а також відповідальність за невиконання зобов`язань щодо їх сплати та інші істотні умови чітко встановлені не лише в Правилах, розміщених на сайті банку, а й в заяві-договорі, підписаній відповідачем, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки така заява-договір є лише заявою про бажання приєднатися до заздалегідь розроблених банком Правил та не свідчить про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. За таких обставин, з огляду на відсутність домовленості між сторонами щодо умов та розміру сплати процентів, вимоги банку в цій частині не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17за позовом банку до громадянина про стягнення боргу за кредитним договором від 18 лютого 2011 року, де Велика Палата, скасовуючи рішення судів в частині стягнення процентів та пені і ухвалюючи нове рішення про відмову в позові в цій частині, вказала, що відсутність в анкеті-заяві домовленості про сплату процентів і неустойки не дає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Правил договір вважається укладеним, якщо клієнт належним чином заповнив та підписав заяву-договір, а банк прийняв її без зауважень та відкрив рахунок і субрахунок, оскільки як зазначалося вище, зазначені Правила не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні. За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тому надані позивачем Правила, які не підписані відповідачем, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про встановлення процентів. Саме така правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, де вказано про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Аналогічна позиція викладена у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де Велика Палата, зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні в матеріалах справи, не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як складову частину спірного кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети, в частині права банку здійснювати нарахування процентів. Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПКУкраїни у зв`язку із частковим скасуванням судового рішення суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, суд покладає на відповідача витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог. ПАТ АБ «Украгазбанк» за подання до суду позову сплатило судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп. (а.с.5), а за подання апеляційної скарги - 3 405 грн 00 коп. (а.с.88). Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ АБ «Украгазбанк», то понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 449 грн 70 коп. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - Голікової Оксани Володимирівни - задовольнити частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: 03087, місто Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 23697280) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26 794 грн 24 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк(місцезнаходження: 03087, місто Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 23697280) судовий збір у розмірі 3 449 грн 70 коп. У задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: