Постанова 4807 № 333/5368/23

Дата документу 21.06.2024 Справа № 333/5368/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1378/24 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрієва М.М. Є.У.№ 333/5368/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Гончар М.С., Подліянової Г.С., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 інтереси якого представляє адвокат Пономаренко Олександр Олександровична рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 12.12.2011 у розмірі 42 643,23 грн., посилаючись на те, що у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 20.02.2023 існує заборгованість у сумі 42 643,23 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту- 35084,53 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 7 558,70 грн. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 42 643,23 грн. та судові витрати в розмірі 2684,00 грн. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 грудня 2011 року станом на 20 лютого 2023 року у розмірі 27 996,34 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати на сплату судового збору в сумі 1760, 70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Пономаренка О.О. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати, та ухвалити по справі нове, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 12.12.2011, яка утворилась станом на 20.02.2023 в сумі 9 210,20 грн. В іншій частині позовних вимог банку відмовити. Апелянт зазначив, що він сплачував частково заборгованість за кредитом та за період з 25.06.2013 по 01.04.2022 ним було сплачено 33 433,03 грн., а тому залишок заборгованості складає 9 210,20грн., а не як встановив суд першої інстанції. Окрім того, апелянт вказував, що не був ознайомлений в повному обсязі з умовами кредитування, тому вважати, що під час укладання кредитного договору він був обізнаний та розумів умови кредитування не можна. 14 червня 2024 року через «Електронний суд» АТ КБ «Приватбанк» надав відзив на апеляційну скаргу в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. В обґрунтування зазначає, що відповідно до виписки по рахунку видно, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, та визнавав свої зобов`язання за Договором. Тому всі посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись до уваги. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке: Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Встановлено, що 12.12.2011 сторони уклали кредитний договір шляхом підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 34). У заяві є відмітка про те, що відповідач згоден з тим, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ Але в процесі користування кредитними коштами Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором, що підтверджується випискою по рахунку. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 20 лютого 2023 року, має заборгованість у сумі 42 643,23 грн., із яких 35 084,53 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7558,70 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_1 ознайомлений з умовами договору 22 січня 2021 року та підписав зазначені умови за допомогою ОТР паролю 22 січня 2021 року о 17 годині 07 хвилин. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як вже було вказано вище, ОСОБА_1 ознайомлений з умовами договору 22 січня 2021 року та підписав зазначені умови за допомогою ОТР паролю 22 січня 2021 року о 17 годині 07 хвилин. Тобто, його доводи про необізнаність про умови кредитування та те, що він не підписував кредитний договір спростовуються матеріалами справи. ОСОБА_1 погоджується із встановленими обставинами судом першої інстанції про те, що він частково виконував свої зобов`язання за кредитним договором та сплатив за кредитом за період з 25.06.2013 по 01.04.2022 ним було сплачено 33 433,03 грн., а тому залишок заборгованості складає 9210,20грн. Про такі обставини він зазначає і в апеляційній скарзі. Що підтверджує факт укладання між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору та погодження останнім умов кредитування. Окрім того, в рішенні, що оскаржувається суд встановив, що ОСОБА_1 дійсно частково здійснював сплату за кредитним договором та за підрахунком суду відповідач сплатив за кредитом за період з 12.12.2011 по 22.01.2021 14 646,89 грн. Втім апелянт вказує, що він за період з 25.06.2013 по 01.04.2022 - 33 433,03 грн. Проте колегія суддів не може погодитись із таким розрахунком апелянта. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 22.01.2021, оновлюючи данні у АТ КБ «Приватбанк» підписав Умови кредитування, а тому можна вважати, що погодився з ними. Вказані Умови діють строком до 22.01.2041 (а.с.35-38). Із вказаного випливає, що ОСОБА_1 , погодившись на умови кредитування, має сплачувати за кредитом в повному обсязі. Виписка по картковому рахунку про рух коштів, яка була взята судом першої інстанції за основу в розрахунку заборгованості не є первинною документацією, тому як доказ по справі не може бути прийнята судом. Інших доказів сплати за кредитом апелянт не надав та клопотань про витребування доказів або призначення експертизи не заявляв. Отже підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає, а тим паче, враховуючи той факт, що вийшовши за межі вимог апеляційної скарги це може погіршити матеріальний стан апелянта. Із врахуванням викладеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідності до норм статей 374,375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: М.С. Гончар Г.С. Подліянова