Постанова 4820 № 685/168/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2024 року м. Хмельницький Справа № 685/168/24 Провадження № 22-ц/4820/997/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року (суддя Бурлак Г.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У лютому 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 червня 2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200053222 щодо кредитування, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 19700 грн з встановленим строком користування з 25.06.2014 по 25.06.2019, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі договору №7_БМ із ПАТ «Банк Михайлівський» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №200053222. Позивач зазначає, що Банком було виконання взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, тоді як ОСОБА_1 порушила його умови щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому станом на 02.02.2024 загальний розмір кредитної заборгованості відповідачки становить 52199,72 грн., з яких 17296,13 грн. заборгованість за кредитом та 34903,59 грн. заборгованість за відсотками. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення строків виконання грошового зобов`язання позивач просив стягнути із боржника 3% річних, яка становить 4701,88 грн., та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 23221,33 грн. Також просив поновити строк позовної давності для подання позову до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором №200053222 від 25.06.2014, оскільки він був пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку із розглядом Господарським судом міста Києва справи за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (правонаступник ТОВ «Діджи Фінанс») до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», у якій предметом спору є приналежність права вимоги за кредитними договорами (в тому числі і кредитним договором № 200053222 від 25 червня 2014 року), які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та позивачем; запровадженням карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби; введенням на території України воєнного стану. Із урахуванням викладеного, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 80122,93 грн. заборгованості за кредитом та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем позовних вимог. В апеляційній скарзі представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не були належним чином досліджені виписки по рахунку № НОМЕР_1 з 23.05.2016 по 27.07.2020 за кредитним договором №200053222 від 25.06.2014 року, із якого вбачається, що загальна сума заборгованості - 52199,72 грн. складається із нарахованих відсотків за кредитним договором №200053222 від 25.06.2014 та із прострочених нарахованих відсотків за кредитним договором (17296,13 грн. + 198,48 грн.+6182,15 грн.+28182,96 грн.). Щодо графіку погашення заборгованості, апелянт зазначив, заява №200053222 від 25.06.2014 року є Договором надання та використання платіжної картки, який не передбачає наявності графіку погашень кредитного договору. Крім того, згідно висновку ВСУ №6-134цс14 від 01.10.2014 року, позовна давність три роки відраховується від закінчення строку дії картки, а не від закінчення строку дії договору. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 25 червня 2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено договір у формі заяви (оферти) №200053222 про надання та використання платіжної картки МС World, рахунок картки: НОМЕР_2 , з бажаним кредитним лімітом в розмірі 1000 грн., максимальна ставка по ліміту 58,8% річних, максимальний кредитний ліміт у вказаному договорі не зазначений, умовами договору передбачено, що ОСОБА_1 пропонує банку укласти з нею договір про надання та використання платіжної картки в рамках якого: відкрити на її ім`я поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; випустити на ім`я відповідачки платіжну картку, тип якої вказано в ОП заяви; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки (а.с.70). 25 червня 2014 року ОСОБА_1 підписані: анкета №361506, в якій зазначено загальну інформацію про кредит (бажана сума кредиту 1000 грн., строк (міс.) не вказано, мета кредиту не вказано, сума додаткових послуг 0 грн.; контактну інформацію; адресу реєстрації клієнта; адресу фактичного місця проживання або перебування; додаткову контакту інформацію (третя особа); інформацію про місце роботи; дані про доходи та витрати; майно (а.с.71); довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка +Кредитка (не іменна)» та тарифи по продукту «Прибуткова картка +Кредитка» (а.с.75). 25 червня 2014 року ОСОБА_1 отримала платіжну картку ПАТ «Банк Михайлівський» №5244870139558523, рахунок картки № НОМЕР_2 , що підтверджується розпискою про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду (а.с.79). 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №7_БМ, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №200053222, укладеним 25.06.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ДіджиФінанс» (а.с.65-69). Відповідно до витягу з Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20 липня 2020 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №200053222 від 25.06.2014 року складає 52199,72 грн., в тому числі: заборгованості по тілу кредиту 17296,13 грн., заборгованості за доходами 34903,59 грн., а також вказана дата закінчення кредитного договору 25.06.2019 року (а.с.64). 19 грудня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» направило ОСОБА_1 претензію із пропозицією самостійно сплатити заборгованість за Кредитним договором №200053222 від 25.06.2014 в загальній сумі 52199,72 грн. (а.с.109-110). Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено. Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Суд першої інстанції, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, подані учасниками справи докази, а саме копії : заяви (оферти) від 25.06.2014 року №200053222, анкети №361506 від 25.06.2014 року, довідки про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту від 25.06.2014 року, договору добровільного страхування життя держателів платіжних карток від 25.06.2014 року, тарифів по продукту «Прибуткова картка+Кредитка», розписки про отримання платіжної картки та/або пін-коду від 25.06.2014 року, договору №7 БМ від 20.07.2020 року, платіжного доручення №25 від 09.07.2020 року, претензії №200053222 від 19.12.2022 року, прийшов до вірного висновку про недоведеність позовних вимог, адже доказів того, що відповідачкою були отримані кредитні кошти, їх розмір та дата отримання, розмір відсотків та порядок і період їх нарахування позивачем надано не було. Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 23.05.2016 по 27.07.2020 за кредитним договором №200053222_КІ від 25.06.2014 де вказана загальна сума заборгованості 52199,72 грн. не підтверджує вищезазначеного, оскільки відповідно до заяви (оферти) №200053222 від 25.06.2014 та розписки про отримання платіжної картки, номер особового рахунка позичальника № НОМЕР_2 . Також у вказаній виписці по рахунку зазначена початкова дата руху коштів 03.04.2017 (а.с.140) та вказано, що на рахунку № НОМЕР_2 оборотів 1550 грн., жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов договору від 25.06.2014 замість рахунку № НОМЕР_2 відкрито рахунок № НОМЕР_1 суду не надано. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ні із позовної заяви, ні із виписки по особовому рахунку неможливо встановити коли саме відповідачка отримала кредит у розмірі 17550 грн., що також неможливо встановити суду самостійно, із наданих в якості доказу позивачем виписок по особовим рахункам, оскільки така виписка сформована з 23.05.2016 року, а не з часу укладення договору. У долучених до справи виписках по особовим рахункам зазначений рахунок, який не відповідає рахунку, вказаному у розписці про отримання платіжної карти і жодного доказу того, що рахунок, вказаний у виписках, належить саме відповідачу, не зазначено ні у позовній заяві, ні у додаткових поясненнях у справі, наданих позивачем, ні у доданих до позовної заяви доказах. А тому, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджувались виписки по особовому рахунку, надані позивачем до позовної заяви та додаткових поясненнях у справі. З долученої до позовної заяви позивачем заяви (оферти) №200053222, яка підписана представником ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 25.06.2014 року неможливо зробити висновок про розмір та дату надання кредиту відповідачці, дату сплати заборгованості за кредитом чи відсутності сплати за кредитом, неможливо встановити розмір процентів та порядок їх нарахування ( а.с.70). Також в підписаній позичальником Анкеті №361506 в графі про бажану суму кредиту вказано 1000, відомості про строк кредиту відсутні (а.с. 71). З довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту» Прибуткова картка+Кредитка (не іменна) - сума можливого кредиту вказана до 50000 грн., строк кредиту 12 місяців, орієнтовна сукупна вартість кредиту - 24307,9 грн. Колегія суддів зауважує, що належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судом, які їх обґрунтовано спростовано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення підстав для розподілу судових витрат не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» залишити без задоволення. Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Т.О. Янчук А.П. Корніюк О.І. Ярмолюк