Постанова КГС ВС № 910/3867/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Київ Справа № 910/3867/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К., за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 (суддя Сірош Д. М.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (головуючий суддя Терещенко О. І., судді Сіверін В. І., Склярук О. І.) у справі № 910/3867/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пермус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) ОСОБА_1 і 2) ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) Приватний нотаріус Тишко Ірина Олександрівна і 2) Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації прав та зобов`язання поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав, (у судове засідання з`явилися: представник позивача - Сидоренко О. В., представник відповідача - Добжанський В. В., треті особи Сидоренко Н. А. і Сидоренко О. В. особисто) ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пермус" (далі - позивач, ТОВ "Пермус") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - відповідач, ТОВ "ФК "Поліс"), у якому з урахування заяви про зміну предмету позову від 13.08.2019 (прийнята до розгляду ухвалою суду від 13.08.2019) просить суд усунути перешкоди у користуванні правом власності шляхом: - скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по вул. Гоголя у м. Миргороді, Полтавської області, загальною площею 269,6 кв.м; - скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно індексний номер запису про право власності: 13880222 від 25.03.2016 на нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя у м. Миргороді, Полтавської області, 37600, загальною площею 269,6 кв.м за ТОВ "ФК "Поліс" та зобов`язання поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про спірний об`єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам.

2. У позові позивач посилався на те, що 25.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О. без вчинення нотаріальної дії прийнято рішення про реєстрацію права власності та проведено державну реєстрацію, індексний номер 28947979 о 22:52, внаслідок чого, власником спірного майна, стало ТОВ "ФК "Поліс"; приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді, Полтавської області, 37600 незаконно перейшло у власність ТОВ "ФК "Поліс", виходячи з того що: під час державної реєстрації права власності на спірне приміщення будь-якої нотаріальної дії не вчинялося; договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ПАТ "ВТБ Банк", ТОВ "ФК "Поліс" і ТОВ "Пермус" не укладався; ТОВ "Пермус" (правонаступник МП "Мрія") не надавало згоди та нотаріально не посвідчувало будь-яких застережень щодо набуття іпотекодержателем права власності чи окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя; оцінка спірного майна не проводилася, станом на березень 2019 року ТОВ "Пермус" не відшкодовано різниці між вартістю майна та заборгованістю по кредиту; ні ТОВ "Пермус" - іпотекодавець, ні ОСОБА_1 - боржник, будь-яких вимог, повідомлень від відповідача - ТОВ ФК "Поліс" не отримувало (не отримувало виписок з рахунку позичальника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості); ТОВ "ФК "Поліс", як факторингова компанія, не мало права нараховувати та стягувати відсотки за користування кредитом, оскільки не є кредитною установою, яка надає та обслуговує кредити; відсутність у фінансової установи статусу кредитної установи не дає їй права звертати стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує кредит, тому реєстрація права власності на предмет іпотеки є протиправною; під час звернення до приватного нотаріуса Тишко І. О., представник ТОВ "ФК "Поліс" знав про відсутність у нього повноважень, навмисно надав неналежним чином оформлені статутні документи та приховав інформацію, що станом на березень 2016 року підписант ОСОБА_3 не був директором ТОВ "ФК "Поліс"; звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки відбулося із порушенням строків давності; державна реєстрація на предмет іпотеки відбулася з порушенням вимог законодавства, прав та законних інтересів позивача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні правом власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О., індексний номер 28947979 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 269,6 кв.м. У решті позовних вимог відмовлено.

4. Місцевий господарський суд, задовольняючи позов частково, виходив зокрема з того, що набуття ТОВ "ФК "Поліс" права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення 1 по вул. Гоголя , 84 у м. Миргороді, Полтавської області, 37600, загальною площею 269,6 кв.м відбулося під час дії обтяження нерухомого майна, накладеного відповідно до ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.10.2013; заходи забезпечення позову (арешт), вжиті ухвалою від 02.10.2013 скасовані ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області лише 28.03.2016; надані до розгляду державному реєстратору документи не відповідали вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; припинення обтяження щодо вказаного нежитлового приміщення відбулося на підставі документів, що не дають змоги встановити припинення обтяження та є підставою для відмови у державній реєстрації прав; звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації на предмет іпотеки позивач набув 21.06.2016 - після набрання чинності ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.03.2016. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 скасовано в частині задоволеної позовної вимоги. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. У решті рішення господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з такого: 6.1 позивач не вказував підставою позовних вимог арешт спірного нерухомого майна, про таку підставу ним зазначено лише в апеляційній скарзі та після того, як ТОВ "ФК "Поліс" звернулось до суду апеляційної інстанції з посиланням на цю обставину; наведене свідчить, що місцевий господарський суд, в порушення вимог ст. ст. 14, 46, 236 ГПК України, самостійно змінив підстави пред`явленого позивачем позову і обґрунтував рішення обставинами з яких позивач не виходив та застосував до спірних правовідносин положення норм права, на які позивач взагалі не посилався; 6.2 на момент виникнення спірних правовідносин нотаріуси набули право здійснювати реєстраційні дії щодо речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальних дій щодо такого майна; 6.3 відсутність факту реалізації домовленості сторін щодо укладення окремої угоди про задоволення вимог іпотекодержателя за наявності відповідного застереження в іпотечному договорі, наявність якого прирівнюється до угоди про задоволення вимог іпотекодержателя, та яке за змістом вимог Закону України "Про іпотеку" свідчить про те, що сторони домовилися про позасудовий порядок врегулювання спору, не є обставиною, яка обмежує державного реєстратора у здійсненні відповідної реєстраційної дії; 6.4 положення ст. 37 Закону України "Про іпотеку" фактично не ставлять в залежність право на стягнення від наявності чи відсутності оцінки предмета іпотеки; частина 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" лише визначає спосіб встановлення вартості, за якою предмет іпотеки обліковуватиметься на балансі у іпотекодержателя. 7 Також апеляційний господарський суд відхилив як безпідставні посилання ТОВ "Пермус" на ті обставини, що: ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", як факторингова компанія не має права нараховувати та стягувати відсотки за користування кредитом; до державного реєстратора звернувся неналежний суб`єкт; оцінка майна не проводилася, а станом на березень 2019 року ТОВ "Пермус" не відшкодовано різниці між вартістю та заборгованістю по кредиту; сплив позовної давності на звернення до суду припинив суб`єктивного права кредитора на одержання від боржника виконання зобов`язання в позасудовому порядку. 8 Щодо заявленої позивачем вимоги про усунення перешкоди у користуванні правом власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом апеляційний господарський суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством і, як наслідок, не може призвести до поновлення його порушеного права в цій частині позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні. 9 Також апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 25.03.2016 без вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом, індексний номер 28947979, щодо реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів суду яким чином відповідач порушив права та законні інтереси позивача у даній справі внаслідок прийняття нотаріусом зазначеного рішення. Короткий зміст вимог касаційної скарги 10 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. У цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Пермус" у повному обсязі. В іншій неоскаржуваній частині залишити рішення місцевого господарського суду без змін. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено) 11 Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно порушення місцевим господарським судом норм процесуального права щодо самостійної зміни судом підстави пред`явленого позивачем позову і посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 03.07.2019 у справі № 520/11437/16-ц. 12 Зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо необов`язковості проведення оцінки іпотечного майна перед зверненням на нього стягнення і про неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 209/2599/17-ц, від 31.07.2020 у справі № 607/11516/18, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 11.09.2019 у справі № 755/7423/17. 13 Зазначає про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права в частині висновків про правомірність вчинення нотаріусом реєстраційних дій без одночасного вчинення нотаріальних дій та неврахування висновків Верховного суду, викладених у постанові від 24.12.2019 у справі № 521/18393/16. 14 Посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції до 2009 року) в частині висновків про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі, а не на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.12.2018 у справі № 199/1276/17, від 01.07.2020 у справі № 725/1804/19-ц. 15 Зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в частині вирішення питання про належне направлення іпотекодержателем на адресу іпотекодавця вимоги в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку", без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.06.2019 у справі № 205/578/14-ц, від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 139/929/17, від 15.01.2020 у справі № 209/2599/17-ц, від 09.12.2020 у справі № 522/16975/16-ц, а також про відхилення висновків камеральної перевірки Міністерства юстиції України - без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.05.2019 у справі № 910/15245/17. 16 Також скаржник посилається на помилковість висновків апеляційного господарського суду про неправильно обраний позивачем спосіб захисту права, зроблених без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 23.06.2020 у справі № 905/633/19. Позиція інших учасників справи 17 ТОВ "Пермус" подало заяву, в якій вказує на обґрунтованість доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, справу № 910/3867/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 18 ТОВ "ФК "Поліс" подало відзив, який з урахуванням заяви про продовження строку для подання відзиву прийнятий Судом до розгляду. У відзиві відповідач не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 - без змін. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 19 04.07.2006 ПАТ "ВТБ Банк" і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 22.94/О8-КЛ, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як позичальнику, надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 1 650 000,00 грн, зі строком користування до 03.07.2016. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. 20 04.07.2006 в забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору ПАТ "ВТБ Банк" і МП "Мрія" (правонаступником якого є ТОВ "Пермус") укладено договір наступної іпотеки № 22.94/08-ДІ, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення площею 269,6 к.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - приміщення). 21 04.07.2006 в забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору ПАТ "ВТБ Банк" і МП "Мрія" (правонаступником якого є ТОВ "Пермус") уклали договір поруки № 22-94/06-ДП2 з ОСОБА_2 22 16.11.2015 ПАТ "ВТБ Банк" (первісний кредитор, клієнт) і ТОВ "ФК "Поліс" (фактор) уклали договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, (клієнт) передає (відступає) на користь (фактора), а фактор набуває право вимоги до ОСОБА_1 23 09.12.2015 ПАТ "ВТБ Банк" (первісний кредитор, клієнт) і ТОВ "ФК "Поліс" (фактор, іпотекодержатель) уклали договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О. реєстраційний номер 2324. 24 25.03.2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татарінцевою Є. А. о 17:00 прийнято рішення про зняття судового арешту, накладеного ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 541/2662/13-ц за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТОВ "Пермус", третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі кредитного договору в сумі 1 669 602,39 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції 25 Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4). Щодо суті касаційної скарги 26 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 27 Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. 28 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 372/4583/14-ц). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. 29 Причиною виникнення цього спору стала незгода іпотекодавця з діями відповідача (іпотекодержателя) щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - спірне нерухоме майно, у позасудовому порядку, шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки. 30 Наведені скаржником у пункті 11 цієї постанови висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі, яка переглядається. 31 Так у справі № 761/41071/19 предметом розгляду були вимоги до Національної поліції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення сатисфакції за невиконання рішення суду. 32 У справі № 924/1473/15 предметом розгляду були вимоги про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин, а у справі № 917/1739/17 предметом розгляду були вимоги міськради про стягнення збитків, завданих територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства. 33 У справі № 520/11437/16-ц предметом розгляду були вимоги про звільнення з посади директора і зобов`язання вчинити певні дії. 34 Суб`єктний склад, фактично-доказова база, а також матеріально-правове регулювання правовідносин у наведених справах, суттєво відрізняється від правовідносин у цій справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин, а тому Суд відхиляє доводи скаржника, викладені в пункті 11 цієї постанови. 35 Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 12 цієї постанови, Суд зазначає таке. 36 Чинним законодавством, зокрема Законом України "Про іпотеку", передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (статті 35-37 Закону України "Про іпотеку"). 37 Частиною 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. 38 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, наведено висновок про істотність обставини ціни набуття права власності на предмет іпотеки при зверненні іпотекодержателем стягнення на іпотечне майно в позасудовий спосіб. 39 При цьому, за висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц є загальним під час розгляду спорів щодо скасування державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем внаслідок набуття ним права власності на предмет іпотеки у позасудовий спосіб. 40 Суд також в порядку наведених вище приписів частини четвертої статті 300 ГПК України вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 761/11601/19 (з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 16.06.2021 у цій же справі), щодо оцінки предмета іпотеки на час вчинення реєстраційної дії. 41 Висновки суду апеляційної інстанції стосовно питання застосування ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (пункт 6.4 цієї постанови) не узгоджуються з наведеними висновками Верховного Суду, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині визнаються обґрунтованими. 42 Вартість за якою відповідач набув право власності на спірне приміщення не була досліджена судами під час розгляду справи. 43 Також апеляційний господарський суд відхилив доводи позивача про те, що оцінка майна не проводилася і станом на вересень 2019 року ТОВ "Пермус" не відшкодовано різниці між вартістю майна і заборгованістю по кредиту без посилання на відповідні обставини справи і наявні в матеріалах справи докази, що не свідчить про повне і всебічне дослідження обставин справи, встановлення яких необхідне для правильного вирішення спору. 44 ТОВ "ФК "Поліс" вказаних доводів скаржника не спростувало у відзиві на касаційну скаргу (зокрема, необхідність врахування зазначених висновків Верховного Суду, а також їх неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові). 45 Наведене є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий апеляційний розгляд безвідносно до інших доводів касаційної скарги (пункти 12-15 цієї постанови), які наразі не мають вирішального значення для правильного вирішення спору. 46 Що стосується доводів скаржника, викладених у пункті 16 цієї постанови, з урахуванням наведеного у пунктах 28-29 цієї постанови Суд зазначає, що наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені не у подібних правовідносинах. 47 Так правовідносини у справі № 916/5073/15 стосувалися визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у судовому порядку, а у справі № 905/633/19 - іпотечних правовідносин на які поширюється дія мораторію, запровадженого статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". 48 Зазначені доводи касаційної скарги обґрунтовані також незгодою скаржника з висновком місцевого господарського суду щодо обраного позивачем способу захисту, а тому, з урахуванням відсутності підстав для застосування висновків, викладених у наведених скаржником постановах, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги в частині вимог щодо скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 49 Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 50 У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже таку постанову не можна визнати законною і обґрунтованою. 51 Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 52 Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини третьої статті 310 ГПК України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 53 Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. Розподіл судових витрат 54 Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 910/3867/19 скасувати.

3. Справу № 910/3867/19 направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Случ Судді Н. О. Волковицька С. К. Могил