Постанова КЦС ВС № 755/7423/17

Постанова Іменем України 11 вересня 2019 року місто Київ справа № 755/7423/17 провадження № 61-48776св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В., позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченко М. М., ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_1 у травні 2017 року звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А., Чендей О. В. про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса Апатенко М. А. щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 28066845, скасування зазначеного рішення, витребування від ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , визнання права власності на спірну квартиру. В обґрунтування позову посилався на те, що між позивачем та Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум», банк) 18 грудня 2006 року укладено кредитний договір № 418/06/01-1. Відповідно до умов цього договору позивач отримав кредит на придбання нерухомості у розмірі 289 966, 00 дол. США зі строком кредитування до 18 грудня 2016 року та процентною ставкою 13, 0 % річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та АКБ «Форум» 05 лютого 2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач передав п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 18 січня 2016 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган Кепітал») укладено договір про відступлення права вимоги № 42-Ф, за умовами якого право вимоги заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2006 року № 418/06/01-1 відступлене новому кредитору, ТОВ «ФК «Морган Кепітал». 18 січня 2016 року між ТОВ «ФК «Морган Кепітал» та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2006 року № 418/06/01-1 відступлене новому кредитору - ОСОБА_3 . З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яку позивач отримав 05 липня 2016 року, позивачу стало відомо, що 03 лютого 2016 року приватний нотаріус Апатенко М. А. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28066845, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Цим рішенням припинено право власності позивача та оформлено право власності за ОСОБА_3 Зазначене рішення приватного нотаріуса позивач вважає незаконним, оскільки він не отримував від нового кредитора ОСОБА_3 письмової вимоги про усунення порушень, як це передбачено пунктом 5.5 договору іпотеки. При цьому позивач не знав, що на момент прийняття рішення приватним нотаріусом іпотекодержателем майнових прав на предмет іпотеки була ОСОБА_3 . Відповідно до письмових пояснень позивача він взагалі не міг отримати письмову вимогу банку, оскільки у відповідний період перебував за межами України, що підтверджується відомостями його паспорту з відмітками про перетин кордону. Підпис у поштовому повідомленні про вручення вимоги банку йому не належить, а відповідно, нотаріус не мав права здійснювати реєстраційні дії стосовно належної йому квартири. У зв`язку із зазначеним просив визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Апатенко М. А. щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 28066845 та скасувати зазначене рішення. Крім цього, просив витребувати від ОСОБА_3 спірну квартиру, обґрунтовуючи вимогу положеннями статей 387, 388 ЦК України. Просив визнати за ним право власності на спірну квартиру, обґрунтовуючи вимогу положеннями статті 392 ЦК України. Стислий виклад заперечень відповідача Відповідач Апатенко М. А. позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. ОСОБА_3 відзив на позов не надала. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса Апатенко М. А. щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 лютого 2016 року з індексним номером 28066845 на нерухоме майно (предмет іпотеки) та про скасування цього рішення, оскільки в діях нотаріуса не встановлено порушень вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру. Боржнику, позивачу у справі, направлялася вимога про усунення порушень, про дострокове повернення боргу Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), необхідності направлення кожним новим кредитором, зокрема й ОСОБА_3 , такої вимоги не передбачено законодавством. Вимоги про витребування від ОСОБА_3 спірної квартири на підставі статей 387, 388 ЦК України і про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки) на підставі статті 392 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства України. Крім того, за наявності заборгованості за кредитом, наявності діючих договорів - кредитного договору, договору іпотеки, двох договорів уступки права вимоги, витребувати спірну квартиру, яка є предметом іпотеки, у іпотекодержателів чи визнати право власності на спірну квартиру, яка є предметом іпотеки, не є можливим, виходячи із заявлених позовних вимог. Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що заміна кредитора за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та банком, здійснена без згоди боржника, що не суперечить вимогам законодавства, у зв`язку з чим відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора ОСОБА_3 перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Кредитор ПАТ «Банк Форум» направляв на адресу ОСОБА_1 вимогу від 25 грудня 2014 року про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, яке ним отримано 13 січня 2015 року. Оскільки ОСОБА_1 не усунув порушення, визначені у вимозі до нього протягом строку, і вимога іпотекодержателя (яким на момент направлення вимоги було ПАТ «Банк Форум») залишилася без задоволення, новий кредитор, іпотекодержатель ОСОБА_3 , правомірно і на законних підставах здійснила звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, враховуючи, що направлення повторної вимоги від нового іпотекодержателя не передбачено ані договорами (договором іпотеки від 05 лютого 2008 року, договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 18 січня 2016 року), ані законом. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначив, що суди не надали належної оцінки тій обставині, що позивач не отримував письмову вимогу про усунення порушення від нового кредитора ОСОБА_3 , що свідчить про невиконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку». При цьому нотаріус не звернув увагу, що зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення доводить, що вимогу про усунення порушень направлено банком за адресою: АДРЕСА_2 , у той час як в усіх документах адреса позивача зазначена як АДРЕСА_3 . Окрім цього, відповідно до відміток у паспорті позивач ОСОБА_1 станом на 13 січня 2015 року перебував за межами України, а тому не міг фізично отримати вимогу про усунення порушень. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надходив. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 25 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ІV.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки. Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», 18 грудня 2006 року укладено кредитний договір № 418/06/01-1. Відповідно до умов цього договору позивач отримав кредит на придбання нерухомості у розмірі 289 966, 00 дол. США зі строком кредитування до 18 грудня 2016 року та процентною ставкою 13, 0 % річних. З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором між позивачем та АКБ «Форум» 05 лютого 2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач передав банку майно - п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 18 січня 2016 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Морган Кепітал» укладено договір про відступлення права вимоги № 42-Ф, за умовами якого право вимоги заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2006 року № 418/06/01-1 відступлене новому кредитору - ТОВ «ФК «Морган Кепітал». Того ж дня, 18 січня 2016 року між ТОВ «ФК «Морган Кепітал» та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2006 року № 418/06/01-1 відступлене новому кредитору ОСОБА_3 03 лютого 2016 року приватний нотаріус Апатенко М. А. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28066845, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Цим рішенням припинено право власності позивача та оформлено право власності за ОСОБА_3 Встановлено, що ОСОБА_1 порушив виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. На дату укладення договорів про відступлення права вимоги від 18 січня 2016 року, за яким новим кредитором стала ОСОБА_3 , загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складав 88 102, 92 дол. США. У пункті 6.3 договору іпотеки від 05 лютого 2008 року, укладеного між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , зазначено, що сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до пункту 6.4 зазначеного договору іпотеки у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Кредитор ПАТ «Банк Форум» направляв на адресу ОСОБА_1 вимогу від 25 грудня 2014 року про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, яке отримано 13 січня 2015 року особою, яка підписала її від імені боржника. З документів, на підставі яких приватний нотаріус Апатенко М. А. здійснила реєстрацію права власності спірної квартири за ОСОБА_3 , встановлено, що сума заборгованості за тілом кредиту як станом на дату направлення вимоги банком про дострокове повернення кредиту (25 грудня 2014 року), так і на дату укладення договору про відступлення права вимоги (18 січня 2016 року), є однаковою і складає 72 486, 45 дол. США, а заборгованість за відсотками істотно зросла. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). І. В оцінці доводів касаційної скарги про наявність у нового кредитора обов`язку надсилати боржнику письмову вимогу про усунення порушень Верховний Суд зробив такі висновки. Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу», стаття 572 ЦК України). У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, відповідно до вимог наведених положень закону, а також, враховуючи умови положень пунктів 6.3, 6.4 договору іпотеки, кредитор набув право у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки. Водночас відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні відповідне волевиявлення та вчинення певних дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку. Як встановлено судами, кредитор ПАТ «Банк Форум» змінив строк виконання кредитного зобов`язання, направивши на ім`я ОСОБА_1 вимогу від 25 грудня 2014 року про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). При цьому необхідно враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. З огляду на наведені положення Закону, Верховний Суд визнає доводи позивача про обов`язок нового кредитора надсилати боржнику письмову вимогу про усунення порушень необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 замінила ПАТ «Банк Форум» у вже існуючому зобов`язанні та набула права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Доводи касаційної скарги у наведеній частині із посиланням на рішення Вищого адміністративного суду України, ухвалені у інших справах, є необґрунтованими, оскільки висновки цього суду не були обов`язковими для врахування судами відповідно до чинного на той час процесуального законодавства. Підсумовуючи оцінку наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зробив висновок про те, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, що врегульовані договором іпотеки, укладеним між позивачем та АКБ «Форум» 05 лютого 2008 року, а також відповідним законодавством про іпотеку. ІІ. Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи заявника, що нотаріус, який діє як державний реєстратор, наділений відповідними повноваженнями і обов`язками з перевірки документів, які надаються йому для вчинення реєстраційних дій. Так, відповідно до пункту першого частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Отже, на нотаріуса як на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на нотаріуса як державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Перевіряючи дотримання правил вчинення реєстраційних дій нотаріусом у спірних правовідносинах, Верховний Суд констатує, що при перевірці належності наданих під час реєстрації права власності за відповідачем на предмет іпотеки нотаріусом не перевірено, чи належним чином реалізовано банком обов`язок, передбачений статтею 35 Закону України «Про іпотеку», щодо направлення вимоги, не з`ясувавши, чи вручена така вимога іпотекодавцю. Так, нотаріусом не встановлено та не з`ясовано причини направлення письмової вимоги про усунення порушень за адресою: АДРЕСА_2 , у той час як в усіх укладених з позивачем договорах його адреса зазначена як: АДРЕСА_3 . З метою встановлення належного направлення боржнику зазначеного повідомлення новий кредитор зобов`язаний був довести нотаріусу, зокрема, порушення позивачем обов`язку повідомляти банк про зміну місця проживання та, відповідно, довести наявність підстав для надіслання повідомлення про усунення порушень за іншою адресою: АДРЕСА_2 . У спірних правовідносинах нотаріус, діючи як державний реєстратор, не перевірила дотримання вимог чинного законодавства щодо виконання іпотекодержателем обов`язку з вручення вимоги кредитора про усунення допущених порушень у ситуації, коли у поданих їй документах мали місце протиріччя та невідповідності. Під час розгляду справи судами також не надано належної оцінки наявним у справі доказам та не встановлено, чи належним чином виконано банком обов`язок, передбачений статтею 35 Закону України «Про іпотеку», щодо направлення вимоги про усунення порушень, що є визначальним для вирішені цієї справи. Крім того, Верховний Суд зазначає, що при вчиненні реєстраційної дії нотаріус, перевіривши подані документи на їх відповідність вимогам пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, зобов`язана була також перевірити дійсність заявленої вимоги на момент такого звернення, правильність розрахунку розміру заборгованості, встановити відповідність вартості предмета іпотеки заявленим вимогам. Судами не перевірено, чи належним чином виконала свій обов`язок нотаріус по встановленню відповідності заявлених вимог і поданих документів положенням чинного законодавства при здійсненні державної реєстрації права власності на іпотечне майно. ІІІ. Щодо доводів скарги про порушення норм процесуального права під час розгляду справи Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи в межах доводів сторін та заявлених підстав позову та оцінки наданих ними доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги про неможливість отримання заявником вимоги банку про усунення порушень у виконанні зобов`язань від 25 грудня 2014 року, у порушення норм процесуального права, не врахував, що така підстава позову заявлена позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції (том І а. с. 187-189; том ІІІ а.с. 21). Як встановлено судами, такі доводи заявлялися в суді першої інстанції у письмових документах, а відповідно, суди зобов`язані були здійснити оцінку та мотивування таких доводів як самостійної підстави позову. Зазначене дає змогу зробити висновок, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у позові. Наведене порушення виключає можливість залишення без змін оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, оскільки свідчить про порушення принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу як фундаментальних принципів відправлення правосуддя у цивільних справах. Правила статті 400 ЦПК України дозволяють судові касаційної інстанції у своїй процесуальній діяльності вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, проте не надають йому повноважень вийти за межі судового розгляду в цілому. Так само Верховний Суд, за загальним правилом, позбавлений можливості здійснювати самостійне дослідження тих доказів, що не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій, а також встановлювати ті обставини, що не вважалися встановленими зазначеними судами. Ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі без виконання цих процесуальних дій неможливо. Суди в цілому не встановили ті обставини, що мають значення під час вирішення спору за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати відповідну правову оцінку цим доказам і встановленим на їх основі дійсним обставинам справи та вирішити спір з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. За правилами частин четвертої та п`ятої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко