Постанова КЦС ВС № 357/6145/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Київ справа № 357/6145/19 провадження № 61-2969св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВК ім. Щорса», назва якого змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Межиріччя-Агро», відповідачі: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Білоцерківська», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», Акціонерне товариство «ОТП Банк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Білоцерківська» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року у складі судді Цукурова В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року у складі колегії суддів Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «СВК ім. Щорса» (з 23 травня 2022 року назва змінена на ТОВ «Межиріччя-Агро») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ТОВ «Ресіліент Білоцерківська», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ Агрофірма «Матюші», Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - AT «ОТП Банк»), про визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок. Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «СВК ім. Щорса» є правонаступником Сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі - СВК) ім. Щорса. Товариство є товаровиробником, з 23 квітня 1992 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Із початком його діяльності орендує у фізичних осіб та має в постійному користуванні земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Яблунівської сільської ради та Пилипчанської сільської ради. Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 04 грудня 1995 року № 46 «Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок господарств, які знаходяться на території декількох Рад народних депутатів», зокрема позивачу було передано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 411,2 гектарів, а саме: 283,2 га в межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та 128,0 га в межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, серія І-КВ № 001537. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10п. Незважаючи на наявність у товариства права постійного користування землею та всупереч нормам земельного законодавства, ГУ Держгеокадастру у Київській області видало накази від 10 квітня 2017 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» щодо передання із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок, які є частиною земельного масиву, що перебуває в постійному користуванні позивача, у власність громадянам, а саме: - наказом № 10-5952/15-17-сг ОСОБА_1 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0016); - наказом № 10-5950/15-17-сг ОСОБА_2 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0017); - наказом № 10-5948/15-17-сг ОСОБА_3 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0018); - наказом № 10-5946/15-17-сг ОСОБА_4 (загальною площею 1,7631 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0019); - наказом № 10-5942/15-17-сг ОСОБА_5 (загальною площею 1,3963 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0020); - наказом № 10-5944/15-17-сг ОСОБА_6 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0021); - наказом № 10-5940/15-17-сг ОСОБА_7 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0022); - наказом № 10-5938/15-17-сг ОСОБА_8 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0023); - наказом № 10-5937/15-17-сг ОСОБА_9 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0024); - наказом № 10-5935/15-17-сг ОСОБА_10 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0025); - наказом № 10-5933/15-17-сг ОСОБА_11 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0026); - наказом № 10-5931/15-17-сг ОСОБА_12 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0027); - наказом № 10-5929/15-17-сг ОСОБА_13 (загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0028) (далі - накази). 20 квітня 2017 року вказані громадяни уклали договори купівлі-продажу цих земельних ділянок з ТОВ «Ресіліент Білоцерківська», яке 21 квітня 2017 року передало земельні ділянки в оренду ТОВ Агрофірма «Матюші». Товариство просило суд визнати незаконними та скасувати накази, скасувати записи про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, кадастрові номери 3220489700:06:005:0016 - 3220489700:06:005:0028, та державну реєстрацію цих земельних ділянок. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 13 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, позов задовольнив. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5952/15-17-сг, яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0016) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5950/15-17-сг, яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0017) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5948/15-17-сг, яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:001) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистої селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ра Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5946/15-17-сг, яким ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 1,7631 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0019) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5942/15-17-сг, яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 1,3963 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0020) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року №10-5944/15-17-сг, яким ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0021) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5940/15-17-сг, яким ОСОБА_7 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0022) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5938/15-17-сг, яким ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0023) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5937/15-17-сг, яким ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0024) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5935/15-17-сг, яким ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0025) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5933/15-17-сг, яким ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0026) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5931/15-17-сг, яким ОСОБА_12 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0027) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 квітня 2017 року № 10-5929/15-17-сг, яким ОСОБА_13 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3220489700:06:005:0028) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0016 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0017 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0018 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0019 загальною площею 1,7631 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0020 загальною площею 1,3963 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0021 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0022 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0023 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0024 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0025 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0026 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0027 загальною площею 2,0000 га. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3220489700:06:005:0028 загальною площею 2,0000 га. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19995419 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225915832204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20082422 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власні на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225915832204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19995809 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225937332204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20082564 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власні на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 122593733220. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19994975 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225892732204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20082654 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 122589273221. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19990861 щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку загальною площею 1,7631 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225671132204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20082742 реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 120489700:06:005:0019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225671132204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19997154 щодо реєстрації за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку загальною площею 1,3963 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1226005632204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20082849 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності а земельну ділянку загальною площею 1,3963 га, кадастровий номер 220489700:06:005:0020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1226005632204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19996877 щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225992332204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20082966 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 5220489700:06:005:0021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225992332204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19996075 щодо реєстрації за ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0022, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225947332204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20083055 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0022, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225947332204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19996536 щодо реєстрації за ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225974632204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20083129 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225974632204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19991295 щодо реєстрації за ОСОБА_9 права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 125693832204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20083214 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 125693832204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19991812 щодо реєстрації за ОСОБА_10 права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0025, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225721232204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20083339 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0025, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225721232204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19995200 щодо реєстрації за ОСОБА_11 права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0026, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225904232204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20083472 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий не 3220489700:06:005:0026, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225904232204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 19990407 реєстрації за ОСОБА_12 права власності на земельну ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0027, реєстрацій номер об`єкта нерухомого майна 1225623332204. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20083550 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий но 3220489700:06:005:0027, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 122562333220. Скасував запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно №19987592 реєстрації за ОСОБА_13 права власності на земельну ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220489700:06:005:0028, реєстрацій номер об`єкта нерухомого майна 1225480032204. Скасував запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20084836 щодо реєстрації за ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий но 3220489700:06:005:0028, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1225480032204. Стягнув з відповідачів на користь ТОВ «СВК ім. Щорса» судовий збір - по 6 659,47 грн з кожного. Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази добровільної відмови та/або рішення про вилучення земельної ділянки у позивача. Накази прийняті всупереч законодавству та порушують право ТОВ «СВК ім. Щорса» на користування земельною ділянкою, тому є протиправними. Суди дійшли висновку, що ГУ Держгеокадастру у Київській області незаконно передало у власність земельні ділянки, які входять до складу земельного масиву площею 283,2 га, що перебуває у постійному користуванні ТОВ «СВК ім. Щорса», тому правочини щодо подальшого відчуження незаконно набутого майна є такими, що порушують публічний порядок, конституційні права та майнові інтереси третіх осіб, а тому за своєю правовою природою є нікчемними. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У березні 2022 року ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» засобами електронного зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: - Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 816/619/15-а, провадження № 11-300апп18; від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, провадження № 11-374апп18, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18; від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18; від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, провадження № 12-97гс19; від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, провадження 12-95гс19; від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, провадження № 12-104гс19; від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17, провадження № 11-999апп19; від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20; від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, провадження № 14-436цс19; від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, провадження № 12-44гс20; від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21; - Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 127/13957/16-ц, провадження № 61-26417св18; від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17; від 31 жовтня 2019 року у справі № 461/5273/16, провадження № 61-33752св18; від 29 квітня 2020 року у справі № 466/3056/14, провадження № 61-8879св18; від 23 червня 2020 року у справах №№ 906/516/19, 905/633/19, 922/2589/1; від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19; від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19; від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19; від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19; від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, провадження № 61-7648св20; від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17, провадження № 61-5871св21; від 16 грудня 2020 року у справі № 755/7423/17, провадження № 61-871св20; від 16 грудня 2020 року у справі № 676/58/17, провадження № 61-5047св20; від 29 січня 2021 року у справі № 654/1222/17, провадження № 61-22775св19; від 08 лютого 2021 року у справі № 727/10189/17, провадження № 61 -17554св19; від 10 лютого 2021 року у справі № 910/11305/18; від 12 лютого 2021 року у справі № 390/1485/18, провадження № 61-1698св20; від 05 квітня 2021 року у справі № 766/11328/17, провадження № 61-3151св19; від14квітня 2021 року у справі № 450/2410/18, провадження № 61-19036св20; від14липня 2021 року у справі № 607/23467/19, провадження № 61-4467св20; від 19 липня 2021 року у справі № 363/431/19, провадження № 61-15161 св20; від 21 липня 2021 року у справі № 697/904/17, провадження № 61-5982св20; від 09 серпня 2021 року у справі № 145/1669/19, провадження № 61-14656св20; від 18 серпня 2021 року у справі № 924/675/20; від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/8680/20; від 10 листопада2021 року у справі № 715/2012/19, провадження № 61-17830св20; від 17 листопада 2021 року у справі № 395/1368/19, провадження № 61 -19118св20; від 17 листопада 2021 року у справі № 210/3612/18, провадження № 61-1271 св21; від 14 грудня 2021 року у справі № 910/2171/20; - Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року, провадження № 6-1528цс15. Доводи касаційної скарги ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» зводяться до обрання позивачем неефективного способу захисту свого права, яке останній вважає порушеним. Суди мали відмовити у позові з тих підстав, що належним способом захисту позивача є застосування положень статей 387 і 388 ЦК України. Доводи інших учасників справи Відзив ТОВ «Межиріччя-Агро» на касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач є правонаступником СВК ім. Щорса, тому є законним постійним землекористувачем землі, до складу якої входять спірні земельні ділянки. Ці земельні ділянки не вилучались із користування позивача, добровільно позивач від них не відмовлявся, правочини, вчинені на відчуження земельних ділянок на користь ТОВ «Ресіліент Білоцерківська», є такими, що порушують публічний порядок, тому рішення судів попередніх інстанцій є законними. У відзиві позивач подав клопотання про закриття провадження у справі з огляду нате, що касаційна скарга заявника підписана кваліфікованим електронним цифровим підписом його представника, проте без підтвердження кваліфікованою позначкою часу підпису. ТОВ «СВК ім. Щорса» вказує на сумнів, що касаційна скарга підписана представником заявника саме 10 березня 2022 року. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2022 року у складі суддів ОСОБА_14 (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу та відстрочив ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» сплату судового збору у розмірі 199 784,00 грн на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду. Верховний Суд ухвалою від 05 лютого 2024 року призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2024 року зупинив провадження у справі № 357/6145/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23). У зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_14 протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 08 жовтня 2024 рокусправу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Фаловська І. М., Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М. Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2025 року поновив провадження у справі № 357/6145/19. Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2025 року зупинив провадження у справі № 357/6145/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22 (провадження № 12-43гс24) та справи № 911/906/23 (провадження № 12-61гс24). Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06 квітня 2026 рокусправу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: головуючий - Синельников Є. В., судді - Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Шипович В. В. Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2026 року поновив провадження у справі № 357/6145/19.

Позиція Верховного Суду Підстави відкриття касаційного провадження Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та підстави для відкриття касаційного провадження, а також врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Фактичні обставини справи, встановлені судами Відповідно до державного акта від 04 грудня 1995 року, серія І-КВ № 001537, зареєстрованого в Книзі записів за № Юп, на право постійного користування землею, розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 04 грудня 1995 року № 46 Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса, правонаступником якого є ТОВ «СВК ім. Щорса», передано у постійне користування 411,2 гектарів землі, а саме: в адміністративних межах Яблунівської сільської ради - 283,2 га та в межах Пилипчанської сільської ради - 128,0 га. Вказане підтверджується копіями: розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 04 грудня 1995 року № 46 (т. 1, а. с. 140-141), передавального акта від 14 червня 2018 року (т. 1, а. с. 29), статуту СВК ім. Щорса від 04 лютого 2000 року (т. 1, а. с. 15-22), статуту ТОВ «СВК ім. Щорса» від 15 червня 2018 року (т. 1, а. с. 22-28); оригіналом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27 лютого 2019 року (т. 1, а. с. 30-32). Судовими рішеннями, що набрали законної сили (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 911/1501/18, якою залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 24 червня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року; рішення Господарського суду Київської області від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1639/19; постанова Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2020 року у справі № 911/2910/17; постанова Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 911/2968/17, якою залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 28 серпня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 січня 2020 року) встановлено, що право постійного користування землею відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 07 червня 1996 року, серія І-КВ № 001537, не було припинено, а з 15 червня 2018 року перейшло до - ТОВ «СВК ім. Щорса» як правонаступника СВК ім. Щорса. ГУ Держгеокадастру у Київській області видано накази щодо передання земельних ділянок, кадастрові номери 3220489700:06:005:0016 - 3220489700:06:005:0028, у власність громадян, а саме: ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 20 квітня 2017 року між ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» та вказаними громадянами укладено договори купівлі-продажу № 1344-1356 зазначених земельних ділянок. 21 квітня 2017 року ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» передало земельні ділянки в оренду ТОВ Агрофірма «Матюші». Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника у цій справі є неприйнятними з огляду на таке. Згідно з вимогами статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частини першої статті 13 ЦПК України). Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із вимогами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У цій справі колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним акцентувати увагу на те, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України). Суди встановили наявність у позивача права постійного користування землею та протиправного видання ГУ Держгеокадастру у Київській області ряду наказів щодо передачі у власність фізичним особам, земельних ділянок які є частиною земельного масиву, що перебуває в постійному користуванні позивача - ТОВ «СВК ім. Щорса», назва якого змінена на ТОВ «Межиріччя-Агро». Встановлено, що 20 квітня 2017 року між ТОВ «Ресіліент Білоцерківська» та громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, що розташовані на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та перебувають у користуванні позивача. Суд попередніх інстанцій також встановили, що оспорені позивачем накази та спірні реєстраційні дії вчинені в період існуючого у позивача права постійного користування спірними земельними ділянками. Суди дослідили висновки, викладені у судових рішеннях, які набрали законної сили у справах № 911/1501/18, № 911/1639/19, № 911/2910/17, № 911/2968/17, згідно з якими підтверджено, що право постійного користування землею СВК ім. Щорса відповідно до державного акта серія І-КВ № 001537 від 07 червня 1996 року не було припинено, а з 15 червня 2018 року перейшло до - ТОВ «СВК ім. Щорса» як правонаступника СВК ім. Щорса. Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. В частині другій цієї статті передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правочини, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо (постанова Верховного Суду України у справі № 6-1528цс15 від 13 квітня 2016 року). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України). Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним. Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України). Судовому захисту в цивільних судах підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та законні інтереси особи. При цьому позивач на власний розсуд визначає, які і яким чином порушені його права. Визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. Положення пунктів 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України дають підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. У цій справі колегія суддів виходить із того, що суди попередніх інстанцій врахували фактичні обставини цієї справи, вимоги позивача та судові рішення, які набрали законної сили, щодо існування (відсутність факту припинення) у позивача права постійного користування спірними земельними ділянками та на цій підставі встановили, що відповідачі набули право власності на спірні земельні ділянки у незаконний спосіб, через порушення права постійного користування позивача, тому правильним є висновок судів про задоволення позовних вимог. При цьому задоволення позову у цій справі тим шляхом, про який у межах реалізації принципу диспозитивності просив позивач, не позбавляє останнього права в майбутньому доводити порушення його права користування спірними земельними ділянками та звертатися за захистом такого порушеного права до суду шляхом витребування цього майна з чужого незаконного володіння. Вимогами частини першої статті 400 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з судовими рішеннями про задоволення позову і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості. Тому доводи касаційної скарги за своєю суттю зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги переглянув рішення місцевого суду, надав відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих у цій справі судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення (на користь заявника) без достатніх правових підстав. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України», рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/06). ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа «Проніна проти України», заява № 63566/00, § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Щодо доводів про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: - Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 816/619/15-а, провадження № 11-300апп18; від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, провадження № 11-374апп18, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18; від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18; від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, провадження № 12-97гс19; від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, провадження 12-95гс19; від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, провадження № 12-104гс19; від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17, провадження № 11-999апп19; від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20; від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, провадження № 14-436цс19; від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, провадження № 12-44гс20; від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21; - Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 127/13957/16-ц, провадження № 61-26417св18; від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17; від 31 жовтня 2019 року у справі № 461/5273/16, провадження № 61-33752св18; від 29 квітня 2020 року у справі № 466/3056/14, провадження № 61-8879св18; від 23 червня 2020 року у справах №№ 906/516/19, 905/633/19, 922/2589/1; від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19; від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19; від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19; від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19; від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, провадження № 61-7648св20; від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17, провадження № 61-5871св21; від 16 грудня 2020 року у справі № 755/7423/17, провадження № 61-871св20; від 16 грудня 2020 року у справі № 676/58/17, провадження № 61-5047св20; від 29 січня 2021 року у справі № 654/1222/17, провадження № 61-22775св19; від 08 лютого 2021 року у справі № 727/10189/17, провадження № 61 -17554св19; від 10 лютого 2021 року у справі № 910/11305/18; від 12 лютого 2021 року у справі № 390/1485/18, провадження № 61-1698св20; від 05 квітня 2021 року у справі № 766/11328/17, провадження № 61-3151св19; від14квітня 2021 року у справі № 450/2410/18, провадження № 61-19036св20; від14липня 2021 року у справі № 607/23467/19, провадження № 61-4467св20; від 19 липня 2021 року у справі № 363/431/19, провадження № 61-15161 св20; від 21 липня 2021 року у справі № 697/904/17, провадження № 61-5982св20; від 09 серпня 2021 року у справі № 145/1669/19, провадження № 61-14656св20; від 18 серпня 2021 року у справі № 924/675/20; від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/8680/20; від 10 листопада2021 року у справі № 715/2012/19, провадження № 61-17830св20; від 17 листопада 2021 року у справі № 395/1368/19, провадження № 61 -19118св20; від 17 листопада 2021 року у справі № 210/3612/18, провадження № 61-1271 св21; від 14 грудня 2021 року у справі № 910/2171/20; - Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року, провадження № 6-1528цс15. Перевіряючи указані доводи заявника, колегія суддів враховує таке. Постанови Верховного Суду, на які посилається заявник, ухвалені за фактичних обставин, які є відмінними до фактичних обставин, що установлені у справі, яка переглядається. Заявник не обґрунтував належним чином подібність фактичних обставин у справах, на які він посилався у касаційній скарзі, та у цій справі, у зв`язку із чим не довів, що висновки, викладені в указаних постановах Верховного Суду, є релевантними у цій справі. Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22). Отже, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а тому колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. Посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до вимог частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін. Щодо судових витрат Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Разом із тим, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 199 784,00 грн, сплату якого у цій справі було відстрочено Верховним Судом ухвалою від 30 червня 2022 року до ухвалення остаточного судового рішення, підлягає стягненню із заявника в дохід держави.

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Білоцерківська» залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Білоцерківська» в дохід держави судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 199 784, 00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийЄ. В. Синельников СуддіО. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович