Ухвала КЦС ВС № 352/1021/19

Ухвала 11 червня 2020 року місто Київ справа № 352/1021/19 провадження № 61-7648ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на заочне рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 07 квітня 2014 року, за індексним № 12210564, щодо іпотеки та записи про зміну умов обтяження об`єктів нерухомого майна, присадибної земельної ділянки та домоволодіння на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 квітня 2014 року за № 5291130 та № 5291037 щодо іпотеки; визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 07 квітня 2014 року за індексним № 12210573 та записи про зміну умов обтяження об`єктів нерухомого майна - присадибної земельної ділянки та домоволодіння на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 квітня 2014 року за № 5291254 та № 5291204 щодо обтяження (заборони на нерухоме майно). Позов обґрунтовано тим, що зазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вчинені на підставі них записи щодо іпотеки та обтяження є такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про іпотеку», оскільки у приватного нотаріуса Ковальчука С. П. були відсутні повноваження щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії зі спірним майном. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківським апеляційним судом від 10 березня 2020 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 07 квітня 2014 року за індексним № 12210564 щодо іпотеки та записи щодо іпотеки об`єктів нерухомого майна - присадибної земельної ділянки та домоволодіння на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 квітня 2014 року за № 5291130 та № 5291037. Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 07 квітня 2014 року за індексним № 12210573 щодо обтяження (заборони на нерухоме майно) та записи про зміну умов обтяження об`єктів нерухомого майна - присадибної земельної ділянки та домоволодіння на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 квітня 2014 року за № 5291254 та № 5291204. Суд першої інстанції зробив висновок, що нотаріус наділений повноваженнями державного реєстратора та вправі їх реалізовувати одночасно із вчиненням нотаріальної дії, зокрема, під час посвідчення правочину, на підставі якого у особи виникає речове право на об`єкт нерухомості. Отже, вчиняючи нотаріальну дію нотаріус здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таких дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. не вчинено. Із зазначеними висновками погодився суд апеляційної інстанції, визначивши обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у нотаріуса повноважень щодо ухвалення рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення безпосередньої нотаріальної дії з майном. ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (далі - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ») 30 квітня 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог. У червні 2020 року від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, надано докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги. Визначення заявником підстав касаційного оскарження Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом. Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд з`ясував, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України. Так, заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначено, що: - оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; - оскаржувані рішення не відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 826/6071/16, зокрема щодо правомірності дій нотаріуса під час внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги. Таким чином, серед підстав касаційного оскарження заявником рішень судів першої та апеляційної інстанцій ним зазначена та підстава, яка згадана у пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги. Допуск до касаційного оскарження рішень суддів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених у справі За правилами пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними також справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною в силу предмету та інших правових властивостей спору та визнана такою судом, проте судами першої та апеляційної інстанції справа, рішення у якій переглядаються у цьому провадженні, малозначною не визнавалася. Верховний Суд, ураховуючи предмет спору, доводи касаційної скарги, які можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції, наведені заявником підстави касаційного оскарження таких рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, вважає наявні підстави для відкриття касаційного провадження у такій справі. ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Оскільки вимоги ухвали суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження. Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження. IV. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ До касаційної скарги заявником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, зокрема, рішення апеляційної інстанції, яке ухвалено 10 березня 2020 року, повний текст складено 19 березня 2020 року, отримано заявником 31 березня 2020 року. Згідно з частинами першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини третьої наведеної статті строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин. Відповідно до пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 390 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Ураховуючи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 10 березня 2020 року, повний текст виготовлено 19 березня 2020 року, копію зазначеного рішення заявником отримано 31 березня 2020 року, закінчення тридцятиденного строку на касаційне оскарження такого рішення припадає на період дії карантину в Україні. Верховний Суд відмовляє у поновленні строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, оскільки такий строк продовжено в силу закону, що не потребує ухвалення з цього приводу окремого процесуального рішення цим судом. Керуючись статтями 389, 392, 394, 390, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у поновленні Товариству з обмеженою відповідальності «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» строк на касаційне оскарження заочного рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2019 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року. Відкрити касаційне провадження у справі. Витребувати із Тисменицького районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 352/1021/19 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання незаконними і скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 09 липня 2020 року. Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Погрібний А. С. Олійник О. В. Ступак