Постанова Київський апеляційний суд № 363/3646/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 363/3646/19 Головуючий у суді першої інстанції: Рудюк О.Д. Номер провадження: 22-ц/824/1585/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 липня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: В Вишгородський районний суд Київської області звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», позивач, Банк) яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ТОВ КБ «ПриватБанк») з вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, боржник, позичальник) заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.05.2017 року у розмірі 52 007,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг та підписала заяву б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 12 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач посилався на те, що взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 15.08.2019 року у неї виникла заборгованість у розмірі 52 007,84 грн., яка складається з наступного: 20 252,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13 269,07 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12 278,60 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 255,10 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. «Умов та правил надання банківських послуг»: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 452,75 грн. - штраф (процентна складова). Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 липня 2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність рішення, ухваленням його з порушенням норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просило, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 липня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на підтвердження укладення кредитного договору із відповідачем, суд першої інстанції не взяв до уваги, копію анкети-заяви від 29.05.2017 року, підписаної ОСОБА_1 , з якої вбачається, що вона приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої на ім`я позичальника було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», на яку встановлено початковий кредитний ліміт. Відповідач, після отримання картки здійснила її активацію і користувалася карткою, що свідчить про укладення між сторонами кредитного договору. Також, в доводах апеляційної скарги, позивач вказує на те, що Вишгородський районний суд Київської області не перевірив розрахунок заборгованості та доводи Банку про те, що позичальник користувався кредитними коштами, виконував умови кредитного договору на протязі 2017 - 2019 років, частково сплачуючи заборгованість, а отже визнав свої зобов`язання за кредитним договором. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на апеляційне оскарження рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 липня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині відмови Банку у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 липня 2020 року скасуванню з ухваленням у справі судового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 252,32 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити виходячи із наступного. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги в установленому законом порядку є недоведеними. Так, судом у рішенні вказано, що Банком не надано суду первісних виписок по рахунку надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі 12 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до анкети-заяви від 29 травня 2017 року, відсутні відомості про видання картки, рух коштів. Подані позивачем докази: розрахунок заборгованості, копія анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» суд відхилив як належний та допустимий доказ порушення ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 29 травня 2017 року з тих підстав, що ці письмові докази не містять розміру наданих кредитних коштів, процентної ставки за користування кредитом, даних про те, яку кредитну картку бажала відкрити на своє ім`я ОСОБА_1 . Також суд вказав у рішенні, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідач, підписуючи заяву від 29 травня 2017 року, ознайомилась і погодилась з ними, а також, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені та штрафів, та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Роздруківка ж із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, так як вони не в повній мірі відповідають обставинам справи і не узгоджуються із вимогами закону, які регулюють спірні правовідносини. З матеріалів цивільної справи вбачається, що 29 травня 2017 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг - кредиту, звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк», в зв`язку з чим нею було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. (а.с. 7). Відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 29.05.2017 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 12 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, у відповідача, станом на 15.08.2019 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 007,84 грн., яка складається з наступного: 20 252,32 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 13 269,07 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 12 278,60 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 255,10 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. «Умов та правил надання банківських послуг»: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 452,75 грн. - штраф (процентна складова). Звертаючись до суду з указаним позовом, позивачем в якості доказів були надані: копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 29 травня 2017 року, розрахунок заборгованості за договором станом на 15 серпня 2019 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У анкеті-заяві, підписаній сторонами, містяться анкетні дані відповідача. При цьому, відсутні умови договору про встановлення кредитного ліміту (в тому числі розмір відсотків за користування кредитом), відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Наведені Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ОСОБА_1 не підписані. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За правилами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В ст. 1056-1 ЦК України зазначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Положення ст. 1049 ЦК України вказують на те, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. В разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні. У анкеті-заяві ОСОБА_1 від 29.05.2017 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту, стягнути проценти, пеню та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідача, який при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву. Крім того, роздруківка із сайту позивача, належним доказом бути не може, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17), яка, в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права. За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми процентів, пені та штрафів. Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, що підтверджується розрахунком заборгованості, з якого вбачається що позичальник користувалася грошовими коштами, виконувала умови кредитного договору на протязі 2017 - 2019 років, частково сплачувала заборгованість за договором, які ОСОБА_1 не спростовані, апеляційний суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20 252,32 грн. За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 липня 2020 року скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 252,32 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 липня 2020 року скасувати. Прийняти у справі постанову, якою, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20 252,32 грн. за кредитним договором № б/н від 29 травня 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати за подачу до суду позовної заяви в сумі 748,05 грн. та апеляційної скарги на рішення суду в сумі 1 122,08 грн., а всього 1 870 (одну тисячу вісімсот сімдесят) грн. 13 коп. . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у частині 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар