Постанова 4803 № 180/1071/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/805/20 Справа № 180/1071/19 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Городничої В.С. суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В. при секретарі - Порубай М.Л. розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2019 року позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27 вересня 2014 року в сумі 2278 гривня 35 копійок. та судовий збір в сумі 374 гривні 02 копійки. В задоволенні решти позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. З таким рішенням суду позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення в частині відмови у стягнені відсотків, та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянтпосилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України, щодо подання відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанк» № б/н від 27 вересня 2014 року, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також вказано, що позичальник ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банка, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку (а.с. 9). До позовної заяви банком додано довідку про Умови кредитування з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періода та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 9, 10-24). Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 27 вересня 2014 року, укладеного між «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 20 травня 2019 року загальна сума заборгованості становить 11701,82 грн., яка складається з: - 2278,35 грн. заборгованість за тілом кредиту - 2327,15 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, - 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, - 4862,90 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, - 1200,00 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн.- штраф (фіксована частина); - 533,42 грн.- штраф (процентна складова) (а.с.5-7) Згідно анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 було оформлено платіжну кредитну картку (а.с.8). Суд дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 нарахованих процентів за кредитом, оскільки позивачем на виконання свого обов`язку за ч.1 ст.12, ст.81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не доведено, що застосовані банком методики, формули та розрахунки суми заборгованості за підвищеними відсотками передбачені умовами договору, та вимагав до сплати необґрунтовану та безпідставно завищену суму заборгованості за процентами на прострочену заборгованість за кредитом, нараховуючи штрафні санкції. Судом встановлено, що в анкеті-заяві на отримання кредиту взагалі відсутні позначки щодо виду послуг, які бажав оформити клієнт, а також відсутня позначка у графі про ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк». Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг, які маються в матеріалах даної справи, була ознайомлена відповідач, тому ці Умови не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту відповідачем. Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2278,35гривень, а в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні відсотків по кредиту, оскільки в іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується. У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента. Так, ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, заповненої ОСОБА_1 19 листопада 2013 року, у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно визначення розміру процентів. За таких обставин, підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків колегія суддів не вбачає. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставними є доводи АТ КБ ПриватБанк про те, що вказаний договір був оформлений відповідною анкетою-заявою відповідача 27 вересня 2014 року, яка містить підпис відповідача про ознайомлення його з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" і "Тарифами Банку". Колегія суддів не може прийняти до уваги витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку як належний, допустимий та достатній доказ, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Тобто, відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем не долучено до позовної заяви Умов та правил про надання банківських послуг, які б містили підпис позичальника, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що АТ КБ ПриватБанкне доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач був ознайомлений саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до позову. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 203/5497/13-ц (провадження №61-1391св18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст судового рішення в оскарженій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, розмір відсотків, які банк просить стягнути з відповідача, в розрахунку заборгованості не визначені (а.с.5-7) Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду в оскарженій частині відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Тож, керуючись положеннями ст. ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2019року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко О.В. Лаченкова