Постанова 4854 № 540/2510/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2510/20 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Херсон Повний текст судового рішення складений 04.12.2020р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, - В С Т А Н О В И В: 04.09.2020р. фізична особа-підприємець (надалі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2020р. №Ф-185094-51 на суму 20697,08грн., від 03.09.2020р. №Ф-185094-51 на суму 20697,08грн. В обґрунтування позову зазначено, що у фізичної особи-підприємця, який не здійснював господарську діяльність та не отримував дохід, відсутній обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки з 1997р. позивач є найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього єдиний соціальний внесок. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2020р. позов задоволений з підстав того, що приймаючи оскаржувані вимоги відповідач діяв поза межами повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та Законами України, в порушення приписів п.7 розділу VI інструкції, а тому вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на те, що чинне законодавство наділяє орган доходів і зборів правом на формування вимог про сплату боргу (недоїмки) у випадку виникнення, збільшення або зменшення суми боргу (недоїмки) платника із включенням до неї усього періоду виникнення такої недоїмки та всіх попередньо нарахованих сум. Тому висновок суду першої інстанції з приводу того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) направляється лише в разі зростання боргу протягом наступного базового періоду та виключно на суму зростання боргу (недоїмки), суперечить вимогам чинного законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.08.2010р. №24990000000035774, який перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Херсонський район) з 12.08.2010р. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, та є платником єдиного податку. 02.07.2020р. Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-185094-51 зі сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 22659,90грн., а саме недоїмки 2754,18грн., штрафу 6621,68грн., пені 13284,04грн. /а.с.10/ До вищезазначеної заборгованості увійшли: сума недоїмки у розмірі 2754,18грн. виникла в результаті несплати зобов`язань з єдиного соціального внеску за 4 квартал 2019р.; сума несплаченої штрафної санкції у розмірі 6621,68грн., та сума пені у розмірі 13284,04грн., що виникли в результаті несплати у повному обсязі узгодженої суми штрафу та пені, визначених рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.10.2019р. №0197695105. /а.с.160/ 17.07.2020р. ФОП ОСОБА_1 направив до Державної податкової служби України скаргу на вищезазначену податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки). /а.с.11-12/ Рішенням Державної податкової служби України від 05.08.2020р. №24723/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2020р. №Ф-185094-51 залишено без змін. /а.с.7-9/ 23.07.2020р. позивачем перераховано на рахунок податкового органу грошові кошти у розмірі 3900грн., за рахунок чого в порядку черговості, частково погашено суму штрафних санкцій, визначених рішенням від 2626.10.2019р. №0197695105, у зв`язку із чим загальна сума недоїмки частково зменшилася, та станом на 31.07.2020р. становила 18759,90грн. 04.08.2020р. Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-185094-51 зі сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18759,90грн., а саме недоїмки 2754,18грн., штрафу 2721,68грн., пені 13284,04грн. /а.с.13/ До вищезазначеної заборгованості увійшли: сума недоїмки у розмірі 2754,18грн. виникла в результаті несплати зобов`язань з єдиного соціального внеску за 4 квартал 2019р.; сума несплаченої штрафної санкції у розмірі 2721,68грн. та сума пені у розмірі 13284,04грн., що виникли в результаті несплати у повному обсязі узгодженої суми штрафу та пені, визначених рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.10.2019р. №0197695105. /а.с.160/ 19.08.2020р. позивачем перераховано на рахунок податкового органу грошові кошти у розмірі 830грн., та 20.08.2020 - 350грн., за рахунок чого частково погашено суму штрафних санкцій, визначених рішенням від 26.10.2019р. №0197695105. Податковим органом здійснено нарахування зі сплати єдиного соціального внеску за 1 квартал 2020р. у розмірі 2078,12грн., 2 квартал 2020р. у розмірі 1039,06грн. 03.09.2020р. Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-185094-51 зі сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20697,08грн., а саме недоїмки 5871,36грн., штрафу 1541,68грн., пені 13284,04грн. /а.с.91/ До вищезазначеної заборгованості увійшли: сума недоїмки у розмірі 5871,36грн. виникла в результаті несплати зобов`язань з єдиного соціального внеску за 4 квартал 2019р. та за 1, 2 квартали 2020р.; сума несплаченої штрафної санкції у розмірі 1541,68грн., та сума пені у розмірі 13284,04грн., що виникли в результаті несплати у повному обсязі узгодженої суми штрафу та пені, визначених рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.10.2019р. №0197695105. /а.с.161/ Не погоджуючись з вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2020р. №Ф-185094-51 на суму 20697,08грн. та від 03.09.2020р. №Ф-185094-51 на суму 20697,08грн., позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (надалі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ст.2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пунктами 3 і 10 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно з абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до абз.1 п.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого) ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у п.п.4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Інших підстав для звільнення від сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, які отримують дохід від підприємницької діяльності законом не передбачено. Судом встановлено, що позивач, як вже зазначалося, перебуває на спрощеній системі оподаткування, подає звіти та декларує отримання доходів від здійснення підприємницької діяльності. Як вбачається з податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, позивач у 2019р. отримав дохід від здійснення господарської діяльності у розмірі 215663,13грн., у 1 півріччі 2020р. 537281грн. Таким чином, є правомірним нарахування грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску за 4 квартал 2019р. та за 1, 2 квартали 2020р. у зв`язку з отриманням позивачем доходу від здійснення господарської діяльності у розмірі 5871,36грн. Крім того, рішенням Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26.10.2019р. №0197695105, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 251,06грн. за період з 22.07.2014р. по 21.04.2015р.; у розмірі 6788,08грн. за період з 21.04.2015р. по 21.10.2019р. та нараховано пеню у розмірі 13284,04грн. /а.с.191/ Будь-яких доказів скасування вищезазначеного рішення податкового органу до суду не надано, а тому відповідачем правомірно включені вказані штрафи та пеня до оскаржуваних податкових вимог. Щодо посилання суду першої інстанції на створення передумов для протиправного повторного стягнення з особи сум за один й той самий період, у зв`язку з прийняттям податковим органом вимог про сплату боргу (недоїмки), які включають в себе суму боргу за попередньою вимогою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі Інструкція №449), затвердженою наказом Мінфіну України №449 від 20.04.2015р. Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 - 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми. Відповідно до п.4 розділу VІ Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. За приписами п.5 розділу VІ Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); Так, позивачем оскаржено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2020р. №Ф-185094-51 на суму 20697,08грн. та від 03.09.2020р. №Ф-185094-51 на суму 20697,08грн. у судовому порядку у даній справі, а тому вони не набули статусу узгоджених та не пред`явлені позивачем до виконання. Пунктом 7 розділу VІ Інструкції №449 також передбачено, що якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти: позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі; позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі. Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції. Таким чином, Інструкцією №449 визначено порядок взаємодії податкового органу та органу державної виконавчої служби в частині виконання вимоги про сплату боргу у зв`язку з зростанням боргу (недоїмки), що унеможливлює подвійне стягнення тих сим сум єдиного соціального внеску. Отже, оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2020р. №Ф-185094-51 на суму 20697,08грн. та від 03.09.2020р. №Ф-185094-51 на суму 20697,08грн. складені на підставі облікових даних ФОП ОСОБА_1 з інформаційної системи Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, та є правомірними. Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.317 КАС України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року скасувати. Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.