Постанова 4856 № 600/895/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/895/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 25 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), В С Т А Н О В И В : В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області № Ф-204-11 від 06.09.2019 року. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволено: -визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Чернівецькій області № Ф-204-11 від 06.09.2019 року про сплату боргу (недоїмки) у сумі 11569,70 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу. В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що станом на 30.04.2016 за позивачкою рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 12305,97 грн., яку погашено в травні 2016 року. Штрафні санкції та пеня нараховані ОСОБА_1 за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Позивачка своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та повноважних представників для участі у справі до суду не направили. У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 04.04.2011 по 22.12.2016 перебувала на обліку в Новоселицькому управлінні ГУ ДПС у Чернівецькій області, як фізична особа-підприємець та була платником єдиного внеску. Станом на 30.04.2016 за позивачкою рахувалась заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 12305,97 грн. Як зазначив відповідач, основну суму боргу (недоїмки) у розмірі 12305,97 грн. ОСОБА_1 погашено 11.05.2016 ( платіжні доручення №446 на суму 2535,9 грн., №448 в на суму 3680,65 грн., №443 на суму 4895,39 грн., та №494320 на суму 1194,03 грн.). 04.10.2016 ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення про застосування до позивачки штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0028561300, яким до останньої згідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано штраф у розмірі 1218,61 грн. 25.07.2019 року податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0009495306, згідно якого на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01.01.2013 року по 22.12.2016 року ОСОБА_1 нараховано пеню у розмірі 11869,70 грн. Згідно даних інтегрованої картки станом на 31.12.2019 року за позивачкою рахується залишок несплаченої пені у розмірі 11569,70 грн. 06.09.2019 року ГУ ДПС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-204-11 у розмірі 11569,70 грн. Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивачка звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. В той же час, за приписами ч.2 ст.19 Констиуції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464-VI). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI). Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI). Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок)-консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI). Згідно з ч.1 ст.12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. П. 3 ч.2 ст. 12 Закону №2464-VI регламентовано, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску. Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1). У частині 4 статті 4 Закону №2464-VI наведено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З матеріалів справи з`ясовано, що позивачка у період з 04.04.2011 по 22.12.2016 перебувала на обліку в податковому оргні як фізична особа-підприємець та у вказаний період була платником єдиного соціального внеску. Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4). Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Приписами частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується: -для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI); - для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI). За визначенням наведеним у пункті 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок-сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; За приписами ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина 8 статті 9 Закону №2464-VI). У частині 4 статті 25 Закону №2464-VI закріплено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. За правилами частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінаому 3 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Пунктом 1 розділу VII Інструкції №449 врегульовано, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Положеннями підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску. А відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачкою єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення). Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.11.2018 року у справі №813/4686/16. Так, під час апеляційного розгляду справи з`ясовано, що за ОСОБА_1 станом на квітень 2016 року рахувалась заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 12305,97 грн., яка була погашена останньою 29.04.2016, що підтверджується квитанцією №КП-164/1 від 29.04.2016 року. Крім того, 04.10.2016 Новоселицькою ОДПІ винесено рішення №0028561300 про нараховування позивачці штрафу у розмірі 1218,61 грн., який сплачений останньою 22.12.2016. Оскільки позивачка суму узгоджених зобов`язань в розмірі 12305,97 грн. сплатила несвоєчасно то відповідач, згідно рішення від 25.07.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0009495306 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI нарахував пеню у розмірі 11869,70 грн. Суми недоїмки визначені рішенням від 25.07.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0009495306 ОСОБА_1 у строки встановлені Законом №2464-VI не сплачені, а отже вони набули статус боргу. Рішення №0009495306 позивачкою не оскаржувалося та не є предметом розгляду у цій справі, а відтак колегія суддів не надає останньому правової оцінки в рамках розгляду даної справи. Поряд з цим, як встановлено під час апеляційного розгляду справи, вимога про сплату боргу (недоїмки), яка є предметом розгляду у цій справі, була прийнята у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2013 року по 22.12.2019 року. ОСОБА_1 стверджує, що відповідач неправомірно нарахував останній пеню за період з 29.04.2016 року по 22.12.2016 року, оскільки після погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску, підстави для нарахування штрафних санкцій були відсутні. В свою чергу, відповідач у апеляційній скарзі вказав, що після того як позивачкою було погашено основну суму боргу у розмірі 12305,97 грн., останній до 22.12.2016 нараховувалася пеня лише на суму штрафу, що становив 1218,61 грн. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під недоїмкою слід розуміти суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену податковим органом у випадках, передбачених цим Законом і яка, відповідно до частини 3 статті 25 Отже, Закон №2464-VI розмежовує поняття недоїмка, штраф та пеня, при цьому недоїмка не включає в себе ні штрафу, ні пені. Частиною10 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що на суми недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У цій частині мова йде саме про недоїмку (сума єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені Законом), а не штрафу, який за своєю природою є відмінним від недоїмки (у даному разі не слід ототожнювати правові категорії які застосовуються в Законі №2464-VI, з правовими категоріями які застосовуються в Податковому кодексі України, який передбачає нарахування пені на суму штрафу). Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що пеня згідно Закону №2464-VI нараховується виключно на суму недоїмки, а не суму штрафу. А отже, після сплати ОСОБА_1 29.04.2019 основної суми боргу, у відповідача не було жодних правових підстав нараховувати після вказаної дати до 22.12.2016 року штрафну санкцію, оскільки заборгованість зі сплати єдиного внеску погашено. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність нарахування позивачці пені за період з 29.04.2016 року по 22.12.2016 року. В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, за своєю правовою природою вимога про сплату боргу (недоїмки) є документом похідного характеру, який виконує інформаційно-попереджувальну функцію і в силу інформативної природи вимоги, інформація яка міститься в ній, має відповідати дійсним обставинам справи та ґрунтуватись на реальних цифрах, оскільки в іншому разі, діяльність ГУ ДПС в Чернівецькій області не буде відповідати положенням частини 2 статті 19 Конституції України. Як вже було зазначено, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) була прийнята у зв`язку із наявністю у позивачки заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2013 року по 22.12.2019 року, однак під розгляду цієї справи встановлено протиправність нарахування останній пені за період з 29.04.2016 по 22.12.2016. Водночас, суд позбавлений можливості самостійно обрахувати суми боргу за виключенням періоду з 29.04.2016 по 22.12.2016, а тому вважає за необхідне скасувати оскаржувану вимогу у повному обсязі. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що податковий орган не позбавлений права провести перерахунок зобов`язань з єдиного соціального внеску, без вищезазначеного періоду, у порядку та на умовах визначених вимогами чинного законодавства. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростували доводи позивачки, не надав. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 77, 242, 243, 250, 304, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.