Постанова 4854 № 540/1459/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1459/20 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. рішення суду першої інстанції прийнято у м.Херсон, 22 грудня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- В С Т А Н О В И В : У червні 2020року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року за №Ф-60216-51. В обґрунтування позову вказано, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2020 року за № Ф-60216-51 є протиправною з огляду на те, що у період з червня 2012 року по липень 2015 року він був фізичною особою-підприємцем та одночасно найманим працівником у ОСББ «СЕЛЕНА», тобто фактично у цей період був застрахованою особою. Позивач зазначає, що отримував дохід у вигляді заробітної плати, з якого здійснювалась сплата єдиного соціального внеску його роботодавцем, шляхом здійснення відрахувань з ЄСВ із отримуваної заробітної плати. Таким чином позивач вказує на те, що ним виконувався обов`язок сплати ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, на думку позивача, відповідачем здійснено донарахування ЄСВ за період з червня 2012 року по липень 2015 року протиправно, що призводить до утримання з нього ЄСВ подвійно. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 . Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судового рішення, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції ухвалюючи судове рішення не правильно було застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, не було враховано, що питання відповідальності щодо несплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регулюється саме ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Однак, зі змісту судового рішення вбачається, що суд вважає неможливим застосування до спірних правовідносин вказаного Закону. 20.04.2021р. від відповідача у справі до суду надійшов письмовий відзив на скаргу, у якому податковий орган вказав про необґрунтованість доводів апелянта мотивуючи тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» станом на 30.05.2020р. за ФОП ОСОБА_1 рахується недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 22303,96 грн. та сума пені у розмірі 19138,24 грн. визначених рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.02.2020р. № 0040475105 та саме на підставі цих даних була винесена спірна вимога. Апелянтом у скарзі жодним чином не спростовано правомірності винесення спірної вимоги та висновків суду про відсутність підстав для її скасування. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України). Відповідно до вимог ст. 311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів. Заперечень від сторін з приводу розгляду справи в письмовому провадженні не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.05.1999 р. перебуває на обліку, як платник єдиного внеску, реєстраційний № 2120009398. З 01.01.2012 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2 група оподаткування. Також судом встановлено, що з 30.05.2012р. по 01.08.2015р. позивач прийнятий на посаду голови правління ОСББ «Селена» на оплатній основі, а з 01.08.2015р. перехід до виконання обов`язків голови правління ОСББ «Селена» на безоплатній основі. В період реєстрації платником податків та зборів, обов`язкових платежів, позивачем належним чином не виконувалися вимога ст.9 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: єдиний внесок за 1-4 квартали 2014 року, 1-4 квартали 2015 року, 1-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1-3 квартали 2018 року сплачувався з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку з чим відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 05.02.2020 року №0040475105, яким нараховано штрафні санкції 10 % за період з 21.01.2014 до 23.05.2018 у розмірі 502.27 грн., 20% за період з 21.01.2015 до 18.09.2018 у розмірі 4744,37 гри., та нараховано пеню (0,1% суми недоїмки) у розмірі 19138,24 гривень. Вказане рішення оскаржене позивачем у судовому порядку та відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.07.2020р. у справі №540/1117/20 у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про скасування рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м, Севастополі від 05.02.2020 №0040475105 відмовлено. Судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 26.08.2020р. 13 травня 2020 року відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року за №Ф-60216-51, відповідно до якої станом на 30.04.2020р. за позивачем рахується загальна сума боргу 22303,96 грн., у тому числі штраф 3165,72 грн. та пеня - 19138,24 грн. Не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для формування спірної вимоги від 13.05.2020р. №Ф-60216-51 стала несвоєчасна сплата позивачем у встановлені законодавством строки у повному обсязі штрафу та пені, нарахованих рішенням від 05.02.2020р. №0040475105, правомірність якого встановлена судовим рішенням. Також, суд попередньої інстанції вказав, що відповідачем надано до суду достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірної вимоги з дотриманням передбаченої законом процедури. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі-Закон №2464-VI). За визначенням п. 2 ч. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. В силу вимог ст. 2 Закону №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Платниками єдиного внеску, як встановлено п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. За приписами ч.ч. 2-4, 8,12 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За визначенням п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. В свою чергу, ч. 13 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464). Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. При цьому, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі-Інструкція №449). В силу вимог абз.2 п. 2 розділу VI Інструкції № 449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції №449). За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. З матеріалів справи слідує, що спірна у даному провадженні вимога від 13.05.2020р. №Ф-60216-51 на суму 22303,96 грн. була сформована податковим органом через несплату грошових коштів у повному обсязі, визначених рішенням Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05.02.2020р. №0040475105 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким було застосовано до позивача штраф 10% за період з 21.01.2014. до 23.05.2018 у розмірі 502,27 гри, штрафу 20% за період з 21.01.2015 до 18.09.2018 у розмірі 4744,37 гри., та нарахування пені (0,1% суми недоїмки) у розмірі 19138,24 гривень. Водночас, як було вірно враховано судом першої інстанції, зазначене вище рішення від 05.02.2020 №0040475105 про застосування штрафу та нарахування позивачу пені було оскаржено в судовому порядку. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.07.2020р. по справі №540/1117/20, яке набрало законної сили 26.08.2020р., відмовити повністю ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 05.02.2020 № 0040475105. В силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, правомірність рішення відповідача від 05.02.2020 № 0040475105, про застосування штрафних санкцій та пені, несплата грошових зобов`язань по якому в подальшому й стала підставою для прийняття спірної у даному провадженні вимоги, була підтверджена у судовому порядку, відтак ФОП ОСОБА_1 мали бути сплачені визначені податковим органом грошові зобов`язання. Отже, оскільки ФОП ОСОБА_1 не сплачено своєчасно та у повному обсязі визначені податковим органом грошові зобов`язання, правомірність визначення яких підтверджена судовим рішенням, апеляційний суд вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про правомірність вимоги від 13.05.2020р. №Ф-60216-51 на суму 22303,96 грн. Твердження ФОП ОСОБА_1 про те, що оскаржуваною вимогою відповідачем здійснено донарахування ЄСВ за період з червня 2012 року по липень 2015 року апеляційний суд відхиляє за необґрунтованістю, оскільки такі твердження не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. В свою чергу, згідно даних інтегрованої картки платника вбачається, що відносно позивача застосовано штраф та нарахована пеня за сплату ЄСВ за період 2014р.-2018р. поза межами встановлених законодавством строків. Твердження апелянта про неправомірність нарахування відповідачем ЄСВ попри його працевлаштування колегія суддів оцінює також критично, позаяк згідно спірної вимоги від 13.05.2020р. №Ф-60216-51 вбачається вимога сплати платником боргу у загальному розмірі 22303,96грн. з яких: 3165,72 грн. штраф та 19138,24 грн. пеня. Отже, вказаною вимогою не визначено грошових зобов`язань з недоїмки з ЄСВ. З огляду на встановлені обставини та наведені приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За вказаних обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи та обґрунтовано зроблено висновок про недоведеність правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим наявні підстави для задоволення позовних вимог. З приводу твердження податкового органу про те, що до суду з апеляційною скаргою звернулась не належна особа суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки під час подання апеляційної скарги до суду ФОП ОСОБА_1 було допущено помилку у назві апелянта та позивача у справі, яка є суто технічною й була допущена через помилкове подання двох апеляційних скарг, та таке підтверджується поданою до суду апелянтом заявою (вхід.№13056/21 від 15.06.2021р.). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, доводи апеляційної скарги по суті задоволених позовних вимог висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині. Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №540/1459/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.